Постанова

від 22.07.2024 по справі 917/681/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Харків Справа №917/681/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

за участю представників:

від позивача Якимова О.В.,

від відповідача Кулішов В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Форас-Ленд» (вх.№805П від 26.03.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 у справі №917/681/23 (м. Полтава, суддя Ореховська О.О., повний текст рішення складено 05.02.2024),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод», смт Велика Багачка, Полтавська область,

до Приватного підприємства «Форас-Ленд», м. Полтава,

про стягнення 1 727 740,76 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх.№728/23 від 26.04.2023) до Приватного підприємства «Форас-Ленд» про стягнення попередньої оплати за Договором про надання послуг від 07.10.2020 у розмірі 1 727 740,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині надання послуг, обумовлених умовами Договору про надання послуг від 07.10.2020 і неповерненням позивачу грошових коштів, сплачених ним в якості попередньої оплати за ці послуги.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Форас-Ленд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» 807 867,27 грн попередньої оплати, 30 809,62 грн 3% річних, 226 411,20 грн курсової різниці, 15 976,32 грн витрат по сплаті судового збору, 9 246,94 грн витрат на правничу (правову) допомогу. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. В іншій частині у позові відмовлено.

Приватне підприємство «Форас-Ленд» з вказаним рішенням частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити Приватному підприємству «Форас-Ленд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 по справі №917/681/23 та відкрити апеляційне провадження; скасувати частково рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 по справі №917/681/23 в частині стягнення з Приватного підприємства «Форас-Ленд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» 807 867,27 грн попередньої оплати, 30 809,62 грн 3% річних, 226 411,20 грн курсової різниці, 15 976,32 грн витрат по сплаті судового збору, 9 246,94 грн витрат на правничу (правову) допомогу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» до Приватного підприємства «Форас-Ленд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг в повному обсязі; судові витрати по справі стягнути з позивача на користь відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство «Форас-Ленд» зазначає про наступне:

- позивач не виконав свої зобов`язання з оплати 100% суми, що вказана в п.3.2.1., з огляду на що у відповідача не виникло обов`язку з виконання робіт по Договору;

- сторони не підписували додаткових угод щодо зміни умов Договору;

- позивачем не надано до суду рахунок №798 від 07.12.2020 та не зазначено про невиконання ним своїх зобов`язань за договором в повному обсязі; відповідач не зменшував суму попередньої оплати;

- оскільки відповідачем умови договору не порушено, суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про стягнення курсової різниці та 3% річних;

- судом порушено норми процесуального права, а саме неналежно повідомлено відповідача про розгляд справи.

Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.03.2024 для розгляду справи №917/681/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/681/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

11.04.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/681/23 (вх.№5145).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 поновлено Приватному підприємству «Форас-Ленд» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/681/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Форас-Ленд» (вх.№805П від 26.03.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 у справі №917/681/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2024 призначено апеляційну скаргу Приватного підприємства «Форас-Ленд» (вх.№805П від 26.03.2024) на рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 у справі №917/681/23 до розгляду на « 13» червня 2024 р. о 10:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 10.06.2024 задоволено клопотання представника Приватного підприємства «Форас-Ленд» - адвоката Кулішова В.П. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/681/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/681/23, яке призначено на 13.06.2024 о 10:30 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Приватного підприємства «Форас-Ленд» - адвоката Кулішова В.П. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 оголошено перерву у розгляді справи №917/681/23 до « 22» липня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» - адвоката Якимової О.В. про її участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/681/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/681/23, яке призначено на 22.07.2024 об 11:00 год та подальші судові засідання у даній справі ухвалено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Великобагачанський комбікормовий завод» - адвоката Якимової О.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 22.07.2024 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в оскаржуваній частині. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2020 між ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» (позивач, за умовами договору - Замовник) та ПП «Форас-Ленд» (відповідач, за умовами договору - Виконавець) укладено Договір про надання послуг (далі - Договір).

Пунктом п. 1.1. Договору визначено, що відповідно до умов Договору Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надати послуги по виконанню робіт з приватизації земель сільськогосподарського призначення Державного підприємства «Дослідне господарство «Вирішальне» Інституту сільського господарства північного сходу національної академії аграрних наук України з подальшою передачею в оренду земельних ділянок ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», згідно п. 1.2, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Перелік послуг, які надає Виконавець, наведено у п. 1.2. Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, загальна вартість наданих послуг складає 300 (триста) доларів США за 1 га, за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. При збільшенні офіційного курсу долара більше ніж на 3% загальна вартість на дату проведення розрахунку збільшується у такій же пропорції.

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата вноситься на розрахунковий рахунок Виконавця поетапно:

3.2.1. Перший етап - до початку виконання п.п. 1.2.2 - 1.2.17 цього Договору у розмірі 15% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 45 (сорок п`ять) доларів США за 1 га та становить 42184,8 доларів США, що еквівалентно 1 192 450, 40 грн (один мільйон сто дев`яносто дві тисячі чотириста п`ятдесят гривень 40 коп).

3.2.2. Другий етап-до початку виконання п.п. 1.2.19 - 1.2.25 цього Договору у розмірі 10% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 30 (тридцять) доларів США за 1 га та становить 28123,2 доларів США, що еквівалентно 794 966,93 грн (сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 93 коп).

3.2.3. Третій етап - до початку виконання п.п. 1.2.27 - 1.2.28 цього Договору у розмірі 5% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 15 (п`ятнадцять) доларів США за 1 та становить 14061,6 доларів США, що еквівалентно 397 483,47 грн (триста дев`яносто сім тисяч чотириста вісімдесят три гривні 47 коп).

3.2.4. Четвертий етап - до початку виконання п. 1.2.30 цього Договору у розмірі 20% від ціни встановленої у пункті 3.1.Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 60 (шістдесят) доларів США за 1 га та становить 56246,4 доларів США, що еквівалентно 1 589 933,86 грн (один мільйон п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять три гривні 86 коп).

3.2.5. П`ятий етап - до початку виконання п.п. 1.2.32 - 1.2.34 цього Договору у розмірі 10% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, , що складає вартість 937,44 га з розрахунку 30 (тридцять) доларів США за 1 га та становить 28123,2 доларів США, що еквівалентно 794 966,93 грн. (сімсот дев`яносто чотири тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 93 коп).

3.2.6. Шостий етап - до початку виконання п.п. 1.2.36 - 1.2.40 цього Договору у розмірі 10% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 30 (тридцять) доларів США за 1 га та становить 28123,2 доларів США, що еквівалентно 794 966,93 грн. (сімсот дев`яносто чотири тисячі шістдесят шість гривень 93 коп.).

3.2.7. Сьомий етап - до початку виконання п.п. 1.2.42 - 1.2.43 цього Договору у розмірі 30% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 90 (дев`яносто) доларів США за 1 га та становить 84369,6 доларів США, що еквівалентно 2 384 900,79 грн (два мільйони триста вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот гривень 79 коп).

Відповідно до 6.1. Договору, початок виконання робіт починається з дати укладання договору та перерахування 100% оплати відповідно до пункту 3.2.1.

Приймання виконаних робіт за цим договором оформляється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних послуг та передачі документів (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. п. 4.2.-4.4. Договору, Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі послуг протягом трьох робочих днів після одержання виконаних послуг від Виконавця. У разі, якщо у Замовника виникли зауваження до виконаних робіт Виконавця, він зобов`язаний викласти зауваження у письмовій формі та направити в триденний термін Виконавцю в електронному чи паперовому вигляді через засоби масового зв`язку (пошта, електронна пошта). Після виправлення зауважень Замовника, Виконавець направляє Замовнику повторно виконані роботи з коригуючим аркушем та актом приймання-передачі послуг.

Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором кожна сторона несе відповідальність відповідно до Закону та умов цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, цей Договір укладено строком на 1 (один) рік та діє з дати його підписання з правом пролонгації.

У разі закінчення Договору, Виконавець виконує послуги передбачені цим Договором, які були встановлені технічним завданням до закінчення терміну дії Договору, до повного їх завершення (п. 2.2. Договору).

До Договору про надання послуг від 07.10.2020 сторонами підписано Технічне завдання Про виконання послуг, відповідно до якого термін виконання робіт становить 1 (один) рік.

Також сторони підписали Угоду про конфіденційність.

Позивач зазначає, що відповідачем виписано позивачу рахунок - фактуру №711 від 07.10.2020 на здійснення оплати за Договором про надання послуг від 07.10.2020 на суму 1 196 525,45 грн. В подальшому зазначена сума сторонами була зменшена до 100 000,00 грн.

Також відповідачем виписано позивачу рахунок - фактуру №796 від 02.12.2020 на здійснення оплати за Договором про надання послуг від 07.10.2020 на суму 707 867,27 грн.

На виконання умов Договору та на підставі рахунків-фактур відповідача позивач перерахував на рахунок відповідача в якості попередньої оплати ( перший етап оплати згідно п. 3.2.1. Договору) грошові кошти в сумі 807 867,27 грн за наступними платіжними інструкціями №3206 від 04.11.2020 на суму 100 000,00 грн та №3475 від 02.12.2020 на суму 707 867,27 грн.

Позивач зазначає, що обумовлені п. 1.2. Договору послуги відповідач не виконав, оскільки станом на 09.11.2021 не надав Замовнику жодного звіту про результати виконаних робіт чи іншим чином не повідомив Замовника про належне виконання робіт.

Позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань позивачем на адресу відповідача направлена заява (від 11.11.2021 за вих. №142) з вимогою повернути кошти в сумі 807 867,27 грн, які були сплачені позивачем за послуги згідно Договору від 07.10.2020 та які фактично відповідачем виконані не були. В реагування на зазначену заяву відповідач листом від 17.11.2021 за вих.№956 повідомив позивачу, що він не заперечує щодо повернення коштів та враховуючи фінансове становище підприємства направив графік розрахунків згідно якого ПП «Форас-Ленд» може здійснювати повернення коштів.

Позивач заявою від 21.12.2021 повідомив відповідачу, що він не погоджується з запропонованим відповідачем графіком погашення зобов`язань за Договором від 07.10.2021 та вимагав повернути йому грошові кошти в сумі 807 867,27 грн, розподіливши їх на 2 платежі по 403 933,64 грн кожний, кінцевою датою виконання зобов`язання є 27.02.2022.

Зазначена заява з вимогою про сплату боргу отримана відповідачем 03.01.2022, що підтверджується доданим до позовної заяви рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте була залишена ним без виконання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 807 867,27 грн (попередньої оплати) за Договором про надання послуг від 07.10.2020. Окрім того позивач, з посиланням на приписи чинного законодавства України та умови Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 57 394,70 грн 3% річних, 363 744,09 грн інфляційних втрат, 272 323,50 грн пені та 226 411,20 грн курсової різниці.

Оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що позивач (Замовник) належним чином виконав свої договірні зобов`язання, сплативши відповідачу (Виконавець) в якості попередньої оплати за виконання робіт грошові кошти в сумі 807 867,27 грн, але обумовлені Договором від 07.10.2020 роботи відповідач не виконав. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про існування у відповідача зобов`язання з повернення позивачу грошових коштів в сумі 807 867,27 грн, сплачених за роботи, які фактично виконані не були, а тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню. Враховуючи умови договору, перевіривши наданий розрахунок позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 226 411,20 грн. Разом з цим, з огляду на відсутність у матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 363 744,09 грн у зв`язку з їх необґрунтованістю. Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 30 809,62 грн за період з 04.01.2022 по 12.04.2023. Також місцевий господарський суд відмовив у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 272 323,70 грн оскільки договором не передбачено стягнення штрафних санкцій. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та дійшов висновку про стягнення з відповідача 9 246,94 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Нормами частини першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк (термін).

Судом встановлено, що між сторонами у справі укладено Договір про надання послуг від 07.10.2020 (далі Договір) відповідно до умов якого виконавець (відповідач) за завданням замовника (позивача) зобов`язується надати послуги по виконанню робіт з приватизації земель сільськогосподарського призначення Державного підприємства «Дослідне господарство «Вирішальне» Інституту сільського господарства північного сходу національної академії аграрних наук України з подальшою передачею в оренду земельних ділянок ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод», згідно п. 1.2, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги (п.1.1 Договору).

Сторони в Договорі погодили поетапне внесення Замовником оплати за надані Виконавцем послуги, зокрема, в п. 3.2.1. сторони визначили, що в перший етап оплата здійснюється до початку виконання п.п. 1.2.2 - 1.2.17 цього Договору у розмірі 15% від ціни встановленої у пункті 3.1. Договору, що складає вартість 937,44 га з розрахунку 45 доларів США за 1 га та становить 42184,8 доларів США, що еквівалентно 1 192 450, 40 грн.

Відповідно до 6.1. Договору, початок виконання робіт починається з дати укладання договору та перерахування 100% оплати відповідно до пункту 3.2.1.

Матеріали справи містять докази перерахування на рахунок відповідача в якості попередньої оплати вартості послуг грошові кошти в сумі 807 867,27 грн за наступними платіжними інструкціями №3206 від 04.11.2020 на суму 100 000,00 грн та №3475 від 02.12.2020 на суму 707 867,27 грн.

Факт отримання вказаних грошових коштів відповідачем не заперечується.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо надання виконавцем послуг в рамках укладеного Договору.

Разом з цим, у справі наявний лист ПП «Форас-Ленд» адресований ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» №956 від 17.11.2021 «Щодо взаєморозрахунків за Договором №969-5/20 від 07.10.2020», за змістом якого відповідач (виконавець) зазначає, що 12.11.2021 надійшла заява позивача (замовника) про повернення коштів в сумі 807867,27 за невиконання умов договору від 07.10.2020. ПП «Форас-Ленд» не заперечує щодо повернення коштів ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» та враховуючи фінансове становище підприємства направило позивачу графік розрахунків згідно якого підприємство може здійснювати повернення коштів.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою від 21.12.2021 з вимогою про повернення попередньої оплати за Договором у сумі 807 867,27 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 13 цього Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч.1). При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.4). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6).

Оскільки Главою 63 ЦК України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов`язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про можливість застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

За приписами частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати за товар, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

З огляду на викладене позивач законно скористався своїм правом вимагати повернення передоплати за ненадані з боку відповідача послуги (невиконані роботи), оскільки таке право у позивача існує паралельно з правом вимагати надання оплачених послуг, при цьому, такі права замовника є альтернативними, тобто взаємовиключними.

Апелянт зазначає про те, що позивачем не дотримано порядку виконання зобов`язань в частині внесення попередньої оплати, з огляду на що у виконавця не виникло обов`язку з надання послуг, визначених укладеним Договором. Порушення позивачем умов Договору скаржник вбачає у відсутності оплати за рахунком-фактурою №798 від 07.12.2020 на суму 388 658,18 грн, що доданий ПП «Форас-Ленд» до апеляційної скарги. З цього приводу, колегія суддів вказує про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень частини третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Доданий до апеляційної скарги доказ, а саме рахунок-фактура №798 від 07.12.2020 на суму 388 658,18 грн, не надавався до суду першої інстанції та ним не досліджувався під час прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі - відповідача.

Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Водночас, як вбачається із апеляційної скарги, заявником не ставиться питання про поновлення строку на подання такого доказу та не подано клопотання про долучення вказаного доказу до матеріалів справи. З огляду на що у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для долучення вказаного доказу та його врахування при розгляді справи.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що наданий апелянтом до скарги доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

Стосовно доводів апелянта про те, що сторони не підписували додаткових угод про зміну умов Договору, і відповідно не зменшували визначену в договорі суму попередньої оплати за перший етап робіт, а тому відсутні підстави для повернення попередньої оплати в заявленій сумі, колегія суддів вказує про наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Як вже зазначено судом, матеріали справи містять лист ПП «Форас-Ленд» адресований ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» №956 від 17.11.2021 «Щодо взаєморозрахунків за Договором №969-5/20 від 07.10.2020», в якому відповідач (виконавець) не заперечує щодо повернення коштів позивачу (замовнику) у зв`язку з невиконанням умов Договору від 07.10.2020 та запропонував графік повернення коштів на загальну суму 807 867,27 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач у листі, наданому у відповідь на заяву позивача про повернення грошових коштів, визнав наявність у нього обов`язку з повернення попередньої оплати у сумі 807 867,27 грн.

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що вищезазначені лист та графік повернення платежів базуються виключно на взаємопоступках та не свідчать про наявність підстав для повернення попередньої оплати, оскільки апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, листування сторін чи укладення додаткових угод до Договору.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в Договорі від 07.10.2020 встановлено строк його дії в один рік, остання оплата проведена замовником (позивачем) 02.12.2020, вимога про повернення попередньої оплати направлена відповідачу 21.12.2021 та отримана останнім 03.01.2022, позов подано до суду у квітні 2023 року. При цьому, матеріали справи не містять доказів існування будь-яких активних дій з боку виконавця (відповідача) протягом вищезазначеного періоду, зокрема, звернення із вимогами про сплату грошових коштів, про які вказує апелянт.

З урахуванням вищенаведених обставин та оцінки наявних у матеріалах справи доказів у сукупності, з урахуванням стандарту доказування «баланс вірогідностей», колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати в сумі 807 867,27 грн. Отже, висновок суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

Стосовно позовних вимог про стягнення курсової різниці та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 3.1., 3.2. Договору, загальна вартість наданих послуг складає 300 (триста) доларів США за 1 га, за офіційним курсом Національного банку України на дату підписання цього договору. При збільшенні офіційного курсу долара більше ніж на 3 % загальна вартість на дату проведення розрахунку збільшується у такій же пропорції. Оплата вноситься на розрахунковий рахунок Виконавця поетапно.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, а в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі №910/10191/17).

Таким чином, за результатами перевірки наданого позивачем розрахунку, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення курсової різниці у розмірі 226 411,20 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов`язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.

З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що нарахування на суму неповернутої попередньої оплати позивачем здійснено за період з 05.11.2020 по 12.04.2023. Водночас, останнім не обґрунтовано початок нарахування відсотків річних з 05.11.2020.

Судом встановлено, що вимога ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» про повернення попередньої оплати від 21.12.2021 отримана ПП «Форас-Ленд» 03.01.2022, що підтверджується доданим до позовної заяви рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про стягнення 3% річних за період з 04.01.2020 по 12.04.2023 в сумі 30 809,62 грн та відмову в іншій частині вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних.

Судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та інфляційних втрат не оскаржується апелянтом, та відповідно не переглядається судом апеляційної інстанції з урахуванням положень статті 269 ГПК України.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу, суд вказує про наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1136208 від 12.04.2023 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №1707 від 27.06.2017, виданого Бондаренко Ользі Володимирівні.

До закінчення судових дебатів представник позивача надала документальні докази понесених позивачем витрат на правову допомогу: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1707 від 03.10.2023, квитанцію №593316 від 28.03.2023 на суму 15 000,00 грн, Договір про надання правової допомоги в господарській справі №6 від 28.03.2023, Акт від 27.12.2023 наданих послуг за договором про надання правової допомоги в господарській справі №6 від 28.03.2023, Детальний опис робіт від 27.12.2023 за договором про наданим правової допомоги в господарській справі №6 від 28.03.2023.

Відповідно до Договору про надання правової допомоги в господарській справі №6 від 28.03.2023 Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню правової роботи в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором (п.1.1. Договору).

Умовами п.3.1. визначено, що оплата за даним договором проводиться Замовником в готівковому чи безготівковому порядку в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень та може бути збільшена сторонами, з врахуванням кількості судових засідань у справі. Замовник зобов`язується провести попередній розрахунок протягом трьох днів з моменту укладення даного договору (п. 3.2. Договору).

Також сторони домовилися, що ціна за складання процесуальних документів у справі складає 5 000,00 грн, ціна за кожне судове засідання по справі складає 2 000,00 грн за одне судове засідання (п.3.4 Договору).

Згідно Детального опису робіт за договором про наданим правової допомоги в господарській справі №6 від 28 березня 2023 року, пов`язаного зі складанням процесуальних документів та представництвом інтересів у справі №917/681/23 за позовом ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» до ПП «Форас-Ленд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, адвокатом надано послуги на загальну суму 18 000,00 грн, зокрема:

- складання позовної заяви та клопотань за позовом ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» до ПП «Форас-Ленд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 5 000,00 грн;

- складання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №917/681/23 за позовом ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» до ПП «Форас-Ленд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - 5 000,00 грн;

- представництво інтересів позивача ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» у справі №917/681/23 на ВКЗ з Господарським судом Полтавської області в наступних судових засіданнях: 21.09.2023 - на ВКЗ з 11 години 07 хвилин до 11 години 39 хвилин; 19.10.2023 - на ВКЗ з 11 години 37 хвилин до 12 години 09 хвилин; 07.12.2023 року на ВКЗ з 11 години 17 хвилин до 12 гадини 05 хвилин; 23.01.2024 рокууна ВКЗ з 11 години 20 хвилин. - 8 000,00 грн.

27.12.2023 між адвокатом та позивачем підписано Акт наданих послуг за договором про надання правової допомоги в господарській справі №6 від 28 березня 2023 року, пов`язаний зі складанням процесуальних документів та представництвом інтересів у справі № 917/681/23 за позовом ТОВ «Великобагачанський комбікормовий завод» до ПП «Форас-Ленд» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

Відповідно до зазначеного Акту сторони підтверджують, що послуги, надані згідно договору №6 від 28 березня 2023 року Виконавцем надано належним чином та в повному обсязі. Послуги оплачені Замовником у повному обсязі. Претензій сторони одне до одного не мають.

Також до матеріалів справи додана квитанція №593316 від 28.03.2023 про сплату позивачем адвокату грошових коштів за надані послуги за Договором про надання правової допомоги в господарській справі №6 від 28.03.2023 в розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.

Суд першої інстанції, з огляду на те, що сума витрат правової допомоги є співрозмірною щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги; відсутність заперечень відповідача стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000, 00 грн та, з урахуванням вимог ст. 129 ГПК України (часткове задоволення позову), дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 9 246,94 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи визначений сторонами договір є фіксованим та не залежить від кількості витраченого адвокатом часу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19 розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 зробила висновок, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було подано заяву про зменшення витрат на правову допомогу.

Водночас, сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи складність розгляду справи, надані представником позивача послуги, принципи реальності, співрозмірності та розумності судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що доведеним та таким що підлягають стягненню є витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 9 246,94 грн, про що вірно було вказано судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів щодо будь-яких порушень суду першої інстанції при розподілі судових витрат. Заперечення скаржника зводяться до незгоди із задоволенням позовних вимог в частині стягнення попередньої оплати за договором.

Стосовно доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи, колегія суддів вказує про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поштова кореспонденція направлялася відповідачу за офіційною юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 36041, м. Полтава, вул. Стрітенська, буд. 18, втім була повернута до суду з причин «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищенаведених положень статті 242 ГПК зазначені обставини свідчать про вручення судового рішення стороні.

Суд вказує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Крім того, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Процесуальні документи у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), що свідчить про додаткову можливість ознайомитись з ними у цьому реєстрі.

Посилання скаржника на те, що фактичною адресою для листування є інша, яка відома позивачу, але не зазначена у позовній заяві, не свідчить про порушення судом порядку повідомлення сторони про розгляд справи.

Крім того, сам скаржник вказує, що оператор поштового зв`язку Укрпошта здійснює переадресацію кореспонденції, направлену на юридичну адресу ПП «Форас-Ленд», на адресу для листування. Суд зазначає, що обставини організації, дотримання порядку переадресації та доставлення поштової кореспонденції особі знаходяться поза контролем суду.

Доводи скаржника щодо невикористання судом всіх спроб комунікації з ПП «Форас-Ленд», зокрема, інформації з пошукової системи Google, офіційного сайту підприємства, де відображено фактичне місцезнаходження, є необґрунтованими, оскільки процесуальний закон не покладає на суд обов`язок пошуку та використання інформації з мережі інтернет для повідомлення сторін про розгляд справи.

Щодо тверджень апелянта про те, що суд не надіслав на вказані в позовній заяві засоби зв`язку (телефонні номери) SMS-повідомлень щодо дати та часу судового розгляду, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, який затверджено Наказом Державної судової адміністрації України 23.01.2023 №28 надсилання учасникам судового процесу судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі (далі - судові виклики) здійснюється шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) (п.2).

Водночас, пунктами 5-6 вказаного Порядку №28 визначено, що судовий виклик надсилається учаснику судового процесу за наявності відповідної заяви та технічної можливості. Форма заяви надається учаснику судового процесу в суді або самостійно завантажується ним з офіційної сторінки суду, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України. Така заява підписується власноруч або кваліфікованим електронним підписом учасника судового процесу та подається до суду.

Таким чином, надсилання судом судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу шляхом направлення в месенджері за допомогою програмного додатка або SMS-повідомлення здійснюється виключно за заявою такого учасника.

Матеріали справи не місять відповідної заяви ПП «Форас-Ленд» на отримання судових повісток, повідомлень і викликів в електронній формі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вижито всіх належних заходів з повідомлення сторони про розгляд справи. А доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 11.08.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 08.05.2024 №3684-IX).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Форас-Ленд» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2024 у справі №917/681/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.08.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян