Рішення

від 25.06.2024 по справі 915/185/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року Справа № 915/185/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фермерського господарства "ЧУМАК", вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57522 (код ЄДРПОУ 23397075)

представник позивача: адвокат Михайленко Наталя Миколаївна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Чорноморської сільської ради, вул. Суворова, буд. 126, с. Чорноморка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57515 (код ЄДРПОУ 04377184)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання права постійного користування земельною ділянкою

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство "ЧУМАК" з позовною заявою до Чорноморської сільської ради, в якій просить суд визнати за Фермерським господарством "ЧУМАК" право постійного користування земельною ділянкою площею 17,4 га, в межах згідно з планом, розташованою на території Чорноморської сільської ради (раніше Рівненської сільської ради) Миколаївського району, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-МК № 005813 від 16.08.1995 року, виданого на підставі рішення Рівненської сільської ради народних депутатів від 19.05.1995 року.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.03.2024 задоволено заяву представника позивача Фермерського господарства "ЧУМАК" адвоката Михайленко Н.М. (вх. № 3692/24 від 28.03.2024) про участь в усіх підготовчих/судових засіданнях по справі № 915/185/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання на 25.04.2024.

Підготовче засідання у справі Господарського суду Миколаївської області № 915/185/24, призначене на 25 квітня 2024 року о 12:00 не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, зокрема, у період з 11:38 по 12:28 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2024 призначено підготовче засідання по справі на 27.05.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2024 закрито підготовче провадження у справі № 915/185/24, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 25.06.2024.

Представники сторін в судове засідання 25.06.2024 повноважних представників не направили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

23.04.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява (вх. № 4870/24 від 23.04.2024), в якій відповідач просить суд провести розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Керуючись ч. 3 ст. 196 ГПК України, заява про розгляд справи без участі представника відповідача судом задоволена.

24.06.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява (вх. №7430/24 від 24.06.2024) про розгляд справи без участі представника позивача.

Керуючись ч. 3 ст. 196 ГПК України, заява про розгляд справи без участі представника позивача судом задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 25.06.2024 судом відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

На підставі рішення Рівненської сільської ради народних депутатів від 19.05.1995 ОСОБА_1 отримав Державний акт на право постійного користування землею серія ІІІ-МК № 005813, площею 17,4 га, на території Чорноморської сільської ради (раніше - Рівненської сільської ради) Миколаївського району, з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства.

18.03.1996 було здійснено державну реєстрацію фермерського господарства "ЧУМАК": голова господарства ОСОБА_1 , члени господарства (сини голови) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер голова фермерського господарства ЧУМАК" - ОСОБА_1, на ім`я якого було видано Державний акт на право постійного користування землею.

30.01.2018 рішенням загальних зборів ФГ "ЧУМАК", оформленим протоколом № 1 від 30.01.2018, виключено ОСОБА_1 зі складу членів господарства, у зв`язку зі смертю, а також виключено з членів господарства ОСОБА_3 за власним бажанним. Головою господарства обрано ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою щодо передачі господарству вищезгаданої земельної ділянки, проте відповідно до відповіді від 05.02.2024 Чорноморської сільської ради йому було відмовлено у передачі земельної ділянки ФГ "ЧУМАК".

Позивач зазначає про порушення його прав, зазначивши, що у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулась фактична заміна землекористувача і обов`язки землекористувача перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Невизнання відповідачем права користування земельною ділянкою фермерським господарством порушує права останнього.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 9, 13, 14, 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, 396, 392 ЦК України, ст. 26, 92, 125, 141, 152 ЗК України, ст. 2, 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та судовою практикою.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у заяві (вх. № 4870/24 від 23.04.2024) зазначає, що не має заперечень по справі щодо розгляду позовної заяви ФГ "ЧУМАК" до Чорноморської сільської ради про визнання за фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою площею 17,4 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської територіальної громади та не заперечує проти задоволення позову.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК № 005813 від 16.08.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86, на підставі рішення 6 сесії 22 скликання Очаківської районної ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області від 19.05.1995 № 7 громадянину України ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 17,4 га в межах згідно планом, земельна ділянка розташована на території Рівненської сільської ради народних депутатів, земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства.

Межі земельної ділянки встановлено в натурі, що підтверджується актом про встановлення меж ділянки в натурі від 28.06.1995.

Відповідно до Свідоцтва № 23397075 від 18.03.1996 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності, виданим Очаківською райдержадміністрацією, ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію Фермерського господарства "ЧУМАК".

Відповідно до виписки № 6260 з ЄДРПОУ та витягу серії АД № 522053 з ЄДРЮОФОП 18.03.1996 проведено державну реєстрацію юридичної особи Селянського (фермерського) господарства «ЧУМАК» (код ЄДРПОУ 23397075), керівник - ОСОБА_1 .

Відповідно до Статуту господарства Селянське (фермерське) господарство "Чумак" створено відповідно до Законів України «Про селянське (фермерське) господарство», «Про власність», «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромисловому комплексі народного господарства України», «Про підприємства», законодавства про землю, оренду та іншими законодавчими актами та рішенням загальних зборів.

Відповідно до п. 1 Статуту засновником господарства є громадянин України ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 Статуту членами господарства є громадяни України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 3 розділу 4 Статуту господарство набуває статус юридичної особи після фактичного відведення земельної ділянки та державної реєстрації.

Відповідно до п. 6 розділу 4 Статут господарство є власником належного йому майна, в тому числі майна, яке передане господарству засновником. Господарство здійснює відповідно до діючого законодавства володіння, користування та розпорядження майном, яке перебуває в його власності, у відповідності з метою діяльності, визначеної статутом, та призначенням майна.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.06.2015, виданим виконкомом Іванівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до рішення загальних зборів Фермерського господарства "ЧУМАК", оформленого протоколом № 1 від 30.01.2018:

- виключено з членів фермерського господарства голову ОСОБА_1, у зв`язку зі смертю;

- прийнято вихід зі складу засновників (членів) фермерського господарства "Чумак" ОСОБА_3 ;

- обрано головою фермерського господарства "ЧУМАК" ОСОБА_2 з правом підпису Статуту;

- сформовано статутний капітал, частка ОСОБА_2 100 %;

- затверджено нову редакцію Статуту фермерського господарства "ЧУМАК".

В ЄДРЮОФОПГФ проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та проведено державну реєстрацію Статуту в новій редакції.

Так, відповідно до виписки з ЄДРЮОФОП від 02.02.2018 керівником Фермерського господарства «ЧУМАК» (код ЄДРПОУ 23397075) є ОСОБА_2 .

05.02.2024 позивач ФГ "ЧУМАК" звернулось до сільського голови Чорноморської сільської ради з листом № 29/24 від 05.02.2024, в якому просив надати дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі у постійне користування ФГ "ЧУМАК" земельної ділянки, площею 17,40 га, виданої в постійне користування ОСОБА_1 згідно Державного Акту на земельну ділянку ІІІ-МК № 005813.

05.02.2024 листом Чорноморська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області від 05.02.2024 № 94/04.03 відмовила ФГ "ЧУМАК" у наданні дозволу, зазначивши, що відсутні правові підстави для передачі ФГ "ЧУМАК" земельної ділянки площею 17,40 га, наданої в постійне користування померлому ОСОБА_1 , оскільки спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Правове регулювання прийняття органами державної влади та органами місцевого самоврядування рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою (постанова ВП ВС від 23.06.2020 № 922/989/18 (12-205гс18).

4.2. Правове регулювання надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЗК України (тут і далі в редакції від 22.06.1993 року, яка діяла на момент створення СФГ «ЧУМАК») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим.

Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Системний аналіз положень ст. 7, 23, 51 ЗК України (в редакції на час створення фермерського господарства) дозволяє дійти висновку, що на момент надання земельних ділянок громадянину ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (в редакції Закону від 23.07.1993 року; втратив чинність 29.07.2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Звідси законодавством, чинним на момент створення ФГ «ЧУМАК», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Вищевказані правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 368/54/17 та від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Верховний Суд України, застосовуючи приписи статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, який був чинним до 29 липня 2003 року, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV, який набрав чинності 29 липня 2003 року, вважав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (див. ухвали Верховного Суду України від 24 жовтня 2007 року у справі № 6-20859св07, від 10 жовтня 2007 року у справі № 6-14879св07, від 30 січня 2008 року у справі № 6-20275св07).

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України (тут і далі в редакції від 05.04.2015 року, яка діяла на момент смерті гр. ОСОБА_1 ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 92 цього Кодексу).

З наведеного вбачається, що на момент смерті ОСОБА_1 право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Відповідно до п. 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте Конституційний Суд України Рішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 (дата набрання чинності ЗК України) отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 615/2197/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У п. 7.27 постанови від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції від 05.04.2015 року, на момент смерті гр. ОСОБА_1 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої ст. 27 ЗК України (у редакції від 15.01.1993 року), яка діяла до 01.01.2002 року, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (яке діяло з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Натомість Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу в подібних правовідносинах, у своїй постанові від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 зазначив, що єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Оскільки СФГ «Відродження» не надано документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, то за таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання за СФГ «Відродження» права постійного користування земельною ділянкою. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду не погодилась з цими правовими висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17, у зв`язку з чим вважає за необхідне відступити від них та зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові послався на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16, згідно із якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду відступила від цієї правової позиції та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зі смертю громадянина, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось (постанова ВП ВС від 23.06.2020 по справі № 922/989/18 (№ 12-205гс19)).

Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у разі, коли вона відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц (пункт 88), від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 93), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 27.3), від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (пункт 43)). Тобто відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) (постанова ВП ВС від 08.06.2021 № 906/1336/19).

4.3. Правове регулювання захисту прав в судовому порядку.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, на підставі рішення 6 сесії 22 скликання Очаківської районної ради народних депутатів Очаківського району Миколаївської області від 19.05.1995 № 7 громадянину України ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку площею 17,4 га, яка розташована на території Рівненської сільської ради народних депутатів для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-МК № 005813 від 16.08.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 86.

Після отримання громадянином - засновником Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано СФГ «Чумак», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ «ЧУМАК» воно набуло права та обов`язки землекористувача.

При цьому, як зазначено вище, зі смертю громадянина, якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, таке право не є таким, що припинилось. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). Матеріалами справи підтверджено, що 18.03.1996 проведено державну реєстрацію юридичної особи Селянського (фермерського) господарства «ЧУМАК» (код ЄДРПОУ 23397075), діяльність якого не припинялась, що підтверджується інформацією з ЄДРЮОФОПГФ.

Враховуючи наведене, з моменту створення СФГ «ЧУМАК» відбулась фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 3 028, грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Фермерським господарством "ЧУМАК", вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57522 (код ЄДРПОУ 23397075) право постійного користування земельною ділянкою площею 17, 4 га, в межах згідно з планом, розташованою на території Чорноморської сільської ради (раніше Рівненської сільської ради) Миколаївського району, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК № 005813 від 16.08.1995 року, виданого на підставі рішення Рівненської сільської ради народних депутатів від 19.05.1995 року.

3. Стягнути з відповідача Чорноморської сільської ради, вул. Суворова, буд. 126, с. Чорноморка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57515 (код ЄДРПОУ 04377184) на користь позивача Фермерського господарства "ЧУМАК", вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57522 (код ЄДРПОУ 23397075):

- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254,56-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.08.2024

Суддя Е.М. Олейняш