Рішення

від 02.08.2024 по справі 205/8416/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/8416/23

(2/199/556/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

02.08.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання - Куземі О.Г.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи - Писар М.Й. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - служба у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації, орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2023 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина - дочка ОСОБА_5 , яку відповідач протягом 13 років майже не бачив, самоусунувшись від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини у вигляді її матеріального утримання, виховання, участі у її житті, здобутті освіти тощо. Наданий час відповідач не підтримує жодного зв`язку із вказаною дочкою, не цікавиться її життям, не намагається виправити ситуацію та своє байдуже ставлення до дитини. За таких обставин позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно вказаної дитини.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня, 11 вересня 2023 року витребувано з ГУ ДМС у Донецькій області та з Міністерства соціальної політики України інформацію щодо відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2023 року позовну заяву передано для розгляду за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2023 року витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо відповідача.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, повернуто заявнику уточнену позовну заяву на підставі ст.49 ч.5 ЦПК України, а також залучено до участі справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, службу у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області.

Ухвалами Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня, 16 квітня, 02 травня, 02 липня, 12 липня, 24 липня, 26 липня 2024 року задоволено клопотання представника позивача, представника третьої особи, свідка про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В останнє судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, однак в ході розгляду справи позовні вимоги підтримувала, наполягала на їх задоволенні з викладених у позові підстав та обставин.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримав, наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, з викладених у позові підстав та обставин, стверджував про наявність достатніх підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо молодшої дитини сторін.

Представник третьої особи служби у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області в судовому засіданні також просив суд позовні вимоги задовольнити, посилаючись на обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а також на висновок органу опіки та піклування.

Відповідач, інші учасники справи повторно в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяв/клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за наведеної явки учасників справи в заочному порядку відповідно до Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України.

Вислухавши учасників справи, які з`явились у судове засідання, з`ясувавши думку дитини, допитавши свідка, а також дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що сторони у зареєстрованому шлюбі між собою не перебували, однак від фактичних стосунків між ними ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась спільна дитина - дочка ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, а також показами свідка ОСОБА_6 .

Судом також встановлено, що з моменту народження у 2009 році вищевказаної дочки сторони перестали проживати спільно, вести спільне господарство та не мали з того часу спільного бюджету. Свого батька (відповідача) неповнолітня ОСОБА_5 бачила лише один раз за життя - на день народження батька, дитині на той час виповнилось десять років. До цього та після цього неповнолітня ОСОБА_5 свого батька більше не бачила, ніколи з ним будь-яким способом (пошта, телефон тощо) не спілкувалась, жодних подарунків, привітань від батька не отримувала, як і матеріальної чи іншої допомоги. Відповідач жодного разу не намагався зв`язатись зі своєю молодшою дочкою, не цікавився її навчанням, здоров`ям та вихованням, жодним чином не приймав і не приймає участі у житті ОСОБА_5 , виявляючи тим самим байдужість до дитини. Між тим, жодних перешкод у спілкуванні з цією дитиною відповідачу позивач чи інші особи не створювали і не створюють, у відповідача була і є можливість дізнатись контактні дані дитини та зв`язатись із нею, чим відповідач фактично нехтує. На момент народження ОСОБА_5 у відповідача з`явилась інша родина та дитина. Сама неповнолітня ОСОБА_5 ставиться до відповідача, який є її батьком, байдуже, не бажає підтримувати із ним зв`язок, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно себе. На даний час позивач зі своїм новим чоловіком мешкають разом з неповнолітньою ОСОБА_5 окремо від відповідача, зв`язку із останнім не підтримують. Викладені обставини встановлені судом в ході з`ясування в порядку ст.171 СК України думки неповнолітньої ОСОБА_5 , підтверджуються показами свідка ОСОБА_6 , актом обстеження умов проживання родини позивача, копією свідоцтва про шлюб.

Обставини спірних правовідносин, встановлені судом під час розгляду справи та якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, підтверджуються також і змістом наявного у справі висновку органу опіки та піклування в особі Звенигородської районної військової адміністрації Черкаської області від 18 квітня 2024 року, яким визнано за доцільне позбавити відповідача його батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_5 .

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, підписану Українською РСР 21 лютого 1990 року та ратифікованою постановою ВР №789-XII від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

Так, відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Аналогічна за змістом норма міститься в ст.27 Конвенції про права дитини.

Згідно ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст.150 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та праці.

За змістом ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.141 СК України кожна дитина має право на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.155 СК України батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Нормою ст.164 ч.1 п.2, ч.ч.2-4 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, в тому числі, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. З цієї підстави мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За змістом ст.7 СК України, ст.3 Конвенції про прав дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо своєї дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК України. Тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. При цьому, батьки, питання про позбавлення батьківських прав яких вирішується судом із вказаної підстави, мають бути повнолітніми. За змістом, характером та значенням як для батька (матері), так і для дитини правових наслідків позбавлення батьківських прав, передбачених ст.166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини. У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. При цьому за положенням ст.19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який підлягає застосуванню лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи факти у контексті позбавлення батьківських прав, необхідно також враховувати, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний наведеному вище правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року по справі №552/2947/19, від 11 вересня 2020 року по справі №357/12295/18, від 11 вересня 2020 року по справі №371/693/18, від 29 квітня 2020 року по справі №522/10703/18, від 13 квітня 2020 року по справі №760/468/18, від 11 березня 2020 року по справі №638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року по справі №461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року по справі №409/1865/17-ц, від 29 січня 2020 року по справі №756/1967/16-ц. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною. Крім того, схожий підхід до вирішення питання про позбавлення батьківських прав роз`яснено в п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц.

Отже, аналізуючи встановлені судом фактичні обставини виховання та утримання спільної дитини сторін з урахуванням на наведені вище правові позиції та висновки, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження заявлені позивачем підстави для задоволення позову про позбавлення відповідача батьківських прав, а саме триваюче та систематичне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків без поважних причин. Відповідач остаточно перестав належним чином виконувати свої батьківські обов`язки вже тривалий час, що виявилось у фактичному його самоусуненні від виконання своїх батьківських обов`язків у вигляді як матеріального утримання спільної молодшої дитини сторін, так і участі в житті цієї дитини, вихованні, забезпеченні її житлом, здобутті повної середньої освіти тощо, що є проявом байдужості відповідача до долі своєї дитини, спільної з позивачем. Про умисний характер такого ухилення явно свідчить його тривалість (декілька років поспіль), відсутність перешкод з боку позивача для участі відповідача у вихованні дитини, а також ставлення відповідача до розгляду даної справи в суді. Таким чином, відсутність бажання та реальних кроків з боку відповідача, зокрема і в ході розгляду даної цивільної справи, з метою виправлення виниклої ситуації щодо його ставлення до власної дитини, відсутність дій з боку відповідача задля налагодження зв`язку та взаєморозуміння із молодшою донькою дозволяють суду дійти безсумнівного висновку, що подальше збереження правового зв`язку між неповнолітньою дитиною та її батьком - відповідачем по справі завдасть в майбутньому цій дитині неспівмірно більше негативного впливу, ніж припинення такого правового зв`язку внаслідок позбавлення відповідача батьківських прав.

Відтак, суд, послуговуючись якнайкращими інтересами дитини, які (інтереси) переважають над інтересами її батька - відповідача, підсумовуючи все вищевикладене, вважає за можливе задовольнити даний позов в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, які складаються зі сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, керуючись положеннями ст.ст.133, 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останньою при зверненні до суду судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,6 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст.8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 27 Конвенцією про права дитини, ст.ст.7, 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165, 166, 180-183, 192 СК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 142, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), треті особи - служба у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 25765784; адреса місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164), орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (ЄДРПОУ 37573885; адреса місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34), служба у справах дітей Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (ЄДРПОУ 26043416; адреса місцезнаходження: 20202, Черкаська область, м. Звенигородка, пр. Шевченка, 68), про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ), батьківських прав відносно його малолітньої дитини - дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 від 23 квітня 2009 року).

У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_4 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1073,6 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне заочне рішення суду складено 02 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Авраменко