Рішення

від 18.07.2024 по справі 760/14769/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/14769/17

2/760/3606/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Кавун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору, та стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору, та стягнення штрафних санкцій, у якій позивач, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, поданої на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2017 про залишення позовної заяви без руху, просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» (ідентифікаційний код 36797249) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму в розмірі 28 516 грн. 00 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, завданої неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу та монтажу метало-пластикових конструкцій № 145 від 16.06.2016;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» (ідентифікаційний код 36797249) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову суму в розмірі 312 250 грн. 20 коп. в якості стягнення пені у розмірі 3% вартості робіт, послуг за кожен день прострочення зобов`язання за договором від 16.06.2016 № 145 за період з 05.08.2016 по 05.08.2017.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору та стягнення штрафних санкцій, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 16.06.2016 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» був укладений договір купівлі-продажу та монтажу метало-пластикових конструкцій від 16.06.2016 № 145 в обсягу, що визначався Актом замовлення, який є додатком до Договору, а саме в кількості 4 (чотирьох) метало-пластикових конструкцій вікон та балконних дверей.

Згідно умов Договору відповідач зобов`язувався виготовити метало-пластикові конструкції, поставити позивачу та здійснити їх монтаж, а позивач зобов`язувався оплатити відповідачу вартість виготовлення та монтажу конструкцій.

Таким чином, між позивачем та відповідачем в частині, що стосується монтажу метало-пластикових конструкцій, було укладено договір підряду.

Позивач зазначає, що згідно п.п. 3.1., 3.2, 3.4. Договору, 25.07.2016, шляхом перерахунку грошових коштів в розмірі 28 516 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача в ПАТ «УКРСОЦБАНК», позивачем були виконанні зобов`язання по оплаті Договору в повному обсязі, що підтверджується квитанцією банку № 16043965 від 25.07.2016.

05.08.2016 відповідачем був виконаний монтаж 4 (чотирьох) метало-пластикових конструкцій вікон та балконних дверей за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на те, що обставини неналежного виконання відповідачем умов Договору та завдання позивачу матеріальної шкоди, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору, полягають в наступному.

Відповідно до умов п. 4.6 Договору відповідач зобов`язувався здійснити монтаж метало-пластикових конструкцій, придбаних позивачем, відповідно до вимог чинних в Україні будівельних норм і правил.

Так, Національними стандартами України ДСТУ Б В.2.6-79:2009 «Конструкції будинків і споруд. ШВИ ЗЄДНУВАЛЬНІ МІСЦЬ ПРИМИКАНЬ ВІКОННИХ БЛОКІВ ДО КОНСТРУКЦІЙ СТІН. Загальні технічні умови» та ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 «Конструкції будинків і споруд. НАСТАНОВА ЩОДО ПРОЕКТУВАННЯ І УЛАШТУВАННЯ ВІКОН ТА ДВЕРЕЙ» визначається порядок проведення монтажу віконних блоків до конструкцій стін.

Згідно загальних положень п. 6.1. ДСТУ-Н Б В.2.6-146:2010 до робіт по монтажу віконних або дверних блоків входять: підготовка прорізів та виконання будівельних робіт по результатам обміру; встановлення віконних або дверних блоків в отворах стін; кріплення віконних або дверних блоків в отворах стін; ізоляція примикання віконних або дверних блоків до стін будівлі; улаштування відкосів.

Так, згідно положень зазначених вище стандартів, при монтажу віконних блоків до конструкцій стін, з зовнішнього боку з`єднувальні шви ущільнюють полімерними герметиками або ущільнюючими стрічками (п. 9.6. ДСТУ Б В.2.6-79:2009), зазори (шви) між блоком і стіною заповнюють монтажною піною, попередньо видаливши розпірні колодки (клини). Кількість піни розраховують таким чином, щоб монтажний зазор було заповнено повністю, але без виходу за його межі (п. 9.7. ДСТУ Б В.2.6-79:2009), зазори з боку приміщення ущільнюють пароізоляційними стрічками (прокладками). Пароізоляційна стрічка повинна бути надійно приклеєна до поверхонь коробки блоку і прорізу по всьому периметру прилягання (п. 9.8. ДСТУ Б В.2.6-79:2009).

Як вказує позивач, відповідач при монтажу віконних блоків до конструкцій стін, з`єднувальні шви з зовнішнього боку не ущільнив полімерними герметиками або ущільнюючими стрічками, заповнив зазори (шви) між віконним блоком та стіною монтажною піною попередньо не видаливши розпірні колодки, а кількість піни не була розрахована таким чином, щоб монтажний зазор було заповнено повністю без виходу монтажної піни за його межі, не ущільнив зазори з боку приміщення пароізоляційними стрічками (прокладками), не улаштував відкоси.

Крім цього, відповідачем було порушено вимоги положень національних стандартів України щодо використання кріпильних елементів, допустимих схем кріплення блоків до стіни та відстані між кріпильними елементами при монтажу конструкцій, використання розпірних клинів, що фіксують положення блоків.

Відповідачем, при розташуванні і конфігурації кріпильних елементів не було враховано вимогу п. Б.10 Додатку Б ДСТУ Б В.2.6-79:2009, відповідно до якої розташування і конфігурація кріпильних елементів не повинна призводити до утворення «містків холоду», що мають вплив на теплотехнічні параметри з`єднувального шва. Відповідачем не дотримано вимог п. Б.15 Додатку Б ДСТУ Б 5.2.6-79:2009 щодо граничних відстань між кріпильними елементами при монтажу віконних блоків до конструкцій стін.

Позивач вважає, що відповідачем не було належним чином виконано зобов`язання за Договором щодо монтажу 4 (чотирьох) метало-пластикових конструкцій вікон та балконних дверей за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вимог чинних в Україні будівельних норм і правил (п. 4. 6. Договору).

Позивач зазначає, що майнова шкода завдана йому недобросовісними діями відповідача, які полягали в неналежному виконанні умов Договору при монтажу метало-пластикових конструкцій вікон та балконних дверей, що призвели до втрати споживчих властивостей метало-пластикових конструкцій, необхідності у демонтажу та повторному монтажу конструкцій за рахунок позивача або виготовленні і монтажу нових конструкцій та становить суму, що дорівнює сумі договору - 28 516,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

При цьому, позивач зазначає, що згідно положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Позивач вказує на те, що виконання своїх зобов`язань перед відповідачем в частині прийняття і оплати метало-пластикових конструкцій та послуг з їх монтажу, належним чином підтверджується квитанцією ПАТ «Укрсоцбанк» N9 16043965 від 25.07.2016 про сплату на користь відповідача грошових коштів в розмірі 28 516,00 грн. згідно договору купівлі-продажу та монтажу метало-пластикових конструкцій № 145 від 16.06.2016.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, які полягають в тому, що майнова шкода, завдана діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач вважає, що оскільки метало-пластикові конструкції були придбані позивачем у відповідача для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, він є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» і має право на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції, відповідно до закону (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи (п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Зазначені вимоги підлягають задоволенню в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором (ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Позивач вказує, що відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» неналежне виконання зобов`язання по наданню послуг є підставою стягнення з відповідача пені у розмірі 3% вартості робіт, послуг за кожен день прострочення зобов`язання.

Як зазначає позивач, відповідно до умов Договору вартість робіт по виготовленню та встановленню метало-пластикових конструкцій складає суму в розмірі 28 516,00 грн., а, відповідно, 3% вартості становить - 855,48 грн. (28 516,00 грн. / 100 х 3).

Таким чином, станом на 05.08.2017, кількість днів простроченого відповідачем зобов`язання за Договором за період з 05.08.2016 по 05.08.2017 становить 365 календарних днів, а сума пені за кожен день прострочення зобов`язання складає загальну суму в розмірі 312 250,20 грн. (855,48 грн./день х 515 календарних днів періоду), які позивач просить стягнути з відповідача.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З огляду на викладене, позивач просить позов задовольнити.

07.08.2017 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді ОСОБА_3

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_3 від 16.08.2017, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору, та стягнення штрафних санкцій, було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

07.02.2019 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла позовна заява в новій редакції, подана на виконання вимог ухвали суду від 16.08.2017 про залишення позовної заяви без руху.

Розпорядженням керівника апарату суду С.О. Тромси від 11.03.2019 № 908 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/14769/17, провадження № 2/760/3149/19, в зв`язку з тимчасовим відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя на підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 195/1дп/15-19 від 25.01.2019.

11.03.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою суду від 14.03.2019, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору, та стягнення штрафних санкцій, та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

02.05.2019 до суду від представника відповідача ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

У поданому відзиві, як на підставу заперечень проти позову, представник відповідача, зокрема, зазначив про те, що ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» за замовленням позивача виготовляло та встановлювало металопластикові віконні та дверну конструкції на підставі укладеного Договору №145 від 16.06.2016. У погоджені строки замовлення позивача було виконане. За наслідками виконання робіт, позивач підписав Акт приймання-передачі робіт від 05.08.2016. Єдине зауваження клієнта, яке стосувалось замовлення, полягало в тому, що на балконні двері була встановлена ручка без захисту відкривання, хоча в замовленні зазначалось про необхідність встановлення ручки з захистом. Дана обставина була негайно усунена на місці. Виявилось, що ручка з захистом відкривання була встановлена на іншу віконну конструкцію позивача. Після проведення заміни ручок розбіжність була усунута та ОСОБА_1 підписав та передав виконавцям Акт, в якому зазначено, що претензій до якості та монтажу даних конструкцій він не має.

20.05.2019 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач повністю підтримує заявлені позовні вимоги, просить позов задовольнити, вказуючи на те, що у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами належне виконання зобов`язання за договором від 16.06.2016 №145 з монтажу метало-пластикових конструкцій відповідно до вимог чинних в Україні будівельних норм і правил.

Ухвалою суду від 17.06.2019, призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору, та стягнення штрафних санкцій, до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань, додаткових пояснень від позивача до суду не надійшло.

Представник відповідача ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв/клопотань з процесуальних питань від відповідача до суду не надійшло.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані обставини та приписи процесуального закону, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 16.06.2016 між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» був укладений договір купівлі-продажу та монтажу метало-пластикових конструкцій від 16.06.2016 № 145 в обсягу, що визначався Актом замовлення, який є додатком до Договору, а саме в кількості 4 (чотирьох) метало-пластикових конструкцій вікон та балконних дверей.

Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідно до цього Договору Покупець замовляє, а Продавець зобов`язується виготовити, передати та встановити (змонтувати) Покупцю металопластикові віконні/дверні конструкції (далі - Товар), а Покупець зобов`язується їх прийняти, оплатити вартість Товару та його монтажу.

Згідно п. 1.3 Договору, детальні характеристики Товару визначаються у Акті замовлення, який є невід`ємною частиною Договору і який складається за результатами проведених замірів та висловлених побажань Покупця. Актом замовлення, крім іншого, обраховується також вартість Товару з урахуванням доставки, підйому та монтажу. Акт замовлення підписується Покупцем та представником Продавця для підтвердження викладених в ньому обставин. До Акту замовлення надається Додаток, який є невід`ємною частиною Договору та Акту замовлення.

Відповідно до п. 1.5 Договору, Комплектація Товар передається та монтується разом з усіма його складовими елементами, визначеними Актом замовлення.

Згідно п. 1.6 Договору, Товар виготовляється з метою монтажу за такою адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна Товару за цим Договором складає: 28 516,00 грн. з ПДВ. В ціну Товару включено також вартість послуг доставки до місця, вказаного в п. 1.6 Договору, монтажу Товару.

Отже, згідно умов Договору відповідач зобов`язувався виготовити металопластикові конструкції, поставити позивачу та здійснити їх монтаж, а позивач зобов`язувався оплатити відповідачу вартість виготовлення та монтажу конструкцій.

Таким чином, між позивачем та відповідачем в частині, що стосується монтажу метало-пластикових конструкцій, було укладено договір підряду.

Судом встановлено, що згідно п.п. 3.1., 3.2, 3.4. Договору, 25.07.2016 року шляхом перерахунку грошових коштів в розмірі 28 516 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача в ПАТ «УКРСОЦБАНК», позивачем були виконанні зобов`язання по оплаті Договору в повному обсязі, що підтверджується квитанцією банку № 16043965 від 25.07.2016.

05.08.2016 відповідачем був виконаний монтаж 4 (чотирьох) металопластикових конструкцій вікон та балконних дверей за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту претензії, яку позивач направив 13.08.2016 на адресу ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС», вбачається, що після установки 4 (чотирьох) металопластикових конструкцій, за виготовлення і монтаж яких позивачем було сплачено відповідно до квитанції № 16043965 від 25.07.2016 грошову суму в розмірі 28 516,00 грн., позивачем було виявлено недоліки, а саме, монтаж конструкцій був виконаний без дотримання вимог, передбачених положеннями ДСТУ Б В.2.6.-79:2009. ДСТУ-Н Б В.2.6.-146:2010. ДБН В.2.6-31:2006.

Крім цього, позивач у претензії зазначає, що після підписання ним акту приймання-передачі робіт (послуг) від 05.08.2016, окрім зауважень зазначених у акті (відсутність балконної засувки на одній з конструкцій), були виявлені недоліки склопакету (мітка маркеру синього кольору на склі з внутрішньої сторони склопакету) та значне пошкодження на одній з конструкцій профілю рами вікна по зовнішній грані.

Також у претензії позивач вказував, що фурнітура не відрегульована, оскільки деякі запірні планки встановлені так, що запірна цапфа ледь заходить в запірну планку, так як запірні планки встановлені зі зміщенням відносно міток на профілі, очевидно, зроблених на виробництві, що, об`єктивно, не є нормальною роботою фурнітури,яка має виконувати функцію захисту від злому.

Враховуючи викладене, позивач просив вирішити питання компенсації йому шкоди, завданої внаслідок порушення виконавцем регламенту монтажних робіт неналежного сервісу та виявлених дефектів, що, очевидно, пов`язані з процесом виготовлення, транспортування та (або) монтажу конструкцій, в розмірі суми оплати послуг з монтажу - 2 200,00 грн.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається зі ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору га вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відповідно до п.7 Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляд цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів: надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності.

Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Визначаючи характер спірних правовідносин між сторонами та виходячи з дійсних обставин справи, наявних доказів, суд приходить до висновку, що фактично між позивачем та відповідачем укладено оплатний, двосторонній, консесуальний договір про виконання робіт за винагороду - договір побутового підряду, тому вони регулюються положеннями глави 61ЦК України «Підряд», Закону України «Про захист прав споживачів», що також відповідає п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Відповідно до п.п. 2,6 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до положень ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду є публічним договором.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

Судом встановлено, що при укладенні договору сторонами погоджені усі істотні умови його договору відповідно до предмету, у тому числі стосовно вартості замовлених робіт, попередньої оплати тощо, що відповідає вимогам ст. 866 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, у поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС», зокрема, вказав на те, що ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС» за замовленням позивача виготовляло та встановлювало металопластикові віконні та дверну конструкції на підставі укладеного Договору №145 від 16.06.2016. В погоджені строки замовлення позивача було виконане. За наслідками виконання робіт, позивач підписав Акт приймання-передачі робіт від 05.08.2016. Єдине зауваження клієнта, яке стосувалось замовлення, полягало в тому, що на балконні двері була встановлена ручка без захисту відкривання, хоча в замовленні зазначалось про необхідність встановлення ручки з захистом. Дана обставина була негайно усунена на місці. Виявилось,що ручка з захистом відкривання була встановлена на іншу віконну конструкцію позивача. Після проведення заміни ручок розбіжність була усунута та ОСОБА_1 підписав та передав виконавцям Акт, в якому зазначено, що претензій до якості та монтажу даних конструкцій він не має.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд зазначає, що цивільний процес здійснюється на засадах змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторонами 05.08.2016 узгоджено та підписано Акт приймання-передачі робіт послуг, з якого вбачається, що замовник, ОСОБА_1 , з однієї сторони і представник виконавця, ТОВ «ОВК «Стімекс», з другої сторони, склали даний Акт про те, що ТОВ «ОВК «Стімекс», були поставлені і змонтовані металопластикові конструкції в кількості 4 згідно договору № 145 від 15.06.2016, за адресою: АДРЕСА_1 .

Претензій до якості і монтажу даних конструкцій позивач не має.

Як вбачається з Акту, єдине зауваження клієнта, яке стосувалось замовлення, полягало в тому, що на балконні двері була встановлена ручка без захисту відкривання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладений Договір між сторонами був виконаний належним чином та в повному обсязі.

У справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач не виконав послуги, зазначені в Договорі № 145 від 16.06.2016.

При підписанні Акту-приймання виконаних робіт позивачем заперечень щодо неналежного виконання договору надано не було.

На обґрунтування обставин істотного порушення умов договору позивач, зокрема, вказував на Акт приймання-передачі робіт від 05.08.2016.

Разом з тим, суд не приймає до уваги як належний доказ примірник Акту приймання-передачі робіт від 05.08.2016., який долучений позивачем до позовної заяви на підтвердження заявлених позовних вимог, та який не є ідентичним наданому суду представником відповідача примірнику Акту виконаних робіт від 05.08.2016, оскільки в Акті, який надано позивачем взагалі відсутні будь-які претензії до якості і монтажу конструкцій. Натомість, у претензії позивач вказує на зазначення у акті приймання-передачі послуг від 05.08.2016 «відсутність балконної засувки на одній із конструкцій».

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те що обставини, на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог, зокрема, щодо порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів», не знайшли свого об`єктивного підтвердження в ході розгляду справи, враховуючи також те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про невиконання робіт або неналежне їх виконання ТОВ «Оптово-виробнича компанія «СТІМЕКС», а тому суд вважає позов необґрунтованим, безпідставним та недоведеним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 15, 16, 202, 204, 205, 509, 526, 530, 626, 627, 629, 839, 840, 843, 846, 849, 865 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «СТІМЕКС» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договору та стягнення штрафних санкцій, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.07.2024 року.

Суддя О.М. Букіна