Рішення

від 29.07.2024 по справі 916/2474/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2474/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10)

до відповідача: Державного підприємства "Кучурганське" (67450, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Кучурган)

про стягнення 36 979,85 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Незамаєв В.А. довіреність №24/36/06 від 24.07.2024;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ

1. Зміст позовних вимог Одеського обласного центру зайнятості.

03.06.2024 Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Кучурганське", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 36 979,85 грн, що складається з недоїмки у розмірі 32 257,39 грн та пені у розмірі 4 722,46 грн, а також судові витрати.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.06.2024 позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості за вх.№ 2533/24 від 03.06.2024 залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованого розрахунку суми недоїмки та пені.

Ухвала від 10.06.2024 була направлена позивачу до його електронного кабінету.

15.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, згідно якої останній, на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 18.06.2024 відкрито провадження у справі №916/2474/24 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "17" липня 2024 р. о 12:00.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивача, а також надіслана на юридичну адресу відповідача, втім, поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою по відсутність адресата за вказаною адресою.

16.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника останнього.

В судове засідання 17.07.2024 представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 17.07.2024 у судовому засіданні при розгляді справи №916/2474/24 оголошено перерву до "29" липня 2024 р. о 12:30.

В судове засідання 29.07.2024 з`явився позивач. Відповідач до суду не з`явився.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, зважаючи на обставину повернення до суду надісланих відповідачу на адресу реєстрації поштових відправлень із відміткою поштової установи "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями, суд зазначає про виконання обов`язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом відповідної процесуальної дії (відкриття провадження у справі та оголошення перерви у судовому засіданні).

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

3. Позиція учасників справи.

3.1 Доводи Одеського обласного центру зайнятості.

Державне підприємство "Кучурганське" перебувало на обліку в Роздільнянському районному центрі зайнятості як юридична особа та роботодавець, що використовує найману працю та як платник страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування внесків з 25.09.1997.

Пунктом 7 Прикінцевих то перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 цього закону.

Відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), роботодавець зобов`язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Частиною першою статті 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції, що діяла на виникнення правовідносин), роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати, страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2006 порушено провадження у справі №2/268-06-9025 про банкрутство ДП "Кучурганське", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2007 року по справі №2/268-06-9025 визнано заявлені грошові вимоги центру зайнятості та затверджено реєстр кредиторів ДП "Кучурганське" у розмірах вимог до боржника з вказівною черговості задоволення вимоги, серед яких: IV черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 32 257,39 грн; VI черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 4 722,46 грн. Разом 36 979,85 грн.

16.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження у справі №2/268-06-9025 про банкрутство Державного підприємства "Кучурганське" закрито.

На підтвердження наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в розмірі 36 979,85 грн, серед яких недоїмка у розмірі 32 257,39 грн та пеня у розмірі 4 722,46 грн, позивачем надано бухгалтерську довідку Одеського ОЦЗ від 02.04.2024.

Таким чином, позивач зазначає, що, враховуючи вищевикладені обставини та вимоги законодавства, Державне підприємство "Кучурганське", як роботодавець, є страхувальником, на якого був покладений обов`язок щодо сплати страхових платежів за своїх працівників, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Матеріали справи містять Положення про Одеський обласний центр зайнятості та виписку з ЄДР щодо останнього (а.с.14-32).

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника страхових внесків, Державне підприємство "Кучурганське" взято на облік як платник страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття з 25.09.1997. Строками перерахування страхових внесків вказано день виплати зарплати (а.с.33).

Згідно з актом №31 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 21.11.2006, Роздільнянським районним центром зайнятості проведена відповідна перевірка за період з 1 січня 2005 року до 31 жовтня 2006 року (а.с.34), за наслідком якої складено розрахунок заборгованості та пені, згідно з яким сума пені за період 01.01.2005-07.08.2006 складає 4 722,46 грн, відхилення початок перевірки (01.01.2005) 25 005,32 грн (а.с.35).

На початок перевірки заборгованість ДП "Кучурганське" склала 26 865,45 грн.

За висновками перевірки належить перерахувати до Фонду всього 36 979,85 грн, в т.ч. прострочену заборгованість у сумі 32 257,39 грн та пеню у сумі 4 722,46 грн (а.с.36).

Матеріали справи містять заяву Роздільнянського районного центру зайнятості про визнання кредитором на суму 36 979,85 грн, ухвала Господарського суду Одеської області від 03.05.2007 по справі №2/268-06-9025, якою затверджено реєстр кредиторів ДП "Кучурганське" у розмірах вимог до боржника з вказівною черговості задоволення вимоги, серед яких: IV черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 32 257,39 грн; VI черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 4 722,46 грн. Разом 36 979,85 грн.

Крім того, позивачем надано ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.01.2020 по справі №2/268-06-9025, якою замінено кредитора Роздільнянський районний центр зайнятості на правонаступника Одеський обласний центр зайнятості.

16.05.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області провадження у справі №2/268-06-9025 про банкрутство Державного підприємства "Кучурганське" закрито (а.с.37-45).

Позивачем також надано суду довідку від 02.04.2024 про те, що ДП "Кучурганське" обліковується як платник страхових внесків та станом на 22.03.2024 має заборгованість за сплати страхових внесків у сумі 36 979,85 грн, в т.ч. недоїмка у сумі 32 257,39 грн та пеня у сумі 4 722,46 грн (а.с.47).

04.04.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, у якій пропонував сплатити вказану заборгованість протягом 30 календарних днів (а.с.48-50).

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Позивачем також надано суду розрахунок суми недоїмки та пені (а.с.69-73) та розрахункові відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (додаток №6 до пункту 6.7 Інструкції) за 2003-2010 роки та за 2018 рік (а.с.74-81), подані ДП "Кучурганське" до центру зайнятості.

Як вбачається з наданих розрахункових відомостей, з 2003 року до 2010 року за ДП "Кучурганське" утворилася заборгованість у сумі 50 234, 49 грн.

При цьому, у розрахунковій відомості за 2018 рік ДП "Кучурганське" відображено сплату останнім заборгованості у сумі 13 254,64 грн, залишок заборгованості - 36 979,85 грн.

5. Позиція суду.

Як встановлено судом, позовні вимоги мотивовано тим, що у відповідача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на випадок безробіття в сумі 36 979,85 грн, що складається з недоїмки у розмірі 32 257,39 грн та пені у розмірі 4 722,46 грн.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом;

Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній до 01.01.2011 року, Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із зазначеним Законом і статутом Фонду. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних послуг.

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній до 01.01.2011 року, визначалось, що Виконавча дирекція Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочі органи, функції яких покладаються на органи державної служби зайнятості та центри зайнятості, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики. Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 35 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній до 01.01.2011 року, роботодавець зобов`язаний був своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно абз. 1,2 ч. 1 ст. 38 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" в редакції, чинній до 01.01.2011 року, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповно їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 № 339, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001 року за № 30/522, нараховані суми страхових внесків роботодавців та застрахованих осіб перераховуються на відповідний рахунок Фонду. На цей рахунок перераховуються також суми фінансових санкцій та адміністративних стягнень, благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, інші надходження відповідно до законодавства.

Згідно пункту 7.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум фінансових санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, територіальні органи Державної служби зайнятості в районах, містах, районах у містах мають право перевіряти правильність нарахування, своєчасність і повноту перерахування страхових внесків, у тому числі, коли за даними перевірки була підтверджена наявність заборгованості зі сплати страхових внесків, строк сплати яких не настав на 01.01.2011 року, та застосовувати фінансові санкції у порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

З 01.01.2011 року набрав чинності ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до абз. 5,6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, проаналізувавши наведені вище норми, суд приходить до висновку, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Як свідчать матеріали справи, станом на 22.03.2024 заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття становить 36 979,85 грн, яка складається з недоїмки у розмірі 32 257,39 грн (з 2003 року) та пені у розмірі 4 722,46 грн (з 01.01.2005).

Вказана заборгованість підтверджується розрахунковими відомостями про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (додаток №6 до пункту 6.7 Інструкції) за 2003-2010 роки та за 2018 рік (а.с.74-81), поданими ДП "Кучурганське" до центру зайнятості, довідкою Одеського обласного центру зайнятості від 02.04.2024 та розрахунком заборгованості та пені за період 01.01.2005-07.08.2006, складеним на підставі акту №31 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 21.11.2006.

.

Крім того, як встановлено судом, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2007 по справі №2/268-06-9025 було затверджено реєстр кредиторів ДП "Кучурганське", серед яких: IV черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 32 257,39 грн; VI черга - Роздільнянський районний центр зайнятості 4 722,46 грн.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються доказами, наявними у матеріалах справи; доказів зворотного до суду не подано.

Відтак, зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кучурганське" (67450, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Кучурган, код ЄДРПОУ 00413274) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435, одержувач: Одеський обласний центр зайнятості, ЄДРПОУ 03491435, UА098999980000355459301115001, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 36 979 /тридцять шість тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять/ грн 85 коп., що складається з недоїмки у розмірі 32 257 /тридцять дві тисячі двісті п`ятдесят сім/ грн 39 коп. та пені у розмірі 4 722 /чотири тисячі сімсот двадцять дві/ грн 46 коп.

3. Стягнути з Державного підприємства "Кучурганське" (67450, Одеська обл., Роздільнянський р-н, с. Кучурган, код ЄДРПОУ 00413274) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 10, код ЄДРПОУ 03491435) судовий збір у розмірі 3 028 /три тисячі двадцять вісім/ грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 2 серпня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська