Ухвала

від 04.11.2024 по справі 440/562/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 440/562/24

адміністративне провадження № К/990/40377/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 440/562/24 за позовом Приватного підприємства "Метекс" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 440/562/24.

Водночас установлено, що відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 17 вересня 2024 року та від 15 жовтня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, скаржник посилається на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у втретє поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

На обґрунтування визначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з абстрактним зазначенням, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З приводу оскарження додаткового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, то Верховний Суд зауважує, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення, яким розглянуто справу по суті.

Додатковим судовим рішенням вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази.

Аналізуючи вказане, Суд зазначає, що додаткове рішення суду може бути оскаржено з підстав невірного дослідження доказів або надання не повної оцінки таким доказам.

Слід також зауважити, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Порушення під час дослідження доказів є підставою для касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у поєднанні зі статтею 353 КАС України.

Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, при ухваленні додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суди попередніх інстанцій враховували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.01.2023 у справі №280/3242/19, від 26.01.2023 у справі №1740/1900/18, від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 28.12.2020 у справі №640/18402/19. Також правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 та додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Водночас скаржником не доведено помилковість застосування таких правових позицій Верховного Суду судами першої та апеляційної інстанцій.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Львівської митниці на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі № 440/562/24 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін