Ухвала

від 15.10.2024 по справі 5019/592/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 5019/592/12(918/717/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича

про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду

справи № 5019/592/12(918/717/23)

за позовом фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича

до 1) Приватного підприємства "Кольортех"; 2) Приватного підприємства "Даві Буд"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача-1: ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" арбітражного керуючого Михайловського Сергія Володимировича

про визнання права власності на 62,23% цілісного майнового комплексу

у межах справи №5019/592/12

про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 28.08.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 5019/592/12(918/717/23), призначено її розгляд на 26.09.2024 об 11:15.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5019/592/12(918/717/23) визначено склад колегії суддів: Картере В.І. (головуючий), судді - Огороднік К.М., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.08.2024.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 5019/592/12(918/717/23) у зв`язку з ухвалою про самовідвід судді Огородніка К.М. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2024 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" у справі №5019/592/12(918/717/23) колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г. до свого провадження та призначено розгляд касаційної скарги на 17.10.2024.

14 жовтня 2024 до Верховного Суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відвід судді Пєскова В.Г. від розгляду справи № 5019/592/12(918/717/23) (далі - Заява) разом із клопотанням про поновлення строку для заявлення відводу.

Заява мотивована наявністю підстави для відводу, передбаченої частиною 4 статті 36 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв`язку з тим, що суддя Верховного Суду Пєсков В.Г. (головуючий) розглядав справу №5019/592/12, ухвалив постанову від 20.02.2018, якою касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ліквідатора Приватного підприємства "Кольортех" Михайловського Сергія Володимировича на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 15.12.2016 у справі № 5019/592/12 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді Пєскова В.Г. у справі № 5019/592/12(918/717/23). Заявник просить поновити строк для заявлення відводу, посилаючись на те, що зазначені обставини, які є підставою для відводу сталі відомі йому лише 09.10.2024 з Єдиного державного реєстру судових рішень, під час підготовки до судового засідання, а отже є винятковим винятком.

Згідно з частиною третьою статті 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Верховний Суд дійшов висновку про поновлення строку на подання заяви про відвід, оскільки у матеріалах справи відсутні дані про те, що про підставу відводу Ніколаєву Д.Б. (його представнику) стало відомо раніше ніж 09.10.2024 - дату, яку вказав сам заявник.

Розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відвід судді Пєскова В.Г. у справі № 5019/592/12(918/717/23), перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у заяві, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема згідно пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Верховний Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Отже, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували, що суддя Пєсков В.Г. прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко".

Згідно з частиною другою статті 35 ГПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді справи.

Із заяви Ніколаєва Д.Б. вбачається, що розгляд Верховним Судом у складі, зокрема, судді Пєскова В.Г. касаційних скарг на рішення Господарського суду Рівненської області та Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 5019/592/12 є обставиною, яка, на думку заявника, відповідно до приписів частини четвертої статті 36 ГПК України, встановлює недопустимість повторної участі вказаного судді в розгляді справи №5019/592/12(918/717/23).

Частиною четвертою статті 36 ГПК України встановлено, що суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції.

Проте, наведені у заяві обставини не є підставами для відводу суддів в розумінні наведеної норми, оскільки суддя Пєсков В.Г. не брав участі в розгляді справи № 5019/592/12 ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. До того ж, постанови суду касаційної інстанції (не першої чи апеляційної) у справі №5019/592/12 не скасовувалися. Інших обставин, які б могли бути підставами для відводу суддів відповідно до приписів статей 35, 36 ГПК України, у заяві Ніколаєва Д.Б. не зазначено.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до положень частин 2, 3 статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

У зв`язку викладеним Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 39 ГПК України передати матеріали справи № 5019/592/12(918/717/23) на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви Ніколаєва Д.Б. про відвід судді Пєскова В.Г., у порядку, встановленою частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати необґрунтованим відвід, заявлений фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Давидом Борисовичем судді Пєскову В.Г. у справі № 5019/592/12(918/717/23).

2. Передати матеріали справи № 5019/592/12(918/717/23) на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича про відвід судді Пєскова В.Г. у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков