Ухвала

від 01.08.2024 по справі 520/20844/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 серпня 2024 р. Справа № 520/20844/24Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Мороко А.С., розглянувши матеріали позовної заяви Липецької сільської ради до Північно - східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку -

ВСТАНОВИВ:

Липецька сільська рада звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати висновок Північно-східного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2024-05-06- 007149-a від 11 липня 2024 року.

Вирішуючи питання, викладені у ч.4 ст. 169 КАС України, суд прийшов до висновку, що поданий позов підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, в якості представника позивача в позовній заяві зазначено ОСОБА_1 , якою підписано та подано позовну заяву до суду через функціонал "Електронний суд".

На підтвердження своїх повноважень до матеріалів справи залучено фотокопію довіреності від 06.12.2022.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 59 КАС України, довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Згідно з ч.4 ст.59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Частиною 6 ст. 59 КАС України, передбачено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є право відношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 7 статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Водночас, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.06.2022р. у справі №303/4297/20, згідно з якою, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництвом юридичної особи можуть бути вчинені за довіреністю процесуальні дії працівника, який не очолює цю особу, не входить до її виконавчого органу, але який є працівником такої юридичної особи і до трудових обов`язків якого належить представництво інтересів у суді, відтак, такий працівник має бути уповноваженим на це відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема посадової інструкції, а не довіреності.

Так, 29 грудня 2019 року набрав чинності Закон України від 18 грудня 2019 року №390-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» (далі - Закон №390-IX). Відповідно до цього Закону правила самопредставництва юридичної особи були поширені не тільки на її керівника та членів виконавчого органу, але й на будь-кого іншого, хто уповноважений діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Інакше кажучи, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 60 ЦПК України, стаття 58 ГПК України, стаття 57 КАС України). Повноваження саме цих представників підтверджують документи, визначені у частинах першій і четвертій статті 62 ЦПК України, частинах першій і четвертій статті 60 ГПК України, частинах першій і четвертій статті 59 КАС України.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроєкту №2261 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення в суді» від 15 жовтня 2019 року, який 18 грудня 2019 року ухвалили як Закон № 390-IX, право юридичної особи на особисте представництво у судах штатними працівниками скасувала реформа трьох процесуальних законів 2017 року, що негативно вплинуло на можливість юридичної особи здійснювати самопредставництво. Крім того, у кримінальному процесі збереглася можливість реалізації права на самопредставництво юридичної особи її працівником (частина друга статті 58 Кримінального процесуального кодексу України). Тому, ухвалюючи Закон №390-IX, парламент поширив інститут самопредставництва юридичної особи в суді не тільки на її керівника або члена виконавчого органу, як це було, починаючи з 15 грудня 2017 року, але й на будь-яку іншу особу, уповноважену на це за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом).

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є адвокатом або доказів того, що вона уповноважений діяти від імені Липецької сільської ради в порядку самопредставництва юридичної особи саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, представником позивача не надано доказів того, що вона є працівником Липецької сільської ради і до її трудових обов`язків входить представництво інтересів в суді цього товариства.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази, що б засвідчували можливість підписанта діяти від імені позивача за правилами самопредставництва останнього, як і немає підтвердження того, що підписант є адвокатом.

Щодо доданої до адміністративного позову скан-копії довіреності від 06.12.2022, суд зазначає, що остання не засвідчена у встановленому законом порядку та є скан-копією, а отже, не є документом, що підтверджує право особи, яка підписала адміністративний позов на вчинення такої дії.

Згідно ст. 58 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім`я однієї особи або кількох осіб.

Разом з цим, відповідно до пунктів 1, 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо) (п. 1); засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них (п. 10).

Згідно з п. 3.3 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, вірність копії документа, виданого фізичною особою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Аналізуючи наведені норми слід дійти висновку, що долучена до матеріалів позову копія довіреності не завірена у встановленому законом порядку, а тому, не може вважатися належним документом, що підтверджує повноваження представника ОСОБА_1 на здійснення від імені Липецької сільської ради процесуальних прав та обов`язків, у тому числі на підписання позовної заяви, а отже, позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій від імені позивача не підтверджено у встановленому законом порядку.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 05.01.2018 у справі К/9901/224/18, від 01.03.2018 у справі №812/1121/17, зокрема: якщо світлокопія довіреності представника не засвідчена або засвідчена самим представником, то така світлокопія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника.

Таким чином, додана до адміністративного позову представником позивача копія довіреності від 06.12.2022 не є документом, що посвідчує повноваження представника на підписання та подачу адміністративного позову від імені Липецької сільської ради.

Також, суд звертає увагу на сам зміст довіреності від 06.12.2022, у відповідності до якої ОСОБА_1 може представляти інтереси Довірителя у всіх органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, органах нотаріату, тощо у т.ч. перед фізичними особами (ФОП), для чого Представник має право від імені Довірителя та в його інтересах:

- укладати будь-які договори в т.ч. договори доручення, комісії, оренди, перевезення, позики, позички, зберігання, закупівлі товару, купівлі-продажу, міни, підряду, послуг, страхування, тощо; учиняти необхідні дії на укладання таких договорів, що необхідні Довірителю для здійснення діяльності;

- на виконання цієї довіреності розписуватися за Довірителя; подавати документи, заяви, пояснення, заперечення; сплачувати платежі; отримувати грошові кошти, документи, витяги, виписки, довідки, висновки, рішення, акти, протоколи, дозволи, свідоцтва та інші документи, що необхідні Довірителю для здійснення діяльності.

Тобто, вказаною довіреністю не передбачено право ОСОБА_1 представляти інтереси Липецької сільської ради саме у судах (у тому числі, і в Харківському окружному адміністративному суді) та вчинювати дії, надавати документи, підписувати позовну заяву та інше саме у судах.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підписано представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва, а тому, слід вважати, що адміністративний позов подано особою, яка не має права його підписувати.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Керуючись статтями 169, 293, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Липецької сільської ради до Північно - східного офісу Держаудитслужби про визнання протиправним та скасування висновку - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.С.Мороко