Рішення

від 31.07.2024 по справі 420/4737/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4737/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернулась адвокат Компанієць Анастасія Вікторівна, в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» (далі - відповідач, ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)»), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» щодо невиплати ОСОБА_1 в день звільнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки;

- зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2022 рік у кількості 15 діб.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних вимог позивач вказує, що проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України. Наказом ДУ установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» від 11.05.2022 № 43/ОС позивач з 13.05.2022 була звільнена з посади молодшого інспектора відділу охорони за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», яким було передбачено також виплатити компенсацію за 15 днів невикористаної чергової щорічної відпустки за 2022 рік. Проте, відповідач відмовив у виплаті зазначеної компенсації, мотивуючи відсутністю первинної документації через перебування установи у тимчасовій окупації військами рф. Вважаючи не виплату позивачу грошової компенсації за невикористанні дні відпустки за 2022 рік протиправною бездіяльністю, позивач звернулась до суду з даним позовом.

28.03.2023 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позову, вказуючи, що для нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2022 рік у кількості 15 діб, відповідач не має правових підстав, у зв`язку з відсутністю первинної документації та будь-якої документації взагалі; тільки наявність оригіналів, або належним чином завірених копій документів, є підставою для нарахування та виплати усіх видів грошової допомоги.

03.04.2023 року позивач надав до суду відповідь на відзив, зазначаючи, зокрема, що право позивача у відзиві відповідачем не спростовується та не заперечується; до матеріалів відзиву не додано жодних доказів, підтверджуючих вчинення відповідачем дій, спрямованих на відновлення первинної документації з метою виконання свого обов`язку або неможливості відновлення таких документів.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відсутні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.04.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» про витребування доказів від 28.03.2023 р.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 1997 року по 2022 рік проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Відповідно до Витягу з наказу Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» Міністерства юстиції України від 11.05.2022 № 43/ОС позивач, старший прапорщик внутрішньої служби, звільнений з 13.05.2022 з Державної кримінально-виконавчої служби України, з посади молодшого інспектора відділу охорони за власним бажанням, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Також, у пункті 1.3. цього наказу передбачено виплатити позивачу відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» компенсацію за 15 днів невикористаної чергової щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік. (а.с. 8).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за 15 днів невикористаної чергової щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2713-IV.

Згідно ч. 5 ст. 23 вказаного Закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до вимог п. 7 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 77, ч.ч. 9, 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.

При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.

У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

VI. Оцінка суду.

З огляду на вищевказані норми законів у разі звільнення працівників кримінально-виконавчої служби їм виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, як поліцейським.

Як вбачається з витягу наказу Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» Міністерства юстиції України від 11.05.2022 № 43/ОС, позивачку було звільнено з посади молодшого інспектора відділу охорони з 13.05.2022, а також визначено про необхідність проведення виплати їй відповідно до п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» компенсації за 15 днів невикористаної чергової щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік.

Таким чином, ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» визначено, що позивачці підлягає виплата компенсація за невикористану відпустку у зв`язку з її звільненням, а тому наявність у позивачки права на отримання такої компенсації не є спірним у даній справі.

Водночас, судом встановлено та не оспорюється відповідачем, що позивачу не виплачена компенсація за невикористану відпустку, право на отримання якої визначено наказом про його звільнення.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №800/304/17, згідно якої як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Досліджуючи матеріали справи, суд приймає до уваги такі обставини.

05.09.2023 року представником позивача надані до суду докази того, що позивачка з 14.05.2023 року перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 01.01.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка призначена на підставі копії довідки ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» від 28.03.2023 року № 26-221-ВС щодо додаткових видів грошового забезпечення з травня 2020 року, грошового атестата № 000076 ОСОБА_1 , виданого ДУ «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» 28.03.2023 року.

Отже, вказане спростовує доводи відповідача щодо не здійснення розрахунків з позивачем через відсутність первинної документації та знаходження установи в тимчасовій окупації, оголошення в установі простою в роботі тощо, оскільки станом на дату розгляду даної справи, відповідачем не надано жодних доказів щодо вжитих ним заходів по виплаті позивачу компенсації за невикористану відпустку.

З наведеного правового регулювання та обставин даної справи, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у зв`язку зі звільненням.

Таким чином, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає, що необхідне зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 15 днів невикористаної чергової щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

VII. Висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» (с. Дар`ївка, Білозерський район, Херсонська область, 75032, ЄДРПОУ 08564676) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки у зв`язку зі звільненням.

Зобов`язати Державну установу «Дар`ївська виправна колонія (№ 10)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 15 діб невикористаної чергової щорічної основної та додаткової відпустки за 2022 рік.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна