Рішення

від 02.08.2024 по справі 910/6022/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2024Справа № 910/6022/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (вул. Сосніних, буд. 3, офіс 534 м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35635441)

до Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 37567646)

про стягнення 49 199 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Підприємство «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (далі за текстом - Підприємство, Позивач) з позовом до Державної казначейської служби України (далі за текстом - Казначейство, Відповідач) про стягнення 49 199, 20 грн пені.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/21571/21 від 12.10.2022 ним отримано виконавчий лист, який в подальшому подано до Головного управління Держаного казначейства України в м. Києві та який прийнято до виконання Казначейством 07.12.2023.

Однак, станом на дату звернення до суду з позовом вказане вище рішення суду не виконано у зв`язку з чим Позивачем нараховано пеню в розмірі 49 199, 20 грн. за прострочення платежу.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідачем визнається факт перебування виконавчого листа від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 на виконанні з 07.12.2023 у Казначействі.

При цьому Відповідач заперечує щодо задоволення позову оскільки відповідно до пункту 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 строк виконання виконавчого листа від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 не настав, що відповідно виключає можливість задоволення позову.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30.05.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство «Благодар» Всеукраїнська Організація Інвалідів Союз Організацій Інвалідів України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 542 785,59 грн;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму інфляційних втрат за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 491 593,27 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму користування чужими грошовими коштами за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 71 498,00 грн.

Рішення Окружного Адміністративного Суду міста Києва від 12.10.2022 по справі № 640/21571/21 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 491 992, 05 коп.

Постановою Шостого Апеляційного Адміністративного Суду по справі № 640/21571/21 від 18.04.2023 залишено без змін рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим останнє набрало законної сили.

В подальшому Підприємством отримано виконавчий лист від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21, який з 07.12.2023 перебуває на виконанні у Казначействі, що вбачається із листа Відповідача № 5-12-12/4350 від 29.02.2024.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем станом на дату звернення до суду з позовом виконавчий лист від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 та відповідне рішення Окружного Адміністративного Суду міста Києва від 12.10.2022 року по справі № 640/21571/21 не виконано у зв`язку з чим Позивачем нараховано пеню в заявленому до стягнення розмірі відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ» за невиконання Відповідачем строків завершення платежу.

Заперечуючи щодо задоволення позову Відповідачем визнається факт перебування виконавчого листа від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 на виконанні з 07.12.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 12.08.2024.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (далі за текстом - Порядок № 590) Казначейство виконує свої повноваження в особливому режимі та відповідно до пункту 19 Порядку здійснює платежі з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка в певній черговості у якій до першої черги віднесено видатки на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

Також, пунктом 10 Порядку встановлено, що в особливому режимі бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється Казначейством та головними управліннями Казначейства з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка після проведення видатків, визначених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього Порядку.

Абзацом другим підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пунктами 3 та 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі за текстом - Порядок № 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до Казначейства.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач зазначає, що питання щодо виконання виконавчого листа по справі № 640/21571/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача пені у розмірі 491 992,05 грн може бути розглянуте з урахуванням фінансових можливостей держави.

Крім того, Відповідач зазначає, що законодавство, на яке посилається Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, втратило чинність, а саме:

- з 01.12.2022 втратив чинність Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5.04.2001 № 2346-III;

- згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.05.2022 № 106 втратила чинність Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

При цьому, Відповідач посилається на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 10.05.2021 у справі № 910/6067/19 та зазначає, що Позивач помилково застосовує до спірних правовідносин норми пунктів 8.1, 8.4 статті 8, пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Таким чином, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено зобов`язання банку, що обслуговує платника у разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ сплатити платнику пеню у визначеному законом розмірі, не може застосовуватись до вказаних спірних правовідносин, оскільки Казначейство не здійснює переказ коштів, а проводить безспірне списання коштів державного бюджету.

Крім того, Відповідач зазначає, що виконання Казначейством виконавчого листа по справі № 640/21571/21 відноситься до підпункту 3 пункту 19 Порядок № 59 у зв`язку з чим питання виконання виконавчого листа по справі № 640/21571/21 може бути розглянуте в порядку черговості, передбаченої таким пунктом, за умови наявності достатнього фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку.

Викладене вище, на переконання Відповідача, свідчить про відсутність обставин неправомірної бездіяльності Казначейства щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу (Позивачу).

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що втрата чинності Закону Україні «Про платіжні системи» не є безумовною підставою для зникнення відповідальності оскільки до спірних правовідносин необхідно застосувати чинний Закон України «Про платіжні послуги».

Так, відповідно до пункту 5 Розділу III Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 № 343 (далі за текстом - Порядок № 343) Відповідач повинен був протягом п`яти робочих днів з дня надходження до Державної казначейської служби України такого виконавчого документа здійснити перерахування коштів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Вказаним законом також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі за текстом - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845.

За правилами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Суд зазначає, що саме Казначейство є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Суд зазначає, що Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на який посилається Позивач станом на час виникнення спірних правовідносин не був чинним у зв`язку із прийняття Закону України «Про платіжні послуги», який в тому числі установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України.

При цьому судом встановлено, що спірні правовідносини не входять до переліку винятків у застосуванні Закону України «Про платіжні послуги».

Пунктом 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» органи державної влади належать до надавачів платіжних послуг.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів (пункт 68 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Пунктом 1 частини 5 статті 86 Закону України «Про платіжні системи» передбачено, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за платіжними операціями, виконаними з порушенням установлених цим Законом строків, у разі порушення надавачем платіжних послуг платника строку виконання платіжної операції.

Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні системи» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Відтак, суд зазначає, що Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку України та відповідно є платником в розумінні Закону України «Про платіжні послуги».

Згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2021 у справі № 910/6067/19 механізм безспірного списання органами Казначейства коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету (зокрема й податкових платежів) є відмінним від механізму (порядку) міжбанківського переказу не бюджетних коштів, який здійснює Казначейство як банківська установа.

Бюджетним кодексом України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань (частина 1 пункту 9 розділу VI).

Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком № 845 та Порядком № 343.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено:

- безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

- боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно листа Відповідача від 29.02.2024 № 5-12-12/4350 виконавчий лист від 06.11.2023 № 640/21571/21 з 07.12.2023 обліковується на виконанні у Казначействі.

Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись пунктів 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України.

Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком № 343.

Так, відповідно до пункту 6 Розділу III Порядку № 343 Державна казначейська служба України на підставі оригіналу виконавчого документа (за відсутності ухвали суду про прийняття до розгляду заяви, зазначеної в абзаці першому пункту 3 цього розділу, або обставин, які зумовлюють зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) протягом п`яти робочих днів з дня надходження до Державної казначейської служби України такого виконавчого документа (або після надходження документів, які свідчать про усунення обставин, що були підставою для зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) перераховує кошти з відповідних бюджетних рахунків державного бюджету на рахунок платника у сумі, визначеній виконавчим документом, або зазначеній платником у його заяві про виконання рішення суду, або узгодженій платником з податковим органом у Довідці.

З огляду на викладене, суд зазначає, що строк безспірного списання Казначейством коштів державного (місцевого) бюджету за судовим рішенням про стягнення пені (за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ) визначено Порядком № 343, встановленим Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам частини першої пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Отже обов`язок з бюджетного відшкодування Позивачу пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за виконавчим листом від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 у Відповідача настав 14.12.2023.

При цьому суд зазначає, що неможливість проведення стягнення не свідчить про не виникнення у боржника такого обов`язку.

Докази перерахування Відповідачем Позивачу коштів за виконавчим листом від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 матеріали справи не містять.

Однак, обґрунтовуючи правомірність власної бездіяльності Відповідач посилається на наступне.

Частиною 4 пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації виконання повноважень органами Казначейства України на відповідній території України може здійснюватися в особливому режимі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов`язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях визначено Порядком 590.

Пунктом 10 Порядку № 590 (в редакції від 16.11.2023) визначено, що в особливому режимі бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється Казначейством та головними управліннями Казначейства з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка після проведення видатків, визначених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього Порядку.

Пунктом 19 Порядку № 590 визначено черговість здійснення Казначейством та органами Казначейства платежів за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.

Згідно доводів Відповідача наразі Казначейство здійснює видатки передбачені підпунктом 1 та 2 Порядку № 590, а виконання виконавчого листа від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 віднесено до підпункту 3 пункту 19 Порядку № 590, що унеможливлює сплату коштів Позивачу.

Суд зазначає, що такі доводи Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами (наприклад довідкою матеріально-відповідальної особи), а відтак судом не вбачається за можливе встановити дійсну та реальну неможливість здійснення Відповідачем платежу на виконання виконавчого листа від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 з метою виконання рішення суду.

При цьому Відповідачем не надано доказів відсутності ресурсної забезпеченості для виплати Позивачу суми пені та черговості здійснення Казначейством платежів станом на час вирішення даного спору.

Фактично згідно позиції Відповідача виконання рішення суду, якщо воно відноситься до підпункту 3 пункту 19 Порядку № 590 до закінчення воєнного стану в Україні є неможливим, що на переконання суду є недопустимим.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1, 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підсумовуючи викладене вище, суд вважає правомірним та обґрунтованим посилання Позивача на положення Закону України «Про платіжні послуги» та нарахування пені на підставі пункту 6 статті 86 такого закону в межах 10 % суми платіжної операції є правомірним та обґрунтованим.

При цьому судом враховано відсутність належних доказів на підтвердження обставин про які зазначає Відповідач, що на переконання суду може бути зловживанням правами в частині неможливості здійснення платежу з посиланням на Порядок № 590.

При вирішенні спору по суті, судом встановлено, що Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке не було розглянуто судом при вирішенні питання про відкриття провадження, а матеріали справи не містять доказів сплати судового збору.

Враховуючи посилання Позивача на положення пункту 13 статті 3 Закону України «Про судовий збір» суд зазначає, що Позивач не є особою в розумінні статті 3 вказаного закону, який має право на звільнення від сплати судового збору, а враховуючи відсутність підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» судом не вбачається підстав для задоволення клопотання Позивача та звільнення його від сплати судового збору.

З метою процесуальної економії та враховуючи вирішення судом спору по суті, за результатами якого суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для стягнення пені з Державного бюджету України суд дійшов висновку про стягненню з Позивача в рахунок Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 422, 40 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 за звернення до суду з позовом через електронний кабінет у відповідності до вимог частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

За сукупністю наданих сторонами доказів та враховуючи надані сторонами пояснення, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених Позивачем вимог, а відтак і наявність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору, понесені Позивачем відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» - задовольнити.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 37567646) на користь Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (вул. Сосніних, буд. 3, офіс 534 м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35635441) пеню в розмірі 49 199 (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. та судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Стягнути з Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (вул. Сосніних, буд. 3, офіс 534 м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35635441) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 02.08.2024

Суддя Антон ПУКАС