Вирок

від 02.08.2024 по справі 314/2255/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/2255/24

Провадження № 1-кп/314/544/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2024 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ кримінальне провадження №62024080100002202 від 16.03.2024 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська, Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, колишнього снайпера (2 категорії) - розвідника 1 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу 2 розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 , який перебував у розпорядженні командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, солдата, раніше судимого:

- 06 червня 2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у сумі 1700 гривень;

- 05 червня 2015 року Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;

- 10 грудня 2018 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 27 жовтня 2021 року Деснянським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

- 01 грудня 2022 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 1 місяць,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи у розпорядженні командувача Десантно-штурмових військ ЗСУ з утриманням на всіх видах забезпечення та у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.12.2023, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, не з`явився до місця несення служби, а саме до місця тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , поблизу АДРЕСА_3 з відпустки, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв і перебував за межами місця служби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винну у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, подію та обставини встановлені під час досудового розслідування беззаперечно визнав, показав, що 07.11.2023 йому було надано додаткову відпустку за станом здоров`я строком 26 діб. Зазначив, що з відпустки не повернувся, контакти з військовою частиною втратив у зв`язку з тим, що загубив телефон. ОСОБА_3 пояснив, що цілком розумів, що після спливу додаткової відпустки, мав обов`язок повернутися до військової служби.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні беззастережно визнав свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні в повному обсязі, ніхто з учасників процесу не оспорював встановлені досудовим розслідуванням фактичні обставини та докази у цьому кримінальному провадженні, суд, керуючись ч.3 ст.349 КПК України, обмежив дослідження доказів, показами обвинуваченого, дослідженням письмових доказів та матеріалів, які характеризують обвинуваченого. Судом роз`яснено наслідки визнання обставин, які ніким не оспорюються, а саме позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Крім визнання обвинуваченим вини та обставин встановлених під час досудового розслідування, вина ОСОБА_3 доводиться наступними, дослідженими судом, письмовими доказами.

Повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 28.02.2024 (а.с.46);

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2024 про результати службового розслідування (а.с.50-54);

Актом службового розслідування від 12.02.2024 (а.с.58-64);

Рапортом начальника відділення підготовки даних штабу В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 від 12.01.2024 (а.с.65);

Доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 12.01.2024, щодо не прибуття з відпустки без поважних причин військовослужбовця ОСОБА_3 (а.с.66-67);

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №309 від 25.10.2023 (а.с.72);

Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №322 від 07.11.2023 (а.с.73).

Проаналізувавши в сукупності вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 повністю доведена в судовому засіданні, та кваліфікує його дії за ч.4 ст.408 КК України, як: «дезертирство, тобто нез`явлення з метою ухилитися від військової служби до місця служби з відпустки, вчинене в умовах воєнного стану».

Прокурор в судовому засіданні просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Захисник в судовому засіданні просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Обвинувачений в судовому засіданні щиро розкаявся, просив суд суворо не карати.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який є особою раніше судимою, одруженого, психічними захворюваннями не страждає, на обліку в наркодиспансері не перебуває.

Відповідно до ст.66 КК України в якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України в якості обставини, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Реалізуючи дискреційні повноваження, приймаючи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи ОСОБА_3 , суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) роки.

На переконання суду зазначене покарання в повному обсязі буде відповідати меті визначеній ч.2 ст.50 КК України.

Цивільний позов відсутній.

Судові витрати відсутні.

Речові докази за кримінальним провадженням відсутні.

Ухвалою суду від 07.06.2024 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 05.08.2024 (включно) без визначення розміру застави.

Суд приходить до висновку про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 без визначення розміру застави, строком до набрання вироку законної сили до розгляду питання про застосування запобіжного заходу на стадії апеляційного перегляду кримінального провадження (у разі подання апеляційної скарги), оскільки ризики встановленні на час винесення ухвали від 07.06.2024 про продовження запобіжного заходу, на час ухвалення вироку не сплили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 17.04.2024.

В порядку визначеному ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в строк відбування покарання із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до набрання вироку законної сили, до розгляду питання про застосування запобіжного заходу на стадії апеляційного перегляду кримінального провадження (у разі подання апеляційної скарги).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7

02.08.2024