Постанова

від 08.10.2024 по справі 160/13471/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13471/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати позивачеві, яка почалася та триває з 1 квітня 2024 року; зобов`язати Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачеві заробітну плату за період з 1 квітня 2024 рок по час фактичної виплати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що після поновлення на роботі відповідного до рішення суду відповідач має обов`язок по нарахуванню та виплаті позивачеві заробітної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 160/14072/23 ОСОБА_1 з 30.05.2023 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, про що видано наказ Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 08.03.2024 № 3-к.

Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 20.03.2024 № 7-к вирішено оголосити простій, не з вини працівника, ОСОБА_1 з 01.04.2024 по 30.04.2024 включно. У період простою ОСОБА_1 бути присутнім на робочому місці за адресою місцезнаходження Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 22.

Аналогічні умови простою були визначені в подальшому в наказах Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області: від 30.04.2024 № 9-к за період з 01.05.2024 по 06.05.2024; від 06.05.2024 № 10-к за період з 07.05.2024 по 06.06.2024; від 06.06.2024 № 11-к за період з 07.06.2024 по 11.07.2024.

Факт отримання цих наказів 21.03.2024 не оскаржується позивачем, натомість ОСОБА_1 зазначає, що в зв`язку з незаконною зміною істотної умови державної служби, недотриманням мінімального строку до настання зміни істотних умов державної служби, не ознайомленням позивача з наказом про визначення робочого місця в м. Дніпро та не наданням письмового підтвердження наказу № 7-к від 20.03.2024, не можна вважати порушенням службової дисципліни невихід позивача на роботу з 01.04.2024 на робоче місце в місто Дніпро. Також позивач стверджує, що йому не було надано доказів призначення Голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області безпосереднім керівником ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Як встановлено судом, позивачеві було направлено повідомлення від 18.03.2024 за підписом Голови ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про зміну істотних умов державної служби, а саме, визначення робочого місця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, ОСОБА_1 протягом квітня-травня 2024 року до визначеного місця служби не з`являвся, що підтверджується відповідними актами № 1 від 22.04.2024, № 2 від 23.04.2024, № 3 від 24.04.2024, № 4 від 25.04.2024, № 5 від 26.04.2024, № 6 від 29.04.2024, № 7 від 30.04.2024, № 8 від 01.05.2024, № 9 від 02.05.2024, № 10 від 03.05.2024, № 11 від 06.05.2024, № 12 від 07.05.2024, № 13 від 08.05.2024, № 14 від 09.05.2024, № 15 від 10.05.2024, № 16 від 13.05.2024, № 17 від 14.05.2024, № 18 від 15.05.2024, № 19 від 16.05.2024, № 20 від 17.05.2024 та табелем обліку робочого часу за квітень 2024 року, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому суд апеляційної інстанції не вважає слушними доводи позивача, що названими документами не підтверджується не виход на службу протягом всього квітня місяця, оскільки перший акт складений лише 22.04.2024, адже зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги чітко вбачається, що сам ОСОБА_1 не спростовує той факт, що в названий період він не був присутнім на робочому місці за адресою: АДРЕСА_1 .

Також не є слушними доводи позивача, що відповідачем не надано належних доказів, зокрема, розпорядчого документа, яким визначено, що Голова ліквідаційної комісії Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , іншими словами, відповідач не довів, що ОСОБА_1 мав обов`язок виконувати розпорядження Голови ліквідаційної комісії.

З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на приписи статті 9 Закону України «Про державну службу», якою встановлено, що державний службовець під час виконання посадових обов`язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки, чи особі, визначеній у контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Позивачеві достеменно відомо, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області перебуває в процесі ліквідації.

Статтею 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

З наведених норм вбачається, що після прийняття рішення про припинення юридичної особи та призначення ліквідаційної комісії всі повноваження по управлінню установою, яка ліквідується, переходять до ліквідаційної комісії.

В свою чергу, керівником ліквідаційної комісії є її голова, а тому має право видавати накази та розпорядження, які є обов`язковими для службових осіб такої установи.

Такі повноваження випливають з закону та не потребують додаткового підтвердження окремим розпорядчим документом.

Водночас, суд звертає увагу, що розпорядчим документом щодо призначення Голови ліквідаційної комісії Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, є наказ Державної служби з питань праці № 213 від 23.11.2023.

Також не є обґрунтованими доводи позивача, що відповідачем не було письмово підтверджено, за зверненням ОСОБА_1 , накази Голови ліквідаційної комісії щодо простою та зміни місця державної служби, а тому позивач звільняється від відповідальності за його невиконання.

Так, згідно з ч.ч. 2, 6, 8 ст. 9 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов`язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк.

У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Натомість, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем не надано належних доказів дотримання наведених приписів закону. Матеріали справи не містять ані докази направлення та отримання Головою ліквідаційної комісії вимоги ОСОБА_1 про письмове підтвердження вищезазначених наказів, ані належних письмових обґрунтувань з приводу виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу.

Надаючи оцінку доводам позивача про порушення строку попередження про зміну істотних умов праці в частині зміни місяця державної служби, що також є підставою, яка звільняє його від відповідальності, колегія суддів виходить з положень статті 32 КЗпПУ, яка визначає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Отже, трудове законодавство, дійсно встановлює мінімальний строк для повідомлення працівника про зміну істотних умов праці, натомість цей строк впливає на припинення трудового договору.

Названа норма не містить припис, що внаслідок недотримання цього строку особа звільняється від обов`язку виконання наказу керівника установи, пов`язаного зі зміною істотних умов праці.

Таким чином, ОСОБА_1 , після отримання наказу про простій та зміну місця державної служби мав обов`язок по його виконанню, що не було забезпечено останнім. Більш того, позивачем не доведено й той факт, що він виходи на службу за раніше визначеною адресою.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Отже, заробітна плата напряму пов`язана з виконанням працівником роботи. Не дотримання працівником умов контракту, як то не вихід на роботу, не породжує право на отримання ним заробітної плати.

Як вказав Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 жовтня 2019 року в справі № 243/2071/18, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Отже, внаслідок не виходу ОСОБА_1 з квітня 2024 року на службу за визначеною адресою: АДРЕСА_1 , у відповідача не виникло обов`язку по нарахуванню та виплаті позивачеві заробітної плати за спірний період.

Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі № 160/13471/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 08 жовтня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Повна постанова складена 08 жовтня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

суддяТ.І. Ясенова