Рішення

від 15.07.2024 по справі 204/5943/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/5943/22

Провадження № 2/204/78/24 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2022 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 червня 2018 року в розмірі 18 000,00 доларів США; річні відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України в розмірі 1 702,00 доларів США, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7204,75 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 14 червня 2018 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_1 договір позики, відповідно до якого Відповідач взяв у нього в борг грошові кошти у розмірі 18000,00 (вісімнадцять тисяч) доларів США та зобов`язався повернути позику у повному об`ємі у строк до 14 червня 2010 року. Для підтвердження відповідної домовленості відповідач надав йому власноручно написану розписку, яка була, складена в присутності свідків. На неодноразові його звернення щодо сплати боргу відповідач обіцяв сплатити борг, проте своїх обіцянок не виконав й до цього часу та борг не сплатив. Таким чином, відповідач не виконав взяті на себе обов`язки з повернення отриманих у борг грошових коштів за Розпискою від 14 червня 2018 року, а саме не повернув йому, взяті в борг грошові кошти у розмірі 18000,00 (вісімнадцять тисяч) доларів США. Вказані обставини змусили його звернутись до суду для стягнення боргу з відповідача в примусовому порядку. Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України відповідачу нараховано річні за період з 15.06.2019р. по 10.08.2022 р. включно в розмір: 1 702 доларів США. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц зазначила, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Не погодившись з позовними вимогами відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнає та вважає подану позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Із ОСОБА_1 він знайомий з 1995 року, та до 2013 року мав з ним ділові партнерські відносини в справах реалізації сільськогосподарської продукції та фінансування виробництва запасних частин до рухомого складу залізничного транспорту. В період з 2006 року по 2019 рік він працював директором Державного підприємства ДСКТБ «Елеватормлинмаш» ЄДРПОУ 14312884. Згідно наказу ФДМ України № 374 від 26.03.2013 року та наказу РВ ФДМ України в Дніпропетровський області №12/01-64-РП від 25.04.2018 року підприємство ДП ДСКТБ «ЕЕМ» підлягало приватизації шляхом продажу. На початку червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нього з пропозицією посприяти та надати юридичний супровід ОСОБА_5 , як володарю ТОВ «ТІМОЛ» з питання купівлі очолюваного ним об`єкта приватизації. В зв`язку з тим, що підприємство знаходилось на стадії банкрутства та підготовчій процес, на вимоги РВ ФДМ України в Дніпропетровський області, потребував фінансових вкладень, ним були висунуті умови в фінансуванні цього процесу в розмірі 470 тис. гривен шляхом перерахування цих грошових коштів на рахунок підприємства як поворотну фінансову допомогу. На таку пропозицію зацікавлена сторона в особі ОСОБА_1 погодилась, але висунув йому певні умови, а саме він попросив його написати розписку про отримання від нього грошей в розмірі 18000,00 доларів США, що відповідало доларовому еквіваленту необхідної суми за ринковим курсом. На умову ОСОБА_1 в зазначеній розписці він мав зазначити посилання на те, що вона нібито складена в присутності двох свідків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є підлеглими працівниками ОСОБА_1 14 червня 2018 року він склав розписку на вказану суму і передав її ОСОБА_1 , розраховуючи на те, що він виконає спільні домовленості зі свого боку, а саме профінансує потреби очолюваного ним підприємства на суму 470 тис. гривень. Проте, ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_5 грошей на очолюване ним підприємство не переказали. Фактично 14 червня 2018 року він грошей в борг від ОСОБА_1 не отримував та відповідно і обов`язок з повернення грошових коштів у нього відсутній. Більш того ОСОБА_1 не мав такої грошової суми в своєму розпорядженні, та відповідно і не міг передати йому в борг таку значну грошову суму. На той час ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відповідно відображав відомості щодо своїх реальних доходів у податковій фінансовій звітності. Розписку він склав виключно тому, що знав ОСОБА_1 тривалий час, довіряв йому, а така вимога була висунута ним спільно із ОСОБА_5 , оскільки вони побоювались за ризики втрати грошей що мали бути переведені на рахунок очолюваного ним підприємства в якості поворотної фінансової допомоги. Пізніше він поцікавився у ОСОБА_1 , чому вони не переказують гроші на підприємство, на що ОСОБА_1 відповів йому, що ОСОБА_5 більше не зацікавлений у приватизації очолюваного ним підприємства. На його неодноразову вимогу, ОСОБА_1 повернути йому складену 14.06.2018 року розписку відмовився. Таким чином між ним та ОСОБА_1 14.06.2018 року не було укладено договір займу, та відповідно у нього відсутній обов`язок повернення грошових коштів. Відповідно до позовних вимог строк виконання зобов`язань за нібито укладеним договором позики сплив 14 червня 2019 року, а до суду із позовом позивач звернувся 10 серпня 2022 року, тобто більш ніж через 3 роки після того, як він нібито дізнався про порушення його прав.

Позивачем поданодо судувідповідь навідзив напозовну заяву,відповідно доякого вказанонаступне. Відповідачемжодними належнимита об`єктивнимидоказами недоведено фактівта обставин,на яківін посилаєтьсяу своємувідзиві напозов,пов`язуючи виникненняборгових зобов`язаньза розпискоюз корпоративнимиправовідносинами перелічениху відзивіна позовпідприємств таосіб.А томутакі доводиВідповідача єнеобґрунтованими.Більш того,факт отриманнягрошових коштівпідтверджується власноручноскладеною Відповідачемрозпискою,а томубудь-якідоводи Відповідачапро неотриманнягрошових коштіввід ньогоспростовуються наявнимиу матеріалахданої справидоказами. Указом ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні»було введенов Українівоєнний станіз 05години 30хвилин 24лютого 2022року строкомна 30діб,та вподальшому продовжено. Таким чином, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, на момент його звернення з позовом до суду не минув. А отже, він звернувся з позовом до суду у встановлений законом строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на обставини вказані у позові. Також, зазначив, що ухвала про призначення експертизи була оскаржена, призначення іншої експертної установи, вважає непотрібним. Тому клопотання відповідача про проведення експертизи в установі МВС не підлягає задоволенню. Крім того, вказав, що оскільки є розписка, то свідків викликати не потрібно. Також, зауважив, що у відзиві відповідач підтвердив складання розписки 14 червня 2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Також вказав, що оскільки Дніпропетровським науково-дослідний інститутом судових експертиз не проведено експертизу та для проведення експертизи потрібні додаткові матеріали, то вважає, що це установа є некомпетентною та вважає за необхідне проведення експертизи в установі МВС. Зазначив, що розписку відповідач не складав.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що 14 червня 2018 року ОСОБА_3 отримав у борг від ОСОБА_1 суму 18000 доларів США на строк 1 рік. Зобов`язався повернути всю суму боргу за цією розпискою у термін до 14 червня 2018 року. (а.с. 5).

Таким чином, між сторонами 14 червня 2018 року був укладений саме договір позики грошей.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не тільки факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2017 року у справі №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Крім цього, Верховний суд України у постанові від 13 грудня 2017 року у справі №309/3458/14-ц від 1 грудня 2017 року, роз`яснив, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

На підставі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, в якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона і на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі ж отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 січня 2019 року в справі №373/2054/16-ц. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №14-134цс18.

У відзиві відповідач вказав, що 14 червня 2018 року склав розписку на суму 18000,00 доларів США.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року вирішено повернутися до стадії підготовчого провадження для розгляду питання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Клопотання представника відповідача ОСОБА_8 про призначення почеркознавчої експертизи по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено. Призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу. Вирішено витребувати оригінал розписки від 14.06.2018 року у позивача, відібрати в судовому засіданні вільні зразки підпису відповідача та зобов`язати відповідача надати зразки свого підпису за 2018 рік для проведення експертизи. Вказана ухвала була оскаржена та постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року та залишена без змін.

Ухвалою суду від 29 січня 2024 по цій справі було скасовано ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2023 року по справі №204/5943/22 про призначення почеркознавчої експертизи. Призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: Чи виконаний рукописний текст в розписці від 14.06.2018 року особисто ОСОБА_3 ? Чи виготовлений підпис в розписці від 14.06.2018 року особисто ОСОБА_3 ?

Проте, експертиза не була проведена, оскільки запитувані судовим експертом додаткові матеріали у відповідача не надані, попередньо оплату відповідно до рахунку відповідачем не здійснено.

Крім того, слід зазначити, що показання свідків не можуть бути допустимим доказом безгрошовості позики або доводити факт укладення між сторонами договору позики та виконання зобов`язання за ним. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача - свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 756/9498/19).

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем не надано доказів повернення грошових коштів, суд приходить до висновку, що з відповідача, який не виконав взяті на себе зобов`язання, підлягає стягненню на користь позивача борг за договором позики від 14 червня 2018 року, який станом на 14 червня 2019 року, тобто на час закінчення визначеного договором строку, складає 18000,00 доларів США.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання з 15.06.2019 року (наступний день після граничного строку повернення грошових коштів) по 10.08.2022 року (день підписання позовної заяви).

Як зазначила в постанові від 16.01.2019 року (справа № 373/2054/16-ц) Велика Палата Верховного Суду, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, надане з огляду на положення першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення грошових коштів у строки, розміри. та саме у тій валюті, яка визначена договором позиції, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, то вона розширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, змін. чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, порушує можливість захисту майнового права та інтересів, які виникають при отриманні компенсації від боржника. При обрахунку 3 % річних за основу має бути збільшена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня прийняття рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних з 15.06.2019 року (наступний день після граничного строку повернення грошових коштів) по 10.08.2022 року (день підписання позовної заяви).

Відповідно до статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, суд здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних за період з 15.06.2019 року (наступний день після граничного строку повернення грошових коштів) по 10.08.2022 року (день підписання позовної заяви), дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню, у розмірі 1702 доларів США 00 центів.

За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 14 червня 2018 року в розмірі 18 000,00 доларів США; річні відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 1 702,00 доларів США.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 7204,75 грн. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 525, 526, 530, 625, 626, 629, 655, 656, 665 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 14 червня 2018 року в розмірі 18 000,00 доларів США; річні відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі 1702,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7204,75 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова