Рішення

від 23.07.2024 по справі 927/782/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2024 року м. Чернігів справа № 927/782/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 1; код 02910114 (chernigiv.prok@chrg.gp.gov.ua)) в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412018) 15530, с. Киселівка Чернігівського району Чернігівської області, вул. Молодіжна, 10 (kiselivska-sr@ukr.net)до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код 43459201) 14000, м. Чернігів, вул. Громадська, 45 (ІНФОРМАЦІЯ_1)про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 373 798 грн 24 коп.

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В підготовчому засіданні прийняла участь прокурор Чернігівської окружної прокуратури Кравченко А.А.

ВСТАНОВИВ:

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 373 798,24 грн.

Поданий позов мотивовано порушенням вимог чинного законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 05 жовтня 2023 року (суддя С.В. Белов), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024, ухвалено у позові відмовити повністю.

Постановою Верховного Суду від 30.04.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі № 927/782/23 скасовано; справу № 927/782/23 направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Приймаючи відповідну постанову Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили укладення оспорюваних правочинів та внесення змін до Договору про продовження строку виконання робіт.

Згідно ч.1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06.06.2024 справу № 927/782/23 передано на розгляд судді Сидоренка А.С.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.06.2024 постановлено:

прийняти до провадження справу № 927/782/23;

здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження;

підготовче засідання призначити на 02 липня 2024 року;

викликати для участі в судовому засіданні представника Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 11.06.2024 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 11.06.2024 12:55.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 11.06.2024 є такою, що отримана адресатами 11.06.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 02.07.2024 підготовчому засіданні сторони не скористались.

24.06.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 20.06.2024 № 02-18/789 позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника; одночасно орган місцевого самоврядування зазначив, що при розгляді справи покладається на розсуд суду та просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

До початку підготовчого засідання 02.07.2024 відповідачем до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що до передання справи Верховним Судом на новий розгляд до місцевого господарського суду представництво інтересів товариства здійснювалось адвокатом Криворученком Д.П.; однак на сьогоднішній день повноваження останнього припинено у зв`язку із закінченням строку дії відповідного договору, а тому юридична особа здійснює пошук іншого адвоката з метою належного представництва інтересів та підготовки необхідних процесуальних документів.

Присутня в підготовчому засіданні 02.07.2024 прокурор заперечила проти даного клопотання відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача, суд постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення, оскільки з огляду на проміжок часу що минув з дати прийняття Верховним Судом відповідної постанови (30.04.2024) до дати проведення даного підготовчого засідання (02.07.2024) новим складом суду, відповідач мав достатньо часу для пошуку іншого адвоката та укладення з ним відповідного договору на надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 02.07.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23 липня 2024 року об 11:00.

Ухвала суду від 02.07.2024 направлена сторонам до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронних кабінетів 08.07.2024 10:45.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.07.2024 є такою, що отримана адресатами 08.07.2024.

В судовому засіданні 23.07.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 опубліковано оголошення про проведення процедури закупівлі робіт за кодом згідно Національного класифікатора України - "ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація, очікуваною вартістю 1496440,00 грн. Ідентифікатор закупівлі UА-2021-12-10-005672-а. Кінцевою датою подання тендерних пропозицій визначено - 21.12.2021. Строк поставки товарів (надання послуг, виконання робіт) визначено до 31 грудня 2021 року.

Розкриття пропозицій відбулось 21.12.2021 та згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій, участь у процедурі закупівлі взяли 2 учасника: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 24838096) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код ЄДРПОУ 43459201).

Протоколом уповноваженої особи Замовника від 22.12.2021 переможцем визначено TOB "ФДС БУД" (код ЄДРПОУ 43459201) та оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

23.12.2021 між Киселівською сільського радою (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (Виконавець) було укладено Договір №372 (Договір), згідно п.1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов`язання із своїх матеріалів, своїми силами та засобами виконати роботи: "Капітальний ремонт (технічне переоснащення) внутрішньої системи опалення (встановлення котла(ів) на альтернативному виді палива в Киселівському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад" Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області за адресою: с. Киселівка, вул. Нова 1-а" (код ДК 021:2015:45453000-7- Капітальний ремонті і реставрація)" (Об`єкт), а Замовник - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до п. 1.3. Договору роботи за цим Договором мають бути виконані у термін до 31.12.2021.

Загальна вартість робіт за цим Договором складає 1489235,94 грн з ПДВ (п.2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору джерело фінансування - Субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток окремих територій.

Згідно п. 2.3. Договору оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт, в національній валюті шляхом перерахування у безготівковій формі грошових коштів Замовником на поточний рахунок Виконавця, вказаний у цьому Договорі протягом 10 робочих днів.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору Виконавець зобов`язаний виконати роботу, обумовлену договором, своїми засобами, зі своїх матеріалів, якісно та у встановлений строк.

За порушення умов цього Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим Договором (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 6.2. Договору якщо Виконавець своєчасно не розпочав роботу за цим Договором, або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, Замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від Договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 6.3. Договору у разі порушення з вини Виконавця кінцевого строку завершення виконання робіт, який передбачений ц. 1.3. цього договору, Виконавець сплачує Замовнику згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору), за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% (сім відсотків) від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору).

Згідно п. 6.6. Договору, застосування штрафних санкцій до сторони, яка порушила зобов`язання, не звільняє її від виконання таких зобов`язань, крім випадків, коли Замовник відмовляється від прийняття виконання зобов`язань згідно умов договору.

Збитки, завдані Замовнику неналежним виконанням/невиконанням Виконавцем зобов`язань за цим договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі встановлені договором штрафні санкції (п. 6.7. Договору).

Додатками №1 та №2 до Договору №372 від 23.12.2021, Сторонами погоджено календарний графік виконання робіт та план фінансування виконаних робіт, згідно з якими, протягом грудня 2021 року TOB "ФДС БУД" зобов`язалось здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні та придбання устаткування на загальну суму 1489235,94 грн.

31.12.2021 між Киселівською сільського радою Чернігівського району Чернігівської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (Виконавець) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору №372 від 23.12.2021, якою продовжено строк виконання робіт за договором №372 від 23.12.2021 до 31.03.2022. Також сторонами погоджено календарний графік виконання робіт та план фінансування виконаних робіт, відповідно до яких протягом січня - березня 2022 року TOB "ФДС БУД" зобов`язалося здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні вартістю 31552,51 грн (березень 2022 року) та придбання устаткування вартістю 1489235,94 грн (січень - лютий 2022 року).

01.04.2022 між Киселівською сільського радою Чернігівського району Чернігівської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (Виконавець) було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №372 від 23.12.2021, якою продовжено строк виконання робіт за договором №372 від 23.12.2021 до 31.12.2022. Також сторонами погоджено календарний графік виконання робіт та план фінансування виконаних робіт, відповідно до яких протягом квітня - серпня 2022 року TOB "ФДС БУД" зобов`язалося здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні вартістю 31552,44 грн (червень 2022 року) та придбання устаткування вартістю 1457683,50 грн (квітень - серпень 2022 року).

30.12.2022 між Киселівською сільського радою Чернігівського району Чернігівської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (Виконавець) було укладено Додаткову угоду №3 до Договору №372 від 23.12.2021, якою сторони дійшли згоди розірвати Договір №372 від 23.12.2021, відповідно до ст. 651, 653, 654 ЦК України, за взаємною згодою сторін, у зв`язку з неможливістю виконання Виконавцем його умов.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що на виконання умов Договору №372 від 05.12.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" роботи не виконано, а об`єкт не здано до експлуатації, у той час, як кошти на закупівлю вказаних робіт були цільовими, виділеними згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.10.2021 №1337-р "Деякі питання розподілу у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", у зв`язку з чим умовами договору від 23.12.2021 передбачалося виконання робіт з капітального ремонту (технічного переоснащення) внутрішньої системи опалення (встановлення котла(ів) на альтернативному виді палива у Киселівському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад" Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, про що зазначено у додатку до вказаного розпорядження.

Прокурор у позовній заяві вказав, що предметом даного позову є визнання додаткових угод недійсними та стягнення з TOB "ФДС БУД" штрафних санкцій, а підставою - неналежне виконання товариством зобов`язань щодо виконання робіт з капітального ремонту (технічне переоснащення) внутрішньої системи опалення (встановлення котла (ів) на альтернативному виді палива в Киселівському НВК "Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад" Киселівської сільської ради протягом 2021-2022 років.

Прокурор у позовній заяві зазначив, що необхідність звернення з зазначеним позовом зумовлена потребою захистити інтереси держави у зв`язку з нездійсненням відповідних повноважень Киселівською сільською радою, до компетенції якої віднесені відповідні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами, а укладання додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п.3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п.3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Киселівська сільська рада як орган місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язана ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Тобто сільська рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених їй бюджетних коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор звертався до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з листом від 14.02.2023 №55-75-1424ВИХ-23 про надання інформації, зокрема щодо укладання договору №372 від 23.12.2021 та додаткових угод до нього.

Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області, на звернення прокурора, листом №02-18/266 від 01.03.2023 повідомила, що 31.12.2022 між сільською радою та ТОВ "ФДС БУД" була укладена додаткова угода №3 про розірвання договору за взаємною згодою через неможливість ТОВ "ФДС БУД" виконати умови договору, що жодних коштів по договору №372 сільська рада не сплачувала, будь-якого офіційного листування між сторонами договору щодо оплати робіт, щодо призупинення робіт та з інших причин не здійснювалося.

Киселівською сільською радою підтверджено нездійснення жодних заходів, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Киселівська сільська рада є замовником послуг при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради до ТОВ "ФДС БУД" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в розмірі 373 798,24 грн за прострочення виконання зобов`язання за договором №372 від 23.12.2021.

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Киселівської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

За частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до частини 7 статті 179 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.

Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

Так, істотною умовою договору в усіх без винятку випадках є умова про предмет договору.

Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду.

Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Вказана норма визначає, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання в розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право в будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її в строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За частиною 2 статті 852 Цивільного кодексу України за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Умова щодо строку виконання робіт, обумовлених Договором, включена замовником до тендерної документації під час проведення спрощеної / допорогової закупівлі UA-2021-12-10-005672-а.

Відповідач прийнявши участь у тендері, за результатами якого став переможцем та уклав з сільською радою договір від 23.12.2021 № 372, взяв на себе зобов`язання з виконання робіт, обумовлених Договором та додатками №№ 1 та 2 до нього, а саме зобов`язався здійснити монтаж транспортабельної модульної котельні та придбання устаткування на загальну суму 1 489 235,94 грн, у строк по 31.12.2021.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад викладені в Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За п. 4 частини 5 статті 41 цього Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, TOB "ФДС БУД", як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи Договір № 372, усвідомлювала, що кінцевою датою виконання робіт є дата, визначена в Календарному графіку виконання робіт (додаток № 1 до Договору), з огляду на що повинна була розумно оцінити цю обставину, з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання в погоджені сторонами строки. Тобто TOB "ФДС БУД", підписавши Договір, погодило усі його істотні умови, зокрема, щодо кінцевої дати виконання робіт.

Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в цьому випадку визначена сторонами у Договорі така умова як строк виконання робіт, є істотною умовою договору про закупівлю.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлене договором чи не обумовлене характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм ЦК України та ГК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).

Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовані статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (дана правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов`язань (строк виконання робіт), шляхом продовження такого строку, однак виключно за наявності існування документально підтверджених об`єктивних обставин, що зумовили таке продовження (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 907/811/21).

У позові прокурор вказав на те, що не існувало підстав, визначених п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", для внесення Додатковими угодами № 1 та № 2 змін до Договору про продовження строку виконання зобов`язань з виконання робіт, а тому оспорюваний правочин укладений всупереч вказаній нормі та підлягає визнанню недійсним.

Виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Відповідач наведених доводів прокурора не спростував, будь-яких доказів на підтвердження існування об`єктивних обставин, що унеможливили виконання робіт, обумовлених Договором, у погоджений сторонами строк (по 31.12.2021), до суду не надав.

Так само позивач не надав будь-яких пояснень щодо підстав пролонгації сторонами термінів виконання робіт за Договором до 31.12.2022.

Як установлено судом, у подальшому, незважаючи на неодноразову пролонгацію термінів виконання робіт, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, натомість, 30.12.2022 сторони за взаємною згодою розірвали договір від 21.12.2021 № 372.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Суд, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку про відсутність об`єктивних обставин, що унеможливили виконання відповідачем робіт, обумовлених Договором, у погоджений сторонами строк по 31.12.2021, що узгоджувалось з умовами тендерної документації замовника на момент проведення спрощеної закупівлі.

Таким чином, додаткові угоди № 1 від 31.12.2021 та № 2 від 01.04.2022 укладені сторонами з порушенням вимог п. 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання їх недійсними в судовому порядку, в силу частини 1 статті 203 та статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1).

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором (у первісній редакції), в тому числі щодо граничних строків виконання робіт.

За умовами п. 1.3. Договору роботи мали бути виконані в термін до 31.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Сторони в п. 6.3. Договору погодили, що в разі порушення з вини виконавця кінцевого строку завершення виконання робіт, який передбачений п. 1.2. цього Договору, виконавець сплачує замовнику згідно з частиною 2 статті 231 ГК України пеню в розмірі 0,1 % від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору) за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % (сім відсотків) від загальної вартості робіт за цим Договором (ціни Договору).

Керуючись наведеними нормами та п. 6.3. Договору прокурор заявив до стягнення з відповідача: 269 551,72 грн пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період з 01.01.2022 по 01.07.2022 та 104 246,52 грн штрафу (в розмірі 7% від загальної вартості робіт за Договором).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якої є захист прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора в разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, в вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині виконання, обумовлених Договором, робіт у погоджений строк, відтак позов у частині вимоги про стягнення штрафних санкцій в сумі 373 798,24 грн є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури 10 974,97 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 16 462,46 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та на користь Київської міської прокуратури 21 949,94 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись ст. 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 373 798,24 грн задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 31.12.2021 до договору № 372 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код ЄДРПОУ 43459201).

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 01.04.2022 до договору № 372 від 23.12.2021, укладену між Киселівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412018) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (код ЄДРПОУ 43459201).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) на користь Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Молодіжна, 10, с. Киселівка, Чернігівського району, Чернігівської області, 15530; код ЄДРПОУ 04412018) 269 551,72 грн пені та 102 246,52 грн штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 02910114) 10 974,97 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 16 462,46 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФДС БУД" (вул. Громадська, 45, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43459201) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська,45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019) 21 949,94 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2024.

Суддя А.С.Сидоренко