Постанова

від 31.07.2024 по справі 314/4551/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.07.2024 Справа № 314/4551/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1491/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О.

Є.У.№ 314/4551/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.

секретар: Книш С.В.

розглянувши у відкритому цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третіособи:органопікита піклуваннярайонної адміністраціїЗапорізької міськоїради поШевченківському районі,службау справахдітей виконавчогокомітету Новояричівськоїселищної ради про визначення місця проживання дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. 28 травня 2024 ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити зміну фактичного місця мешкання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; тимчасово заборонити виїзд за межі України малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ухвалення рішення по справі.

Заява обґрунтована тим, що заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05 липня 2021 року визначено місце мешкання дитини з батьком. Ухвалою суду від 31 травня 2023 року задоволено заяву відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення від 05 липня 2021року та призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні 03 червня 2024 року.

Зранку 26 травня 2024року ОСОБА_2 взяла доньку на прогулянку та без його згоди вивезла у невідомому напрямку, на телефонні дзвінки не відповідала. Того ж дня він звернувся до правоохоронних органів за фактом зникнення малолітньої дитини, відповідачку разом дитиною було виявлено у м. Олександрія по дорозі до м. Львова. У телефонній розмові відповідачка повідомила, що планує провести з донькою відпустку, проте де саме і протягом якого часу не сказала. Посилаючись на те, що відповідачка, забравши дитину без погодження з батьком, може затягувати розгляд справи, а також вивезти дитину за межі України, що в подальшому унеможливить виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, позивач просив про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,вчиняти дії,спрямовані назміну місцяпроживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,фактичним місцемпроживання наразіякої єразом зїї батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,за адресою: АДРЕСА_1 ,до ухваленнярішення усправі 314/4554/21за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третіособи:органопікита піклуваннярайонноїадміністраціїЗапорізької міськоїрадипоШевченківському районі,службаусправах дітейвиконавчогокомітетуНовояричівської селищноїради про визначення місця проживання дитини.

У задоволенні заяви в частині тимчасової заборони виїзду за межі України малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката Кормушина В.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити у вжитті заходів забезпечення позову. На думку апелянта оскаржувана ухвала є незаконною та постановлена без врахування інтересів дитини та відповідачки як матері дитини. ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції безпідставно постановив таку ухвалу, адже доказів тому, що незастосування заходів забезпечення позову можуть утруднити виконання майбутнього рішення позивачем надано не було.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою № 2 від 12.06.2009 року) забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції, після розірвання шлюбу за домовленістю сторін малолітня ОСОБА_3 постійно проживала разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначав, що наразі ОСОБА_2 , забравши дитину без погодження з батьком, може затягувати розгляд справи, а також вивезти дитину за межі України, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду або навіть зробити його неможливим та обумовлює необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 4 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У даній справі, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості добровільно вирішити питання з ким саме буде проживати донька на час вирішення спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини в судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, проте без зміни звичайного місця проживання малолітньої дитини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову на той час, адже дійсно існували ризики утруднення виконання майбутнього рішення по справі у випадку задоволення позову.

Отже оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм права, тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає та у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України її слід залишити без змін.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому у відповідності до норм статті 374,375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст. ст.374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 травня 2024 року по цій справі без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,проте можебути оскарженабезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складанняповного текстуцієї постанови.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: С.В.Кухар

О.З.Поляков