Рішення

від 22.07.2024 по справі 740/2798/21

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/2798/21

Провадження № 2/740/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Гагаріної Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

представника позивача адвоката Гринь Л.В.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення втраченого заробітку, -

встановив:

20.05.2021 адвокат Гринь Л.В. в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, з урахуванням заяви від 12.02.2024 про збільшення позовних вимог, в якому просила стягнути зі Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток, внаслідок зменшення професійної працездатності на 60% з дня втрати працездатності, починаючи з 01.09.2016 по 29.02.2024 у розмірі 1327758 грн, та зобов`язати відповідача щомісячно, починаючи з 01.02.2024, відшкодовувати суму втраченого заробітку, внаслідок зменшення професійної працездатності у розмірі, яка обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на день нарахування, з урахуванням 60% втрати ним працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді техніка авіаційний з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ. 27.04.2016 при виконанні трудових обов`язків та виконанні дорученого завдання при обтяжці гайок кріплення повітряних гвинтів на літаку, із використанням двох штатних металевих стрем`янок та слюсарно-монтажного інструменту, ОСОБА_2 втратив рівновагу і впав з драбини з висоти 1950 мм, внаслідок чого отримав травму, яка належить до категорії важких. 17.08.2016 на підставі наказу №25-НВ управлінням Держпраці у Чернігівській області була створена комісія, яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку та склала Акти: Н-1 та Н-5 від 31.08.2016 по нещасному випадку від 27.04.2016, з якими він не погодився та оскаржив до суду.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2023 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним Акт №1 Форми Н-1 від 31.08.2016 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, складений комісією з розслідування нещасного випадку, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_3 06.09.2016, в частині розділу 10 п.2 щодо порушення ОСОБА_2 , техніком авіаційним з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П. Визнано недійсним Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.04.2016, від 31.08.2016 за Формою Н-5, складений комісією, утвореної наказом від 17.08.2016 №25-НВ Управління Держпраці у Чернігівській області, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В. 06.09.2016, в частині розділу 6 п.2 щодо порушення ОСОБА_2 , техніком авіаційним з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26.01.2022 у задоволенні позову Спеціального авіаційного загіну Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання акту Акт № 1 про нещасний випадок, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.09.2016 (форма Н-1) в частині: розділу 10 пункту 1, пов`язаний з виробництвом та акту проведення розслідування нещасного випадку частково недійсними в частині - відмовлено.

Зазначає, що у зв`язку з отриманням трудового каліцтва, встановлення ОСОБА_2 60% втрати професійної працездатності та визнання його людиною з інвалідністю другої груп трудовим каліцтвом, на вимогу керівництва Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Ніжині, його було переведено на іншу роботу з меншим заробітком.

Висновком МСЕК від 26.08.2016 йому первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано людиною з інвалідністю другої групи за трудовим каліцтвом з 26.08.2016 по 01.09.2017. Згідно висновку МСЕК від 29.09.2017 при повторному огляді ОСОБА_2 встановлено 60% втрати професійної працездатності та визнано людиною з інвалідністю другої групи за трудовим каліцтвом безстроково.

Таким чином, ОСОБА_2 втратив професійну працездатність при виконанні трудових обов`язків у розмірі 60%, а тому має право на відшкодування шкоди у вигляді стягнення щомісячного відшкодування заробітку, втраченого у зв`язку з втратою працездатності.

Оскільки, його середньомісячний заробіток (доход), який він мав до каліцтва, є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до положень ч.1 ст.1197 ЦК України. Розрахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності у заявлений позивачем період з урахуванням встановленого проценту втрати працездатності та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, виглядає наступним чином:

з 01.09.2016 по 30.11.2016: 1450 грн х 5 х 60% х 3 місяці = 13 050 грн;

з 01.12.2016 по 31.12.2016: 1600 грн х 5х 60% х 1 місяць = 4800 грн;

з 01.01.2017 по 31.12.2017: 3200 грн х 5 х 60% х 12 місяців = 115 200 грн;

з 01.01.2018 по 31.12.2018: 3723 грн х 5х 60% х 12 місяців = 134 028 грн;

з 01.01.2019 по 31.12.2019: 4173 грн х 5 х 60% х 12 місяць = 150 228 грн;

з 01.01.2020 по 31.08.2020: 4723 грн х 5 х 60% х 8 місяців = 113 352 грн;

з 01.09.2020 по 31.12.2020: 5000 грн х 5 х 60% х 4 місяці = 60 000 грн;

з 01.01.2021 по 30.11.2021: 6000 грн х 5 х 60% х 11 місяців = 198 000 грн;

з 01.12.2021 по 30.11.2021: 6500 грн х 5 х 60% х 1 місяць = 19 500 грн;

з 01.01.2022 по 30.09.2022: 6500 грн х 5 х 60% х 9 місяців = 175 500 грн;

з 01.10.2022 по 31.12.2022: 6700 грн х 5 х 60% х 3 місяці = 60 300 грн;

з 01.01.2023 по 31.12.2023: 6700 грн х 5 х 60% х 12 місяців = 241 200 грн;

з 01.01.2024 по 29.02.2024: 7100 грн х 5 х 60% х 2 місяці = 42 600 грн.

Всього загальна сума втраченого заробітку за період з 01.09.2016 по 29.02.2024 становить 1 327 758 грн.

Зазначає, що відшкодуванню підлягає втрачений заробіток, унаслідок зменшення загальної працездатності на 60% з дня втрати працездатності, починаючи з 26.08.2016 по 29.02.2024, що становить 1 327 758 грн, а з 01.03.2024 сума відшкодування повинна стягуватися щомісячними платежами безстроково обчислюючи з пятикратного розміру манімальної заробітної плати на день нарахування, з урахуванням 60% втрати ОСОБА_2 працездатності.

01.07.2021 від відповідача Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій в особі командира ОСОБА_4 надійшов відзив в якому позов не визнав. Зазначив, що позивач вказує, що його було переведено на іншу роботу на вимогу керівництва САЗ, що не відповідає дійсності. На справді позивач, в результаті отриманої інвалідності, не міг виконувати свої обовязки за попередньою посадою. В результаті чого позивач був повідомлений про це керівництвом САЗ. Йому було запропоновану легшу роботу у відповідності до вимог ст.170 Кодексу законів про працю України. Після чого, позивач за власною ініціативою написав заяву з проханням перевести його на іншу посаду. Також позивач зазначає, що його було переведено на роботу з меншим заробітком, але всупереч положенням ст.81 ЦПК України не надає жодного документу який би про це свідчив, або вказував на скільки саме його заробіток зменшився. Зазначив, що позивачем не доведено факт недоотримания заробітку у зв`язку з трудовим каліцтвом. Щодо оплати праці позивача, то у вересні 2018 року Головним державним Інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів було проведено інспекційне відвідування, за результатами якого було складено акт від 14.09.2018 №25-02-062/0623. У ході інспекційного відвідування було перевірено стан додержання вимог законодавства про працю при визначенні ОСОБА_2 заробітної плати. За результатами інспекційного відвідування порушень не було виявлено.

Обгрунтовуючи своє право на відшкодування йому втраченого заробітку позивач посиласться на положення ст.1195 та ст.1197 ЦК України, а також Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 №6, але у питаннях відшкодування шкоди заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві застосовується трудове законодавство, а не цивільне. Зокрема таке роз`яснения надає Пленум Верховного Суду України у п.1 вищевказаної постанови. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 № 1105-XIV (1105-14) «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону від 14.10.1992 «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-XIV. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про страхування від нещасного випадку, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. У разі ж отримання каліцтва в наслідок нещасного випадку на виробництві постраждалий працівник, у якості компенсації, отримує страхові виплати від Фонду соціального страхування України у порядку передбаченому розділом 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Враховуючи це вважає, що у позивача відсутнє законодавче підгрунтя для подання позову.

У свою чергу, ними було надіслано запит від 16.06.2021 № 8104-2118/81 до Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про надання інформації щодо отримання позивачем виплат у зв`язку із втратою працездатності. У відповіді від 29.06.2021 №01- 10/1068 Фонд повідомляє, що позивач отримує страхові виплати з 26.08.2016, а також була отримана одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності. Інформація ж про розмір виплат відноситься до персональних даних і не може бути надана на запит відповідача.

Зазначив, що вирішуючи питания про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, суди повинні враховувати, що спори між потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV K3пП).

Ухвалою суду від 25.03.2024 за результатами підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Гринь Л.В. підтримала позов за обставин згідно позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог та її просила задовольнити. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 40000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ст.16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22.06.1981 № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частина 4 ст 43, ч.1 ст.46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді техніка авіаційного з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ.

27.04.2016 ОСОБА_2 , техніку авіаційному з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального при значення на літаках САЗ, було доручено виконувати роботи при обтяжці гайок кріплення повітряних гвинтів на літаку. Для виконання даних робіт використовувалися дві штатні металеві стрем`янки помаранчевого кольору. При виконанні робіт на висоті на драбині (стрем`янці) із використанням слюсарно-монтажного інструменту ОСОБА_2 втратив рівновагу і о 14-20 год впав з драбини - стрем`янки з висоти 1950 мм (з робочої площадки Драбини-стремянки), вдарившись головою об армобетон на покриття групової стоянки. У результаті падіння ОСОБА_2 отримав травму, яка належить до категорії важких.

САЗ звертався до суду з позовом в якому просив визнати незаконним Акт № 1 про нещасний випадок, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.09.2016 (форма Н-1) в частині: розділу 10 «Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування» пункту 1, де зазначено, що «Заступник командира загону з інженерно-авіаційної служби ОСОБА_5 та начальник технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, капітан служби цивільного захисту ОСОБА_6 , не забезпечили виконання робіт по встановленню повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П з дотриманням вимог охорони праці та відповідно до технологічного процесу, порушення: розділ 2 посадової інструкції заступника командира САЗ з інженерно-авіаційної служби, затвердженої командиром САЗ 16.05.2014; розділ 2 посадової інструкції начальника технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, затвердженою командиром САЗ 26.02.2016; пп. З.5., 4.1.6, 4.1.9, 4.1.10 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» (НПАОП 0.00-1.15-07), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62.» та виключити даний пункт із акту. Також просить визнати незаконним в Акті проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.04.2016 о 14 год 20 хв на Спеціальному авіаційному загоні Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (форма Н-5) у розділі 4 «Причини настання нещасного випадку» пункт 1 «Недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки праці, а саме: при обтяжці гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32, стрем`янка креслення 24-9002-500 (висота стрем`янки 1950 мм) перильне огородження якої становить 400 мм, що не відповідає передбаченій ГОСТ 26887-86 нормативній висоті перильного огородження 1000 мм»; у розділі 4 «Причини настання нещасного випадку» пункт 2 «Невикористання засобів індивідуального захисту через незабезпеченість ними, а саме: роботи з обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ- 68ДМ літака Ан-32П (роботи на висоті) виконувались без застосування засобів індивідуального захисту»; у розділі 4 «Причини настання нещасного випадку» пункт 4 «Невиконання посадових обов«Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності`язків, а саме: недостатній контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці»; у розділі 6 «Висновок комісії» в частині «Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування» пункту 1, де зазначено, що «Заступник командира загону з інженерно-авіаційної служби ОСОБА_5 та начальник технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, капітан служби цивільного захисту ОСОБА_6 , не забезпечили виконання робіт по встановленню повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П з дотриманням вимог охорони праці та відповідно до технологічного процесу; Порушення: розділ 2 посадової інструкції заступника командира САЗ з інженерно-авіаційної служби, затвердженої командиром САЗ 16.05.2014; розділ 2 посадової інструкції начальника технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, затвердженою командиром САЗ 26.02.2016; пп. 3.5., 4.1.6, 4.1.9, 4.1.10 «Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті» (НПАОП 0.00-1.15-07), затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 № 62.» та виключити дані пункти із акту.

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 січня 2022 року по справі №750/9422/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову. Рішенням суду встановлено, що особами, дії чи бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку, є: заступник командира загону з інженерно-авіаційної служби ОСОБА_5 та начальник технічно-експлуатаційної частини протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, капітан служби цивільного захисту ОСОБА_6 , а також технік авіаційний з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ ОСОБА_2 . Дії (бездіяльність) ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебувають у причино-наслідковому зв`язку з настанням нещасного випадку з ОСОБА_2 .

У січні 2019 року ОСОБА_2 звертався до суду із позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області, третя особа-Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі-САЗ), про визнання недійсними акту №1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (форма Н-1) від 31 серпня 2016 року, в частині розділу 10 «Особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, або орган, який проводить розслідування» п.2, де вказано, що « ОСОБА_2 », технік авіаційний з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрилії спеціального призначення на літаках САЗ порушив вимоги інструкції з охорони праці та технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П», виключивши цей пункт із акту; акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 27.04.2016 о 14 год 20 хв на Спеціальному авіаційному загоні оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (форма Н-5) від 31.08.2016 в частині розділу 6 висновку комісії ч.1 абзац 3 та 4, де зазначено, що « ОСОБА_2 », технік авіаційний з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрилії спеціального призначення на літаках САЗ порушив вимоги інструкції з охорони праці та технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П, виключивши цей пункт із акту. В обґрунтування позову зазначав, що встановлення у даних актах вини позивача впливає на характер і дійсність обставин нещасного випадку, що в свою чергу впливає на визначення матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.05.2023 позов задоволено частково. Визнано недійсним Акт №1 Форми Н-1 від 31.08.2016 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, складений комісією з розслідування нещасного випадку, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_3 06.09.2016, в частині розділу 10 п.2 щодо порушення ОСОБА_2 , техніком авіаційним з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П. Визнано недійсним Акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27.04.2016, від 31 серпня 2016 року за Формою Н-5, складений комісією, утвореної наказом від 17.08.2016 №25-НВ Управління Держпраці у Чернігівській області, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенко С.В. 06.09.2016, в частині розділу 6 п.2 щодо порушення ОСОБА_2 , техніком авіаційним з експлуатації повітряних суден протипожежної авіаційної ланки на літаках авіаційної ескадрильї спеціального призначення на літаках САЗ, технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів АВ-68 ДМ літака Ан-32П. У задоволені інших позовних вимог відмовлено. Судом встановлено, що надані суду докази, не містять даних щодо порушення ОСОБА_2 технологічного процесу під час виконання обтяжки гайок кріплення повітряних гвинтів, при цьому докази вказуєть на недотримання останнім вимог інструкцій з охорони праці, також останній не скористався законним правом відмовитися від роботи, яка є небезпечною для його життя, тому в частині вимог щодо порушень вимог інструкцій з охорони праці позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до наявних в матеріалах справи довідок до акту огляду медико - соціальною комісією МСЕК від 26.08.2016 серії АБ №0030592, від 29.09.2017 року серії АБ №049523, виданих головою МСЕК, та копією пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 від 15.12.2017, ОСОБА_2 встановлено статус інваліда другої групи, трудове каліцтво, інвалідність з 29.09.2017 встановлена безстроково, зі ступенем втрати професійної працездатності 60 % (а.с.27-28).

Отже, між сторонами виник спір з приводу відшкодування шкоди у зв`язку із ушкодженням здоров`я, отриманим працівником при виконанні трудових обов`язків.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з держави в особі відповідачів шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, посилаючись на положення ст.ст.1195, 1197 Цивільного кодексу України.

Главою 82 ЦК України врегульовано порядок та підстави відшкодування шкоди, завданої, зокрема, неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи.

Згідно з ч.1 ст.1195 ЦК Українифізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтями 1195-1208 ЦК України закріплено конструкцію спеціального делікту. В порядку, визначеному цими нормами, здійснюється відшкодування шкоди, завданої життю або здоров`ю фізичної особи, у всіх випадках, крім визначених спеціальними законами. У цій ситуації відшкодування шкоди покладається безпосередньо на її заподіювача за правилами деліктної відповідальності.

Натомість особливості відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров`ю фізичної особи внаслідок нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, встановлюються законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке відшкодування відбувається на засадах соціального страхування та здійснюється уповноваженою законом публічною інституцією (Фондом соціального страхування України), яка не є заподіювачем шкоди.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

З аналізу вищенаведених правових норм слід дійти висновку про те, що працівник, якому заподіяно шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, має право вимагати від фізичної або юридичної особи, яка її завдала, відшкодування заробітку (доходу), втраченого ним унаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Разом з тим, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, правове регулювання якого здійснюється, зокрема ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У той же час ч.1 ст.9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц, від 29.11.2019 у справі № 210/3177/17 та від 23.01.2019 у справі № 210/2104/16-ц зазначено, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі норм Закону № 1105-ХІV, які були чинними на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування.

Загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю працівника або настала його смерть.

Згідно з п.1 ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону праці». Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно п.1 ч.1 ст.35 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхуванню від нещасного випадку підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до ЗУ «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 ч.1 ст.47 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду, зокрема, потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, законодавцем покладений в повному обсязі на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 127/20705/16-ц.

Зміст ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дає можливість дійти висновку, що лише відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей здійснюється у порядку, передбаченому ЦК України та КЗпП України (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 570/5316/18 (провадження № 61-19287св21).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999, уповноваженим органом управління в системі загальнообовязкового державного соціального страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Судом встановлено, що з 01.01.2023 припинено діяльність Фонду соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. З урахуванням зміни завдань покладених на територіальні органи Фонду, правонаступником у здійсненні функцій УВД ФССУ у Чернігівській області є Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Ніжинського відділення управління Фонду соціального страхування №01-10/1068 від 29.06.2021 ОСОБА_2 відповідно до заяви від 07.02.2019 призначено та виплачено щомісячну страхову виплату за період з 26.08.2016 по даний час (29.06.2021) та одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності (а.с.101).

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у листі від 16.07.2024 №14435 надало інформацію про розмір щомісячних страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ОСОБА_2 , нарахованих відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з якої вбачається, що з серпня 2016 по теперішній час ОСОБА_8 здійснюються нарахування.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 26.08.2016 (первинно), а з 01.9.2017 (безстроково) встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності, на рівні 60% і з 26.08.2016 позивачу здійснюються страхові виплати належним органом ніжинським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області, а на даний час Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у передбачений законом спосіб та у відповідному розмірі, тобто підстави для стягнення матеріальної шкоди із відповідача за вказаний період відсутні.

Крім того, розмір і порядок здійснення Фондом соціального страхування України та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувань ОСОБА_2 не оспорюється.

За таких обставин та аналізу викладених правових норм, до спірних правовідносин має бути застосовано саме законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у відповідній редакції, а не норми ст.ст.1195, 1197 ЦК України, як вважає представник позивача та позивач.

Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №906/1318/19.

Така правова позиція також висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 25.11.2014 у справі № 21-503а14 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 22.05.2018 у справі № 180/500/13-а (адміністративне провадження № К/9901/1480/18).

Отже, позивач невірно визначився із способом захисту порушених прав та, відповідно, особою відповідача, внаслідок чого позов задоволенню не підлягає.

Суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.(ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи відмову у позові відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст.141 ЦПК України судових витрат.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення втраченого заробітку відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Спеціальний авіаційний загін Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, код ЄДРПОУ 33965532, адреса: Чернігівська область, м.Ніжин, вул.Космонавтів, 90.

Повний текст рішення складено 01.08.2024.

Суддя Т.О. Гагаріна