Рішення

від 01.08.2024 по справі 645/8231/21

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 01.08.2024Справа № 645/8231/21 Провадження № 2-др/554/27/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2024 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

Головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря Рябченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтави заяву відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про оспорювання батьківства,

встановив:

рішенням Октябрського районного суду від 15.04.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про оспорювання батьківства, - відмовлено.

29.04.2024 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з підстав того, що під час ухвалення судом рішення не вирішено питання про судові витрати, а саме: не вирішено питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 14400 грн. та гонорар успіху у розмірі 4000 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача подав заперечення на заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, посилаючись на необґрунтованість заяви, відсутність попереднього розрахунку суми судових витрат та відсутність у відповідача права на звернення до суду поза межами строку, передбаченого ст. 141 ЦПК України.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч.1 ст.270ЦПКУкраїни суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

Судом встановлено, що 29.04.2024 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу разом з відповідними доказами.

24.01.2023 року року між адвокатом Мазур В.В. та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 05/01/23.

24.01.2023 року року між адвокатом Мазур В.В. та ОСОБА_1 було укладено додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 05/01/23.

Відповідно до Акту виконаних робіт від 19.04.2024 року, витрати на правничу допомогу адвоката складають 14400 грн., а також гонорар успіху у розмірі 4000 грн.

Відповідно до квитанції від 19.04.2024 року, позивачем оплачено обумовлену договором вартість правничих послуг в загальній сумі 14400 грн.

З оглядуна відмову у задоволенні позову,стягненню зпозивача підлягає сума понесених відповідачем витрат на правничу допомогу - 10000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 246ЦПКУкраїни якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданною до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи фактичний обсяг наданих відповідачу ОСОБА_1 юридичних послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), тривалість судових засідань, суд вважає, що справедливим, розумно обґрунтованим та співмірним із вказаними вище обставинами є розмір судових витрат, які слід стягнути з позивача на користь відповідача, в сумі 10000 грн.

Щодо додаткового гонорару«гонорару успіху» в розмірі 4000 грн, суд зазначає наступне.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції Великої Палати Верховного Суду, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові вирати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказаний вид гонорару не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг та, відповідно, не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Адже вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Суд зазначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статтей 133, 137, 141 ЦПК Ураїни, і вимога відповідача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених нею судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягає розподілу між сторонами.

В свою чергу, "гонорар успіху" визначено договором про надання правничої допомоги як гонорар, який не включається у вартість надання послуг з правничої допомоги та виплачується адвокату після ухвалення судового рішення виключно у випадку позитивного вирішення справи.

Така винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні статті 137 ЦПК України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

А тому, суд вважає, що «гонорар успіху» не був необхідним в межах розгляду наведеної справи.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувавши реальність та необхідність понесених стороною позивача витрат на правничу допомогу, у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача судових витрат в частині «гонорару успіху» слід відмовити.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог, а саме підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн.

Ураховуючи викладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд,

ухвалив:

заяву відповідача ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про оспорювання батьківства, - задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків) про оспорювання батьківства.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

В задоволенні вимог заяви в іншій частині - відмовити.

Копію додаткового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом додаткового рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко