Постанова

від 31.07.2024 по справі 348/467/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 348/467/24

Провадження № 22-ц/4808/964/24

Головуючий у 1 інстанції Максименко О. Ю.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д.,

за участю секретаря Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Васютина Ярослава Володимировича на рішення Надвірнянського районного суду від 29 квітня 2024 року, ухвалене в складі судді Максименко О.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кулініч Надія Романівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кулініч Надія Романівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла двоюрідна баба позивачки - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельних ділянок, розташованих на території Парищенської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області. Інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає.

Позивачка 20.10.2023 року звернулася до приватного нотаріуса Надвірнянського районного нотаріального округу Кулініч Н.Р. із заявою про прийняття спадщини. Однак з довідки нотаріуса від 20.10.2023 року №01-16/97 вбачається, що вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Вважає причини такого пропуску строку поважними, оскільки відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України з 12.03.2020 року було встановлено карантин, який в подальшому неодноразово постановами Кабінету Міністрів України продовжувався і був скасований 01.07.2023 року. Також 24.02.2022 року відбулося повномасштабне вторгнення рф на територію України. І ці обставини перешкоджали їй вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Окрім цього, просила врахувати значну відстань між місцем її постійного проживання та місцезнаходження спадкового майна, зайнятість у зв`язку з виробничим процесом.

Просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 29 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - адвокат Васютин Я.В. подав апеляційну скаргу. Вважає, що дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Зазначає, що в поданому позові ОСОБА_1 вказувала, що пропустила встановлений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема, у зв`язку з встановленим на території України карантином через поширення гострої респіраторної хвороби COVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також повномасштабним вторгненням рф на територію України. Також вона у позові просила врахувати відстань між місцем її постійного проживання та місцезнаходженням спадкового майна, її постійну зайнятість на роботі.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції позивачка пояснила, що за вказаною адресою по АДРЕСА_1 спадкодавець до дати смерті більше 30 років проживала із чоловіком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_3 був зареєстрований за вказаною адресою та продовжував проживати у цьому будинковолодінні, що підтверджується Довідкою №09-84 Парищенського старостинського округу від 17.10.2023 року (а.с. 8). А тому позивачка вважала саме його спадкоємцем майна померлої.

При цьому стверджує, що тільки із вказаної довідки позивачці вперше стало відомо, що ОСОБА_3 є лише співмешканцем її двоюрідної баби ОСОБА_2 і вони не перебували у зареєстрованому шлюбі.

Тому позивачка, довідавшись 17.10.2023 року про те, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , 20.10.2023 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер, у зв`язку із чим був знятий із реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З листопада 2023 року і до цього часу ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 за адресою місцезнаходження спадкового майна здійснювала оплату комунальних послуг, фактично вступивши у володіння спадковим майном.

Однак суд першої інстанції не надавав належної правової оцінки вищевказаним обставинам, письмовим доказам, які містяться у матеріалах справи, та поясненням ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вказує, що листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року №1534/19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу ОСОБА_1 перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.10.2021 року по справі № 953/8112/20, провадження № 61-10272св21.

Також у зв`язку з військовою агресією рф проти України на території України було введено воєнний стан, встановлено обмеження руху транспортних засобів, введено комендантську годину.

Поряд із вищенаведеними причинами, через постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли території України, зокрема і Івано-Франківської області, щоденні відключення електроенергії, проживаючи на відстані близько 100 км від місця відкриття спадщини, позивач фактично була позбавлена можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса.

Таким чином вважає, що наведені доводи щодо поважності причин пропуску позивачкою строку для подання заяви про прийняття спадщини є такими, що заслуговують на увагу.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Васютин Я.В. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , по що свідчить копія Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

Батьками померлої ОСОБА_2 були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 9).

Позивачка ОСОБА_1 є двоюрідною онукою померлої ОСОБА_2 по лінії батька. Дошлюбне прізвище позивачки « ОСОБА_6 » (а.с. 11). Батьком позивачки був ОСОБА_7 (а.с. 15), а його батьком - ОСОБА_8 (а.с. 16), батьками якого були ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 10).

На момент смерті ОСОБА_2 разом із нею проживав та був зареєстрований співмешканець ОСОБА_3 , про що свідчить Довідка №09-84 Парищенського старостинського округу Надвірнянської міської ради від 17.10.2023 року (а.с. 8).

Як вбачається з Довідки Парищенського старостинського округу Надвірнянської міської ради №09-96 від 09.11.2023 року, станом на 09.11.2023 року заяв щодо успадкування майна та спорів з приводу оформлення спадщини, яка належала ОСОБА_2 , немає (а.с. 23).

Згідно Акту обстеження №09-421 від 06.11.2023 року в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 на даний час ніхто не проживає і не зареєстрований (а.с. 24).

Приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Кулініч Н.Р. листом від 20.10.2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що вона пропустила строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України. Для подальшого вирішення питання успадкування рекомендовано звернутися до суду для продовження додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом. Згідно даних Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_2 1936 року народження, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заведена, інформація щодо посвідчених заповітів відсутня (а.с. 17, 18).

ОСОБА_1 з 10.07.2000 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з метою оформлення спадщини 20.10.2023 року, тобто пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше двох років. Безспірних доказів поважності причин пропуску цього строку позивачка не надала, що у силу статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. А саме по собі встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів і введення воєнного стану в Україні не свідчить про наявність об`єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628.1475.19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753.8671.21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).

Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила вказаної норми можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі №626/274/22, від 10 липня 2024 року у справі №522/13476/23.

Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.

Такі правові висновки, висловлені Верховним Судом у постанові від 17 липня 2024 року у справі №348/808/20.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається, спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнім днем визначеного законом строку для подання заяви про прийняття спадщини є 22.07.2021 року.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначала, зокрема, встановлення з 12.03.2020 року на території України карантину та з 24.02.2022 року повномасштабне вторгнення рф на територію України.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин (п. 1), який в подальшому постановами КМ України неодноразово продовжувався і був скасований постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було встановлено низку обмежувальних заходів, серед яких (станом, починаючи з моменту відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ): перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні; здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.

Однак відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 ОСОБА_1 мала можливість подати заяву про прийняття спадщини особисто або за допомогою поштового чи електронного зв`язку.

Такі ж висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження №14-50цс24).

В постанові від 29 травня 2024 року у справі №757/48977/21 Верховний Суд дійшов висновку, що саме по собі посилання позивача на запровадження на території України карантину постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», не свідчить про наявність поважних причин для пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини.

Позивачкою не доведено, що запроваджені у зв`язку із карантином обмеження перешкоджали їй подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.10.2021 року по справі №953/8112/20 (провадження №61-10272св21) таких висновків суду також не спростовує. Зокрема, у справі №953/8112/20, що розглядалась Верховним Судом, пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини був незначним лише два робочі дні, і необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті матері. Проте у цій справі пропуск позивачем ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше двох років. Більше того, заяву про прийняття спадщини позивачем подано тільки 20.10.2023 року, тоді як карантин на всій території України скасований ще з 01 липня 2023 року.

Щодо тверджень сторони позивача про значну відстань між місцем її постійного проживання та місцем знаходження спадкового майна, то такі місцевий суд теж правильно не брав до уваги, оскільки вказані населені пункти знаходяться в межах однієї області, існує постійне автобусне сполучення (хоча і не пряме від пункту до пункту), і відстань між ними не є значною. Крім того, в суді першої інстанції позивач не заперечувала, що після смерті ОСОБА_2 неодноразово приїжджала в с. Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області, проте до нотаріуса чи до органу місцевого самоврядування не зверталася.

Наведене спростовує і посилання апелянта на її зайнятість на роботі. Зокрема, факт її неодноразового приїзду в с. Парище після смерті спадкодавця, а також можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою.

Щодо зазначеного стороною позивача як причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини повномасштабне вторгнення рф на територію України з 24.02.2022 року, то апеляційний суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово було продовжено. Наразі режим воєнного стану в Україні триває.

На період дії воєнного стану в Україні законодавець змінив початковий момент відліку шестимісячного строку на прийняття спадщини, а саме Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 20, де зазначено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, та протягом двох років з дня його припинення або скасування у випадку, якщо смерть фізичної особи зареєстрована пізніше ніж через один місяць з дня смерті такої особи або дня, з якого її оголошено померлою, строки, встановлені статтями 1269, 1270, 1271, 1272, 1273, 1276, 1277, 1283, 1298 ЦК України, обчислюються з дня державної реєстрації смерті особи. При цьому часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого спадкодавця оголошено померлим, незалежно від часу державної реєстрації смерті.

Зазначено, що положення абзацу першого цього пункту застосовуються також до спадщини, яка відкрилася після введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до набрання чинності Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року, а також до спадщини, яка відкрилася до введення воєнного стану, строк для прийняття якої не сплив до його введення, за умови, що свідоцтво про право на спадщину не було видано жодному із спадкоємців.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому внесені Законом України №3450-ІХ від 08 листопада 2023 року зміни до ЦК України на обрахунок строку прийняття спадщини позивачем не впливають. Те ж саме стосується і посилаень апелянта на постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли території України, щоденні відключення електроенергії.

Верховний Суд неодноразово викладав свій висновок про застосування статей 1270, 1272 ЦК України в умовах воєнного стану, зокрема в постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 (провадження №61 -8014 св21), від 21 червня 2023 року в справі №175/1404/19 (провадження №61-5707св23), від 16 серпня 2023 року в справі №520/15620/17 (провадження №61-8414 св23), від 20 березня 2024 року в справі №545/1231/23 (провадження №61-16142св23), від 08 квітня 2024 року в справі №334/2358/23 (провадження №61-434св24) та інших.

У наведених вище постановах Верховний Суд виснував, що строк на прийняття спадщини є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Отже, позивачем не надано доказів неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з введенням в Україні карантину та воєнного стану.

Позивачем також не доведено того, що під час дії в Україні карантину вона не мала змоги і можливості до пересування. До того ж, як встановив місцевий суд, позивач мала можливість надіслати заяву поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, про що вона повідомила в судовому засіданні.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач до 17.10.2023 року вважала спадкоємцнм майна померлої її цивільного чоловіка ОСОБА_3 , то колегія суддів такі також відхиляє. Згідно практики Верховного Суду не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, відсутність інформації про спадкове майно, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину тощо (зокрема, постанови Верховного Суду від 25.05.2022 року у справі 459/2973/18 (провадження №61-12504св21), від 17 липня 2024 року у справі №348/808/20 (провадження №61-14703св23), від 21 червня 2024 року у справі №759/21893/21 (провадження №61-8980св23).

Посилання апелянта на те, що з листопада 2023 року і до цього часу ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті ОСОБА_2 за адресою місцезнаходження спадкового майна по АДРЕСА_1 здійснювала оплату комунальних послуг, фактично вступивши у володіння спадковим нерухомим майном, не має правового значення для прийняття спадщини згідно чинного Цивільного кодексу України.

Отже, суд не встановив об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, а фактично зводяться до незгоди з таким.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер спірних правовідносин, дійшовши правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак апеляційну скаргу представника апелянта необхідно залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 29 квітня 2024 року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Васютина Ярослава Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Надвірнянського районного суду від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 02 серпня 2024 року.