Постанова

від 21.02.2024 по справі 374/23/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 374/23/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/4284/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Ящуку Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 6 жовтня 2023 року (суддя Юрченко С.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Занд-Трейд» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, зобов`язання повернути трудову книжку,

встановив:

у січні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ТОВ «Занд-Трейд» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості по заробітній платі з 27 червня 2022 року по 11 грудня 2022 року у розмірі 4 672,58грн; зобов`язати ТОВ «Занд-Трейд» повернути йому трудову книжку та стягнути з ТОВ «Занд-Трейд» середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 26 травня 2022 року по день прийняття судом рішення у даній справі.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що працював на посаді диспетчера ТОВ "Занд-Трейд" з 13 серпня 2020 року по 30 серпня 2021 року. 31 серпня 2021 року він звільнився, однак відповідачем не було сплачено заборгованість по заробітній платі та не проведено повного розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 25 травня 2022 року стягнуто з ТОВ "Занд-Трейд" на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 65 811,32грн з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 25.05.2022 у розмірі 30 000грн та витрати на відшкодування судового збору у розмірі 500,66грн.

Позивач посилався на те, що відповідачем рішення Ржищівського міського суду Київської області від 25 травня 2022 року виконано лише 11 грудня 2022 року, тобто більше ніж через 5 місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, тому у нього виникло право на отримання компенсації втрати частини доходу за період, коли рішення суду протиправно не виконувалося відповідачем, у розмірі 4 672,58 грн.

Крім того, позивач зазначав, що відповідач станом на день звернення до суду з цим позовом не видав йому трудову книжку, чим порушує його трудові права та внаслідок чого він не може у встановленому законом порядку працевлаштуватись і він має право на

отримання середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 6 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Занд-Трейд» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості по заробітній платі за період з 27 червня 2022 року по 11 грудня 2022 року у розмірі 4 672,58грн, а також витрати по відшкодуванню судового збору у розмірі 1073,60грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов`язання повернути трудову книжку, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач зазначає, що згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення, при затримці видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. У разі відсутності працівника на робочому місці в останній робочий день, та відсутності згоди на пересилання трудової книжки поштою, роботодавець зобов`язаний надіслати працівнику поштове повідомлення та зазначити про необхідність отримання трудової книжки.

Позивач стверджує, що відповідач не направив йому повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, тому відсутність його згоди на надсилання йому трудової книжки зумовлена бездіяльністю відповідача у виді не надсилання поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

Позивач вважає, що роботодавець не вжив усіх необхідних дій, які повинні бути виконані при звільненні працівника, а відтак відповідач має відшкодувати середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, викликаного невидачею (затримкою видачі) трудової книжки.

Крім цього позивач зазначає, що в нього відсутній обов`язок доводити факт неможливості працевлаштування без трудової книжки, оскільки відповідно до вимог чинного трудового законодавства сама відсутність трудової книжки свідчить про його неможливість працевлаштуватися на законних підставах.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що не реалізація із власної волі працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення, не може мати наслідком юридичну чи матеріальну відповідальність роботодавця, оскільки видача трудової книжки роботодавцем здійснюється не на його розсуд, а є його прямим обов`язком, невиконання якого свідчить про наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути трудову книжку у судовому порядку.

Крім цього позивач зазначає, що наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву не був йому направлений у порядку, передбаченому статтею 178 ЦПК України, що є грубим порушенням норм процесуального права, оскільки право позивача знайомитися з матеріалами справи не скасовує обов`язок відповідача направити екземпляр відзиву позивачу та надати суду докази такого направлення.

Позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що трудова книжка не була вчасно надана позивачу у зв`язку з її нібито вилученням в ході обшуку, так як згідно інформації, наданої на запит суду слідчим СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві Островерховим Д.Ю., в ході обшуку, проведеного 4 листопада 2021 року в рамках

кримінального провадження № 42021102070000199, що серед переліку вилучених речей та документів, відсутня книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Відтак відповідач у своєму відзиві посилався на обставини, які фактично були відсутні.

Крім цього позивач вказує, що доводи відповідача, що трудова книжка була видана в день звільнення - 13 вересня 2023 року є безпідставними, оскільки, згідно відомостей з особистого електронного кабінету Пенсійного фонду України, він звільнений 30 серпня 2023 року за угодою сторін.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідач ТОВ «Занд-Трейд», будучи належним чином повідомленим про день та час судового розгляду, шляхом направлення судової повістки-повідомлення через систему електронний суд (с.с.191), явку свого представника у судове засідання не забезпечило, клопотань про його перенесення не подавало, тому відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що з 13 серпня 2020 року по 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 працював диспетчером у ТОВ «Занд-Трейд».

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 25 травня 2022 року у справі № 374/365/21 встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з 30 серпня 2021 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Цим же рішенням стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАНД-ТРЕЙД" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01.10.2020 по 30.08.2021у розмірі 65 811,32грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2021 по 25.05.2022 у розмірі 30 000грн.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 25 травня 2022 року виконано 12 грудня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок позивача.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені строки виплати заробітної плати та виконання рішення суду.

Рішення суду у цій частині не оскаржується, тому відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов`язання повернути трудову книжку, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до підприємства за отриманням трудової книжки особисто чи про направлення її поштою, а також того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості працевлаштуватися через відсутність трудової книжки.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, у редакції на час звільнення позивача, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про

звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1217-IX від5 лютого 2021 року«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі», який набрав чинності 10 червня 2021 року, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно пункту 4.2. вищезазначеної Інструкції, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому

поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену

адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Тобто визначальним для застосування цих положень є встановлення вини роботодавця у затримці видачі працівнику трудової книжки.

З пояснень позивача встановлено, що за місцем реєстрації відповідача або за місцем знаходження його офісу у місті Києві він не працював, його місце роботи було визначено у с. Трипілля Київської області. Також позивач зазначав, що з квітня 2021 року він був переведений на віддалену - дистанційну форму роботи.

Відповідно до статті 60 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Під час апеляційного розгляду позивач не заперечував, що до офісу відповідача у місті Києві за отриманням трудової книжки він не звертався, обмежившись телефонними дзвінками, також не направляв письмову заяву про пересилання трудової книжки поштою.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не надання позивачем доказів, що трудова книжка у день звільнення не була видана позивачу з вини відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача повернути трудову книжку позивачу, оскільки позивач за трудовою книжкою до відповідача не звертався.

У разі відмови відповідача видати позивачу трудову книжку при його зверненні, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.

З приводу стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частина 5 статті 235 КЗпП України на час звільнення позивача не містила норми, яка передбачала виплату працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу.

Зазначена норма, у редакції Закону України № 1217-IX від 5 лютого 2021 року, передбачає, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини

власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогул.

Доводи апеляційної скарги, що виплата середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки передбачено Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки Інструкція не є нормативним актом, а крім того, прийнята до внесення змін до частини 5 ст. 235 КЗпП України.

Також необхідно враховувати, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач не зазначав, що відповідач не видав йому трудову книжку, створюючи штучні умови для отримання середнього заробітку.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, оцінив надані докази, однак застосував норми матеріального права, які втратили чинність на час звільнення позивача, тому колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 6 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в цій частині в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук