Рішення

від 23.07.2024 по справі 914/3575/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024 Справа № 914/3575/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», м.Львів

до відповідача: Національної спілки художників України, м.Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», м.Львів,

про: визнання недійсним акту приймання-передачі від 17.11.2016 року.

Суддя І. КОЗАК

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

Від третьої особи: не з`явився.

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» до Національної спілки художників України про визнання недійсним акту приймання-передачі від 17.11.2016 року.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.01.2024. Ухвалою суду від 05.03.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури».

28.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2024.

Правова позиція позивача.

У судове засідання 23.07.2024 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовуються такими обставинами. Позивач виступав довірчим управителем майна (Приміщення цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ складаються з наступних об`єктів: скульптурний цех, літ. Р-2; скульптурний цех, літ. Ф-2; виробничий корпус, літ. Л-3, насосна, літ. Н- 1; гаражі, літ. С-2; адміністративний корпус, літ. Х-4; котельня, літ. Т-2;, скляний цех, літ. А-3; прохідна, літ. 0-1; скло цех, літ. У-3; насосна, літ. П-1; керамічний цех, літ. Б-3; скульптурна майстерня, літ. В-1) відповідача на підставі договору довірчого управління від 02.04.2008 та Акта приймання-передачі об`єкта в довірче управління.

08.08.2008 було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору довірчого управління та доповнено такий договір п. 6.1, відповідно до якого сторони договору дійшли згоди, що Установник управління, його правонаступник зобов`язується не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження об`єкта управління протягом дії даного договору з дня його укладення.

17.10.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» було зареєстровано право власності на об`єкт Скульптурна майстерня, літ. В-1, площею 411,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32. Така реєстрація відбулась на підставі передавального акта від 01.03.2017 та акта приймання-передачі від 17.11.2016. Тобто, на думку позивача, установником управління за Договором довірчого управління відбулось відчуження одного з об`єктів, що перебувають в управління товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь».

Позивач мав намір придбати скульптурну майстерню, повідомив про свій намір відповідача і, як зазначено у позові, відкрив депозитний рахунок, на який було переказано вартість об`єкта. Відповідач не вчинив жодних дій на приведення відносин із позивачем до чинного законодавства.

На думку позивача, правочин з передачі майна скульптурної майстерну у власність третьої особи у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» - є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки Національна спілка художників України порушила права ТОВ «КУАП Акрополь», а саме:

1 - не повідомила про наміри відчужити об`єкт управління у строки, визначені договором довірчого управління,

2 - не отримала згоду на таке відчуження майна від довірчого управителя,

3 - не надала управителю можливість скористатися своїм переважним правом на викуп об`єкта управління при його відчуженні.

Підсумовуючи наведене, позивач просить визнати недійсним акт приймання-передачі від 17.11.2016, укладений між Національною спілкою художників України та Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою Володимиром Ярославовичем за № 1011, 1012, в частині передачі до статутного капіталу скульптурної майстерні, площею 411,3 кв.м, літ. В-1, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·2684,00 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 23.07.2024 не прибув. У відзиві на позов (вх.№ 1312/24 від 15.01.2024) проти позову заперечив повністю з таких міркувань:

1 завершився строк позовної давності на звернення з цим позовом до суду 17.11.2019. В позовній заяві позивачем не зазначено часу, коли саме останньому стало відомо про факт проведення державної реєстрації права власності нерухомого майна, розташованого в місті Львові, вулиця Мучна, будинок № 32;

2 - дії, пов`язані з передачею майна за оскаржуваним актом приймання-передачі не є відчуженням такого, тому жодним чином не вплинули і не могли вплинути на дію договору довірчого управління від 02.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» та Національною спілкою художників України.

Тобто, правовідносини, які виникли між Національною спілкою художників України, а також утвореними нею юридичними особами не поширюються на діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь», а відтак не обмежують права та законні інтереси такого.

На думку відповідача, у даній справі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадження у цій справі.

Відповідач подавав клопотання (вх.№1297/24 від 15.01.2024) про об`єднання позовних вимог та про об`єднання в одне провадження цієї справи та справи №914/2322/23 з міркувань тотожності обставин двох справи та підстав позовів, різними є лише передавальні акти (у справі №914/2322/23 позивач просить визнати недійсним передавальний акт від 01.03.2021, скасувати державну реєстрацію права власності, визнати право власності на майно, а у справі №914/914/3575/23 просить визнати недійсним передавальний акт від 17.11.2016). Ухвалою суду від 06.02.2024 у задоволенні клопотання позивача відмовлено.

Правова позиція третьої особи.

Представник третьої особи у судове засідання 23.07.2024 не прибув. Свою позицію щодо позовних вимог виклав у поясненні (вх.№7020/24 від 12.03.2024). Заперечив проти позову з таких підстав:

·оспорюваний передавальний акт не є правочином, тим більше договором про відчуження спірного майна від НСХУ до ПОГ ЛФСКС за ціною, визначеною установником управління. Перехід права власності на спірне майно від НСХУ не відбувався на умовах сплати набувачем права власності ціни, визначеної установником управління. Сам по собі передавальний акт як документ складений на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є документом (юридичним фактом), який тягне за собою перехід права власності на спірне майно від НСХУ до ПОГ ЛФСКС. Правові наслідки у вигляді здійснення внеску до статутного капіталу ПОГ ЛФСКС спірним майном (права та обов`язки по здійсненню такого вкладу до статутного капіталу) виникли на підставі юридичних фактів (юридичного складу), які у справі не оспорюються, і до числа яких спірний акт приймання-передачі не належить.

·Скасування спірного акту приймання-передачі не забезпечить повернення визначеного ним майна у володіння НСХУ. Спірний акт приймання-передачі не є правочином, який потягнув правовий наслідок у вигляді передачі права власності на майно до ПОГ ЛФСКС. Натомість він є тільки первинним бухгалтерським документом, який фіксує господарську операцію, щодо виконання обов`язку засновника підприємства по внесенні його внеску до статутного фонду. Даний обов`язок виник на підставі інших юридичних фактів. Власником майна на даний момент є ТОВ ЛФСКС, яке володіє ним на підставі інших юридичних фактів (підстав), які є чинними і не оспорюються у даній справі.

·Позов у даній справі є штучно поданим з метою зупинення провадження у справі 914/1422/23.

·Договір довірчого управління, на який покликається позивач як на підставу його вимог припинений з 28.04.2023. Спір щодо припинення цього договору та зобов`язання позивача повернути спірні об`єкти нерухомості третій особі або відповідачу перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області у справі 914/1422/23.

·Позивач достовірно знав про те, що майно, яке передбачене в оспорюваному акті приймання-передачі є власністю третьої особи. Так третя особа покликається на преюдиційну обставину, яка встановлена рішенням Господарського суду Львівської області у справі 914/1293/22. Так у вказаному рішенні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» було обізнане зі змістом статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури" у редакції від 01.03.2017, адже предмет договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 23.10.2017 безпосередньо пов`язаний із статутною діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури". Водночас, як засвідчує зміст статуту ТОВ ЛФСКС в редакції від 01.03.2017 року в ньому перелічено все майно включене до його статутного капіталу, що є тим самим майном, яке перелічено в оспорюваному позивачем акті приймання-передачі.

Обставини справи.

02.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» та Національною спілкою художників України було укладено Договір довірчого управління, відповідно до якого Установник управління - Національна спілка художників України - передає, а Довірчий управитель - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» - приймає в довірче управління власність Установника управління (об`єкт управління): будівлі та споруди цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ по вул. Мучна, 32 у м. Львові. В цей же день був підписаний Акт приймання-передачі об`єкта управління на виконання умов Договору довірчого управління.

Приміщення цілісного майнового комплексу ЛЕКСФ складаються з наступних об`єктів: скульптурний цех, літ. Р-2; скульптурний цех, літ. Ф-2; виробничий корпус, літ. Л-3, насосна, літ. Н- 1; гаражі, літ. С-2; адміністративний корпус, літ. Х-4; котельня, літ. Т-2; скляний цех, літ. А-3; прохідна, літ. 0-1; скло цех, літ. У-3; насосна, літ. П-1; керамічний цех, літ. Б-3; скульптурна майстерня, літ. В-1.

Згідно з умовами Договору довірчого управління від 02.04.2008 року вигодонабувачами є:

- Національна спілка художників України

- Львівська обласна організація Національної спілки художників України.

Відповідно до п. 1 Розділу III Договору довірчого управління, метою довірчого управління є одержання доходу Установником управління та особою вказаною Установником управління (вигодонабувачем) а саме Львівською обласною організацією Національної спілки художників України м. Львів, вул. Коперніка, 17.

Відповідно до п. 6 Договору довірчого управління, у випадку прийняття Установником управління (власником) рішення про відчуження об`єкта управління, він повинен попередити управителя про таке рішення не пізніше, ніж за 365 календарних днів до дати відчуження та одержати від нього письмову згоду на такий правочин.

08.08.2008 року було укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору довірчого управління та доповнено такий договір п. 6.1, відповідно до якого сторони договору дійшли згоди, що Установник управління, його правонаступник зобов`язується не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження об`єкта управління протягом дії даного договору з дня його укладення.

17.11.2016 Національною спілкою художників України та Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» складено акт приймання-передачі, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою Володимиром Ярославовичем за № 1011, 1012, про передачу до статутного капіталу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32 (в т.ч. скульптурної майстерні, площею 411,3 кв.м, літ. В-1).

17.10.2019 року товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» було зареєстровано право власності на об`єкт Скульптурна майстерня, літ. В-1, площею 411,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32. Така реєстрація відбулась на підставі передавального акту від 01.03.2017 року та акту приймання-передачі від 17.11.2016 року, тобто фактично установником управління за Договором довірчого управління відбулось відчуження одного з об`єктів, що перебувають в управління товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь».

Згідно з абзацом ц п. 6 Договору довірчого управління, у випадку відчуження об`єкта управління, Управителю належить переважне право на його придбання за ціною, визначеною Установником управління (власником).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі №914/1422/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» про зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження та стягнення 1000 000,00 грн, задоволено повністю. У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Національної спілки художників України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ «АКРОПОЛЬ» зобов`язання передати нерухоме майно, скасування державної реєстрації іншого речового права, скасування державної реєстрації обтяження, відмовлено повністю.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.06.2024 у справі №914/2322/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія управління проектами Акрополь» до Національної спілки художників України про визнання передавального акту від 01.03.2017 недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на майно, відмовлено у задоволенні позову повністю.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Главою 29 Цивільного кодексу України передбачені такі способи захисту права власності: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387); право власника на витребування майна від добросовісного набувача (стаття 388); витребування грошей та цінних паперів (стаття 389); захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання (стаття 391); визнання права власності (стаття 392); визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (стаття 393), відповідно до якої правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується; відшкодування шкоди, завданої власникові земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв`язку із зниженням їх цінності (стаття 394).

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання недійсним акту приймання-передачі від 17.11.2016 в частині об`єкта: Скульптурна майстерня, літ. В-1, площею 411,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мучна, 32. Акт укладений між Національною спілкою художників України та Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою Володимиром Ярославовичем за № 1011, 1012.

На дату складення Акту приймання-передачі позивач був управителем майна відповідача за договором довірчого управління, що був укладений між ним та НСХУ і на підставі якого спірне нерухоме майно було передано в управління позивачу.

Позивач покликається на те, що реєстрація права власності на спірне майно за третьою особою, яка відбулась на підставі оспорюваного ним акту приймання-передачі від 17.11.2016 є відчуженням одного з об`єктів, які перебувають в його управлінні за договором довірчого управління.

Відповідно до статті 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Статтею 1037 Цивільного кодексу України унормовано, що управитель управляє майном відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі №916/546/21 зауважила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Зі змісту акту прийому-передачі від 17.11.2016 вбачається, що цей акт не є правочином, який потягнув правовий наслідок у вигляді передачі права власності на майно до ПОГ ЛФСКС. Натомість він є тільки первинним бухгалтерським документом, який фіксує господарську операцію, щодо виконання обов`язку засновника підприємства по внесенні його внеску до статутного фонду. Даний обов`язок виник на підставі інших юридичних фактів. Спілка художників передала майно суб`єкту господарської діяльності-фабриці, власником якого вона є.

За своєю правовою природою між спілкою та суб`єктом господарської діяльності, власником та засновником якого вона є, виникли правовідносини, пов`язані із здійсненням господарської діяльності з метою здійснення статутних завдань і цілей.

Позивач зазначає, що договором довірчого управління передбачено переважне право позивача на придбання майна за ціною визначеною установником управління у випадку відчуження такого майна (пункт 6).

Отже, переважне право позивача на придбання стосується тих випадків, коли установник управління здійснює відчуження такого майна на умовах сплати за нього певної ціни, тобто мова йде про випадки відчуження майна шляхом укладення договору (договорів) про перехід права власності на майно до набувача, взамін чого набувач сплачує установнику управління визначену ним ціну.

Одночасно, як вбачається з оспорюваного акту приймання-передачі та статуту ТОВ ЛФСКС, перехід права власності від НСХУ відбувся в інший спосіб, а саме: спірне нерухоме майно було передано до статутного капіталу Підприємства організації громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» (ЄДРПОУ 36312854), яка в подальшому була реорганізована шляхом перетворення (зміна організаційно-правової форми) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» (ЄДРПОУ 36312854), яке стало повним правонаступником прав та обов`язків Підприємства організації громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», в тому числі і права власності на спірне майно.

Відповідно до п 14.1.31 статті 14 Податкового кодексу України, відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Єдиним власником та засновником підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», а також товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фабрика скла, кераміки і скульптури» є Національна спілка художників України.

Нерухоме майно, передане від НСХУ до ПОГ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» за актом приймання-передачі від 17.11.2016 не було відчужене, а передане в спосіб як внесок до статутного капіталу юридичної особи (ПОГ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури»).

Як слушно зауважила третя особа, правочин у вигляді внесення позивачем майна до статутного капіталу ПОГ ЛФСКС не оспорюється.

Відтак, суд констатує відсутність у позивача як довірчого управителя майна переважного права на його придбання, оскільки відчуження майна відповідачем не відбулося. Відповідно, відповідач як установник управління не повинен був попереджувати управителя про таку передачу майна, як і одержувати згоду на відчуження.

Акт приймання-передачі не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України, оскільки він посвідчує саме факт передачі відповідного майна (майнових прав) як бухгалтерський документ.

Відповідно до частини 6 статті 1032 ЦКУ, у разі переходу права власності на майно, що є предметом договору управління, від установника управління до іншої особи, договір управління не припиняється.

Зважаючи на цю норму, обставина, що під-час дії договору довірчого управління право власності на передане в управління майно перейшло до іншого власника, яким зараз є ТОВ ЛФСКС, не припинила договору довірчого управління, не вплинула на статус позивача як управителя за цим договором, не звузила його прав та обов`язків за ним.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) вказано, що «у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Позивач зазначив, що мав намір придбати скульптурну майстерню, повідомив про свій намір відповідача і, як зазначено у позові, відкрив депозитний рахунок, на який було переказано вартість об`єкта. Відповідач не вчинив жодних дій на приведення відносин із позивачем до чинного законодавства. Однак, на підтвердження цих тверджень позивач не подав ні до позовної заяви, ні під час розгляду справи жодних підтверджуючих доказів.

Підсумовуючи все наведене вище, посилання позивача на ст. 215 ЦК України (як підставу недійсності правочину) є безпідставним та необґрунтованим.

Аналогічні висновки зроблені у рішенні господарського суду Львівської області від 06.06.2024 у справі №914/2322/23.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві, то заяви про застосування строку позовної давності відповідач не подавав.

Щодо закриття провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, то оскільки у задоволенні заявлених позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю, зазначене є підставою для винесення рішення про відмову у задоволенні позову повністю, а не про закриття провадження у цій справі.

При винесенні цього рішення суд також враховує, що договір довірчого управління від 02.04.2008 припинився 29.04.2022. Зазначена обставина встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 13.12.2023 у справі №914/1422/23, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 238-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2024.

СуддяКозак І.Б.