Постанова

від 01.08.2024 по справі 712/12726/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 712/12726/19Провадження № 22-ц/821/484/24категорія: 311000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря Мунтян К. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Орленка Володимира Васильовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та судових витрат, у складі головуючої судді Токової С. Є.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «ЛУКА-КРИМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що вона працювала у ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на посаді фармацевта аптеки № 3, була звільнена за власним бажанням, але не ознайомлена з наказом та не отримала трудової книжки.

В день її звільнення, відповідач не провів з нею повний розрахунок. Період порушення виплати заробітної плати становить з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року, тому сума заборгованості по заробітній платі станом на 04 вересня 2019 року становить 4173 грн.

Водночас, сума середнього заробітку за період невиплати заробітної плати на момент подачі позову становить 5089 грн.

У грудні 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що будучи прийнятою на посаду фармацевта в аптеку № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ», зокрема з нею було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, відповідно до якого колектив приймає на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження лікарських засобів, виробів медичного призначення, переданих для продажу в аптеці, грошової виручки, отриманої від покупців, майна та інших цінностей, що знаходяться в аптеці.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення, також не було проведено остаточний розрахунок.

У зв`язку з не проведенням відповідачем розрахунків по заробітній платі, та ненаданням документів, працівниками аптеки № 3 було ініційовано звернення до Управління Держпраці у Черкаській області для проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання з питань дотримання законодавства про працю, за результатами якого стало відомо, що адміністрацією ТОВ «ЛУКА-КРИМ» 02 серпня 2019 року видано наказ щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів в касі, вилучених грошових коштів в сейфі та інвентаризацію основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів в аптеці № НОМЕР_1 за період з 03 серпня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 04 серпня 2019 року № 2-Інв-Аз/19 працівники аптеки № 3 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період службового розслідування до 19 серпня 2019 року з подальшим звільненням.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 09 серпня 2019 року позивача було звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 з 19 серпня 2019 року у зв`язку з втратою довір`я, згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України та зобов`язано провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період роботи з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Вважає, звільнення незаконним, оскільки винних дій, які б призвели до заподіяння шкоди підприємству вона не допускала, причину виникнення нестачі матеріальних цінностей та виявлення винних осіб не встановлено, службове розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних цінностей не проводилось, відтак відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення її у зв`язку з втратою довір`я.

З наказом про проведення планової або позапланової інвентаризації та з актом її не було ознайомлено, при проведенні інвентаризації вона була відсутня, пояснення з приводу виявлених порушень у неї не відбирались. До складу інвентаризаційної комісії були залучені сторонні особи.

16 жовтня 2019 року відповідач видав позивачу трудову книжку, тому вказаний день, вважає днем її звільнення.

Оскільки з вини роботодавця виникла затримка у видачі їй трудової книжки, вважає, що з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» також слід стягнути середній заробіток за час такої затримки.

Внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, пов`язаних із звільненням за втратою довір`я, позивачу були заподіяні моральні страждання, оскільки вона втратила нормальний уклад свого життя та була змушена докладати додаткових зусиль для його організації.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила:

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 4173 грн та середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати в сумі 5089 грн;

визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 19 серпня 2019 року № 13-К «Про припинення трудового договору з ОСОБА_1 »;

змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади фармацевта аптеки № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2019 року по день прийняття судом рішення у справі;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 19 серпня по 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 10000 грн моральної шкоди;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» витрати на правничу допомогу в сумі 11500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 8408,40 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2000 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «ЛУКА-КРИМ», скасовано рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період розрахунку при звільненні та судових витрат.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивованотим,що уроботодавця ТОВ «ЛУКА-КРИМ» відсутня вина у нездійсненні остаточного розрахунку з працівником у день його звільнення, в даному випадку 19.08.2019, оскільки товариство не провело розрахунок зі ОСОБА_1 саме через її неявку для здійснення остаточного розрахунку при звільненні, а кошти, що були заплановані до виплати в цей день, були задепоновані.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, представник ОСОБА_1 адвокат Орленко В. В. оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивував тим, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18, колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.12.2018 у справі № 635/6277/14-ц (справа № 61-29403св18), колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 справі № 233/688/16-ц (провадження № 61-482св17); колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі № 640/20012/18 (провадження № К/9901/36664/19); колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20) та Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16.

Вважає, що суд першої інстанції фактично переклав на позивача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні і тягар доведення вини відповідача у такому порушенні.

Зазначає, що з матеріалів даної справи вбачається, що остаточний розрахунок із позивачем в день її звільнення 19.08.2019 проведений не був, належні позивачеві до сплати кошти були їй виплачені лише 16.10.2019, що підтверджується власноручним підписом позивача у відомості про отримання готівки, при цьому об`єктивних та беззаперечних доказів отримання позивачем адресованих від ТОВ «ЛУКА-КРИМ» повідомлень щодо необхідності з`явитися на підприємство за отриманням трудової книжки та розрахункових коштів матеріали справи не містять.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував, що до листів, які направлялися товариством засобами поштового зв`язку на адресу позивача, відсутній опис вкладень до них, що унеможливлює встановлення змісту вказаних поштових відправлень.

Звертає увагу, що наявність підписів позивача про ознайомлення з наказами про проведення інвентаризації та про відсторонення, з актом інвентаризації, а тим більше - з актом перевірки управління Держпраці - не може вважатися підтвердження ознайомлення позивача з наказом про її звільнення та з мотивами такого звільнення.

Також зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що депонування відповідачем (ТОВ «Лука - Крим») невиплаченої заробітної плати свідчить про відсутність вини роботодавця у нездійсненні остаточного розрахунку з працівником у день його звільнення є хибними, оскільки настання відповідальності роботодавця за вчинення винних дій у зв`язку з невиплатою належних звільненому працівнику сум у встановлені законом строки, безпосередньо на якого покладається тягар доведення відсутності вини у вчиненні такого порушення виключно на підставі доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність певних обставин справи, і входять до предмета доказування.

26 березня 2024 року від ТОВ «ЛУКА-КРИМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Товариство просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2023 залишити без змін.

Зазначає, що позивач не надала жодних доказів того, що вона хотіла отримати належні їй кошти та трудову книжку, а ТОВ «Лука-Крим» чинив їй в цьому перепони.

Звертає увагу на той факт, що надана позивачем копія заяви про проведення остаточного розрахунку не завізована директором ТОВ «ЛУКА-КРИМ» та не зареєстрована працівником бухгалтерії ТОВ «ЛУКА-КРИМ».

Позивачем також надано копію опису вкладення до цінного листа та копія службового чека, який має начебто підтвердити «факт відправлення даної заяви про проведення остаточного розрахунку». Дана заява не завізована ні директором ТОВ «ЛУКА-КРИМ», не зареєстрована працівником бухгалтерії ТОВ «ЛУКА-КРИМ».

Вважає, що право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов`язується не лише з обов`язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов`язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Тому, не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки розбалансує систему прав та обов`язків у трудових відносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

01 березня 2019 року відповідно до наказу ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 8-К від 28 лютого 2019 року, ОСОБА_1 прийнята на посаду фармацевта аптеки № 3 у ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з погодинною оплатою праці згідно штатного розпису та повною матеріальною відповідальністю (т.1 а.с. 78).

01 березня 2019 року між ТОВ «Лука-Крим» та ОСОБА_1 підписаний договір про повну матеріальну відповідальність та колективну матеріальну відповідальність (т.1 а.с. 80).

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення, також не було проведено остаточний розрахунок.

05 серпня 2019 року ОСОБА_1 направила до ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про видачу трудової книжки, видачу наказу про звільнення, виплату належних сум заробітної плати, надання довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату, надання довідки про середньоденний заробіток, надання копії акту, складеного за результатами інвентаризації проведено 3-4 серпня 2019 року, яку було направлено засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною АТ «Укрпошта».

Наказом (розпорядженням) ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Зазначено провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року (т.1 а.с. 47, 116).

Під наказом № 13-К від 19 серпня 2019 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена з наказом 16 жовтня 2019 року та 16 жовтня 2019 року отримала трудову книжку № НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 116).

Про своє звільнення з 19.08.2019 ОСОБА_1 була проінформована 04.08.2019 під час проведення переобліку, що підтверджується актом про ознайомлення працівників аптеки № 3 ТОВ «Лука-Крим» з наказом № 2-інв-АЗ/19 від 04 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 » та Актом про інформування працівників аптеки про необхідність з`явитися 19.08.2019 для оформлення звільнення.

Вказана обставина підтверджується також підписом позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом № 2-П щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів у касі , вилучених грошових коштів у сейфі та інвентаризацію основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів у аптеці № 3 ТОВ «Лука-Крим» з 03.08.2019 по 04.08.2019.

03.08.2019 ОСОБА_1 написала пояснювальну записку щодо виявлених порушень (т. 1 а.с. 90).

В трудовій книжці позивача містяться такі записи (т. 1 а.с. 48-49, 78-79):

- запис № 1: 01.03.2019 прийнята на посаду фармацевта аптеки № 3 на підставі наказу № 8-К від 28.02.2019 року.

- запис № 2 09.08.2019, звільнена з посади фармацевта аптеки № 3 за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України на підставі наказу № 13-К від 09.08.2019;

- запис № 3 19.08.2019, запис № 2 не дійсний. Звільна з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я на підставі наказу № 13-К;

- запис № 4 19.08.2019, запис № 2, 3 не дійсні. Звільна з займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я на підставі наказу № 13-К від 09.08.2019.

За відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, січень 2019 року - 0, лютий 2019 року - 0, березень 2019 року - 4 173, квітень 2019 року - 4 173, травень 2019 року - 4 769,04, червень 2019 року - 4 173, липень 2019 - 4 235,22, серпень 2019 року - 1 250,06.

ОСОБА_1 06.09.2019 звернулась із заявою до Управління Держпраці в Черкаській області щодо невидачу ТОВ «Лука-Крим» трудової книжки та не проведення з нею розрахунку при звільненні.

Відповідно до акту перевірки Управління держпраці в Черкакській області від 18 вересня 2019 року № 446/375/АВ, ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 19.08.2019 відповідно до наказу № 13-к за п. 2 ст. 41 КЗпП України (за втратою довір`я). Копію вказаного акту позивач отримала особисто 18 вересня 2019 року (т.1 а.с. 64-75).

19.08.2019, у день звільнення ОСОБА_1 не з`явилася в товаристві для отриманням трудової книжки, про що складено акт (т.1 а.с. 108).

Відповідно до фіскальних чеків про відправлення поштової кореспонденції від 19.08.2019, ТОВ «Лука-Крим» направлено за місцем проживання ОСОБА_1 повідомлення про необхідність з`явитись за місцем розташування аптеки № 3 для отримання розрахункових коштів та трудової книжки (т.1 а.с. 109-110).

Згідно з фіскальними чеками про відправлення поштової кореспонденції від 28.08.2019, ТОВ «Лука-Крим» повторно направлено за місцем проживання ОСОБА_1 повідомлення від 28.08.2019 про необхідність з`явитись за місцем розташування аптеки № 3 для отримання розрахункових коштів та трудової книжки (т.1 а.с. 112-113).

Сума розрахункових коштів, що підлягали виплаті ОСОБА_1 , через їх неотримання останньою, була задепонована (т. 1 а.с.111, 117).

Розрахунок із ОСОБА_1 здійснений 16 жовтня 2019 року, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 56 за жовтень 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 під розпис отримала 4415,81 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, у в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за ст. 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у ст. 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27 січня 2020 року у справі №682/3060/16-ц, на яку в тому числі посилається скаржник в апеляційній скарзі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року по справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21), зокрема зазначено, що виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена ст. 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст. 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2018 року у справі № 635/6277/14-ц на яку також покликається скаржник, викладено висновок: «Встановивши, що в день звільнення 24 березня 2014 року позивач не працював і факт його звернення до відповідача з вимогою про розрахунок після 24 березня 2014 року не довів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав вважати встановленим факт допущення відповідачем затримки розрахунку при звільнені позивача 24 березня 2014 року, як умови покладення відповідальності за це за положеннями ст. 117 КЗпП України».

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 640/20012/18, на яку в тому числі посилався скаржник, виклав висновок, що зі змісту п. 4.2. Інструкції № 58 вбачається, що обов`язок роботодавця направити працівнику, який не був присутній на роботі, у день його звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки вичерпується саме надсиланням повідомлення у встановлений п. 4.2. строк, а не отриманням такого повідомлення працівником.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21), зазначено, що: «Верховний Суд вказав, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором».

З матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» № 13-К від 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я. Наказано провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період з 23 травня 2019 року по 04 серпня 2019 року.

Проте, відповідач не з`явилася у день звільнення до товариства для отримання трудової книжки, про що складено акт, та не пред`являла вимог до відповідача про виплату належних їй сум та видачу трудової книжки, про що 19.08.2019 складено акт.

Відповідачем направлялися повідомлення позивачу від 19 серпня 2019 року (в день звільнення у відповідності до вимог п. 4.2. Інструкції № 58) та від 28 серпня 2019 року для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення та розрахункових. Вказані повідомлення направлені за місцем проживання ОСОБА_1 в с. Кліщинці.

На адресу товариства, поштові повідомлення з причин невручення ОСОБА_1 не поверталась.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вірно зазначав, що про своє звільнення ОСОБА_1 була поінформованою задовго до звернення в суд, що давало їй змогу звернутись до відповідача, ознайомитись із наказом про звільнення та отримати розрахунок у зв`язку із таким звільненням.

Вказана обставина підтверджується: актом про ознайомлення працівників аптеки № 3 ТОВ «Лука-Крим» з наказом № 2-інв-АЗ/19 від 04 серпня 2019 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 », актом про інформування працівників аптеки про необхідність з`явитися 19.08.2019 для оформлення звільнення, підписом позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом № 2-П щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів у касі, вилучених грошових коштів у сейфі та інвентаризацію основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів у аптеці № 3 ТОВ «Лука-Крим» з 03.08.2019 по 04.08.2019 та написанням 03.08.2019 пояснювальної записки щодо виявлених порушень.

Крім того, позивач 06.09.2019 звернулась із заявою до Управління Держпраці в Черкаській області щодо невидачі ТОВ «Лука-Крим» трудової книжки та не проведення з нею розрахунку при звільненні.

За результатами проведеної перевірки Управлінням держпраці в Черкакській області 18 вересня 2019 року складено акт № 446/375/АВ, відповідно до якого ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 19.08.2019 відповідно до наказу № 13-к за п. 2 ст. 41 КЗпП України (за втратою довір`я). Копію вказаного акту позивач отримала особисто 18 вересня 1019 року.

Апеляційний суд зауважує, що висновку, що вказані обставини свідчать про ознайомлення позивача саме з наказом про її звільнення та з мотивами такого звільнення суд першої інстанції не робив, а вказав на обізнаність про вказану подію з перерахованих джерел, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

На ряду з цим, сума розрахункових коштів, що підлягали виплаті позивачу, через їх неотримання останньою, була задепонована.

Депонована зарплата - це готівка, одержана суб`єктами господарювання для виплат, пов`язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам (п. 1.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148).

Депонування відповідачем суми розрахункових коштів свідчить про готовність виплатити позивачу належні суми при звільненні при першому її зверненні.

В той же час відповідач був позбавлений можливості переказати ОСОБА_1 нараховані до виплати суми, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона інформувала роботодавця щодо наявного у неї номеру банківського рахунку, на який слід перераховувати виплати по заробітній платі чи надавала відповідачу відповідний дозвіл здійснювати їй виплату заробітної плати поштовими переказами.

Крім того, ОСОБА_1 , не звертаючись до відповідача із вимогою провести з нею розрахунок, звернулась безпосередньо до суду із даним позовом 06 вересня 2019 року, ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 вересня 2019 року було відкрито провадження у даній справі, 27.09.2019 направлено відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви, 02.11.2019 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» отримало копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви (т.1 а.с. 30), а 16.10.2019 позивачу був вручений наказ про звільнення, трудова книжка та проведений повний розрахунок відповідно до відомостей на виплату готівки № 56, тобто до отримання інформації про звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом.

Отже, у суду немає підстав вважати, що наявна вина роботодавця щодо не вчасного виконання свого зобов`язання про проведення з працівником розрахунку при звільненні.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем виконано обов`язок щодо надіслання звільненому працівнику у день звільнення з роботи, якщо він в цей день відсутній на роботі, поштового повідомлення про необхідність отримати розрахунок. Обставин, які б свідчили про те, що позивач зверталася до відповідача із вимогою провести з нею розрахунок і останній відмовив їй, судом не встановлено, а отже затримка розрахунку відбулася не з вини роботодавця, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Доводи апеляційної скарги, щодо не врахуванням судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у перерахованих в апеляційній скарзі інших постановах Верховного Суду не заслуговують на увагу, як викладені у справах за інших фактичних обставин.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм матеріального або цивільного процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Орленка Володимира Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко