ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/197/23
Провадження № 22-ц/4820/1485/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Кошельник В.М.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 683/197/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Вонсовичем Михайлом Михайловичем, на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію договору оренди землі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
в с т а н о в и в:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 2 га, кадастровий номер 6824286900:02:003:0010, шляхом її повернення, а також скасувати рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно індексний номер 34016029 від 24 лютого 2017 року про реєстрацію договору оренди землі від 13 лютого 2017 року.
На підтримання заявлених позовних вимог позивач посилався, що він є власником земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 6824286900:02:003:0010, що розташована на території Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області. Право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18250235. Проте, належна йому земельна ділянка перебуває у користуванні СГК «Решнівецький» на підставі договору оренди землі від 13 лютого 2017 року, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 лютого 2017 року, номер запису про інше речове право 19180383, строк оренди на підставі цього договору - 10 років.
Позивач вказував, що СГК «Решнівецький» без правової підстави користується належною йому земельною ділянкою, оскільки жодного договору оренди він з даним підприємством не укладав і не підписував, належну йому земельну ділянку в оренду відповідачу не передавав, тому просив задовольнити заявлені позовні вимоги.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодився з таким рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, вказує на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, оскільки судом не надано належної правої оцінки обставинам на які він посилався, зокрема факту неукладення ним договору оренди землі від 13 лютого 2017 року, неузгодження всіх істотних умов договору та передавання в користування земельної ділянки. Натомість судом наведено правове обґрунтування щодо дійсності договору оренди землі, який по суті СГК «Решнівецький» уклав сам із собою без участі власника земельної ділянки. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18250235, однак позивач ні з ким не узгоджував істотні умови договору оренди, не підписував договір та нікому земельну ділянку не передавав, яким чином реквізити земельної ділянки і номер карткового рахунку з`явилися у розпорядженні відповідача йому не відомо. Посилання відповідача на виплату орендної плати у 2019, 2020, 2021, 2022 роках не свідчить про узгодження між сторонами істотних умов договору оренди землі, крім того, у платіжних дорученнях відсутня інформація щодо перерахування СГК «Решнівецький» саме орендної плати за користування земельною ділянкою, що також свідчить що жодного договору він з даним підприємством не укладав і не підписував, що знову ж таки свідчить про його неукладеність. СГК «Решнівецький» користується земельною ділянкою, без будь-яких правових підстав, поза волею власника, що є підставою для усунення йому перешкод, як власнику, у користуванні земельною ділянкою та повернення цієї земельної ділянки.
Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 376ЦПК України підставамидля скасуваннясудового рішенняповністю абочастково таухвалення новогорішення увідповідній частиніабо змінирішення неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-32330-СГ від 06.12.2016 року є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6824286900:02:003:0010, площею 2 га, яка розташована на території Решнівецької селищної ради Старокостянтинівського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130035268242, номер запису про право власності 18250235.
З наданого суду договору оренди землі вбачається, що 13 лютого 2017 року між позивачем ОСОБА_1 як орендодавцем та СГК «Решнівецький» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6824286900:02:003:0010, площею 2 га, яка розташована на території Решнівецької селищної ради Старокостянтинівського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з п. 5 договору він укладений на десять років до 13.02.2027 року, а п.п. 7-10 договору визначено розмір орендної плати та порядок її виплати.
За п. 33 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Право оренди СГК «Решнівецький» на спірну земельну ділянку на підставі даного договору зареєстровано державним реєстратором в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 лютого 2017 року, номер запису про інше речове право 19180383.
За висновком судової почеркознавчої експертизивід 25.07.2023 року № СЕ-19/123-23/6061-ПЧ підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 13.02.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та СГК «Решнівецький» виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно з частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Із положень частини першоїстатті 627 ЦК Українислідує, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як передбачено частиною першоюстатті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першоюстатті 93 ЗК Українивизначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частини другоїстатті 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
За змістом статей125і126 ЗК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В силу частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаєтьсяЗаконом «Про оренду землі» №161-ХІV.
За умовамист.1Закону України«Про орендуземлі» (вредакції начас виникненняспірних правовідносин), далі Закону №161-ХІV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною першоюстатті 13 Закону №161-ХІV(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Із положень частини 1статті 14 Закону №161-ХІV(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Як передбаченостаттею 15 Закону №161-ХІV(вредакції начас виникненняспірних правовідносин)істотними умовамидоговору орендиземлі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та
розмір земельноїділянки); строкдії договоруоренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися
інші умови.
За нормами ст.ст. 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстраціїправ підлягають:право користування(сервітут); правокористування земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб(емфітевзис), інші речові права відповідно до закону.
Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
За змістом статті 15 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною першоюстатті 81 ЦПК Українивизначено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про усунення перешкод користування своєю земельною ділянкою шляхом її повернення з незаконного володіння відповідача, посилаючись на те, що договір оренди своєї земельної ділянки з відповідачем він не підписував.
Судом беззаперечно встановлено, що позивач договір оренди земельної ділянки, з кадастровим номером 6824286900:02:003:0010 від 13 лютого 2017 року між позивачем ОСОБА_1 як орендодавцем та СГК «Решнівецький» як орендарем, не підписував, такий договір підписаний іншою особою, отже сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема строку його дії, розміру та порядку виплати орендної плати, відповідальності за її несплату тощо, а тому такий правочин у формі договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6824286900:02:003:0010 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
З врахуванням норм цивільного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду в справі № 145/2047/16, колегія суддів вважає, що позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права у вигляді негаторного позову шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема заявлення вимоги про повернення позивачу з володіння відповідача, належної йому земельної ділянки, та належними та допустимими доказами доведено під ставність своїх позовних вимог.
Однак суд першої інстанції вказані обставини справи та досліджені докази оцінив неналежним чином та дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позову.
Твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , хоча і не підписував договір оренди землі від 13 лютого 2017 року, однак висловив волевиявлення на передачу земельної ділянки в оренду відповідачу, у зв`язку з чим він виконував зобов`язання за договором оренди землі та отримував орендну плату, сторони здійснювали повне виконання зобов`язань за договором оренди землі, а речове право СГК «Решнівецький» за цим договором зареєстровано в установленому порядку, то такий договір не можна вважати неукладеним, є помилковими.
Судом встановлено, що позивач договір оренди від 13 лютого 2017 року не підписував, такий договір підписаний іншою особою, відповідно сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки.
Факт отримання позивачем від відповідача плати за користування земельною ділянкою не свідчить про прийняття позивачем усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, а лише підтверджує згоду позивача на оплатне користування відповідачем його земельної ділянки та отримання за це відповідної плати без визначення інших істотних умов договору, які передбачені ст. 15 Закону України «Про оренду землі» і за змістом мають бути обов`язково погоджені сторонами в письмовій формі, зокрема строку дії договору оренди; орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; тощо.
Тому за умов не підписання позивачем договору оренди земельної ділянки немає підстав стверджувати, що між сторонами було погоджено всі істотні умови договору оренди земельної ділянки, а отримання плати за користування земельною ділянкою при не укладенні договору оренди не свідчить про схвалення орендодавцем умов договору оренди в цілому.
Крім того в постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 671/2139/21 за аналогічних правовідносин сторін висловлена наступна правова позиція:
«Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача у касаційній скарзі щодо вчинення власником земельної ділянки конклюдентних дій, які свідчать про вчинення правочину, зокрема, отримання ОСОБА_1 орендної плати від ПП «Аграрна компанія 2004» за 2019-2021 роки, з огляду на таке.
Відповідно до частини другоїстатті 205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.
Між тим,статтею 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.
З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження№ 14-499цс19).
Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 26 квітня2022 року у справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22) та від 11 травня 2023 року в справі № 357/3155/21 (провадження № 61-10293св22).
З огляду на встановлені у цій справі обставини непідписання позивачем додаткової угоди до договору оренди землі від 28 листопада 2015 року, висновок судів попередніх інстанцій про те, що його права підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення йому спірної земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача без відповідної правової підстави, є законними та обґрунтованими».
Як встановлено в даній справі сторони договір оренди землі в письмовій формі не укладали, за умовами договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами, право оренди у орендаря виникає з моменту державної реєстрації права оренди, а тому згідно вищевикладеної правової позиції Верховного Суду в даних правовідносинах сторін виключається можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій та не вбачається підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.
При цьому, при вирішенні даного спору не можуть бути застосовані висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 461/9578/15, на які послався суд першої інстанції, оскільки обставини у даній цивільній справі є відмінними від обставин у справі № 461/9578/15.
Так у справі № 461/9578/15 предметом позову є правовідносини з договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення, а предметом даної справи є правовідносини з договору оренди земельної ділянки. Правовідносини з договору оренди земельної ділянки врегульовано спеціальним законом «Про оренду землі», в якому визначено обов`язкову письмову форму такого договору, істотні умови договору, які мають бути обов`язково погоджено сторонами в письмовій формі.
З тих же підстав не може бути заснована при вирішенні даного спору і правова позиція Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17.
Так у справі № 390/34/17 було встановлено, що позивач уклав24 грудня 2013 року додаткову угоду до договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61, а згодом пред`являє позов про визнання договору оренди землі від 19 листопада 2007 року № 61неукладеним, тобто в цій справі позивач підписав та відповідно уклав з орендарем додаткову угоду до договору оренди землі, який не підписував. Такі обставини в даній справі не встановлені.
В той же час колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору оренди землі від 13 лютого 2017 року задоволенню не підлягають з наступних підстав..
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 листопада 2023 року в справі № 513/879/19 зазначила, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди у орендаря відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IVсудове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14)).
Крім того за усталеною практикою Верховного Суду речове право на земельну ділянку може бути скасовано державним реєстратором на підставі рішення суду про усунення перешкод власнику в користуванні даною земельною ділянкою шляхом її повернення власнику.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18).
За таких обставин в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про реєстрацію договору оренди землі від 13 лютого 2017 року слід відмовити у зв`язку із обранням позивачем неналежного способу захисту.
Відповідно до частини 13статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі частини 1статті 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, звідповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір.
Так позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру та сплачено судовий збір за подання позову в загальній сумі 2147,2 грн. та за подання апеляційної скарги 3220,8 грн.
Судом задоволено позов частково щодо однієї позовної вимоги, а в задоволенні іншої вимоги відмовлено.
Отже, з СК «Решнівецький» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову в сумі 1073, 6 грн. та 1610, 4 грн. за подання апеляційної скарги ( 2147,2:2; 3220,8:2)
Керуючись ст. ст.268,374,376,382,384,389,390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Вонсовичем Михайлом Михайловичем, задовольнити частково.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовом ОСОБА_1 задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 6824286900:02:003:0010, площею 2 га, яка розташована на території Решнівецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області ля ведення особистого селянського господарства шляхом повернення даної земельної ділянки ОСОБА_1 .
Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання позову в сумі 1073, 6 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Сільськогосподарського кооперативу «Решнівецький» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1610,4 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 серпня 2024 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2024 |
Оприлюднено | 05.08.2024 |
Номер документу | 120761981 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо припинення права оренди |
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
Костенко А. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні