Постанова

від 02.12.2024 по справі 910/6022/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа№ 910/6022/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024

у справі №910/6022/24 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

до Державної казначейської служби України

про стягнення 49 199 грн,-

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Підприємство «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (далі за текстом - Підприємство, Позивач) з позовом до Державної казначейської служби України (далі за текстом - Казначейство, Відповідач) про стягнення 49 199, 20 грн пені.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/21571/21 від 12.10.2022 ним отримано виконавчий лист, який в подальшому подано до Головного управління Держаного казначейства України в м. Києві та який прийнято до виконання Казначейством 07.12.2023.

Однак, станом на дату звернення до суду з позовом вказане вище рішення суду не виконано у зв`язку з чим Позивачем нараховано пеню в розмірі 49 199, 20 грн. за прострочення платежу.

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідачем визнається факт перебування виконавчого листа від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 на виконанні з 07.12.2023 у Казначействі.

При цьому Відповідач заперечує щодо задоволення позову, оскільки відповідно до пункту 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 строк виконання виконавчого листа від 06.11.2023 по справі №640/21571/21 не настав, що відповідно виключає можливість задоволення позову.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/6022/24 позов Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 37567646) на користь Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (вул. Сосніних, буд. 3, офіс 534 м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35635441) пеню в розмірі 49 199 (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. та судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Стягнуто з Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (вул. Сосніних, буд. 3, офіс 534 м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35635441) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 21.08.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає оскаржуване рішення постановленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- апелянт не погоджується, що приписи Закону України «Про платіжні послуги» застосовуються до спірних правовідносин;

- місцевим господарським судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», оскільки під час виконання рішень про бюджетне відшкодування пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість, Казначейство проводить безспірне списання коштів державного бюджету, а не здійснює надання платіжних послуг;

- суд в оскаржуваному рішенні фактично визначив спосіб його виконання (стягнення «через Казначейство»), однак, всупереч вимогам частини шостої статті 238 ГПК України, не навів обґрунтування необхідності обрання такого способу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6022/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/6022/24.

02.09.2024 матеріали справи №910/6022/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

12.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №1459 від 10.09.2024 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в електронній формі в сумі 2 906,88 грн.

13.09.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження, які обґрунтовані тим, що судовий збір у судді першої інстанції складає 3028,00 грн., але при поданні через підсистему «Електронний суд» застосований коефіцієнт 0,8, що у підсумку складає 2422,00 грн. При апеляційному оскарженні судовий збір повинен складати 3028,00 грн. *150%=4522,00 грн. Одночасно може бути застосований коефіцієнт 0,8, який у грошовому виразі буде 3617,6 грн. Апелянт сплатив 2906,88 грн, що не відповідає розрахунковій величині. Вимоги Закону про судовий збір не виконано.

Заперечення представника позивача проти відкриття апеляційного провадження підлягають відхиленню, оскільки відповідачем усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/6022/24, справу призначено до розгляду на 11.11.2024.

Розпорядженням Керівника апарату від 05.11.2024 №09.1-08/4203/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №910/6022/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу №910/6022/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/6022/24, зазначено, що розгляд справи №910/6022/24 відбудеться 11.11.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошено перерву на 02.12.2024.

23.09.2024 до матеріалів справи від представника позивача отримано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній спростовує доводи апелянта та просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні 02.12.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, прийняте у справі рішення суду просив залишити без змін.

В судовому засіданні 02.12.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство «Благодар» Всеукраїнська Організація Інвалідів Союз Організацій Інвалідів України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило суд:

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 542 785,59 грн;

- стягнути з Державного бюджету на користь позивача суму інфляційних втрат за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 491 593,27 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму користування чужими грошовими коштами за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 71 498,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2022 по справі №640/21571/21 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства «Благодар» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період з 17.11.2014 по 01.10.2020 у розмірі 491 992, 05 коп.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/21571/21 від 18.04.2023 залишено без змін рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим останнє набрало законної сили.

В подальшому, Підприємством отримано виконавчий лист від 06.11.2023 по справі №640/21571/21, який з 07.12.2023 перебуває на виконанні у Казначействі, що вбачається із листа Відповідача № 5-12-12/4350 від 29.02.2024.

Згідно доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, станом на дату звернення до суду з позовом виконавчий лист від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 та відповідне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2022 року по справі №640/21571/21 не виконано, у зв`язку з чим Позивачем нараховано пеню в заявленому до стягнення розмірі відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ» за невиконання Відповідачем строків завершення платежу.

Заперечуючи щодо задоволення позову, Відповідачем визнається факт перебування виконавчого листа від 06.11.2023 по справі № 640/21571/21 на виконанні з 07.12.2023.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про ведення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 12.08.2024.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану» (далі за текстом - Порядок № 590) Казначейство виконує свої повноваження в особливому режимі та відповідно до пункту 19 Порядку здійснює платежі з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка в певній черговості у якій до першої черги віднесено видатки на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану, а також розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.

Також, пунктом 10 Порядку встановлено, що в особливому режимі бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється Казначейством та головними управліннями Казначейства з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка після проведення видатків, визначених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього Порядку.

Абзацом другим підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пунктами 3 та 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі за текстом - Порядок № 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходження таких рішень до Казначейства.

Враховуючи вищевикладене, Відповідач зазначає, що питання щодо виконання виконавчого листа по справі № 640/21571/21 про стягнення з Державного бюджету України на користь Позивача пені у розмірі 491 992,05 грн може бути розглянуте з урахуванням фінансових можливостей держави.

Крім того, Відповідач зазначає, що законодавство, на яке посилається Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, втратило чинність, а саме:

- з 01.12.2022 втратив чинність Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5.04.2001 № 2346-III;

- згідно з постановою Правління Національного банку України від 27.05.2022 № 106 втратила чинність Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

При цьому, Відповідач посилається на судову практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 10.05.2021 у справі № 910/6067/19 та зазначає, що Позивач помилково застосовує до спірних правовідносин норми пунктів 8.1, 8.4 статті 8, пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Таким чином, Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким передбачено зобов`язання банку, що обслуговує платника у разі порушення строків виконання доручення клієнта на переказ сплатити платнику пеню у визначеному законом розмірі, не може застосовуватись до вказаних спірних правовідносин, оскільки Казначейство не здійснює переказ коштів, а проводить безспірне списання коштів державного бюджету.

Крім того, Відповідач зазначає, що виконання Казначейством виконавчого листа по справі № 640/21571/21 відноситься до підпункту 3 пункту 19 Порядку № 59, у зв`язку з чим питання виконання виконавчого листа по справі №640/21571/21 може бути розглянуте в порядку черговості, передбаченої таким пунктом, за умови наявності достатнього фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку.

Викладене вище, на переконання Відповідача, свідчить про відсутність обставин неправомірної бездіяльності Казначейства щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу (Позивачу).

У відповіді на відзив Позивач зазначає, що втрата чинності Закону України «Про платіжні системи» не є безумовною підставою для зникнення відповідальності, оскільки до спірних правовідносин необхідно застосувати чинний Закон України «Про платіжні послуги».

Так, відповідно до пункту 5 Розділу III Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.03.2016 № 343 (далі за текстом - Порядок № 343) Відповідач повинен був протягом п`яти робочих днів з дня надходження до Державної казначейської служби України такого виконавчого документа здійснити перерахування коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

За нормами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Вказаним законом також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 (далі за текстом - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Казначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком № 845.

За правилами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Казначейство є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим Законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на який посилається Позивач станом на час виникнення спірних правовідносин не був чинним у зв`язку із прийняття Закону України «Про платіжні послуги», який в тому числі установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України.

При цьому судом встановлено, що спірні правовідносини не входять до переліку винятків у застосуванні Закону України «Про платіжні послуги».

Пунктом 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про платіжні послуги» органи державної влади належать до надавачів платіжних послуг.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів (пункт 68 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги»).

Пунктом 1 частини 5 статті 86 Закону України «Про платіжні системи» передбачено, що надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за платіжними операціями, виконаними з порушенням установлених цим Законом строків, у разі порушення надавачем платіжних послуг платника строку виконання платіжної операції.

Відповідно до частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні системи» надавач платіжних послуг у разі порушення строків виконання платіжних операцій, передбачених цим Законом або договором про надання платіжних послуг, зобов`язаний сплатити користувачу пеню в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків суми платіжної операції, якщо інший розмір пені не обумовлений договором про надання платіжних послуг.

Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).

Казначейство є учасником системи електронних платежів Національного банку України та відповідно є платником в розумінні Закону України «Про платіжні послуги».

Згідно постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2021 у справі № 910/6067/19 механізм безспірного списання органами Казначейства коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету (зокрема й податкових платежів) є відмінним від механізму (порядку) міжбанківського переказу не бюджетних коштів, який здійснює Казначейство як банківська установа.

Бюджетним кодексом України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань (частина 1 пункту 9 розділу VI).

Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком № 845 та Порядком № 343.

Пунктом 2 Порядку № 845 визначено:

- безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів;

- боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення);

оригінал виконавчого документа;

судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно листа Відповідача від 29.02.2024 № 5-12-12/4350 виконавчий лист від 06.11.2023 № 640/21571/21 з 07.12.2023 обліковується на виконанні у Казначействі.

Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись пунктів 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України.

Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком № 343.

Відповідно до пункту 6 Розділу III Порядку № 343 Державна казначейська служба України на підставі оригіналу виконавчого документа (за відсутності ухвали суду про прийняття до розгляду заяви, зазначеної в абзаці першому пункту 3 цього розділу, або обставин, які зумовлюють зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) протягом п`яти робочих днів з дня надходження до Державної казначейської служби України такого виконавчого документа (або після надходження документів, які свідчать про усунення обставин, що були підставою для зупинення (відкладення) безспірного списання коштів) перераховує кошти з відповідних бюджетних рахунків державного бюджету на рахунок платника у сумі, визначеній виконавчим документом, або зазначеній платником у його заяві про виконання рішення суду, або узгодженій платником з податковим органом у Довідці.

З огляду на викладене, строк безспірного списання Казначейством коштів державного (місцевого) бюджету за судовим рішенням про стягнення пені (за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ) визначено Порядком № 343, встановленим Кабінетом Міністрів України, що відповідає вимогам частини першої пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України.

Обов`язок з бюджетного відшкодування Позивачу пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за виконавчим листом від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 у Відповідача настав 14.12.2023.

Неможливість проведення стягнення не свідчить про не виникнення у боржника такого обов`язку.

Докази перерахування Відповідачем Позивачу коштів за виконавчим листом від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи правомірність власної бездіяльності, Відповідач посилається на наступне.

Частиною 4 пункту 22 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації виконання повноважень органами Казначейства України на відповідній території України може здійснюватися в особливому режимі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання в особливому режимі повноважень Казначейством та органами Казначейства, пов`язаних із здійсненням казначейського обслуговування бюджетних коштів та коштів інших клієнтів в умовах воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях визначено Порядком 590.

Пунктом 10 Порядку № 590 (в редакції від 16.11.2023) визначено, що в особливому режимі бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється Казначейством та головними управліннями Казначейства з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка після проведення видатків, визначених підпунктами 1 і 2 пункту 19 цього Порядку.

Пунктом 19 Порядку № 590 визначено черговість здійснення Казначейством та органами Казначейства платежів за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.

Згідно доводів Відповідача, наразі Казначейство здійснює видатки, передбачені підпунктом 1 та 2 Порядку № 590, а виконання виконавчого листа від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 віднесено до підпункту 3 пункту 19 Порядку № 590, що унеможливлює сплату коштів Позивачу.

Такі доводи Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами (наприклад довідкою матеріально-відповідальної особи), а відтак судом не вбачається за можливе встановити дійсну та реальну неможливість здійснення Відповідачем платежу на виконання виконавчого листа від 06.11.2023 у справі № 640/21571/21 з метою виконання рішення суду.

Відповідачем не надано доказів відсутності ресурсної забезпеченості для виплати Позивачу суми пені та черговості здійснення Казначейством платежів станом на час вирішення даного спору.

Фактично, згідно позиції Відповідача, виконання рішення суду, якщо воно відноситься до підпункту 3 пункту 19 Порядку № 590 до закінчення воєнного стану в Україні є неможливим, що на переконання суду є недопустимим.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється Іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Відповідно до частини 1, 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про правомірність посилання Позивача на положення Закону України «Про платіжні послуги» та нарахування пені на підставі пункту 6 статті 86 такого закону в межах 10 % суми платіжної операції.

При цьому судом враховано відсутність належних доказів на підтвердження обставин, про які зазначає Відповідач, що на переконання суду може бути зловживанням правами в частині неможливості здійснення платежу з посиланням на Порядок № 590.

При вирішенні спору по суті, судом встановлено, що Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке не було розглянуто судом при вирішенні питання про відкриття провадження, а матеріали справи не містять доказів сплати судового збору.

Враховуючи посилання Позивача на положення пункту 13 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судом зазначено, що Позивач не є особою в розумінні статті 3 вказаного закону, який має право на звільнення від сплати судового збору, а враховуючи відсутність підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» судом не вбачається підстав для задоволення клопотання Позивача та звільнення його від сплати судового збору.

З метою процесуальної економії та враховуючи вирішення судом спору по суті, за результатами якого суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для стягнення пені з Державного бюджету України суд дійшов висновку про стягненню з Позивача в рахунок Державного бюджету України судового збору в розмірі 2 422, 40 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 за звернення до суду з позовом через електронний кабінет у відповідності до вимог частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Посилання апелянта на те, що приписи Закону України «Про платіжні послуги» застосовуються до спірних правовідносин; судом неправильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 86 Закону України «Про платіжні послуги», оскільки під час виконання рішень про бюджетне відшкодування пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість, Казначейство проводить безспірне списання коштів державного бюджету, а не здійснює надання платіжних послуг; суд фактично визначив спосіб його виконання (стягнення «через Казначейство»), однак, всупереч вимогам частини шостої статті 238 ГПК України, не навів обґрунтування необхідності обрання такого способу, спростовуються висновками місцевого господарського суду та відхиляються колегією суддів з підстав необґрунтованості.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/6022/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 у справі №910/6022/24 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державну казначейську службу України.

4. Матеріали справи №910/6022/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко