Рішення

від 30.07.2024 по справі 445/835/22

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/835/22

провадження № 2/445/67/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочів Львівської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства АТП "Поділля Тур +" з участю третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

25.06.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства АТП "Поділля-Тур +", третьої особи ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.05.2021 року на а/д М-09 у с. Ясенівці, близько 22 год. 50 хв., ОСОБА_2 , рухаючись технічно справним пасажирським автобусом VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем CITROEN ВERLINGO, д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу зіткнувся з автомобілем марки КІА ОРТІМА, д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого були пошкоджені вказані транспортні засоби. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення. В результаті ДТП ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована за договором «Зелена Карта» PL/02/36612262 в ПрАТ СК "ПЗУ Україна", враховуючи зазначене, остання відшкодувала позивачу завдані збитки в розмірі 130 000 грн. 00 коп. (ліміт відповідальності за шкоду завдану майну на одного потерпілого). Розрахунок залишкової суми матеріального збитку має наступний вигляд: 186 982,79 грн. (вартість відновлювального ремонту) - 130 000, 00 грн. (ліміт відповідальності відшкодований страховою компанією) = 56 982 (п?ятдесят шість тисяч дев?ятсот вісімдесят дві) грн. 79 коп. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 445/990/21 встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТП «Поділля Тур Плюс» та в силу трудового договору виконував службові обов?язки під час настання дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення під час виконання службових обов?язків. Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв?язку з виконанням трудових (службових) обов?язків.

01.11.2022 ПП АТП "Поділля -Тур +" подано до суду відзив на позовну заяву, з заявленим позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим, не визнає позов в повному обсязі, обґрунтовуючи свої висновки тим, що ОСОБА_2 в період скоєння дорожньо-транспортної пригоди, хоча і перебував у трудових відносинах з відповідачем, однак мав вихідний день, а тому, ОСОБА_2 не виконував свої трудові обов?язки під час ДТП, що виключає відповідальність відповідача за завдану ним шкоду. Щодо звіту № 097-21 від 19.06.2021 року вважає даний звіт необґрунтованим і таким, що містить істотні помилки, недоліки, які мають вплив на визначену оцінювачем вартість матеріального збитку. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження пошкоджених частин автомобіля, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

18.11.2022 року представник позивача подала відповідь на відзив, вказала, що позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , перебуваючи в трудових відносинах із ПП АТП «Поділля - Тур+» на посаді водія приватного підприємства, керуючи транспортним засобом VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , приблизно о 22 год. 50 хв. на а/д М-09 у с. Ясенівці, допустив зіткнення з автомобілем CITROEN BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_4 , який в свою чергу зіткнувся з автомобілем марки КІЛ ОРТІМА ,д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_1 , власником якого є позивач, яка і зазнала матеріальних збитків. У зв?язку з чим, остання просить суд стягнути з роботодавця ПП АТП «Поділля-Тур+» на її користь різницю між сплаченим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту в сумі 56 982 (п?ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 79 коп. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07 червня 2021 року та поясненнями самого ОСОБА_2 від 14.05.2021 р. встановлено, що на день скоєння ДТП останній працював водієм в АТП «Поділля Тур-Плюс». Представник позивача констатує, що юридична особа (відповідач), на балансі якої перебуває транспортний засіб VANHOOL, T917, д.н.з. НОМЕР_1 , та яка є роботодавцем ОСОБА_2 , який на момент ДТП керував вказаним транспортним засобом, повинна відповідати за шкоду завдану позивачу. При цьому, звертає увагу суду, що автобус є службовим автомобілем, який закріплений за приватним підприємством. Враховуючи, що в день ДТП у винуватця ДТП були в наявності ключі від транспортного засобу, технічний паспорт на автобус, можна зробити висновок, що він виконував розпорядження директора підприємства та виконував службові обов?язки водія відповідача ПП АТП «Поділля - Тур +». Табель робочого часу не має жодного юридичного значення для справи, оскільки є внутрішнім документом підприємства. Твердження відповідача, що водій виконував міжнародний рейс не підтверджується жодними доказами, навпаки водій спочатку в своїх поясненнях від 14.05.2021 р. зазначає, що здійснював пасажирське перевезення по Україні, а в кінці пояснень доповнив міжнародне перевезення. Як вбачається з сайту підприємства https://podillya-tour.com.ua, відповідач надає послуги по міжнародному перевезенні пасажирів до «Щецину». З фото з місця ДТП та фото логотипу підприємства можна переконатися, що водій автобуса здійснював трудові обов?язки, як водій у день скоєння ДТП, Таким чином, позивачем в повному обсязі належними та допустимими доказами доведено правомірність вимог до відповідача. Просить суд критично ставитись до заперечень відповідача та його посилання на факт керування водієм ОСОБА_2 автобусом VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , в позаробочий час, як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки останній не забезпечив належного контролю за використанням автобуса, та не вжив заходів для запобігання аварійності. Разом з цим, представник позивача вважає безпідставними доводи відповідача про те, що оскільки автомобіль позивача відремонтований, тому розмір збитку повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів і у такому разі висновок автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків. Позивач у даній справі виходив з необхідності урахування вартості відновлювального ремонту, визначеного у висновку автотоварознавчої оцінки, тому фактично сплачена позивачем вартість ремонту автомобіля значення у цій справі не має.

04.03.2024 третя особа - ОСОБА_2 , подав письмові пояснення, вказав, 14 травня 2021 року, він виконував трудову функцію водія у Приватному підприємству «АТП ПОДІЛЛЯ - ТУР +» та керуючи автобусом VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , виконував маршрут міжнародного пасажирського перевезення «Київ-Щесин». Для виконання маршруту роботодавцем в особі директора ОСОБА_3 йому була видана «UMOWA DZIERZAWY POJAZDU» тобто договір, згідно якого власник передав у користування Приватному підприємству «АТП ПОДІЛЛЯ ТУР +» автобус VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , та дозвіл на здійснення міжнародного перевезення. Вказаний маршрут мав напрям руху, з поміж іншого через автостанції: місто Хмельницький та Тернопіль. Того дня він відмічався на Хмельницькому та Тернопільському автовокзалах, підтвердженням чого є виписка з системи «Сервер даних» Хмельницьктранс. При цьому, не доїжджаючи до міста Львова, близько 22 години 50 хвилин, рухаючись автодорогою М-09 у с. Ясенівці допустив зіткнення з автомобілем марки CITROEN моделі BERLINGO, д.н.з. НОМЕР_2 , який у свою чергу зіткнувся з автомобілем марки КІА моделі ОРТІМА, д.н.з. НОМЕР_5 . Отже, на момент ДТП він перебував у трудових відносинах із відповідачем Приватним підприємством «АТП ПОДІЛЛЯ ТУР +», та відповідно шкода має бути стягнута з Приватного підприємства «АТП ПОДІЛЛЯ ТУР +».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, вказаних у поданому до суду відзиві та письмових поясненнях, просив в позові відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечив. Подав письмові пояснення, а також підтвердив, що на момент ДТП, а саме 14.05.2021 року на а/д М-09 у с. Ясенівці, близько 22 год. 50 хв., дійсно перебував у трудових відносинах із відповідачем Приватним підприємством «АТП ПОДІЛЛЯ ТУР +»

Суд, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх у сукупності, приходжить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.05.2021 року на а/д М-09 у с. Ясенівці, близько 22 год. 50 хв., ОСОБА_2 , рухаючись технічно справним пасажирським автобусом VANHOOL Т917, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення з автомобілем CITROEN ВERLINGO, д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу зіткнувся з автомобілем марки КІА ОРТІМА, д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого були пошкоджені вказані транспортні засоби.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07.06.2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки під час ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з АТП "Поділля Тур-Плюс" та ДТП сталося при виконанні ним трудових обов`язків, тому саме АТП "Поділля Тур-Плюс" має нести відповідальність за спричинену позивача шкоду, цивільна відповідальність якого була застрахована за договором «Зелена Карта» PL/02/36612262 в ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

У відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України № 445/835/22/562/2023 від 03.02.2023 зазначено, що 13.05.2021 був здійснений виїзд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в пункті пропуску Краківець, транспортним засобом EL6АР34, марки ВАНФООЛ; 13.05.2021 був здійснений в`їзд ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в пункті пропуску Шегині, транспортним засобом EL6АР34, марки ВАНФООЛ.

Відповідно до Звіту № 097-21 про оцінку ТЗ «KIA OPTIMA», д.н.з. НОМЕР_5 , від 19.06.2021, зробленого ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту з врахуванням втрати товарної вартості становить 186982,79 грн.

Згідно акту виконаних робіт № 6409 від 18.06.2021 року, за ремонт автомобіля позивач сплатила грошові кошти у розмірі 186982,79 грн., з них: загальна сума вартості робіт - 25250,00 грн., загальна сума вартості матеріалів -26136,75 грн., загальна сума вартості запчастин - 135596,04 грн.

Згідно відповіді ПрАТ СК "ПЗУ Україна" на адвокатський запит, вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 56982,79 грн.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях.

Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У вступній частині постанови Золочівського районного суду Львівської області у справі № 445/990/21 від 07.06.2021 року зазначено, що ОСОБА_2 працює водієм АТП "ПоділляТурПлюс".

Крім того, фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом Vanhojl T917, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому, страхувальником, згідно Полісу по вказаному транспортному засобу, є ПрАТ СК "ПЗУ Україна".

Як встановлено судом, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснило позивачу ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування в розмірі 130000 грн. 00 грн.

Як вбачається із листа пенсійного фонду України, що ОСОБА_2 , була нарахована заробітна плата в період з 01.05.2021 по 31.05.2021 в сумі 6000 грн.

Надавши оцінку кожному зі вказаних письмових доказів та оцінку цим доказам в сукупності, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підтвердження трудових відносин між відповідачем (роботодавець) та третьою особою ОСОБА_2 (працівник), та наявність підтвердження виконання третьою особою ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, адже: винуватець ДТП керував забезпеченим транспортним засобом, страхувальником якого є відповідач; при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена особа встановлює дані про особу порушника, у тому числі і стосовно місця роботи та посади; так само уповноважена особа, відбираючи пояснення учасників ДТП, встановлює їх відповідні анкетні дані; так само і суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення встановлює дані про особу порушника, зокрема і щодо місця роботи та посади; будь-яких даних, які б свідчили про те, що винуватець ДТП керував транспортним засобом без наявності на нього свідоцтва про реєстрацію, матеріали справи не містять (у разі відсутності відповідних документів на ТЗ у водія, відповідне є окремим складом адміністративного правопорушення).

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28,29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача. Предметом спору є відшкодування недостатності, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Оскільки вартість майнового збитку завданого позивачу шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує подальшу сплату позивачу розміру страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у Постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).Враховуючи, що автомобіль позивача був пошкоджений внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини третьої особи ОСОБА_2 , який на час її настання перебував у трудових відносинах з відповідачем АТП "ПоділляТурПлюс", то шкода, завдана позивачу пошкодженням автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.05.2021 року, підлягає відшкодуванню відповідачем АТП "ПоділляТурПлюс".

Відповідно до статті 8 9 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що суд не може виходити за рамки позовних вимог, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою страхового відшкодування.

З огляду на те, що подальшої страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої позивачу майнової шкоди, у відповідності до ст. 1194 ЦК України, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 56 982 грн. 79 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат, суд вирішує у відповідності до ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,43,49,76-78,81,141,258-259,263,264,265,273,352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємстваАТП "Поділля-Тур +" на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо- транспортної пригоди у розмірі 56982 (п`ятдесят шість тисяч дев"ятсот вісімдесят дві ) грн. 79 коп.Стягнути з Приватного підприємстваАТП "Поділля-Тур +" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 ( дев`ятсот дев`яносто дві ) грн. 40 коп.Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.07.2024 р.

Суддя М.В. Бакаїм