Постанова

від 29.07.2024 по справі 5019/592/12

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2024 року Справа № 5019/592/12(918/717/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників:

позивача - Ніколаєв Д.Б., Зражевська Я.О., адвокат, Шендера О.М., адвокат;

відповідача-1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - Янчук В.В., адвокат;

відповідача-3 - Малишева А.А., адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року (повний текст складено 19.02.2024) у справі №5019/592/12(918/717/23) (суддя Політика Н.А.)

за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича

до Приватного підприємства "Кольортех"

до Приватного підприємства "Даві Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича

про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу

у межах справи №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненськї області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) в позові фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", до Приватного підприємства "Даві Буд", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича, про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Рівненської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Ніколаєву Давиду Борисовичу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: сплатити судовий збір у встановленому порядку і розмірі, докази чого надати суду.

05.04.2024 на адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича на рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23). Призначено справу №5019/592/12(918/717/23) до розгляду на 30 травня 2024 року об 12:00 год.

В судовому засіданні 30 травня 2024 року оголошувалась перерва до 29.07.2024.

Безпосередньо в судовому засіданні скаржник, представники скаржника - адвокат Зражевська Я.О. та адвокат Шендера О.М. повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представники відповідача-1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1 - адвокат Янчук В.В. та відповідача-3 - адвокат Малишева А.А. вважають рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а відтак просять суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2012 року між ПП "Кольортех" в особі директора Соколовського С.М. (продавець) та Ніколаєвим Д.Б. (покупець) та поручителем зі сторони продавця Коруновим О.О. було укладено попередній договір купівлі-продажу №6 (далі - попередній договір), за умовами якого продавець та покупець зобов`язались у майбутньому в строк до 31 грудня 2012 року укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (основний договір) у нотаріальній формі на умовах, визначених цим договором.

Сторони визначили істотні умови основного договору, а саме: продавець ПП "Кольортех"; покупець - Ніколаєв Д.Б.; об`єкт - цілісний майновий комплекс, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Онофрійчук С.Й. 29 червня 2005 року за реєстром №4511, та зареєстрованих бюро технічної інвентаризації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 1952466, записано в реєстрову книгу №103-1189 під №10; ціна визначається сторонами у розмірі 200 000,00 доларів США. Інші умови основного договору, які не встановлені цим договором, погоджуються сторонами у основному договорі.

Відповідно до попереднього договору продавець зазначив, що даний об`єкт нікому не проданий, не подарований, не заставлений, в спорі та під забороною, в тому числі податковій заставі, не перебуває, прав на нього у третіх осіб, в тому числі права привілейованої купівлі, немає. На підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає продавцеві гроші в сумі 265 000,00 грн., факт передачі яких підтверджується підписанням даного договору та розпискою поручителя про отримання вищезазначеної суми.

17 серпня 2012 року між ПП "Кольортех" в особі директора Соколовського С. М., як продавцем, Коруновим О.О., як поручителем зі сторони продавця, та Ніколаєвим Д.Б., як покупцем, було укладено додаток до попереднього договору купівлі-продажу №6, в якому встановлено вартість майнового комплексу в сумі 1 257 772,00 грн та графік погашення даної вартості.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.04.2012 за заявою боржника порушено провадження у справі №5019/592/12 про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" на загальних підставах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.05.2012 у справі №5019/592/12 введено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Кольортех". Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.09.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Кольортех".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2014 у справі №5019/592/12 Приватне підприємство "Кольортех" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Михайловського С.В.

18.06.2015 проведено другий повторний аукціон з реалізації майна банкрута - цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: 33016, м. Рівне, вул. Старицького, 21. За результатами аукціону складено протокол № 01-06/15/К від 18.06.2015 року.

Згідно розміщеного на сайті Вищого господарського суду України повідомлення №45/15 від 19.06.2015, аукціон визнано таким, що відбувся. Переможцем аукціону визнано ПП "Даві Буд", яке запропонувало найвищу ціну за вказаний лот 334814,60 грн.

На підставі протоколу проведення другого повторного аукціону по реалізації майна банкрута № 01-06/15/К від 18.06.2015 року, між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд" укладено Договір № 19/06/15/Л купівлі продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19.06.2015.

14 липня 2015 року між ПП "Даві Буд" (продавець) та ТОВ "Радивилівмолоко" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до предмету якого продавець передав у власність, а покупець прийняв цілісний майновий комплекс, який розташований на вулиці Старицького 21 в місті Рівному, цілісний майновий комплекс, що відчужений за цим договором складається з контори "А 2" з цегли загальною площею 393 кв. м., матеріального складу "Б 1" з цегли загальною площею 498,1 кв.м., навісу для с/г машин "В 1" з цегли загальною площею 166,7 кв.м., матеріального складу №3 "Г 1" з цегли площею 269,3 кв.м., матеріального складу №1 "Д 1" з цегли загальною площею 367,5 кв.м., прохідної "3" з цегли загальною площею 21,6 кв.м. У договорі вказано, що зазначений цілісний майновий комплекс належить продавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про придбання майна з аукціону, виданого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В.М. 22 червня 2015 року №2401.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21, було зареєстровано 14 липня 2015 року за ТОВ "Радивилівмолоко". Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер 724, виданий 14 липня 2015 року.

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 у справі №5019/592/12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016, задоволено заяву ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна ПП "Кольортех", визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Приватного підприємства "Кольортех" від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18 червня 2015 року, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19 червня 2015 року, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".

У серпні 2016 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до Господарського суду Рівненської області в межах справи про банкрутство ПП "Кольортех" з позовною заявою про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу, відповідно до якої, посилаючись на положення статті 16 ЦК України, просив: змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року; визнати права ФОП Ніколаєва Д. Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21 - з 12 червня 2012 року в частині 62,23 % від його вартості.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 скасовано, вирішено змінити правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду спору, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.2018 у справі №5019/592/12, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та постановою Верховного Суду від 18.04.2019, позов задоволено, змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу №6 від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу з 12 червня 2012 року; визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б., як покупця за основним договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 12 червня 2012 року в частині 62,23% від його вартості.

Після набрання вищевказаними рішеннями суду законної сили 22 липня 2019 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся із заявою до Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради щодо реєстрації за ним права власності на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , однак рішенням №47975980 від 26 липня 2019 року Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради відмовлено у державній реєстрації права власності.

В зв`язку з відмовою Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до господарського суду з позовом про визнання за ним права власності на 2/3 частки (що є еквівалентом 62,23%) вищезазначеного цілісного майнового комплексу.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ПП "Кольортех", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ "Радивилівмолоко", про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи про банкрутство за заявою боржника ПП "Кольортех" відмовлено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського судувід 14.07.2020 задоволено апеляційну скаргу ФОП Ніколаєва Д.Б. на рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 у справі №5019/592/12. Рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову,визнано право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на частку 2/3 частки, що є еквівалентом 62,23% цілісного майнового комплексу площею 1067,99 кв. метрів і вартістю 782835 грн, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 03.10.2019 скасовано, справу №5019/592/12 в частині розгляду позову ФОП Ніколаєва Д.Б. про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи №5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство - відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі №5019/592/12 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" задоволено. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Рівненської області від 18 березня 2021 року у справі №5019/592/12 змінео, викладено останню в редакції даної постанови. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2021постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та рішення Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі № 5019/592/12 залишити без змін.

27.08.2021 фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович звернувся Господарського суду Рівненської області в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" та Приватного підприємства "Даві Буд", в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.07.2015 № 724, укладений між ПП "Даві Буд" та ТзОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, що складається з: 1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв. м. 2. Матеріальний склад літ. "Б-1", загальна площа 498,1 кв. м. 3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв. м. 4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв. м. 5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв. м. 6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв. м. 7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону. 8. Навіс опори металеві, покриття шифер. 9. Стелаж залізний, та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21, що посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Кондратюк О.О.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023, у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д.Б. до ТзОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві Буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015 відмовлено.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що відповідачами не визнається право власності ФОП Ніколаєва Д.Б. на спірне майно та останнє зареєстроване за ТзОВ "Радивилівмолоко", ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до суду за захистом свого порушеного права з позовом про визнання права власності на спірне майно.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач не реалізував права покупця належним чином, що виражається у неоформленні відповідних документів та невчиненні відповідних дій, і це має наслідком відсутність можливості у подальшому оформити право власності на спірне майно.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги про визнання за ФОП Ніколаєвим Д.Б. права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює як підстави набуття права власності, так і підстави його припинення.

Право власності, як і будь-яке інше суб`єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів та конкретних обставин, з якими закон пов`язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на такі, що не залежать від прав попереднього власника на майно, тобто первісні, та похідні, за якими право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Разом з тим, згідно з положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 5006/5/39б/2012).

Отже, суд повинен встановити чи наявне у позивача право власності на спірне майно, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув таке право. За таких умов суттєвим для констатації факту набуття права власності є встановлення моменту виникнення права власності та обставини, за яких виникло володіння спірним майном.

Як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнано права ФОП Ніколаєва Д.Б. як покупця за договором купівлі - продажу цілісного майнового комплексу з 12 червня 2012 року в розмірі 62,23% від вартості цього майна; змінено правовідносини між ПП "Кольортех" та ФОП Ніколаєвим Д.Б. за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу цього ж комплексу - з 12 червня 2012 року.

Під час розгляду позову ФОП Ніколаєва Д.Б. про зміну правовідносин між ним та ПП "Кольортех" за попереднім договором купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 12 червня 2012 року на правовідносини цих самих сторін за основним договором купівлі-продажу, господарський суд встановив, що сторони узгодили істотні умови щодо об`єкта договору купівлі-продажу, ціну продажу та перейшли до його реального виконання (здійснили передачу майна, набувач розпочав згідно з графіком сплату вартості спірного майна, вступив в управління майном та здійснював його ремонт), що підтверджує вихід сторін за межі попереднього за своєю суттю договору та переростання договору в реальну угоду з відчуження (купівлю-продаж) майна. Суд зробив висновок про те, що дії сторін правочину, укладеного 12 червня 2012 року з додатком від 17 серпня 2012 року були спрямовані на реальне відчуження майна шляхом купівлі-продажу, внаслідок чого правовідносини сторін слід змінити, визнавши їх такими, що підтверджують укладення основного договору купівлі-продажу та його виконання сторонами.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відтак, факти та обставини стосовно набуття позивачем прав покупця за договором купівлі-продажу, що знайшли відображення у рішенні Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року, мають значення преюдиційних під час розгляду даного спору та не потребують доказування у відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України. Необхідно враховувати, що преюдиційним є не все судове рішення, а певні обставини встановлені таким рішенням та оцінку яких зробив суд під час прийняття рішення.

Отже, у позивача виникли права покупця на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Старицького, 21.

Однак, зареєструвати свої права покупця у встановленому законом порядку позивач не може, оскільки спірний майновий комплекс зареєстрований за іншою юридичною особою ТОВ "Радивилівмолоко".

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі №5019/592/12 в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Ніколаєва Давида Борисовича до Приватного підприємства "Кольортех", Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу у межах справи №5019/592/12 за заявою Приватного підприємства "Кольортех" про банкрутство - відмовлено.

При цьому, судами встановлено, що наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису від 14 липня 2015 року про реєстрацію права власності на спірний цілісний майновий комплекс за ТОВ "Радивилівмолоко" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 724, виданого 14 липня 2015 року. Наведені обставини дають підстави для висновку про те, що ще до ухвалення рішення Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року та визнання прав позивача, як покупця за основним договором купівлі-продажу, відбулася зміна особи власника майна.

Реєстрація права власності за ТОВ "Радивилівмолоко" здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого ТОВ "Радивилівмолоко", як покупець, прийняв у власність об`єкт купівлі-продажу за цим правочином від ПП "Даві Буд".

Разом з тим судом встановлено, що ПП "Даві Буд" набуло право власності на спірний об`єктна підставі договору №19/06/15/К купівлі-продажу від 19 червня 2015 року, укладеного за результатами продажу майна банкрута (ПП "Кольортех") на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні).

В подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016, залишеною без змін постановою ВГСУ від 15.11.2016, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПП "Кольортех" від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом № 01-06/15/К від 18 червня 2015 року, визнано недійсним договір №19/06/15/К купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19 червня 2015 року, укладений між ПП "Кольортех" та ПП "Даві Буд".

Відповідно до приписів частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене, у серпні 2021 року ФОП Ніколаєв Д.Б. звернувся до суду з позовом до ПП "Кольортех" та ТзОВ "Радивилівмолоко" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015.

Рівшенням Господарського суду Рівненської області від 03.10.2022 у справі №5019/592/12(918/735/21), яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у задоволенні позову ФОП Ніколаєва Д. Б. до ТзОВ "Радивилівмолоко" та ПП "Даві буд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведенням позивачем порушення його прав та інтересів внаслідок укладення оспорюваного договору та неможливістю фактичного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реєстрації права власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №5019/592/12(918/735/21) відмовляючи у задоволенні касаційної скарги суд вказав, що "суди попередніх інстанцій установили, що в матеріалах справи відсутні докази визнання права власності (реєстрації права власності) на 62,23 % цілісного майнового комплексу за позивачем (ФОП Ніколаєвим Д.Б.). Водночас, у рішенні суду від 14.08.2018 у справі №5029/592/12 встановлені преюдиційні обставини щодо набуття позивачем з 12.06.2012 прав покупця на цілісний майновий комплексу розмірі 62,23 % від його вартості.

Суд неодноразово звертав увагу, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього майна сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України, права такої особи підлягають захисту шляхом визнання права власності на належне цій особі майно.

Застосування судом зазначеного способу захисту прав не породжує у такої особи права власності, як нового права, а лише підтверджує належне їй право власності, яке набуте нею на законних підставах, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами.".

Також Верховний Суд зазначив, що факт державної реєстрації права власності на спірне майно за іншою особою підтверджує те, що законний власник не може в повному обсязі володіти належним йому майном, а право володіння є складовою частиною права власності.

Проте за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №916/2791/13 звертала увагу, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права". (пункти 69-75 Постанови).

Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №5019/592/12(918/735/21) врахував, що віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанням чи оспорюванням відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння неможна виключати. Однак у всякому разі такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо. Ураховуючи наведене, права та законні інтереси особи (власника майна), можуть бути поновлені, поряд із задоволенням позовних вимог про віндикацію майна в порядку статті 388 ПК України, шляхом визнання за позивачем права власності на спірний об`єкт на підставі статті 392 ПК України (пункти 79-80 Постанови).

Колегією суддів береться до уваги те, що з 12 червня 2012 року по даний час майновий комплекс знаходиться у розпорядженні покупця - ФОП Ніколаєва Д.Б., який здійснює там свою підприємницьку діяльність, де розміщено його столярний цех. Даний факт підтверджується рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.03.2021 у справі №5019/592/12 та не спростовано відповідачами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії").

Стаття 6 Конвенції визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків. Ключовим у цьому є "судом, який вирішить спір". Право на суд, відповідно до практики Європейського Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Колегія суддів констатує про відсутність іншого, окрім зазначеного, способу для відновлення порушеного права. Задоволення позову про визнання права власності у даній справі не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, яке набуте на підставі договору купівлі - продажу цілісного майнового комплексу з 12 червня 2012 року та підтверджується рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 серпня 2018 року у справі №5019/592/12, та яке оспорюється відповідачами.

Позивач у цій справі прагне здійснення державної реєстрації права власності на своє майно, яке він набув на законних підставах. Саме в цьому полягає його інтерес, за захистом якого він звернувся до суду. Належним способом захисту прав та інтересів позивача у цій справі відповідає позовна вимога про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 ГПК України).

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, що означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Виходячи із сукупності встановлених вище обставин та зважаючи на те, що позивач неодноразово намагається захистити своє порушене право, апеляційний господарський суд керуючись принципами цивільного права: справедливість, добросовісність, розумність та однією із аксіом цивільного судочинства Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem дійшов висновку, що права позивача підлягають відновленню шляхом визнання за ним права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача-3 про застосування наслідків спливу позовної давності, то колегія суддів зазначає таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 Цивільного кодексу України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положеннястатті 267 Цивільного кодексу Україниі вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Частинами першої та другоїстатті 264 Цивільного кодексу Українивизначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Разом з тим, відповідно до частини п`ятоїстатті 267 Цивільного кодексу Україниякщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (п.23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц.

За змістомстатті 267 Цивільного кодексу Українисплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Суд бере до уваги, що позивачем вчинялися активні дії, направлені на захист своїх інтересівта порушених прав. Зокрема, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 серпня 2015 року у справі №5019/592/12 залучено ОСОБА_1 до участі у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех". З цього моменту позивач намагається захистити своє порушене право. При цьому, останнє рішення за участю позивача ухвалено Верховним Судом 04 травня 2023 року.

Враховуючи обставини у цій справі, з огляду на тривалий час розгляду справ за участю позивача, в тому числі, позовних вимог: про визнання зміни правовідносин та набуття прав покупця за договором купівлі-продажу від 16.06.2012, укладеного мід ФОП Ніколаєвим Д.Б. та ПП "Кольортех"; про визнання права власності на частку цілісного майнового комплексу; про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.07.2015 №724, укладеного між ПП "Даві Буд" та ТзОВ "Радивилівмолоко", щодо цілісного майнового комплексу, в межах справи №5019/592/12 про банкрутство ПП "Кольортех", як наслідокнаявність підстав для позивача вважати, що його права будуть відновлені та захищені в судовому порядку, апеляційний суд доходить висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності, а відтак до захисту порушеного права позивача.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Рівненсбкої області від 12.02.2024 прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення місцевого господарського суду - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12 лютого 2024 року у справі №5019/592/12(918/717/23) скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Позов задоволити.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 62,23 % цілісного майнового комплексу, що складається з:

1. Контора літ. "А-2", загальна площа 393,0 кв.м;

2. Матеріальний склад літ."Б-1", загальна площа 498,1 кв.м;

3. Навіс для с/г машин літ. "В-1", загальна площа 166,7 кв.м;

4. Матеріальний склад № 3 літ. "Г-1", загальна площа 269,3 кв.м;

5. Матеріальний склад № 1 літ. "Д-1", загальна площа 367,5 кв.м;

6. Прохідна літ. "З", загальна площа 21,6 кв.м;

7. Огорожа 30 секцій з металевої сітки, 27 секцій з бетону;

8. Навіс опори металеві, покриття шифер;

9. Стелаж залізний;

та знаходиться за адресою: 33016, Рівненська область, м. Рівне, вул. М. Старицького, 21."

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений "01" серпня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.