Постанова

від 31.07.2024 по справі 380/22836/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/22836/23 пров. № А/857/7902/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Кухтея Р.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (судді Кисильової О.Й., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/22836/23 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України третя особа Військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.09.2023 звернувся в суд з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України за участю третьої особи Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перегляд свідоцтва про хворобу № 214, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_1 , в частині встановлення причинного зв`язку захворювання позивача із захистом Батьківщини, зобов`язати відповідача витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 з особової справи позивача документи, які характеризують отримання ним захворювання, визначеного свідоцтвом про хворобу № 214, у тому числі у цивільних, військових лікувальних закладах та військових установах, де ОСОБА_1 проходив службу, зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з доданими до неї документами та, з урахуванням аналізу витребуваних документів, здійснити перегляд свідоцтва про хворобу № 214 щодо встановлення причинного зв`язку діагностованих позивачу захворювань з захистом Батьківщини та у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" надіслати письмову обґрунтовану відповідь про прийняте рішення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року задоволено позов частково. Визнано протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у перегляді свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_1 , в частині встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2023 з дотриманням приписів п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 22.06.2022 військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 , за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 14.06.202 № 125, провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатами проведеного 22.06.2022 медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_1 склала свідоцтво про хворобу від 27.06.2022 № 214, у пунктах 12-13 якого вказано: "12. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, контузії, каліцтва: Дисциркуляторна енцефалопатія III стадії, змішаного (атеросклеротичного, дистрофічного) генезу, судинний паркінсонізм у вигляді ригідно-тримтячого синдрому, лівобічної пірамідної недостатності, стійкого астено-вегетативного синдрому зі значним порушенням функції. Сечокам`яна хвороба, камінці нирок без порушення функції. Доброякісна гіперплазія передміхурової залози І стадії з незначним порушенням функції. Захворювання, НІ не пов`язані з проходженням служби. 13. Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю тощо: На підставі статті 41-а, 68-в графи І Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 16.07.2022 № 190 ОСОБА_1 звільнений згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.07.2022 № 59-РС за підпунктом "б" (за станом здоров`я на підставі рішення військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

05.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії із заявою про перегляд та зміну свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, виданого військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 та змінити причинний зв`язок із "Захворювання, Ні, не пов`язане з проходженням військової служби" на "Захворювання, Так, пов`язане з захистом Батьківщини".

16.08.2023 Центральна військово-лікарська комісія надіслала позивачу відповідь за №598/8406 на заяву від 05.06.2023, зазначивши, що відповідно до вимог підпункту "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, зі змінами (далі - Положення), постанова про причинний зв`язок у формулюванні: "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", приймається у випадку, якщо захворювання виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Враховуючи, що вищезазначені прояви захворювань з`явилися до призову на військову службу та безпосередньої участі в бойових діях, що підтверджується наданою медичною документацією, ЦВЛК ЗС України вважає, що постанова про причинний зв`язок діагностованих захворювань за свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 прийнято обґрунтовано, та не має підстав для її перегляду, скасування чи відміни. Рішення ЦВЛК ЗС України може бути оскаржене в судовому порядку.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 16.08.2023 №598/8406, у перегляді та зміні висновків свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214 про причинний зв`язок його захворювання, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ).

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За правилами п. 1.2 та п. 1.3 глави 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза це: медичний огляд, зокрема, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

Пунктом 2.1 глави 2 Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 глави 2 Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

За правилами п. 2.3.4 глави 2 Положення № 402 ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Згідно із п. 22.5 глави 22 Положення № 402 свідоцтво про хворобу у воєнний час складається, зокрема, на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК затвердженню у воєнний час на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону (пункт 22.6. розділу 22 Положення № 402).

Таким чином, із аналізу наведених вище приписів Положення № 402 слідує, що військово-лікарська експертиза військовозобов`язаних проводиться у формі медичного огляду, зокрема, з метою визначення, зокрема, ступеня їх придатності до військової служби, а також установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців із захистом батьківщини. Для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії. Повноваження щодо перегляду роботи підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи належить до ЦВЛК. Також до повноважень ЦВЛК належить витребовування документів в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, зокрема, особові та пенсійні справи, медичні документи, архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови у разі, якщо військовослужбовець не погоджується із постановами підпорядкованих ВЛК. Крім того, ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати та контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, 27.06.2022 за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 ВЛК військової частини НОМЕР_1 складене свідоцтво про хворобу № 214, згідно із пунктом 12 якого ВЛК дійшла висновку: "Захворювання, НІ, непов`язані з проходженням військової служби" та пункту 13 "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

У свою чергу, наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 16.07.2022 № 190 ОСОБА_1 звільнений зі служби за пунктом "б" на підставі рішення ВЛК про непридатність до військової служби.

05.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перегляд та зміну свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, із зазначенням у причинному зв`язку замість "Захворювання, Ні, не пов`язане з проходженням військової служби" на "Захворювання, Так, пов`язане з захистом Батьківщини".

У свою чергу, відповідач у відповіді від 16.08.2023 за № 598/8406 на заяву від 05.06.2023, та відзиві на позовну заяву зазначив, що прояви захворювань у ОСОБА_1 у вигляді тремтіння голови та рук, слабкість в лівих кінцівках, панічні атаки, різкі зміни емоційного стану, які є симптомами ДЕ (дисциркуляторна енцефалопатія) з`явилися до призову на військову службу та безпосередньої участі в бойових діях та турбують позивача близько трьох років, що підтверджується наданою медичною документацією, а тому ЦВЛК ЗС України вважає, що постанова про причинний зв`язок діагностованих захворювань за свідоцтвом про хворобу ВЛК військової частини НОМЕР_1 прийнята обґрунтовано, та не має підстав для її перегляду, скасування чи відміни.

Колегія суддів аналізуючи доводи апелянта та матеріли справи щодо відмови позивачу у перегляді свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, зазначає наступне.

Згідно довідок від 04.04.2015 № 30/363, від 01.02.2018 № 157, від 30.12.2021 № 2709, від 31.05.2023 № 164, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2 та військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 у період з 28.09.2014 по 10.03.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції біля міста Маріуполя Донецької області; у період з 12.06.2012 по 20.01.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в Луганській та Донецькій областях; з 08.10.2019 по 15.06.2020 та з 07.04.2021 по 17.12.2021 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого № 14501 та № 257 у період з 15.11.2018 по 29.11.2018, та з 09.01.2019 по 31.01.2019 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у ОСОБА_2 із скаргами на невмотивовану тривожність, порушення сну із пробудженням та кошмарами, головний біль на тлі фізичних та психоемоційних навантажень, у зв`язку із чим був госпіталізований в психіатричну клініку.

Зі змісту карток обстеження та медичного огляду від 16.09.2019 та від 24.11.2020, а також складених на їх підставі довідок від 16.09.2019 № 48 та від 24.11.2020 № 3 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнав ОСОБА_1 здоровим та придатним до військової служби.

Також із військового квитка НОМЕР_4 суд встановив, що 21.12.2021 ОСОБА_1

звільнений з військової служби за пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (закінчення терміну контракту).

У зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації 24.02.2022 ОСОБА_1 проходив медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно із направленням від 24.02.2022 №71, за результатами якого складена довідка від 24.02.2022 № 56 про визнання позивача придатним до військової служби у воєнний час та направлений в розпорядження командира в/ч НОМЕР_5 .

Як зазначено у виписках з медичної карти стаціонарного хворого № 1166 та № 1291 у період з 09.05.2022 по 12.05.2022 та з 23.05.2022 по 28.05.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Баштанська багатопрофільна лікарня", де йому встановлені діагнози "забій грудної клітки, забій лівого колінного суглобу під час виконання бойового завдання", а також "ДЕ ІІ ст. змішаного генезу, астенічний с-м, тремор неясного генезу, панічні атаки".

У період з 29.05.2022 по 13.06.2022 позивач знаходився на лікуванні у клінічному санаторії "Аркадія" ДПСУ, де йому встановлений діагноз "дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., змішаного генезу (постравматична) та супутні".

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 у період з 08.10.2019 по 15.06.2020 та з 07.04.2021 по 17.12.2021 брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на території Донецької та Луганської областей.

Протягом 2019 та 2020 років ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювала медичний огляд ОСОБА_1 , визначивши його здоровим та придатним до військової служби.

24.02.2022 ОСОБА_1 проходив медичний огляд ВЛК Яворівського, за результатами якого ВЛК КНП "Мостиська міська лікарня" визнала позивача здоровим та придатним до військової служби у воєнний час.

Водночас, у період з 09.05.2022 по 12.05.2022 та з 23.05.2022 по 28.05.2022 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні із діагнозами "забій грудної клітки, забій лівого колінного суглобу під час виконання бойового завдання" та "ДЕ ІІ ст. змішаного генезу, астенічний с-м, тремор неясного генезу, панічні атаки".

Беручи до уваги наведені вище обставини, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що симптоми ДЕ (дисциркуляторна енцефалопатія) з`явилися у позивача до призову на військову службу та безпосередньої участі в бойових діях та турбують позивача близько трьох років, оскільки позивач з 08.10.2019 до 21.12.2021, тобто впродовж трьох років до дати складання спірного свідоцтва № 214, брав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей.

Також суд першої інстанції правомірно вказав, про суперечливі доводи відповідача про існування у позивача впродовж трьох років симптомів у вигляді тремтіння голови та рук, слабкість в лівих кінцівках, панічні атаки, різкі зміни емоційного стану, які є симптомами ДЕ (дисциркуляторна енцефалопатія), зважаючи на те, що 2019, 2020 та 2022 роках ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК Яворівського РТЦК визнали ОСОБА_1 здоровим та придатним до військової служби.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що розглядаючи заяву позивача від 05.06.2023, відповідач не витребував від військової частини НОМЕР_1 , ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 та ВЛК Яворівського РТЦК та інших суб`єктів всіх необхідних документів з метою з`ясування обставин отримання ОСОБА_1 захворювання для встановлення причинного зв`язку хвороби із проходження військової служби та прийняття рішення щодо перегляду та зміни свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, що мало наслідком неповне з`ясування відповідачем всіх обставин захворювання позивача. Також вказані мотиви відсутні у відповіді від 16.08.2023 № 598/8406 на заяву від 05.06.2023, та у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази про стан здоров`я позивача, суд вважає, що в межах даного спору не здобуто доказів того, що медичні документи, якими позивач обґрунтовує встановлення причинного зв`язку його захворювання із захистом Батьківщини, були у повному обсязі розглянуті відповідачем при вчиненні дій, що оскаржуються, а тому доводи апелянта про відсутність правових підстав для перегляду свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214 в частині встановлення причинного зв`язку захворювання позивача із захистом Батьківщини є необґрунтованими.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

В контексті вимог наведених вище положень суд зазначає, що критеріями обрання способу захисту прав особи є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд (дискреційні повноваження).

Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними дії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови ОСОБА_1 у перегляді свідоцтва про хворобу від 27.06.2022 № 214, виданого ВЛК військової частини НОМЕР_1 , в частині встановлення причинного зв`язку захворювання із захистом Батьківщини та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2023 з дотриманням приписів п.п. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі №380/22836/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено і підписано 31.07.2024