Постанова

від 01.08.2024 по справі 314/4551/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 310701.08.2024 Справа № 314/4551/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/1491/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О.

Є.У.№ 314/4551/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Полякова О.З.,

секретар: Книш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третіособи:органопікита піклуваннярайонної адміністраціїЗапорізької міськоїради поШевченківському районі,службау справахдітей виконавчогокомітету Новояричівськоїселищної ради про визначення місця проживання дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Кормушин Владислав Олександрович, на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Зазначав, що 16.09.2016 сторони уклали шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 . Судовим рішенням від 22.02.2021їх шлюб було розірвано і донька за домовленістю з відповідачкою залишилася проживати з ним в його квартирі АДРЕСА_1 . Позивач опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Він ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Донька відвідує ДНЗ № 63 м. Запоріжжя. Мати дитини іноді телефонує та відвідує дитину, однак жодним чином не приймає участі у її житті та вихованні, відмовляється від зустрічей задля реєстрації місця проживання дитини та вирішенні організаційних моментів життя доньки. Весь останній час дитина проживала з батьком, який займається її вихованням, піклується про розвиток та навчання, донька прив`язана до батька, а відповідачка за останній час взагалі не турбується про організацію життєдіяльності дитини.

За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дитини, в неї є свій дитячий куточок, де вона грається, є спальний куточок, де вона відпочиває, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку. Таким чином, мешкаючи разом з дитиною в квартирі, позивач має змогу надати дитині власну кімнату, обладнану усім необхідним для її відпочинку та навчання. Виходячи з інтересів доньки, позивач вважає за доцільне залишити її на його утриманні та вихованні, а також встановити її місце проживання з ним за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішеннямВільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від05липня 2022року задоволенопозовні вимоги ОСОБА_1 . Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

12 травня 2023 року від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Мельника А.В. до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою цього ж суду від 31 травня 2023 року поновлено відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 05липня 2022 року скасовано, справу призначено до розгляду.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 03червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що суд першої інстанції ухвалив рішення без достатніх доказів на підтвердження того, що проживання дитини з матір`ю буде суперечити найкращим інтересам дитини. В матеріалах справи відсутні докази належності позивачу майна у вигляді квартири, в якій він просить визначити місце проживання дитини. Апелянт вважає, що суду першої інстанції не надано беззаперечних доказів тому, що виключно позивач здійснює догляд за дитиною, а також доказів неналежного виконання своїх батьківських обов`язків відповідачкою. Позивач чинить перешкоди у спілкуванні дитини із матір`ю. На початку війни вона запропонувала вивезти доньку за кордон, проте позивач у визначений нею час разом із дитиною на вокзал не приїхав, на телефонні дзвінки не відповідав. З травня 2024 року донька проживає разом із відповідачкою у Львівській області в орендованій 4-х кімнатній квартирі, де створені найкращі умови для її проживання, в неї є все необхідне, вона спілкується зі старшою сестрою, відвідує підготовчу групу. Апелянт вважає, що проживання дитини з матір`ю та сестрою у Львівській області безпечніше, ніж у місті Запоріжжі. Це прифронтове місто, яке перебуває під періодичними обстрілами. Наразі дитина живе у повній сім`ї разом із матір`ю, сестрою та вітчимом, вона спокійна та безтурботна, її емоційний стан покращився. Вказане не було враховано під час ухвалення оскаржуваного рішення. Апелянт вважає, що проживання дитини з матір`ю відповідає найкращим інтересам дитини, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі також містилося клопотання про залучення до участі у розгляді справи як третьої особи органи ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке протокольною ухвалою суду від 31 липня 2024 року залишено без задоволення як безпідставне.

Заслухавши у судовому засіданні, яке відбувалося в режимі відео конференції, суддю-доповідача, доводи сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 16.09.2016, який розірвано судовим рішенням 22.02.2021(т.1, а.с.9).

17.03.2017 у сторін народилась ОСОБА_3 (т.1, а.с. 8).

Після розірвання шлюбу за взаємною згодою батьків донька постійно проживала з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 10), яка на праві приватної власності належить позивачеві (а.с. 11).

Під час перебування цієї справи в провадженні суду першої інстанції 25 травня 2024 року відповідачка без згоди батька вивезла дитину до Львівської обл.. за місцем свого фактичного проживання.

Батьком дитини створені належні матеріально-побутові умови для проживання та розвитку малолітньої доньки, а також для забезпечення її потреб, що підтверджується Актом обстеження умов проживання від 14 вересня 2023 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає в двокімнатній квартирі на 8 поверсі дев`ятиповерхового будинку, для дитини облаштована окрема ізольована кімната, в якій є двоповерхове ліжко, іграшки, шафа з одягом, засоби особистої гігієни..

За висновком органу опіки і піклування по Шевченківському району районної адміністрації Запорізької міської ради № 2721/01-34/22.01-1695 від 06.10.2023 визнано за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Службою у справах дітей виконавчого комітету Новояричівської селищної ради, Львівського району, Львівської обл. проведено обстеження житлово-побутових умов проживання матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , де вона зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. Згідно акту № 63 від 13.09.2023 мати малолітньої проживає в орендованому будинку як ВПО. Будинок двоповерховий, складається з 4 кімнат. Створені всі належні умови для виховання та навчання. В будинку чисто, всі нові меблі, зроблений запас харчів. Для дитини є виділена окрема кімната з необхідними меблями. Служба у справах дітей виконавчого комітету Новояричівської селищної ради рекомендує визначити місце перебування дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю на час військового стану.

Частиною 8 ст.7СКУкраїни встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст.12ЗаконуУкраїни«Про охоронудитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до положень ст.141СКУкраїни мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.157СімейногокодексуУкраїни питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

За положеннями ст.6СімейногокодексуУкраїни правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою дитиною вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 160, ст. 161СКУкраїни місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За правилами ч. 1 ст.161СімейногокодексуУкраїни якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

При вирішенні спору про місце проживання дитини, суд повинен виходити з принципу пріоритетності прав та інтересів дитини та приймати до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст.161СКУкраїни орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції інтересів дитини та її безпеки не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Місто Запоріжжя дійсно є територією, наближеною до ведення активних бойових дій. Проте, по всій території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на теперішній час, а тому не можливо беззаперечно стверджувати, що будь яка інша територія, яка не внесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу 120 від 23 квітня 2024 року), є безпечною.

Окрім цього, з початку введення воєнного стану дитина проживала з батьком, який піклувався про її безпеку та може піклуватись і надалі.

Таким чином колегія суддів не встановила обставин, які б згідно положень ч. 2 та ч. 3 ст.161СКУкраїни унеможливлювали передачу дитини для проживання з позивачем.

Згідно положень ст. 3 Міжнародної Конвенції про права дітей 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною та набрала чинності 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У сукупності наведеного, аналізуючи докази, зібрані у справі, виходячи включно із рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання та виховання дитини, закріплених у нормах національного законодавства, зазначених вище, та в інтересах самої дитини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визначення місця проживання дитини разом із батьком відповідає як найкращим інтересам дитини.

Після розлучення сторін з лютого 2021 року малолітня донька проживала разом з батьком, з початку повномасштабної війни мати дитини не вжила заходів до її евакуації із прифронтового міста, з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, про визначення місця проживання до суду не зверталась.

Зміна відповідачкою без узгодження з батьком місця проживання малолітньої дитини у травні 2024 року під час знаходження справи у суді не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідачка має можливість приймати участь у вихованні доньки в рівній мірі з батьком дитини, при цьому батько має всі умови для проживання та виховання дитини, достатній фінансовий стан для утримання дитини, забезпечення лікування, тому дитину слід залишити проживати з батьком, що буде повністю відповідати правам та інтересам дитини, яка має повне право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Знаходження міста Запоріжжя у безпосередній близькості до фронту також не є підставою для відмови у задоволенні позову. Вказана обставина не перешкоджала відповідачці у лютому 2022 року виїхати за межі України зі старшою дочкою, залишивши молодшу дитину разом із батьком у прифронтовому місті.

Оскаржуване рішення не може бути перешкодою для мобілізації позивача до лав Збройних Силу України, оскільки мати малолітньої дитини не позбавлена батьківських прав і може опікуватися донькою на період проходження батьком військової служби.

Додані до апеляційної скарги нові письмові докази: характеристики дитини від 25.06.2024, висновок психолога від 20.06.2024, декларації про вибір лікаря тощо, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказані письмові докази створені після ухвалення оскаржуваного рішення і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому у відповідності до норм статті 374,375 ЦПК України апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 374,375 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 03 червня 2024 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,проте можебути оскарженабезпосередньо доВерховного Судупротягом тридцятиднів здня складанняповного текстуцієї постанови.

Повний текст постанови складено 1 серпня 2024 року.

Головуючий І.В. Кочеткова

Судді: С.В.Кухар

О.З.Поляков