Ухвала

від 31.07.2024 по справі 759/22274/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/22274/21 Головуючий у суді першої інстанції - Шум Л.М.

Номер провадження № 22-ц/824/14195/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

31 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітніх дітей, внесення частини аліментів на особистий банківський рахунок дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 26 червня 2024 року засобами поштового зв`язку, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд доходить висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження враховуючи наступні підстави.

Відповідно до положень ст.354 ЦПК України (станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 12 червня 2023 року було ухвалено оскаржуване рішення, дата складення повного тексту не вказана (а.с.212-215).

Таким чином, останнім днем для подачі апеляційної скарги слід вважати 12 липня 2023 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був залученим до участі в справі та був повідомлений про розгляд справи, оскільки ним подано зустрічну позовну заяву та він був присутній в судовому засіданні 12 червня 2023 року (а.с.209-210).

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, повний текст оскаржуваного рішення було надіслано судом: 19 червня 2023 року, а оприлюднено: 22 червня 2023 року.

В подальшому, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 26 червня 2024 року засобами поштового зв`язку, в якій просить, зокрема, поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Вказане клопотання мотивовано тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки оскаржуване рішення ним отримано 27 травня 2024 року, то останній вважає, що в такому разі строк на подання апеляційної скарги спливає 26 червня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року.

Колегія суддів дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, виходячи із наступного.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини справи. Поновлення пропущеного з поважних причин строку на апеляційне оскарження є одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на доступ до суду. Право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене строком звернення до суду. Встановлення строку оскарження судового рішення обумовлене необхідністю дотримання такого елемента принципу верховенства права, як правова визначеність.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення, суд має дотриматися балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до суду та принципом правової визначеності, обґрунтувавши підстави для його поновлення та виклавши мотиви, чи виправдовують вони втручання у принцип правової визначеності (res judicata).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Практика ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії»), заява № 68490/01). Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява № 45783/05, пункт 33). Норми, що регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, пункти 22, 23).

Отже, встановлення процесуальних строків передбачено законом з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

Також згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Одним з елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення у справі відповідно до запроваджених державою процедур. При цьому забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає, як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду належним чином обґрунтувати свою відповідь на доречні доводи особи, яка оскаржує судові рішення, у разі відмови в такому перегляді.

Згідно з практикою ЄСПЛ поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції й брав активну участь у розгляді даної справи, про що, зокрема, свідчить протокол судового засідання від 12 червня 2023 року (день ухвалення оскаржуваного судового рішення).

Враховуючи зазначене, апеляційний суд доходить висновку, що вказане не підпадає під підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження як подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі у ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та обов`язки.

Визначення обставин непереборної сили міститься в Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Відповідно до положень ч.2 ст.14-1 вказаного вище закону Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Разом з тим, в поданому апелянтом клопотанні не міститься обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили.

Таким чином, оскільки апелянт був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи, що апеляційну скаргу було подано більше ніж через рік після ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що пропущений строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKO v. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи вищевикладене та наявність пропуску строку більше ніж на рік з моменту ухвалення оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення суду, а тому вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту нецільового використання коштів, сплачених як аліменти на утримання неповнолітніх дітей, внесення частини аліментів на особистий банківський рахунок дитини- відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв