Рішення

від 19.07.2024 по справі 160/13471/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2024 рокуСправа №160/13471/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про нарахування та стягнення заробітної плати, -

УСТАНОВИВ:

27.05.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати ОСОБА_1 , яка почалася і триває з 1 квітня 2024 року;

- зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області нарахувати т виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 1 квітня 2024 рок; по час фактичної виплати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, він працює в Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області, де його було поновлено на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі № 160/14072/24. Так, на виконання зазначеного рішення Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області видано наказ № 3 від 08.03.2024 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Позивач є державним службовцем, проте починаючи з квітня 2024 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області не нараховується та не виплачується йому заробітна плата, що є грубим порушенням чинного законодавства. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові нарахувати та виплатити заробітну плату, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву разом з усіма документами на яких ґрунтується правова позиція відповідача.

11.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову вказано, що державна служба має в собі не тільки право на належне грошове забезпечення, а й обов`язки, зокрема забезпечення в межах наданих повноважень ефективного виконання завдань і функцій державних органів, виконування посадових обов`язків, наказів, доручень керівників, дотримання трудової та технологічної дисципліни. Так, після поновлення позивача на посаді його було запрошено для ознайомлення з наказом про зміну істотних умов праці через ліквідацію державного органу. Проте, з 22.04.2024 року позивач перестав з`являтись на роботі. Вважає, що знаходження позивача на встановленому робочому місці та виконання покладених на нього функціональних обов`язків позивачем не доведена, натомість відповідачем доведено відсутність позивача на робочому місці, відсутність виконаної роботи та як наслідок, відсутність підстав для нарахування та виплати винагороди, яка обчислюється у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КзПП України), що підтверджується актами відсутності на робочому місці.

Виходячи з вищенаведеного, адміністративний позов є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам, які викладені у даному відзиві. Тож, Головне управління не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

18.06.2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав відповідь на відзив проти позову. Позивач зазначає, що працює на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 23.12.2022 року (де його було поновлено на посаді на виконання судового рішення у справі № 160/14072/24) та фактичне робоче місце позивача знаходилось у м. Нікополь. ОСОБА_1 роботодавцем не направлялось у відрядження для ознайомлення з наказом № 3 від 08.03.2024 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та іншими розпорядчими документами стосовно проходження державної служби. Також зазначає, що повідомлення про зміну істотних умов служби підписано особою, що не має на це чинних повноважень, а також всупереч чинному законодавству його не було ознайомлено з цим наказом не пізніш як за 30 календарних днів до зміни істотних умов державної служби. Одночасно з цим вказує, що згідно наказу відповідача від 02.04.2018р. № 86 його робочим місцем визначено службові приміщення ДП «Придніпровський експертно технічний центр Держпраці» за адресою м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 56. Наказів про визначення іншого робочого місця відповідачем не надано, що свідчить про їх відсутність. Таким чином позивач вказує щодо безпідставного фіксування його відсутності на робочому місці за іншою адресою та просить задовольнити позовні вимоги.

26.06.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області подано заперечення на відповідь на відзив проти позову. Відповідач наголошує, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області було ліквідовано відповідно до наказу № 232 від 02.12.2022 року Державної служби України з питань праці про припинення здійснення повноважень та виконання функцій. Безпосереднім керівником ОСОБА_1 є Голова комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Сергій БЛАНК, який призначений головою ліквідаційної комісії наказом Державної служби з питань праці № 213 від 23.11.2023 «Про внесення змін до наказу Держпраці від 17.01.2022 № 29». Нарахування заробітної плати ОСОБА_1 у період з 01.04.2024 по теперішній час не проводилося, оскільки позивач жодного разу не з`явився на робочому місці за адресою: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22, про що свідчать акти та табель обліку використання робочого часу за квітень та травень 2024 року. ОСОБА_1 також не повідомляв керівництво про причини своєї відсутності жодним із засобів зв`язку та не надав жодних доказів виконання ним своїх посадових обов`язків, що передбачені ст.8. Основні обов`язки державного службовця Закону України «Про державну службу», які змогли би бути підставою для виплати заробітної плати за виконану ним роботу в рамках ст. 94. Кодексу законів про працю.

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.3 ч.6ст.12 Кодексу адміністративного судочинства Українидля цілей цьогоКодексусправами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

На підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 року у справі №160/14072/23 ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 30.05.2023 (наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.03.2024 №3-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 »). З відповідним наказом ОСОБА_1 ознайомлено, про що свідчить його особистий підпис.

Листом голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області було надіслано запрошення ОСОБА_1 до комісії з ліквідації на дату 11.03.2024 з метою ознайомлення з наказом від 08.03.2024 № 3.

У Головного управління відсутні службові приміщення у Дніпропетровській області, разом з цим Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці визначено місце роботи комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за адресою вулиця Високовольтна, 22, м. Дніпро, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був направлений лист від 18.03.2024 № ДН/1/8252-22, де комісією було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про визначення робочого місця за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м.Дніпро, вул. Високовольтна 22 та оголошено простій у період воєнного стану не з вини працівника з присутністю на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22, що підтверджується наказами:

- Наказ від 20.03.2024 № 7-к Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 де п.1. наказано оголосити простій не з вини працівника з 01.04.2024 до 30.04.2024 включно, п.2. у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудування, котлонагляду,за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області бути присутнім на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 та п.3. проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу;

- Наказ від 30.04.2024 № 9-к Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 де п.1. наказано оголосити простій не з вини працівника з 01.05.2024 до 06.05.2024 включно, п.2. у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудування, котлонагляду,за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області бути присутнім на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 та п.3. проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу;

- Наказ від 06.05.2024 № 10-к Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 де п.1. наказано оголосити простій не з вини працівника з 07.05.2024 до 06.06.2024 включно, п.2. у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудування, котлонагляду,за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області бути присутнім на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 та п.3. проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу;

- Наказ від 06.06.2024 № 11-к Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 де п.1. наказано оголосити простій не з вини працівника з 07.06.2024 до 11.07.2024 включно, п.2. у період простою ОСОБА_1 , головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудування, котлонагляду,за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області бути присутнім на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 та п.3. проводити відповідні розрахунки заробітної плати за весь період простою у розмірі 2/3 встановленого посадового окладу.

Копію листа від 18.03.2024 № ДН/1/8252-22, де комісією було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про визначення робочого місця за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м.Дніпро, вул. Високовольтна 22 та оголошено простій у період воєнного стану не з вини працівника з присутністю на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 18.03.2024 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Відповідно до супровідних листів вхідний №ДН/1/8270-22 від 01.05.2024, вихідний №ДН/1/8279-22 від 20.05.2024, вхідний №ДН/1/8287-22 від 07.06.2024 Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, що є порушенням правил внутрішнього службового розпорядку, про що свідчать акти відсутності на роботі, а саме: акт №1 від 22.04.2024; акт №2 від 23.04.2024; акт №3 від 24.04.2024; акт №4 від 25.04.2024; акт №5 від 26.04.2024; акт №6 від 29.04.2024; акт №7 від 30.04.2024, акт №8 від 01.05.2024, акт №9 від 02.05.2024, акт №10 від 03.05.2024, акт №11 від 06.05.2024, акт №12 від 07.05.2024, акт №13 від 08.05.2024, акт №14 від 09.05.2024; акт №15 від 10.05.2024; акт №16 від 13.05.2024; акт №17 від 14.05.2024; акт №18 від 15.05.2024; акт №19 від 16.05.2024; акт №20 від 17.05.2024.

Відповідно наданого до матеріалів справи табелю обліку робочого часу за квітень 2024 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 значиться відмітка відпрацьованого часу 0 днів 0 годин.

02.05.2024 року позивач звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з заявою про надання розрахункових листів за березень квітень 2024 року та довідки про середній заробіток за березень квітень 2024 року.

Відповідно наданому розрахунковому листу за квітень 2024 року головному державному інспектору відділу нагляду у металургії та машинобудування, котлонагляду,за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг ОСОБА_1 нараховано 0,00грн.

Позивач, вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому заробітної платні починаючи з квітня 2024 року, звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2статті 38 Конституції Українигромадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 Закону України №889-VIII посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Стаття 7 Закону України №889-VIII визначає основні права державного службовця.

Так, державний службовець має право на:

1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

2) чітке визначення посадових обов`язків;

3) належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення;

4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення);

5) відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу;

7) просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов`язків;

8) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів;

9) участь у діяльності об`єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом;

10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону;

12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом;

13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності;

14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно з ч.2 ст.7 Закону України №889-VIII державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Отже, позивач мав право на чітке визначення посадових обов`язків та оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов проходження державної служби.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.50 Закону України №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

6) премії (у разі встановлення).

За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: 1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності; 2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу; 3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.

Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.5-7 ст.50 Закону України №889-VIII скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них. Порядок формування фонду оплати праці державних службовців у державному органі, а також порядок преміювання державних службовців затверджуються Кабінетом Міністрів України. Складові заробітної плати та особливості оплати праці державних службовців центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, їх територіальних органів визначаються Митним кодексом України та Податковим кодексом України.

Отже, заробітна плата державного службовця складається зі вказаних вище складових заробітної плати, а скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частинами першою, третьоюстатті 94 Кодексу законів про працю України(даліКЗпП України) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зістаттею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці»(далі - Закон № 108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

За приписамистатті 2 Закону №108/95-ВРструктура заробітної плати включає:

- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У відповідності до частин другої, третьоїстатті 97 КЗпП Україниформи і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Аналогічні положення міститьстаття 15 Закону № 108/95-ВР.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (стаття 98 КЗпП України).

Частиноютретьоюстатті 15 Закону України «Про оплату праці»передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п`ятійстатті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат.

Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством(зокрема,у випадку простою). Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складіоб`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі№ 243/2071/18, і підстав для відступу відтакогоправового висновку ,немає.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентуєтьсянаказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 «Про затвердження типових форм первинної - облікової документації зі статистики праці».

Зазначеним наказом затверджено типову форму № 5 «Табель обліку використання робочого часу», в якій фактично й ведеться облік робочого часу, що носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм: державних статистичних спостережень. При необхідності форму можна доповниш іншими: показниками, необхідними: для обліку на підприємстві.

Можливе застосовування обліку робочого часу і у іншій формі але при цьому обов`язковим є наявність первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (лист Держстату від і 2.01.2012 М» 9/4-10/9).

Табель обліку робочого часуце підстава для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, сум за період щорічних відпусток, інших виплат.

Відповідно наданого до матеріалів справи табелю обліку робочого часу за квітень 2024 року Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 значиться відмітка відпрацьованого часу 0 днів 0 годин.

Відповідно до супровідних листів вхідний №ДН/1/8270-22 від 01.05.2024, вихідний №ДН/1/8279-22 від 20.05.2024, вхідний №ДН/1/8287-22 від 07.06.2024 Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області було зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, що є порушенням правил внутрішнього службового розпорядку, про що свідчать акти відсутності на роботі, а саме: акт №1 від 22.04.2024; акт №2 від 23.04.2024; акт №3 від 24.04.2024; акт №4 від 25.04.2024; акт №5 від 26.04.2024; акт №6 від 29.04.2024; акт №7 від 30.04.2024, акт №8 від 01.05.2024, акт №9 від 02.05.2024, акт №10 від 03.05.2024, акт №11 від 06.05.2024, акт №12 від 07.05.2024, акт №13 від 08.05.2024, акт №14 від 09.05.2024; акт №15 від 10.05.2024; акт №16 від 13.05.2024; акт №17 від 14.05.2024; акт №18 від 15.05.2024; акт №19 від 16.05.2024; акт №20 від 17.05.2024.

Таким чином, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області доведено факт того, що починаючи з квітня 2024 року ОСОБА_1 не з`являвся на робочому місці, посадові обов`язки не виконував та відповідно у відповідача не було підстав для нарахування та виплати йому заробітної плати.

Водночас, доводи ОСОБА_1 щодо відсутності інших наказів про визначення його робочого місця та щодо не ознайомлення його із наказом про поновлення на посаді не беруть до уваги суду, оскільки наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.03.2024 №3-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » містить особистий підпис позивача про ознайомлення..

Також, ОСОБА_1 було проінформовано, що у Головного управління відсутні службові приміщення у Дніпропетровській області, разом з цим Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці визначено місце роботи комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за адресою вулиця Високовольтна, 22, м. Дніпро, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був направлений лист від 18.03.2024 № ДН/1/8252-22, де комісією було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про визначення робочого місця за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м.Дніпро, вул. Високовольтна 22 та оголошено простій у період воєнного стану не з вини працівника з присутністю на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22

Копію листа від 18.03.2024 № ДН/1/8252-22, де комісією було повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про визначення робочого місця за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м.Дніпро, вул. Високовольтна 22 та оголошено простій у період воєнного стану не з вини працівника з присутністю на роботі (робочому місці) за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22 направлено ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 18.03.2024 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи фіскальний чек АТ «Укрпошта».

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» встановлено обов`язок державного службовця виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбаченихчастиною шостоюцієї статті.

Частиною 1 ст. 91 Закону України «Про державну службу» встановлено, що доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідачем правомірно видано наказ про визначення робочого місця за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м.Дніпро, вул. Високовольтна 22 та доведено його до відома ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Також матеріали справи не містять письмових пояснень позивача щодо причин відсутності його на робочому місці, а також інформування позивачем роботодавця щодо наміру працювати віддалено чи інформування його щодо вчинення посадових обов`язків, інших службових завдань поза межами робочого місця.

Таким чином матеріали адміністративної справи не містять доказів стосовно вчинення позивачем дій для виконання своїх посадових обов`язків, як держслужбовця на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт перебування особи на певній посаді державної служби не викликає обов`язку для нарахування та виплати грошового забезпечення. Насамперед, держава гарантує нарахування та виплату грошового забезпечення перш за все за належне виконання службових обов`язків, а не лише за належність особи до державної служби.

Згідно ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2статті 77 КАС Українивстановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначав Верховний Суд, зокрема у постанові від 30.09.2020 у справі №580/2339/19, критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені встатті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про нарахування та стягнення заробітної плати відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук