Рішення

від 17.07.2024 по справі 335/5124/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5124/24 2/335/2183/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючогосудді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Колесник Д.С. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус КМНО Остапенко Є.М., приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К. К., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у якому просить визнати виконавчий напис, вчинений 18.12.2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. за №31085 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування №М02.00405.006333372 від 07.02.2020 та плати за вчинення виконавчого напису на загальну суму 380128,55 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову вказує наступне.

18.12.2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №31085 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування №М02.00405.006333372 від 07.02.2020 та плати за вчинення виконавчого напису на загальну суму 380128,55 грн..

Виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця Хохлова К.К., ВП 64208222.

Вказаний виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав.

Умовою вчинення виконавчого напису нотаріуса згідно ст.88 ЗУ «про нотаріат» є безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

В порушення п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, письмова вимога про усунення порушень перед вчиненням напису, йому не направлялась. Крім того, кредитний договір при укладенні нотаріально посвідчений не був, що виключає можливість вчинення на ньому виконавчого напису. Зазначені обставини свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами, та вказують на наявність спору, який може бути вирішений лише в судовому порядку.

Крім того, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 про визнання нечинним і скасування п.1 та п.2 Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 р. визнано нечинним та нечинним роздял «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин» а відта Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріуса на нотаріально не посвідченому кредитному договорі. Зазначена Постанова набула законної сили (Постанова Верховного суду від 12.03.2020 №757/24703/18-ц)

Ухвалою судді від 10.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

07.06.2024 року представником відповідача АТ «Ідея Банк» подано відзив, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що 07.02.2020 між ОСОБА_1 та Банком було укладено договір № М02.00405.006333372, згідно п. 1.2 якого Банк надав Позичальнику кредит для власних потреб (грошові кошти) в сумі 299998,00 грн., а Позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору Банк надав кредит строком на 30 місяців

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 , як позичальник згідно Кредитного договору, власних зобов`язань не виконав станом на 04.11.2020 заборгованість за Кредитним договором становить 378228,55 грн..

Крім того, 19.12.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» уклали договір факторингу №19/12-2023, згідно якого Клієнт передає (відступає) Фактору свої права вимоги, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком №3 до Договору Факторингу Додатку №1 №19/12-2023 від 19.12.2023, право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі Кредитного договору.

Таким чином, по Кредитному договору відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Оптіма Факторинг», а відтак АТ «Ідея Банк» не є належним відповідачем у цій судові справі.

Також зазначає, що AT «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса КМНО Остапенка Є.М. із заявою від 18.12.2020 року про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 378228 грн. та витрат на його вчинення в сумі 1900 грн. На виконання вимог п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, AT «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення 18.12.2020 виконавчого напису №31085. Таким чином, вважає, що AT «Ідея Банк» доведено, і відповідно спростовано доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного виконавчого напису, оскільки зазначена у виконавчому написі сума заборгованості за кредитним договором є безспірною у тому числі виходячи із того, що після отримання вимоги позивач не висловила жодних заперечень з приводу заборгованості по кредитному договору зазначеної у вимозі, і яка є аналогічна тій, як вказана в оскаржуваному виконавчому написі.

17.06.2024 року позивачем надано відповідь на відзив в якій зазначає, що додані до відзиву копії договору факторингу підписані лише відповідачем, а тому не можуть свідчити про укладення договору про перехід прав вимоги до ТОВ «Оптіма Факторинг». Крім того, заміну стягувача у виконавчому провадженні згідно з положеннями ч.5 ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження» не проведено.

17.06.2024 року представником відповідача надано письмові пояснення у яких зазначає, що відповідач не погоджується з аргументами викладеними у відповіді на відзив і наполягає, що АТ «Ідея Банк» було надано всі докази, що підтверджують перехід права вимоги до ТОВ «Оптіма Факторинг», а тому заміна сторони у виконавчому провадженні ніяким чином не впливає на факт переуступлення кредитного договору за договором факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023.

Треті особи правом на подання письмових пояснень не скористались.

В судове засідання сторони та треті особа не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Позивачем та відповідачем надано заяви про розгляд справи за їх відсутністю. Треті особи причину не явки суду не повідомили.

Відтак, з огляду на положенняст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд даної справи по суті за відсутності належно повідомлених учасників справи, які в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 07.02.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено договір № М02.00405.006333372, згідно п. 1.2 якого Банк надав Позичальнику кредит для власних потреб (грошові кошти) в сумі 299998,00 грн., а Позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.

18.12.2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за №31085 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за договором кредиту та страхування №М02.00405.006333372 від 07.02.2020 та плати за вчинення виконавчого напису на загальну суму 380128,55 грн..

Постановою приватного виконавця Хохлова К.К. від 19.01.2021 року про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконаввче провадження №64208222 на підставі виконавчого напису №31085 виданий 18.12.2020 року приватним нотаріусом КМНО Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» на загальну суму 380128,55 грн..

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 свої доводи зводив до того, що зазначений виконавчий напис вчинений з порушенням норм діючого законодавства за яким стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, також приватним нотаріусом при вчиненні таких не перевірено безспірність заборгованості, не перевірено доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (тут і далі у редакції, чинній на час вчинення нотаріальної дії) та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі - Перелік). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172».

У постанові від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14 (провадження № 61-360св18), від 09.02.2022 у справі №547/210/20 (провадження №61-16834св21) зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постановах від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження №14-278гс18).

Як встановлено з матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, ОСОБА_1 визначив відповідачем АТ «Ідея Банк».

У подальшому, після відкриття провадження у справі представник відповідача АТ «Ідея Банк» подав до суду відзив на позовну заяву в якому повідомив, що у кредитному договорі №М02.00405.006333372 від 07.02.2020 р.відбулася заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Оптіма Факторинг».

Відповідно до долучених представником відповідача до відзиву на позовну заяву документів, 19.12.2023 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» уклали договір факторингу №19/12-2023, згідно якого Клієнт передає (відступає) Фактору свої права вимоги, а Фактор набуває права вимоги Клієнта за первинними договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед Клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, та після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком №3 до Договору Факторингу Додатку №1 №19/12-2023 від 19.12.2023, право вимоги до ОСОБА_1 , що виникло на підставі Кредитного договору.

Таким чином, по Кредитному договору відбулась заміна кредитора з АТ «Ідея Банк» на ТОВ «Оптіма Факторинг».

Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, у статті 517 Цивільного кодексу України не визначений виключний перелік документів, які засвідчують права, що передаються, а тому залежно від особливостей конкретних правовідносин таким документом може бути і сам договір, який підтверджує факт виникнення та існування зобов`язальних відносин.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 (справа № 6-122 цс 13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №346/1305/19, провадження № 14-181 цс 20.

Так, суд виходить з того, що представником відповідача АТ «Ідея Банк» долучено до матеріалів справи повний текст договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, згідно якого ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло статусу кредитора по відношенню, зокрема, до позивача ОСОБА_1 ..

Разом з цим, у поданій відповіді на відзив позивач повідомив, що вважає належним відповідачем саме АТ «Ідея Банк», та ставить під сумнів укладення договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023.

Щодо таких доводів представника позивача, суд звертає увагу, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Поряд з цим, будь яких обставин, за яких правомірність правочину про відступлення права вимоги, на підставі якого відбувся перехід права вимоги від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Оптіма Факторинг», судом не встановлено.

В свою чергу, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно достатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08.2019 у справі №519/77/18 (провадження № 61-10311св19) та від 15.04.2020 у справі №474/106/18 (провадження № 61-13847св19).

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Зазначене узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №200/3452/17.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц та від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Таким чином, враховуючи те, що право вимоги за кредитним договором № М02.00405.006333372 від 07.02.2020 р. перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Оптіма Факторинг» згідно договору факторингу №19/12-2023 від 19.12.2023, а ОСОБА_1 відповідачем за позовом зазначив АТ «Ідея Банк», суд приходить висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що остання вправі звернутися до суду з відповідними вимогами, визначивши належний суб`єктний склад спору, тобто до належного відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони проп орційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно дост.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.5,12,13,51,81,82,133,141,142,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.07.2024 року.

Суддя А.В. Воробйов