Рішення

від 29.07.2024 по справі 927/276/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/276/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури

код ЄДРПОУ 0291011425; вул. В`ячеслава Чорновола, м. Прилуки, 17500

в інтересах держави в особі

позивача: Виконавчого комітету Прилуцької міської ради

код ЄДРПОУ 04061814; вул. Незалежності, 82, м. Прилуки, 17500

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Хелс"

код ЄДРПОУ 35441933, вул. Ярославська, б.4, літера Б, м. Київ, 04071;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради

код ЄДРПОУ 34549336; вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500.

про зобов`язання повернути майно

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Юзвак Л.Б.

від позивача: не прибув.

від відповідача: не прибув.

третя особа: не прибув

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Хелс" про зобов`язання відповідача повернути нежитлове приміщення в будівлі за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 56, площею 49,90 кв.м, виконавчому комітету Прилуцької міської ради шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого Майна між Орендарем та Балансоутримувачем - КНП "Прилуцька центральна міська лікарня" Прилуцької міської ради.

Дії суду щодо розгляду справи.

У позовній заяві заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради.

Ухвалою суду від 27.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2024. Також даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа - ухвали суду від 27.03.2024 до електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600903897993.

23.04.2024 від позивача на електронну адресу суду надійшла заява, в якій він підтримує позовні вимоги та просить проводити розгляд справи без участі його представника.

Суд залишив дану заяву без розгляду, оскільки вона не підписана ЄЦП.

У підготовчому засіданні 25.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.05.2024, про що прокурор повідомлений під розписку, а позивач, відповідач та третя особа, - ухвалою від 25.04.2024.

У підготовчому засіданні 28.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.06.2024, про що прокурор повідомлений під розписку, а позивач, відповідач та третя особа, - ухвалою від 28.05.2024.

13.06.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 29.07.2024.

04.07.2024 від позивача надійшла заява, в якій він підтримує позовні вимоги та просить проводити розгляд справи без участі його представника.

Суд задовольнив заяву позивача.

15.07.2024 прокурором подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в якому просить вирішити питання про повернення на стадію підготовчого провадження; визнати поважними причини неподання даних доказів разом з позовною заявою та поновити строк на подачу доказів; приєднати до матеріалів справи письмові докази.

В обгрунтування даного клопотання прокурор посилається на те, що від Виконавчого комітету Прилуцької міської ради надійшов лист № 02-16/4357 від 02.07.2024 про необхідність долучення до матеріалів справи додатку до листа Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 23.05.2023 № 02-11/3453, що знаходиться у матеріалах справи, а саме Договору про припинення Договору оренди комунального майна №708 від 01.06.2016 з доказами направлення. Прокурор вважає, що дані письмові докази підтверджують, що позивачем виконано вимоги щодо повідомлення відповідача про настання підстав для дострокового припинення договору оренди з ініціативи позивача.

Також, під час розгляду вказаної справи виникла необхідність долучення доказів належної якості, що подавалися разом з позовною заявою, а саме: докази направлення листів № 02-11/3279 від 15.05.2023, № 02-11/3833 від 07.06.2023 та №02-11/271 від 10.01.2024.

На думку прокурора, повернення на стадію підготовчого провадження є необхідним задля дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупереджєного, своєчасного і дійсного вирішення правового спору між сторонами, здійснення ефективного правосуддя.

Розглянувши клопотання прокурора, суд встановив наступне.

Щодо поновлення строку на подання доказів та приєднання письмових доказів до матеріалів справи.

За приписами чч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пп.2, 3, 6 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Зі змісту ст. 80 ГПК України вбачається, що учасники справи повинні подавати докази до суду разом із поданням заяв по суті (позову, відзиву на позов, письмових пояснень) або у строк, встановлений судом для їх подання. Водночас процесуальний закон також надає можливість особі подати докази поза межами встановленого законом або судом строку, але тільки за умови, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї. При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Водночас, відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення... Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Тобто, право на поновлення строку реалізується з урахуванням конкретних обставин, яким суд має надати правову оцінку і які сторона повинна обґрунтувати.

Дослідивши наведені у клопотанні причини пропуску строку для подання доказів по справі, враховуючи, що заявником наведено винятковість обставин для поновлення строку для подання доказів, суд дійшов висновку про задоволення клопотання в цій частині, поновив прокурору строк для подачі доказів та долучив до справи письмові докази.

Щодо повернення на стадію підготовчого провадження.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи, після закриття підготовчого провадження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

У даному випадку судом не встановлено підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження. Зазначені прокурором у клопотанні обставини також не є вагомими підставами для повернення до стадії підготовчого провадження.

Враховуючи викладене, суд не вважає наведені прокурором обставини для повернення на стадію підготовчого провадження - вагомими, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання в частині повернення до стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 29.07.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що договір оренди комунального майна №708 від 01.06.202016, укладений між Прилуцькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Хелс", станом на 14.06.2022 є припиненим, однак відповідач після закінчення орендних відносин не повернув орендовані нежитлові приміщення в будівлі за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 56, площею 49,90 кв.м, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Прилуки та перебувають на балансі КНП "Прилуцька центральна міська лікарня", шляхом підписання Акта повернення з оренди майна, відповідно до п. 4.3 розділу II Договору оренди, заборгованість зі сплати орендної плати за час використання орендованого майна не сплатив.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзиву у встановлений судом строк не надав. За таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, письмових пояснень щодо суті спору не надала.

Обставини справи встановлені судом.

01.06.2016, на підставі рішення виконавчого комітету Прилуцької міської № 526 від 20.11.2012 «Про оренду та передачу майна», між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради (далі - Орендодавець) та ТОВ «Ай Хелс» (далі - Орендар) укладено договір оренди комунального майна № 708 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору цим договором регулюються питання, повязані з передачею Орендодавцем Орендареві у строкове платне користування задля здійснення Орендарем його діяльності (надання) нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення по вул. Київській, 56 (приміщення на 1-му поверсі 2 поверхового корпусу неврологічного відділення), що знаходиться на балансі КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», правонаступником якого є КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради (м. Прилуки, вул. Київська, 56), згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 20 листопада 2012 № 526.

Відповідно до п. 1.1.1 Договору площа приміщення, що орендується складає 49,90 кв.м.

Термін орендного користування за цим Договором визначається з 01 червня 2016 року до 01 Травня 2019 року. Строк орендного користування складає 2 роки 11 місяців (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору Орендар набуває права орендного користування приміщення, що орендується, після набрання чинності цим Договором та підписання Сторонами акта прийому-передачі.

01.06.2016, згідно Акта здачі-приймання частини приміщення, ТОВ «Ай Хелс» було передано приміщення з 3 кімнат на першому поверсі неврологічного корпусу міської лікарні, загальною площею 49,9 кв.м.

30.04.2019 між сторонами Договору укладено додаткову угоду № 1, якою весені зміни до п. 1.2 Договору, а саме продовжено термін орендного користування на 2 роки 11 місяців, а саме з 01.05.2019 до 31.03.2022.

03.02.2022 Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради проведено Аукціон щодо продовження договору оренди на нежитлове приміщення на першому поверсі нежитлової будівлі за адресою: вул. Київська, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, що обліковується на балансі КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради.

За результатами аукціону переможцем оголошено ТОВ «Ай Хелс», що підтверджується протоколом проведення електронного аукціону № LLР001- UА-20220114-47802.

01.03.2022 між Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради та ТОВ «Ай Хелс» було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода №2), якою сторони вирішили залучити стороною по Договору Балансоутримувача - КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради та викласти Договір в новій редакції.

Згідно з п. 1.1. розділу II «Незмінювані умови договору» Договору в новій редакції від 01.03.2022, Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 Умов, вартість якого становить суму, визначену у п. 6 Умов.

Відповідно до п. 4.1 розділу 1 Договору в новій редакції від 01.03.2022, об`єкт оренди визначено, як нежитлове приміщення в будівлі за адресою: м. Прилуки, вул. Київська,56, площею 49,90 кв.м.

Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 Умов, яким визначено цільове призначення Майна, а саме - для розміщення комп`ютерного томографа та надання послуг населенню (п. 1.2. розділу II Договору в новій редакції від 01.03.2022).

Згідно п. 9.1, 16 розділу 1 Договору в новій редакції від 01.03.2022, місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону становить 4741,04 грн. Співвідношення розподілу орендної плати - балансоутримувачу 100% суми орендної плати.

Відповідно до п. 12. розділу І Договору в новій редакції від 01.03.2022, даний договір діє з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2027 року включно, тобто становить 5 років з дати набрання чинності цим Договором.

Цей Договір укладено на строк, визначений у п. 12 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього Договору (п.12.1 Договору в новій редакції від 01.03.2022).

У п.п. 4.1, 4.3 розділу II Договору в новій редакції від 01.03.2022 передбачено, що у разі припинення Договору Орендар зобов`язаний, зокрема звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна. Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Балансоутримувачем та Орендарем Акта повернення з оренди майна.

Відповідно до п. 12.7 розділу II Договору в новій редакції від 01.03.2022, договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар:

- допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (п. 12.7.1);

- використовує Майно не за цільовим призначенням, визначеним у пунктах (3)7.1, (3)7.1.1 або (4)7.1 Умов, або використовує Майно за забороненим цільовим призначенням, визначеним у пункті (2)7.1 Умов (п. 12.7.2);

- без письмового дозволу Орендодавця передав Майно, його частину у користування іншій особі (п. 12.7.3);

- перешкоджає співробітникам Орендодавця та/або Балансоутримувача здійснювати контроль за використанням Майна, виконання умов цього договору (п. 12.7.4);

- порушує додаткові умови оренди, зазначені у п. 14 Умов (п. 12.7.5);

- істотно порушує умови охоронного договору, укладеного стосовно Майна, і копія якого є додатком до цього договору або передана Орендодавцю відповідно до вимог ч. 8 ст. 6 Закону (п. 12.7.6);

- відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених п. 3.7 цього договору (п. 12.7.7).

Пунктом 12.8 розділу II Договору в новій редакції від 01.03.2022 передбачено, що про наявність однієї із підстав для дострокового припинення Договору з ініціативи Орендодавця, передбачених п. 12.7 Договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститися опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більше як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна).

Якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орндодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення Договору на вимогу Орендодавця.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання Орендодавцем або Балансоутримувачем Орендарю листа про дострокове припинення цього Договору.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 25.01.2024, Орендарем - ТОВ «Ай Хелс» під час використання орендованого майна згідно Договору в новій редакції від 01.03.2022 допускалися порушення умов п. 12.7 Договору, а саме щодо своєчасності сплати орендної плати, використання майна не за цільовим призначенням, перешкоджання співробітникам Орендодавця та/або Балансоутримувача здійснювати контроль за використанням Майна, виконання умов Договору оренди.

Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради листами № 02-11/3279 від 15.05.2023 та № 02-11/3453 від 23.05.2023 повідомлено ТОВ «Ай Хелс» про наявні порушення виконання умов Договору та підстави для дострокового припинення договору оренди з ініціативи Орендодавця, надано час на їх усунення, надіслано 3 примірники договору про припинення договору оренди комунального майна № 708 від 01.06.2016 та здійснення заходів щодо повернення орендованого майна та підписання акту повернення з оренди майна.

Матеріали справи містять докази направлення позивачем та отримання відповідачем вищеказаних листів, а саме:

- лист № 02-11/3279 від 15.05.2023 ТОВ «Ай Хелс» отримав 23.05.2023 (повідомлення про відправлення №1750004152819),

- лист № 02-11/3453 від 23.05.2023 ТОВ «Ай Хелс» отримав 30.05.2023 та 31.05.2023 (повідомлення про відправлення №11750004152851, №11750004152860).

ТОВ «Ай Хелс» вказані листи проігноровано, заходи щодо усунення виявлених порушень Договору, припинення орендних правовідносин, погашення заборгованості зі сплати орендної плати та повернення орендованого майна, шляхом підписання Акта повернення з оренди майна, не вживалися.

Виконавчий комітет Прилуцької міської ради листом від 07.06.2023 № 02-11/3833 повідомив Орендаря про дострокове припинення договору оренди. Лист № 02-11/3833 від 07.06.2023 отриманий ТОВ «Ай Хелс» 14.06.2023, що підтверджується повідомленням про відправлення №1750004165066.

13.06.2023 Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради прийнято рішення № 138 про розірвання договору оренди комунального майна № 708 від 01.06.2016 в односторонньому порядку з підстав, передбачених п. 12.7 Договору. Датою припинення Договору є 14.06.2023.

Листом №02-11/271 від 10.01.2024 Виконавчий комітет Прилуцької міської ради повідомив відповідача про те, що акт приймання-передачі між Балансоутримувачем та Орендарем не підписаний, заборгованість з орендної плати не сплачена.

Відповідач даний лист отримав, що підтверджується повідомленням № 1750004151022, однак заборгованість не сплатив, орендоване майно не повернув, що стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Прилуцької міської ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно з ч.І ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Підпунктом 1 пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю, передбачено повноваження останніх щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Пунктом 6.4 Договору оренди у редакції від 01.03.2022 передбачено обов`язок Орендаря забезпечити представникам Орендодавця та Балансоутримувача доступ на об`єкт оренди з метою здійснення контролю за його використанням та виконанням Орендарем умов цього договору.

Таким чином, Орендодавець та Балансоутримувча зобов`язані здійснювати контроль за станом комунального майна, переданого в оренду, а Орендар, у свою чергу, надавати доступ до приміщень нерухомого мана, що ним орендується.

Крім того, до обов`язків Орендаря належить повернути оспорюване комунальне майно після припинення Договору оренди (п. 4.1 - 4.3).

Таким чином, Виконавчий комітет Прилуцької міської ради, що є Орендодавцем за Договором оренди у редакції від 01.03.2022, в силу вищезазначених положень є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, який наділений правом на звернення до суду з метою захисту порушених інтересів територіальної громади міста Прилуки, Чернігівської області.

Прилуцькою окружною прокуратурою до Виконавчого комітету Прилуцької міської ради скеровано листи від 17.01.2024 № 54-77-347 вих-24 та від 06.03.2024 № 54-77-1703вих-24 щодо вжиття останнім заходів щодо повернення комунального майна до комунальної власності територіальної громади м. Прилуки, у тому числі шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду та чи планується таке звернення у подальшому.

Виконавчий комітет Прилуцької міської ради листами від 25.01.2024 № 02-16/629, від 07.03.2024 № 02-16/1611 повідомив Прилуцьку окружну прокуратуру про наявність заборгованості зі сплати орендної плати ТОВ «Ай Хелс» та зазначив, що нерухоме майно Орендарем не повернуто, Акт приймання-передачі між Балансоутримувачем та Орендарем не підписаний. Прилуцька міська рада не має наміру звертатись до суду з відповідним позовом до ТОВ «Ай Хелс», у зв`язку з відсутністю фінансів.

Отже, Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради заходи, щодо захисту порушених інтересів територіальної громади міста не вживались, позовна заява про повернення комунального майна до господарського суду не подана.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив виконавчий комітет міської ради позивачем.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Прилуцької міської ради до ТОВ «Ай Хел» про повернення майна.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Виконавчого комітету Прилуцької міської ради як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо повернення майна.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України.

При цьому суд враховує, що орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі регулюються спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору оренди допустив прострочення орендної плати. Відповідно до інформації Балансоутримувача сума боргу станом на 24.01.2024 становить 68 882,32 грн.

Позивач листами № 02-11/3279 від 15.05.2023 та № 02-11/3453 від 23.05.2023 повідомляв відповідача про наявні порушення виконання умов Договору та підстави для дострокового припинення договору оренди з ініціативи Орендодавця.

Відповідач дані листи отримав (повідомлення №1750004152819, №11750004152851, №11750004152860), однак заборгованість зі сплати орендної плати не сплатив, орендоване майно шляхом підписання Акта повернення з оренди майна, не повернув.

Позивач листом від 07.06.2023 № 02-11/3833 повідомив відповідача про дострокове припинення договору оренди. Даний лист був отриманий відповідачем 14.06.2023 (повідомлення №1750004165066).

Виконавчим комітетом Прилуцької міської ради прийнято рішення № 138 від 13.06.2023 про розірвання договору оренди комунального майна № 708 від 01.06.2016 в односторонньому порядку з підстав, передбачених п. 12.7 Договору. Датою припинення Договору є 14.06.2023.

Оскільки судом встановлено, що договір оренди комунального майна № 708 від 01.06.2016 припинив свою дію 14.06.2023, у відповідача відсутні правові підстави для користування орендованим майном, а отже ТОВ «Ай Хелс» зобов`язане звільнити нежитлове приміщення в будівлі за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 56, площею 49,90 кв.м, та повернути дане нежитлове приміщення Виконавчому комітету Прилуцької міської ради шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна між Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Хелс» та Балансоутримувачем - КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Ай Хелс» (код ЄДРПОУ 35441933, вул. Ярославська, б.4, літера Б, м. Київ, 04071) повернути нежитлове приміщення в будівлі за адресою: м. Прилуки, вул. Київська, 56, площею 49,90 кв.м, виконавчому комітету Прилуцької міської ради шляхом підписання акта повернення з оренди орендованого майна між Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ай Хелс» та Балансоутримувачем - КНП «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Хелс» (код ЄДРПОУ 35441933, вул. Ярославська, б.4, літера Б, м. Київ, 04071) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор