Рішення

від 01.08.2024 по справі 760/1147/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-др/760/114/24

Справа № 760/1147/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2024 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (адреса: АДРЕСА_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса представника: АДРЕСА_4 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про виділ в натурі частини присадибної земельної ділянки та домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 13.06.2024:

- Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частини присадибної земельної ділянки та домоволодіння, - задоволено;

- Виділено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) з відступом від частки 26/45 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта № 21972-42/22762/22-47 від 12.10.2023, відповідно до варіанту розподілу № 1, а саме: приміщення 2-1 - коридор, площею 5,0 кв.м. (оціночна вартість - 164 215,00 грн); приміщення 2-2 - житлова кімната, площею, 13,7 кв.м (оціночна вартість - 402 360,00 грн); приміщення 2-3 - житлова кімната, площею 14,7 кв.м. (оціночна вартість - 431 730,00 грн); приміщення 1-6 - житлова кімната, площею 12,1 кв.м. (оціночна вартість - 326 706,00 грн); приміщення 2-4 - кухня, площею 8, кв.м. (оціночна вартість 382 257,00 грн); приміщення 2-5 - душова, площею 1,2 кв.м. (оціночна вартість 39 412,00 грн); приміщення 2-6 - вбиральня, площею 1,0 кв.м. (оціночна вартість 32 843,00 грн), з урахуванням господарських будівель та споруд: гараж літ. «Г» (оціночна вартість 303 816,00 грн), погріб літ. «Г» (оціночна вартість 105 290,00 грн), вбиральня літ. «Д» (оціночна вартість 89 849,00 грн);

- Виділено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) з відступом від частки 19/45 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта № 21972-42/22762/22-47 від 12.10.2023, відповідно до варіанту розподілу № 1, а саме: приміщення 1-4 - житлова кімната, площею 9,6 кв.м. (оціночна вартість 270 953,00 грн); приміщення 1-5 - житлова кімната, площею 9,9 кв.м. (оціночна вартість 267 305,00 грн); приміщення 1-7 - кухня, площею 9,3 кв.м. (оціночна вартість 262 485,00 грн); приміщення 1-1 - коридор, площею 6,0 кв.м. (оціночна вартість 196 395,00 грн); приміщення 1-2 - вбиральня, площею 0,7 кв.м. (оціночна вартість 22 913,00 грн); приміщення 1-3 - ванна, площею 2,8 кв.м. (оціночна вартість 91 650,00 грн), з урахуванням господарських будівель та споруд: сарай літ. «Б» (оціночна вартість 110 673,00 грн), погріб під сараєм літ. «Б» (оціночна вартість 56 610,00 грн);

- Виділено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), як співвласнику з часткою 26/45 земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта № 21972-42/22762/22-47 від 12.10.2023, відповідно до варіанту розподілу № 1, а саме: земельну ділянку площею 0,0294га (294 кв.м.), яка складається з 1/2 частки земельної ділянки спільного користування Sсп, площею 0,0034 га (34,0 кв.м.); земельної ділянки S1 площею 0,0277 га (277 кв.м.); земельна ділянка ОСОБА_1 розташована в межах: від т.3 до т.15 - 7,14м; від т.15 до т.14 - 3,11м; від т.14 до т.13 - 4,33м; від т.13 до т.12 - 3,25м; від т.12 до т.11 - 4,27м; від т.11 до т.10 - 1,53м; від т.10 до т.9 - 13,86м; від т.9 до т.7 - 4,26м; від т.7 до т.6 - 7,10м; від т.6 до т.5 - 3,98м; від т.5 до т.4 - 21,80м; від т.; до т. 3 - 1,13м.

- Виділено ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), як співвласнику з часткою 19/45 земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта № 21972-42/22762/22-47 від 12.10.2023, відповідно до варіанту розподілу № 1, а саме: земельну ділянку S2 площею 0,0215 га (215 кв.м.), яка складається з: 1/2 частки земельної ділянки спільного користування Sсп, площею 0,0034 га (17,0кв.м); земельної ділянки S2 площею 0,0198га (198 кв.м); земельна ділянка ОСОБА_2 розташована в межах: від т.15 до т.14 - 3,11м; від т.14 до т.16 - 10,72м; від т. 16 до т.1 - 27,26м; від т.1 до т.8 - 0,84м; від т.8 до т.9 - 6,99м; від т.9 до т.10 -13,86м; від т.10 до т. 11 -1,53м; від т.11 до т.12 - 4,27 м; від т.12 до т. 13 - 3,25м; від т.13 до т.14 - 4,33м; від т.14 до т.15 - 3,11м;

- Для забезпечення проходу до відповідних частин житлового будинку, господарських споруд та технічного обслуговування інженерного обладнання виділено співвласникам ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) земельну ділянку спільного користування (розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) площею Sсп - 0,0034га: - земельна ділянка спільного користування площею Sсп. -0,0034га, розташована у межах: від т.2 до т.15 - 10,56м; від т.15 до т.14 - 3,1м; від т.14 до т.16 - 10,72м; від т.16 до т.2 - 3,32м;

- Припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;

- Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) 208 943,00 грн (двісті вісім тисяч дев`ятсот сорок три гривні) компенсації за частку в натурі, яка після поділу стала більша за ідеальну, шляхом перерахування коштів, внесених на депозит суду в розмірі 208 943,00 грн (двісті вісім тисяч дев`ятсот сорок три гривні), відповідно до квитанції № 276548998 від 04.06.2024, які були сплачені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), на депозитний рахунок ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) після набрання рішенням законної сили;

- Роботи по облаштування двірних прийомів для доступу до своєї частини домоволодіння покладено на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );

- Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 6 933,40 грн (шість тисяч дев`ятсот тридцять три гривні сорок копійок) судового збору.

17.06.2024 до суду надійшла заява представника позивача, датована 14.06.2024, в якій заявник просить суд:

- долучити до матеріалів справи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 55 900,00 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 16 989,3 грн та 7 550,80 грн, а разом на суму 80 440,0 грн;

- ухвалити по справі додаткове рішення, яким стягнути з відповідача, на користь позивача судові витрати в розмірі 80 440,0 грн;

- викликати сторін в судове засідання для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 17.06.2024 для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.06.2024 вказану заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, - прийнято до розгляду; запропоновано ОСОБА_2 надати до суду свої письмові міркування щодо відповідної заяви.

Щодо доводів заявника

У заяві про ухвалення додаткового рішення заявником звертається увага на те, що у позовній заяві позивач вказував про очікуваний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 50 тис. грн., які складаються з витрат на правничу допомогу та проведення судової експертизи (т. ІІ а.с. 83).

Окрім того, своєю заявою в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК позивач повідомив, що такі докази будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення по суті спору.

Зауважується, що до заяви про ухвалення додаткового рішення надаються докази понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 55 900,00 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 16 989,3 грн та 7 550,80 грн, а разом на суму 80 440,0 грн.

Звертається увагу, що витрати на професійну правничу допомогу складаються виключно з витрат на складання процесуальних документів, наявних в матеріалах справи, та участі у судових засіданнях.

Щодо правової позиції відповідача

19.07.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника відповідача в якому він просить суд зменшити заявлений позивачем до компенсації розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі (т. ІІ, а.с. 99-106).

Відповідач вважає, що заявлений позивачем до компенсації розмір судових витрат є необґрунтовано завищеним.

На думку відповідача, наведена у акті № 1 від 14.06.2024 кількість годин, яка нібито була витрачена адвокатом позивача, є завищеною та такою, що не відповідає складності даної справи та об`єктивній необхідності для надання окремих послуг.

Так, щодо вказівки в акті про те, що для складання позовної заяви у цій справі адвокатом було витрачено 5 годин, відповідачем зауважується, що дана категорії справ не є надскладною, а є досить типовою. До предмету доказування у таких справах не входять значна кількість обставин, а сама позовна заява об`єктивно не потребує значного часу для її підготовки. Позовна заява у цій справі була складена на 5 сторінках. При цьому, фактичний виклад обставин міститься лише на 1 та 2 сторінках. Більша ж частина позовної заяви складається з переліку норм матеріального та процесуального права, прохальної частини та переліку додатків.

Відповідачем звертається увага на те, що як вбачається з даних Єдиного реєстру адвокатів, адвокат Чучковська А.В., яка є представником позивача у цій справі, здійснює свою адвокатську діяльність з 2001 року.

На думку відповідача, такий значний досвід здійснення адвокатської діяльності дає підстави стверджувати, що адвокат позивача об`єктивно не могла витратити 5 годин для написання такої нескладної позовної заяви.

Крім того, відповідач просить врахувати, що позов писався з іншого, типового позову, що також економить час роботи та не потребує 5 годин робочого часу адвоката.

Наведені обставини, на думку відповідач, дають підстави стверджувати, що адвокат з таким досвідом роботи, як адвокат позивача, на такий позов витратив би не більше 1 години робочого часу.

Крім того, у заяві про зменшення розміру судових витрат акцентується на тому, що відповідно до додаткової угоди до Договору № 57 від 10.01.2022 сторони погодили вартість послуг з розгляду справи виключно у суді першої інстанції, а саме у Солом`янському районному суді м. Києва, проте, в акті в переліку послуг за № 3 міститься послуга «Відзив на апеляційну скаргу від 20.07.2022 року відповідно до ст. 360 ЦПК».

Відповідач вважає, що як вбачається зі змісту самої послуги, а також зі змісту ст. 360 ЦПК України, вона надавалася у суді апеляційної інстанції - Київському апеляційному суді, а не у суді першої інстанції - Солом`янському районному суді м. Києва, а тому витрати на вказану послугу не можуть бути компенсовані позивачу в першій інстанції.

Щодо визначеної в акті послуги «Складання протоколу опитування особи адвокатом від 15.07.2022, відповідач наголошує, що складання протоколу опитування особи адвокатом не може вважатися послугою, яка пов`язана з даною справою, була об`єктивно необхідною, а самі витрати неминучими в ході розгляду даної справи. Таким чином, на думку відповідача, витрати з надання даної послуги також не можуть бути компенсовані позивачу.

Також, відповідач не погоджується з розрахунком часу, що був витрачений адвокатом на проведення судових засідань.

Крім того зауважується, що до заяви не було надано жодних доказів того, що наведені в акті послуги були фактично оплачені позивачем, тобто не доведено те, що такі витрати були позивачем фактично понесені.

Підсумовуючи у з`яві вказується, що, на думку відповідача, розмір витрат на надання правової допомоги у цій справі був завищений позивачем як мінімум на 26 050,00 грн.

Разом з тим, відповідач не погоджується з вимогою позивача компенсувати їй вартість будівельно-технічної експертизи з огляду на те, що в доданих позивачем квитанціях про оплату проведення будівельно-технічної експертизи від 18.10.2022 фактичним платником за проведення експертного дослідження був ОСОБА_3 , а не позивач.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Порядок ухвалення судового рішення встановлено у ст. 233 ГПК України. ГПК України не включає до поняття "порядок ухвалення судового рішення" "процедуру розгляду справи по суті в загальному чи письмовому провадженні", яка виділена в окремі глави процесуальних кодексів (гл. 6 ЦПК України, гл. 6 ГПК України) /див. постанову Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 925/790/17, провадження № 925/580/20/.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У змісті позову ОСОБА_1 вказано, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на правову допомогу складає 50 000,00 грн (т. І, а.с. 4).

На підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу до матеріалів справи додано:

-копію ордеру № 1195633 (т. І, а.с. 20):

-копію договору про надання професійної правничої допомоги від 10.01.2022 № 57, вкладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Чучковських» (т. І, а.с. 21-22);

-копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю (т. І, а.с. 23);

-копію додаткової угоди до договору № 57 від 10.01.2022, за змістом п. 1 якої: «Вартість послуг з надання правової допомоги згідно Договору № 57 від «10» січня 2022 року щодо надання професійної правничої (правової, юридичної) допомоги та представництва інтересів Клієнта у справі за позовом про розподіл в натурі домоволодіння (житлового будинку та присадибної земельної ділянки) АДРЕСА_1 , яка буде розглядатися по першій інстанції у Солом`янському районному суді м. Києва, становить п`ятдесят тисяч гривень, з розрахунку три тисячі гривень за одну годину роботи адвоката Адвокатського Об`єднання» (т. ІІ, а.с. 84);

-копію акту № 1 від 14.06.2024 (т. ІІ, а.с. 85) про те, що адвокатським об`єднанням «Чучковських» були виконані, а Клієнтом прийняті наступні роботи (надані таки послуги) у цивільній справі № 760/1147/22 з розрахунку три тисячі гривень за одну годину роботи адвоката Адвокатського об`єднання:

-Складання позовної заяви відповідно до вимог ст. 175- 177 ЦПК (т. 1 а.с. 2-6) - 5 год,на суму 15 000,00 грн;

-Складання заяви про забезпечення позову відповідно до ст. 151 ЦПК (т. 1 а.с. 25-26) - 1 год 30 хв, на суму 4 500,00 грн;

-Відзив на апеляційну скаргу від 20.07.2022 року відповідно до ст. 360 ЦПК - 4 год, на суму 12 000,00 грн;

-Заява відповідно до ст. 103 ЦПК від 21.07.2022 (т. 1 а.с. 123-124) - 1 год, на суму 3 000,00 грн;

-Складання протоколу опитування особи адвокатом від 15.07.2022 відповідно до ч. 1 п. 7 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - 1 год, на суму 3 000,00 грн;

-Складання клопотання від 12.06.2024 відповідно до ст. 241 ЦПК - 30 хв, на суму 1 500,00 грн;

- Участь у судових засіданнях: 21.07.2022 року - 11:00-11:43 тривалістю 43 хв.; 22.02.2024 - 16:00-16:28 тривалістю 28 хв.; 30.05.2024 - 16:30-18:10 тривалістю 1 год. 40 хв.; 13.06.2024 - 11:30-14:17 тривалістю 2 год. 47 хв. - загалом 5 год 38 хв на суму 16 900,00 грн.

всього на загальну суму 55 900,00 грн.

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23).

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Відповідні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Крім того, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

Суд бере до уваги те, що відповідач скористався своїм правом на подачу письмових заперечень звернувшись з клопотанням про зменшення розміру судових витрат.

Щодо викладених у такому клопотанні доводів, суд звертає увагу на наступне.

Для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат (див. додаткову постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24.06.2024 у справі № 712/3590/22, провадження № 61-14297сво23).

Думка про те, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильною, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково (див. постанову Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20).

Відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц).

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (див. постанову Верховного Суду від 17.02.2022 № 120/2553/19-а).

Досвід адвоката взагалі не може бути підставою для зменшення витрат. Твердження "чим більш досвідчений адвокат, тим менше він має отримувати відшкодування адвокатських витрат" не відповідає принципу розумності (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у cправі № 910/12155/22).

Обов`язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов`язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21).

Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача про те, що складання адвокатом акту опитування не було необхідним для розгляду даної справи, що, зокрема, підтверджується текстом рішення від 13.06.2024, мотиви винесення якого посилання на такий акт не містять.

Щодо тверджень відповідача про те, що послуги щодо складання відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути враховані при розподілі судових витрат судом першої інстанції, суд зауважує, що апеляційним судом перегадалась ухвала про забезпечення позову, а не рішення по суті спору, а отже відповідні судові витрати можуть бути розподілені за наслідками винесення рішення по суті спору.

Також, суд враховує, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги (див. постанову Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 910/13595/20).

Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21).

Попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2023 у справі № 824/20/23).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та пропорційності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи зазначене, предмет та складність питання, яке було предметом розгляду судом, обсяг фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також частково доводи клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає що заявлений представником позивачів розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 45 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Щодо витрат на проведення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

На підтвердження здійснення оплати судової експертизи, яка призначалась у даній справі, представником позивача до матеріалів справи долучено копії квитанцій про оплату; від 18.10.2022 на суму 7 550,80 грн та від 18.10.2022 на суму 16 989,30 грн, де в призначенні платежу вказано: «сплата за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 21972/22-43. Замовник ОСОБА_1 » (т. ІІ, а.с. 86-87).

Сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22).

Щодо посилань відповідача на те, що експертиза у справі була оплачена на особисто позивачем, а іншою особою, суд вважає за можливе взяти до уваги за аналогією з судовим збором правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену постанові від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20, де зазначено наступне: «Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа, зокрема, вказівки на призначення відповідного платежу(об`єкта справляння судового збору); визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 540,10 грн судових витрат на проведення судової експертизи.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, провадження № 12-66гс23).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 760/1147/22, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):

- 45 000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень) судових витрат на правничу допомогу;

- 24 540,10 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок гривень десять копійок) судових витрат на проведення судової експертизи у справі.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. Л. Зуєвич