Постанова

від 29.07.2024 по справі 440/562/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 р.Справа № 440/562/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Львівської митниці на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, повний текст складено 17.04.24 року по справі № 440/562/24

за позовом Приватного підприємства "Метекс"

до Львівської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «МЕТЕКС» (далі ПП МЕТЕКС, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 04.10.2023 № КТ-UA209000-0252-2023;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі № 440/562/24 адміністративний позов Приватного підприємства "Метекс" (ідентифікаційний код 31847834, провулок Лубенський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) до Львівської митниці (ідентифікаційний код 43971343, вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 04 жовтня 2023 року №КТ-UА209000-0252-2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства "Метекс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Призначено судове засідання для вирішення питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 10:00 11 квітня 2024 року (за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26).

Встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, до 01 квітня 2024 року.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі № 440/562/24стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ідентифікаційний код 43971343, вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000) на користь Приватного підприємства "Метекс" (ідентифікаційний код 31847834, провулок Лубенський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн. (десять тисяч гривень) та витрати, що пов`язані із прибуттям представника позивача до суду в сумі 392 грн. 22 коп. (триста дев`яносто дві гривні двадцять дві копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність вимог позивача та протиправність рішення суду першої інстанції, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 440/562/24 в частині задоволених вимог та прийняти постанову, якою зменшити задоволену до відшкодування позивачу суму витрат на правничу допомогу та відмовити у задоволенні витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

В обґрунтування апеляційної скарги стверджував про завищення позивачем розміру витрат на правничу допомогу, оскільки предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, предметом оскарження у даній справі є одне класифікаційне рішення про коригування митної вартості, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.

Зауважив, що зі змісту позовної заяви не вбачається формування представником позивача власних висновків з приводу спірних правовідносин, оскільки остання містить висновки судів, сформовані з аналогічних спорів. Не потребувало значних витрат часу і складання відповіді на відзив, оскільки вона здебільшого складається з мотивів та висновків, викладених у позовній заяві. З приводу витрат, пов`язаних з прибуттям до суду зазначив, що дані витрати не були обов`язковими та неминучими, оскільки представник позивача мав можливість приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача зазначив, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Львівської митниці без задоволення, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що дана справа не відноситься до справ незначної складності, розглядалась у загальному позовному провадженні та потребувала проведення трьох судових засідань в суді першої інстанції. Підготовка до розгляду та складання процесуальних документів вимагала значної витрати часу на вивчення нормативно правової бази, водночас, відповідач, стверджуючи про неспівмірність задоволеної судом першої інстанції суми з виконаною адвокатом роботою не надає до суду ані вмотивованих розрахунків належної до стягнення суми витрат, ані нормативного обґрунтування своєї позиції.

З приводу відшкодування витрат, що пов`язані із прибуттям до суду в м. Полтаву (6 разів), зазначив, що апелювання по всім шести посадочним документам (квиткам, які підтверджують понесені витрати), в той час як судом було визнано належно підтверджений лише один із них на суму 392,22 грн, свідчить про безпідставність і необґрунтованість вимоги Львівської митниці про відмову у задоволенні витрат, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі №440/562/24 адміністративний позов Приватного підприємства "Метекс" (ідентифікаційний код 31847834, провулок Лубенський, 40, м. Кременчук, Полтавська область, 39621) до Львівської митниці (ідентифікаційний код 43971343, вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про визначення коду товару від 04 жовтня 2023 року №КТ-UА209000-0252-2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства "Метекс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень). Призначено судове засідання для вирішення питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, в приміщенні Полтавського окружного адміністративного суду на 10:00 11 квітня 2024 року (за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26).

Встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, до 01 квітня 2024 року.

02 квітня 2024 року до суду надійшла заява позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства "Метекс" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн та витрат, що пов`язані із прибуттям представника позивача до суду, в сумі 3554 грн. 93 коп. Вказана заява сформована в системі "Електронний суд" 01 квітня 2024 року./том 2 а.с. 13-14/.

08 квітня 2024 року до суду надійшли заперечення Львівської митниці на заяву про ухвалення додаткового рішення /том 2 а.с. 24-28/, у якій представник відповідача просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу у справі №440/562/24 та відмовити у задоволенні витрат, що пов`язані з прибуттям до суду, посилаючись на те, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу завищені, а заявлені до стягнення витрати, що пов`язані з прибуттям до суду, не відповідають вимогам частини 3 статті 135 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні 11 квітня 2024 року просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства "Метекс" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40000 грн. та витрати, що пов`язані із прибуттям представника позивача до суду, в сумі 3554 грн. 93 коп.

Представник відповідача у судовому засіданні 11 квітня 2024 року просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу та відмовити у задоволенні витрат, що пов`язані з прибуттям до суду.

Задовольняючи частково заяву позивача та зменшуючи розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції, виходив з того, що ця справа не відноситься до справ незначної складності, розглядалась за правилами загального позовного провадження, водночас, зауважив, що сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 40000 грн. є завищеною, тому керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг) суд дійшов висновку, що належною до стягнення на користь позивача сумою є 10 000,00 грн.

Розглядаючи питання відшкодування витрат понесених у зв`язку із прибуттям представника позивача до м. Полтава для участі у судових засіданнях, суд першої інстанції, врахувавши приписи постанови Кабінету Міністрів України "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" від 02 лютого 2011 р. № 98 (далі Постанова № 98) зазначив, що до суду не надано належних та допустимих доказів на отримання дозволу керівника позивача на відшкодування витрат на проїзд у м`якому вагоні за квитками 1 класу, водночас надані до суду посадочні документи АТ "Укрзалізниці" містять інформацію про вартість квитків виключно 1 класу, окрім посадочного документу АТ "Укрзалізниці" №000В4672-3ВFD-В40С-0001, вартість проїзду за яким з м. Полтава до м. Київ 14.02.2024 становить 392 грн. 22 коп, та який суд вважав єдиним належним підтвердним документом, що слугувало підставою для висновку про наявність підстав для стягнення з Львівської митниці витрат, що пов`язані із прибуттям представника позивача до суду в сумі 392 грн. 22 коп.

Надаючи оцінку вказаному додатковому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано зокрема копії ордеру Серії АР № 1146608 (том 2 а.с. 15), рахунку № 11-10 від 03 11 2023 (том 2 а.с. 15 зворот), договору про надання правничої допомоги № 23-10-01 від 26.10.2023 (том 2 а.с. 16), платіжної інструкції № 1399 на суму 40000 грн (том 2 а.с. 17), додатку № 1 до договору № 23-10-01 про надання правничої допомоги від 26.10.2023 (том 2 а.с. 17 зворот), акту виконаних робіт (наданих послуг) від 29.03.2024 (а.с. 18), детального опису робіт (наданих послуг) (том 2 а.с. 19), та посадочні документи на потяг (том 2, а.с. 19 зворот 22).

За умовами Договору про надання правової допомоги № 23-10-01 від 26.10.2023 Адвокатське бюро «ЮРІЯ КОВАЛЕВСЬКОГО», в особі керівника - адвоката Ковалевського Юрія Миколайовича (далі Бюро) з однієї сторони та Приватне підприємство «Метекс» в особі директора ОСОБА_1 (далі Клієнт) з іншої сторони, уклали цей договір про надання правничої допомоги (далі Договір), відповідно до п. 1 якого, Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати правничу допомогу щодо представництва інтересів Клієнта у Державній митній службі України та її територіальних органах, судах першої та апеляційної інстанцій у справі про скасування рішення Львівської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 04.10.2023 № КТ-UA209000-0252-2023, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар, а також фактичні витрати, пові з виконанням договору (у випадку необхідності).

Відповідно до п.3 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах договору правничу допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

Додатком №1 від 26.10.2023 до вказаного Договору від 23-10-01 визначено загальну суму гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах договору правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій, в сумі 80000 грн.

03.11.2023 Адвокатським бюро "Юрія Ковалевського" виписано рахунок №11-01 на представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі зі скасування рішення Львівської митниці Держмитслужби про визначення коду товару від 04.10.2023 №КТ-UА209000-0252-2023 на суму 40000 грн (том 2 зворот а.с. 15).

26.12.2023 ПП "Метекс" перерахувало Адвокатському бюро "Юрія Ковалевського" кошти в сумі 40000 грн. як оплату по рах. 11-01 від 03.11.2023 за представництво інтересів в суді першої інстанції у справі про скасування рішення Львівської митниці Держмитслужби про визначення коду товару, що підтверджується платіжною інструкцією №1399 від 26.12.2023 (том 2 а.с. 17).

До суду також надано детальний опис робіт (наданих послуг) щодо представництва інтересів ПП "Метекс" у суді першої інстанції в адміністративній справі №440/562/24, виконаних адвокатом Ковалевським Ю.М. на підставі договору про надання правничої допомоги №23-10-01 від 26.10.2023 (том 2 а.с. 19).

29.03.2024 між сторонами договору про надання правової допомоги №23-10-01 від 26.10.2023 складено акт виконаних робіт (наданих послуг) (том 2 а.с. 18), за змістом якого Адвокатське бюро "Юрія Ковалевського" надало, а клієнт ПП "Метекс" прийняв (отримав) правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у такому обсязі: опитування декларанта ОСОБА_2 ; документування хронології фактичних обставин справи; аналіз наявних у ПП "МЕТЕКС" документів (доказів); підготовка та направлення адвокатських запитів до Львівської митниці та СЛЕД Держмитслужби; аналіз відповідей на адвокатські запити та отриманих документів (доказів); аналіз баз даних класифікаційних рішень митних органів України за допомогою програмного забезпечення; аналіз відкритих джерел інформації на сайтах; аналіз класифікаційних рішень митних органів країн ЄС та США, наявних на офіційних; опрацювання галузевих стандартів (з метою збирання та оцінки доказів): ДСТУ 4344:2004 «Рейки звичайні для залізниць широкої колії. Загальні технічні умови», ДСТУ 4121:2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови», ЦП-0269 «Інструкція з улаштування та утримання колії залізниць України»; складання та подання позовної заяви до суду першої інстанції; аналіз відзиву Львівської митниці на позовну заяву; складання та подання до суду відповіді на відзив; підготовка та подання до суду інформаційної довідки про форму рішення щодо класифікації товарів (додаткові пояснення); підготовка клопотання та подання до суду доказів у справі (роз`яснення, отримані від польського контрагента); участь у підготовчих засіданнях14.02.2024, 06.03.2024 (з виїздом до м. Полтави); участь у судовому засіданні з розгляду справи по суті 27.03.2024 (з виїздом до м. Полтави).

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм ч.ч. 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегією суддів встановлено, що за умовами додатку № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 26.10.2023 сторони визначили фіксований гонорар адвоката 40000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на його неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Однак, вмотивованих доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем не наведено, не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він вважає обґрунтованою. Апеляційна скарга в частині заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу містить лише загальні посилання на неспівмірність такого розміру, які не дозволяють дійти висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву, відповідь на відзив та прийнято участь у трьох судових засіданнях суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця справа не відноситься до справ незначної складності, водночас доводи відповідача про зворотне є необґрунтованими, оскільки апелянт під час розгляду справи сам зазначає про те, що львівська митниця кваліфікувала даний випадок класифікації задекларованого позивачем товару, як складний.

Під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаних документів (позовна заява - 20 сторінок, відповідь на відзив 5 сторінок) та їх фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та обробку актуальної судової практики по спірних питаннях.

Не обґрунтованими є і заперечення відповідача, щодо понесених представником позивача витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, оскільки, судом першої інстанції взято до уваги лише один посадочний документ №000В4672-3ВFD-В40С-0001 на суму 392 грн. 22 коп, який не є білетом 1 класу чи бізнес класу, що в силу приписів Постанови № 98 є підставою для відшкодування таких витрат. Водночас апелянтом заперечуються також і п`ять інших посадочних документів, витрати на проїзд за якими, судом першої інстанції задоволені не були.

Щодо можливості брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, колегія суддів зазначає, що в силу приписів КАС України зазначене є правом сторони, а не обов`язком, відтак позивач не обмежений у власному розсуді з приводу того, яким чином він бажає приймати участь у судових засіданнях, шляхом особистої явки у приміщення суду чи за допомогою технічних засобів зв`язку в режимі відеоконференції.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення (10000,00 грн) та витрат, пов`язаних із прибуттям до суду для участі у судових засіданнях (392 грн. 22 коп).

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі № 440/562/24 - без змін.

Керуючись ст. ст. 134, 139, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 440/562/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова І.С. Чалий Повний текст постанови складено 01.08.2024 року