Ухвала

від 02.08.2024 по справі 760/16850/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16850/24 Провадження №1-кс/760/7333/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

30 липня 2024 р. м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників третьої особи стосовно майна якої вирішується питання - захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Солом`янського районного суду м. Києва, клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023110300000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3, ст. 204 КК України, та додані до нього матеріали,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду м. Києва звернувся прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023110300000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 204 КК України.

Клопотання обґрунтовує тим, що детективами Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області розслідується кримінальне провадження № 72023110300000018 від 13.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.3 ст.204 КК України. Відповідно до матеріалів досудового розслідування, невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території м. Києва та Київської області, здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - рідин, що використовуються в електронних сигаретах торгової марки «CHASER», що становлять загрозу для життя і здоров`я людей. На причетність до вчинення вказаного кримінального правопорушення перевіряються: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , які діють за попередньою змовою між собою відповідно до визначених обов`язків. Причетність ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до незаконної діяльності (виробництва та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів) підтверджується допитами свідків, протоколами огляду місцевості, речей та документів, протоколами НСРД та іншими матеріалами кримінального провадження. Досудовим розслідуванням встановлено, що незаконне виробництво підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) вказані особи, без отримання ліцензії на право виготовлення підакцизних товарів (рідин, що використовуються в електронних сигаретах) здійснюють використовуючи реєстраційні документи ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (ЄДРПОУ 44182550). Торгова марка «CHASER LAB» зареєстрована за ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» (свідоцтво 337150, дата реєстрації 05.09.2023, дата подання заявки 07.09.2021). Незаконно виготовлена підакцизна продукція (рідини, що використовуються в електронних сигаретах) в порушення ст. 226.1 Податкового кодексу України не маркується акцизною маркою. 19.07.2024 на підставі ухвал слідчих суддів Солом`янського районного суду були проведені обшуки у складських приміщеннях за місцями незаконного виробництва та зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів (рідини, що використовуються у електронних сигаретах торгової марки «CHASER» без марок акцизного податку), у офісному приміщенні ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ», за місцями проживання організаторів незаконної діяльності, а також у транспортних засобах, які використовувалися у злочинній діяльності, а саме: м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи); м. Київ, вул. Пост - Волинська, 5 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);м. Київ, вул. Івана Дзюби, 7-А (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи); м. Київ, вул. Проектна, 3 (користувач ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи);м. Київ, вул. Борщагівська, 97-А (користувач складськими приміщеннями ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та інші зазначені вище пов`язані з товариством особи). VOLKSVAGEN CRAFTER, номер та серія знака НОМЕР_1 (VIN: НОМЕР_2 ) власником якого є ОСОБА_20 . Дата придбання 26.10.2023; HUNDAI I30, номер та серія знака НОМЕР_3 (VIN: НОМЕР_4 ) власником якого є ОСОБА_12 . Дата придбання 27.02.2021. BMW M 340I, номер та серія знака НОМЕР_5 (VIN НОМЕР_6 ) користувач ОСОБА_8 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 07.05.2023. BMW M3 COMPETITION, номер та серія знака НОМЕР_7 (VIN НОМЕР_8 ) користувач ОСОБА_7 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 13.04.2024. AUDI RS Q8, номер та серія знака НОМЕР_9 (VIN НОМЕР_10 ) власником якого є ОСОБА_9 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. Дата придбання 14.04.2024; Будинок за адресою: АДРЕСА_1 (користувач ОСОБА_7 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності; Квартира за адресою: АДРЕСА_2 власником якої є ОСОБА_21 , користувач ОСОБА_8 , який є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» та співорганізатором незаконної діяльності. За результатами обшуків за вказаними вище адресами були виявлені та вилучені незаконно виготовлені підакцизні товари (рідини, що використовуються у електронних сигаретах торгової марки «CHASER» без марок акцизного податку) на загальну суму понад 100 000 000 грн, комп`ютерна техніка, телефони та інші електронні носії інформації, які містять інформацію на підтвердження незаконної діяльності, документі на підтвердження незаконної господарської діяльності, транспортні засоби (знаряддя злочину), грошові кошти у загальній сумі 91 500 грн, 122 700 доларів США отримані від незаконної діяльності та інші речі, які мають доказове значення у кримінальному проваджені. За результатом обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання одного з організаторів незаконної діяльності та співзасновника ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» ОСОБА_8 був виявлений та вилучений належний останньому мобільний телефон iPhone 12 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_11 , IMEI 2 НОМЕР_12 синього кольору та 2 стартових пакети НОМЕР_13 . Номери сім карток НОМЕР_14 та НОМЕР_15 . Виявлений та вилучений електронний пристрій (мобільний телефон) містить інформацію, яка після огляду та фіксування її у протоколі, буде мати доказове значення у кримінальному провадженню, а саме фотографії, чати (переписки), робочі групи у месенджерах на підтвердження незаконної діяльності з приводу реалізації (збуту) незаконно виготовленої підакцизних товарі. Крім цього, після огляду та аналізу інформація, яка міститься у вказаній електронній техніці, буде спряти встановленню ролі кожного учасника (працівника) групи осіб (організатора, пособників та інше). Наявність інформації, яка має доказове значення по кримінальному провадженню, також дає органу досудового розслідування обґрунтовані підстави вважати, що вказана електронні пристрої є знаряддям скоєння кримінального правопорушення, враховуючи що він використовувався фігурантом кримінального провадження, для здійснення незаконної діяльності. Виявлене та вилучене майно буде підтверджувати фак незаконного придбання, транспортування, зберігання та збуту незаконно виготовленої підакцизної продукції кінцевому споживачу. Вилучені речі, на виконання вимог ст. 91 КПК України, будуть сприяти встановленню обставин (способу) здійснення незаконної діяльності винних осіб, коло яких встановлюється. Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено. Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли ї надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті. 20.07.2024 року, враховуючи положення ст. 98 КПК України, виявлені та вилучені речі зазначені вище, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Підстави та обґрунтування вказані вище. З метою збереження вилучених речей та документів, які визнані речовим доказом по кримінальному провадженню, запобіганню можливості їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуження, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні на них арешту.

В судове засідання прокурор з`явився, клопотання підтримав, зазначив, що з марки телефону IPhone не може бути здійснено копіювання, тому була необхідність у вилученні зазначеного майна. На цей час огляд його ще не проведений, у зв`язку з великою завантаженістю.

Представники особи стосовно майна якої вирішується питання в судове засідання з`вились, проти задоволення клопотання про арешт майна заперечували, надали до матеріалів справи письмові пояснення та докази.

Як вбачається з письмових пояснень представника, по - перше, прокурор Київської обласної прокуратури звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотання про арешт майна з порушенням строків, визначених ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), а саме 23 липня 2024 року, про що вказує відмітка про його отримання. При цьому, в клопотанні прокурора, жодним чином не вмотивовано поважність причин тривалого пропуску звернення із вищевказаним клопотанням. По - друге, клопотання про арешт майна прокурора Київської обласної прокуратури є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки, прокурором не додано жодних належних та допустимих доказів, які вказують на обґрунтованість накладення арешту на майно, навіть Ухвалу про дозвіл на проведення обшуку за вищезазначеною адресою було не додано до клопотання. До клопотання про накладення арешту на майно додано лише витяг з ЄРДР, постанову про зміну слідчої групи (групи детективів), яка здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні та визначенні старшого слідчої групи (групи детективів) та постанову про призначення групи прокурорів. По - третє, прокурор в клопотанні зазначає, що 20 липня 2024 року, враховуючи положення ст. 98 КПК України, виявлені та вилучені речі зазначені вище, визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні, підстави та обґрунтування вказані вище. Проте прокурор до клопотання не додав постанову про визнання речовим доказом, не зазначив за якими критеріями вилучені речі є речовими доказами, як того вимагається ст. 98 КПК України, а тільки обмежився цитуванням статті 98 КПК України, яка визначає загальні підстави для визнання майна речовим доказом. Також, клопотання не містить обґрунтування критеріїв речового доказу майна, яке планується арештувати. Згідно змісту ст. 171 КПК України основний зміст клопотання про арешт майна повинно містити обгрунтування необхідності накладення арешту на майно, натомість клопотання містить детальний виклад обставин кримінального правопорушення, а щодо обгрунтування необхідності накладення арешту на майно прокурор також обмежився переліком статей КПК України, які регулюють питання накладення арешту на майно, не конкретизувавши ознак речових доказів вилучених речей у даному кримінальному провадженні. Звертаючись з клопотанням про арешт майна, яке вилучене в ході обшуку місця мешкання ОСОБА_8 , прокурор не обґрунтував його тим, що вилучене майно має відомості про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, має значення речових доказів у кримінальному провадженні № 72023110300000018, та у разі повернення власнику може бути втрачено або знищено. Однак, сторона захисту вважає, що клопотання прокурора про накладення арешту на майно не містить об`єктивних даних, які б вказували на те, що вилучене саме у ОСОБА_8 мобільного телефону, з огляду на обставини, які розслідуються в рамках кримінального провадження № 72023110300000018, відповідають критеріям визначеним у ст. 98 КПК України. Звертаємо увагу Суду, що ні клопотання прокурора, ні додані до нього матеріали не містять відомостей про те, що вилучений за місцем проживання ОСОБА_8 мобільний телефон стосується обставин даного кримінального провадження, та чи є предметом чи знаряддям вчиненого кримінального правопорушення, та чи містять відомості про обставини вчинення зазначених кримінальних правопорушень. У даному випадку, тимчасово вилучений мобільний телефон не є знаряддям злочину, не містить будь-яких ознак які б вказували, що вони використовувалися для вчинення злочину, а тому власник був позбавлений права на вільне володіння та розпорядження своїм майном. Прокурор, лише з метою узаконення безпідставного вилучення майна, звертається до суду з клопотанням про накладення на нього арешту, тим самим перекладаючи відповідальність за передчасне, безпідставне його вилучення на судові органи, оскільки жодним чином вилучене майно не відноситься до розслідуваного кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. За таких обставин, судовий контроль під час виконання ухвали про дозвіл на проведення обшуку було порушено, з огляду на те, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України. Будь- яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Вказане узгоджується з позицією ЄСПЛ, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті положень, якими регулюється право власності та суміжні права - володіння майном повинно бути законним (справа «Ятрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (справа «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (справа «Спорронг та Льоннрот проти Швеції»), Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які Королівства»). Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Клопотання прокурора про арешт транспортного засобу не містить належного обгрунту вання мети накладення арешту в розумінні ст. 170, 98 КПК України. Таким чином, автомобіль, що був вилучений під час проведення його обшуку, підлягає негайному поверненню законному власнику цього майна, з огляду на те, що прокурором не обгрунтовано та не доведено, що транспортний засіб використовувався для транспортування зазначених в ухвалі речовин, так само, не може бути накладено арешт на майно свідка у кримінальному проваджені. Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов 'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з ст. ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є недоторканним і гарантується державою. Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обгрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07). В даному випадку зважаючи на те, що клопотання про арешт майна не містить належного обґрунту вання щодо наявності законних підстав для накладення арешту, тому відсутні підстави у його задоволенні. Відповідно до ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Як передбачено п.2 ч. 1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Згідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Враховуючи наведені у даному клопотанні доводи, можна зробити висновок про те, що клопотання про накладення арешту є незаконним, передчасним та не обґрунтованим, а тому,

Вислухавши прокурора та представників особи стосовно майна якої вирішується питання про арешт майна слідчим суддею було встановлено наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №72023110300000018, 13.11.2023 року до ЄРДР було внесено кримінальне провадження з правовою кваліфікацією за ч. 2, ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений період часу, на території Київської області, здійснюють незаконне виготовлення підакцизних товарів - тютюнових виробів, а саме рідин, які використовуються у електронних сигаретах торгової марки CHASER, що становлять загрозу для життя здоров`я людей (а.с. 7).

Також, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №72023110300000018, 22.07.2024 року до ЄРДР було внесено інформацію щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, у зв`язку з тим, що ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та іншими особами у період з 06.04.2021 року по теперішній час здійснюють легалізацію (відмивання) майна, одержавного злочинним шляхом (а.с. 34 - 35).

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року клопотання старшого детектива відділу детективів Підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_22 , погоджене прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про проведення обшуку, задоволено частково. Надано дозвіл детективам Територіального управління БЕБ у Київській області у кримінальному провадженні №72023110300000018 від 13.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 204 КК України на проведення обшуку приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_21 , користувач ОСОБА_8 , з метою виявлення та вилучення: незаконно виготовлених підакцизних товарів - тютюнових виробів у вигляді сигарет, тютюнових сумішей для кальянів, електронних сигарет та рідин, що використовуються у електронних сигаретах невідомого походження, відомих брендів, із акцизними марками іноземних країн або взагалі без марок акцизного податку, а також із підробленими марками акцизного податку; чорнових, друкованих та рукописних записів обліку продажу незаконно виготовлених підакцизних товарів, знарядь скоєння кримінального правопорушення; обладнання для незаконного виробництва, фасування, упакування підакцизних товарів - тютюнових виробів у вигляді сигарет, тютюнових сумішей для кальянів, електронних сигарет та рідин, що використовуються у електронних сигаретах; а також огляд та копіювання інформації з електронних носіїв інформації: системних блоків, ноутбуків, флеш - накопичувачів, оптичних носіїв інформації, засобів мобільного зв`язку, магнітних носіїв інформації, відео-реєстраторів, камер відеоспостереження, систем аудіо та відео фіксації. При проведенні обшуку, за наявності такої потреби, слідчий може залучати як спеціалістів працівників відповідних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій для надання технічної допомоги з відкриття замкнених приміщень (а.с. 37 - 38).

Відповідно до протоколу обшуку від 19 липня 2024 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , у ході проведення обшуку виявлено: стартовий пакет із серійним номером Еsim 111040567298, стартовий пакет із серійним номером НОМЕР_16 , мобільний телефон iPhone 12 Pro Max синього кольору IMEI 1: НОМЕР_11 , IMEI 2: НОМЕР_12 (а.с. 39 - 44).

Постановою про визнання речовими доказами від 20 липня 2024 року, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №72023110300000018 від 13.11.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України, вилучений за результатом обшуку квартири, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання одного з організаторів незаконної діяльності та співзасновника ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» ОСОБА_8 належний йому мобільний телефонiPhone 12 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_11 IMEI 2: НОМЕР_12 синього кольору та 2 стартові пакети НОМЕР_13 , номери сім карток НОМЕР_14 та НОМЕР_17 (а.с. 39 - 44).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Представниками особи стосовно якої вирішується питання про арешт майна зверталась увага слідчого судді на той факт, що Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року було надано дозвіл на огляд та копіювання інформації з електронних носіїв інформації; системних блоків, ноутбуків, флеш - накопичувачів, оптичних носіїв інформації, засобів мобільного зв`язку, магнітних носіїв інформації, відео - реєстраторів, камер відеоспостереження, систем аудіо та відео фіксації.

При цьому, слідчим суддею враховано пояснення прокурора, щодо неможливості здійснення копіювання даних даної моделі телефону під час проведення обшуку у зв`язку з чим є необхідним проведення його огляду у встановленому законом порядку, а також прийнято до уваги те, що ОСОБА_8 є співзасновником ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ» з приводу діяльності якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні.

З матеріалів клопотання та доданих до нього документів вбачається що мобільний телефон iPhone 12 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_11 , IMEI 2: НОМЕР_12 синього кольору та 2 стартові пакети НОМЕР_13 , номери сім карток НОМЕР_14 та НОМЕР_17 , які належать ОСОБА_8 , було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №72023110300000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2023 року.

Прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна в строки, встановлені КПК України, шляхом направлення клопотання та доданих до нього доказів засобами поштового зв`язку.

Таким чином, клопотання подане прокурором Солом`янської окружної прокуратури в м. Києві ОСОБА_23 та додані до нього документи містять у собі підстави, у зв`язку з якими необхідно здійснити арешт майна та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України.

Тож, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.

Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов`язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням введеного в Україні воєнного стану, принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні прокурора, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та зашкодити інтересам держави.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170 - 175, 309, 372, ч. 2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №72023110300000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3, ст. 204 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 19 липня 2024 року в ході проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальному провадженні №72023110300000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2023 року, а саме: мобільний телефон iPhone 12 Pro Max IMEI 1: НОМЕР_11 IMEI 2: НОМЕР_12 синього кольору та 2 стартові пакети НОМЕР_13 , номери сім карток НОМЕР_14 та НОМЕР_15 , які належать ОСОБА_8 .

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту оголошення. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складено 02 серпня 2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1