Вирок

від 05.06.2024 по справі 355/1512/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа 11-кп/824/3712/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Баришівської відділу Броварської окружної прокуратури на вирок Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023111130001143,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, не перебуваючого на військовому обліку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого Березанським міським судом Київської області від 05.10.2023 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Березанського міського суду Київської області від 05.10.2023, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Запобіжний захід не обрано. Строк відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту взяття під варту за вироком Березанського міського суду Київської області від 05.10.2023 з 21.12.2023, зарахувавши вказаний період до строку відбування покарання.

Судом визнано доведеним, що 11.04.2023 року близько 16 години у ОСОБА_7 реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , використовуючи умови воєнного стану, введеного указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, діючи умисно та повторно, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, 11.04.2023р. близько 19 години проник на територію ТОВ «Біосфера-Л» за адресою: Київська область, Броварський район, с. Власівка, вул. Миру, 12, переліз через паркан, проник до приміщення насосної станції, двері якої не були зачинені на замок, звідки викрав 140 метрів кабелю ВВГ 5х6, що належить ТОВ «Біосфера-Л», вартістю відповідно до висновку експерта 18 289 гривень 60 копійок, та покинув місце вчинення злочину.

Викраденим майном ОСОБА_7 розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Біосфера-Л» матеріальну шкоду в розмірі 18289 грн. 60 коп.

Не погодившись із вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року скасувати в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_7 та зарахування відбутого покарання у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону; ухвалити новий вирок, яким дії ОСОБА_7 кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України яку таємне викаредння чужого майна(крадіжку), поєднане з проникненням у сховище та інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану. Також апелянт просить у резолютивній частині вироку зазначити, що початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили. На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України в строк покарання ОСОБА_7 зарахувати строк часткового відбутого покарання за вироком Березанського міського суду Київської області від 05.10.2023 з моменту взяття під варту з 21.12.2023 до дня набуття цим вироком законної сили. В іншій частині вирок залишити без змін.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не зазначено таку кваліфікуючу ознаку як таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище та інше приміщення, що призвелро до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, суд першої інстанції помилково вказав про те, що строк відбування покарання за даним вироком необхідно рахувати з 21.12.2023, що призводить до подвійного зарахування ОСОБА_7 у строк покарання строку частково відбутого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 «Про практику у справах про злочини проти власності» поняття "інше приміщення" включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо).

Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Як убачається зі змісту вироку, суд визнав доведеним поза розумним сумнівом пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення за фактом крадіжки майна, вчиненої 11.04.2023 з приміщення насосної станції, що розташоване на огородженій території ТОВ «Біосфера-Л» за адресою: Київська область, Броварський район, с. Власівка, вулиця Миру, 12, та кваліфікував його діяння за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднаному із проникненням у сховище та інше приміщення.

Між тим, органом досудового розслідування дії обвинуваченого за фактом крадіжки, вчиненої 11.04.2023, з приміщення насосної станції, розташованого на огородженій території ТОВ «Біосфера-Л» за адресою: Київська область, Броварський район, с. Власівка, вулиця Миру, 12, кваліфіковано за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Виходячи із роз`яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 310 від 06.11.2009, в діях обвинуваченого під час вчинення крадіжки 11.04.2023 з приміщення насосної станції, що розташоване на території ТОВ «Біосфера-Л» за адресою: Київська область, Броварський район, с. Власівка, вулиця Миру, 12, вбачається кваліфікуюча ознака - крадіжка, поєднана з проникненням у сховище та інше приміщення.

Однак, як на це обґрунтовано посилається апелянт, у вироці суд кваліфікуючу ознаку таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище та інше приміщення, не вказав, чим допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального.

3 огляду на викладене, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Крім цього, статтею 413 КПК України передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Також обґрунтованими є доводи апелянта у частині зарахування відбутого покарання за попереднім вироком.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попередного вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Разом з цим, вказівка суду у резолютивній частині вироку про те, що строк відбування покарання за даним вироком необхідно рахувати з 21.12.2023 призводить фактично до подвійного зарахування ОСОБА_7 у строк покарання строку частково відбутого покарання, оскільки вказаний строк вже фактично зараховано судом, а отже, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які виразились у недотриманні судом ст. ст. 370, 374 КПК України, призвели до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 421 КК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв?язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого.

Виходячи із аналізу цих вимог і положень ст. ст. 407, 408 КПК України, а також роз?яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», погіршення становища засудженого можливе лише при постановленні апеляційним судом свого вироку.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а вирок Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року скасувати.

Керуючись ст.ст. 392, 393, 396, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Баришівської відділу Броварської окружної прокуратури задовольнити.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, скасувати в частині правової кваліфікації дій ОСОБА_7 та зарахування відбутого покарання.

Ухвалити новий вирок, яким кваліфікувати дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище та інше приміщення, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України у строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Березанського міського суду Київської області від 05.10.2023 з моменту взяття під варту 21.12.2023 до набрання даним вироком законної сили.

В іншій частині вирок залишити без зміни.

ВирокКиївського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4