Рішення

від 02.08.2024 по справі 754/1783/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2198/24

Справа №754/1783/24

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне, виготовлено 02 серпня 2024 року)

29 липня 2024 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко, справа № 754/1783/24

ОСОБА_1 - позивач

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№8» - відповідач

Вимоги позивача: зобов`язання внести відомості про звільнення до трудової книжки і наказу

ОСОБА_2. - представник відповідача (керівник)

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов з проханням зобов`язати відповідача внести відомості про звільнення з 29..02.2020 з зазначенням статті КЗпП України по якій звільнено до трудової книжки НОМЕР_1 та наказу про звільнення № 01/2020-01. Позов підписаний 06.02.2024 і до суду поданий 06.02.2024. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що обов`язки голови правління ОСББ «№8» позивачем виконувались до 26 лютого 2020, а тому позивач вважає, що датою його звільнення має бути дата з 29.02.2020.

Головуючому справу передано 07.02.2024.

Ухвалою суду від 07.02.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.03.2024 витребувано докази.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, а відповідач (представник/керівник ОСОБА_2 ) позов не визнав.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи суд у судовому засіданні встановив наступне.

За календарем 26.02.2020 (середа), 29.02.2020 (субота).

Позивач займав посаду голови правління відповідача.

Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів співвласників ОСББ «№8» від 29.01.2020 обрано правління відповідача.

Відповідно до протоколу № 29/01/2020 засідання правління ОСББ «№8» від 29.01.2020 прийнято рішення припинити повноваження голови правління ОСББ «№8» ОСОБА_1 з 29.01.2020 та звільнити його з посади голови правління ОСББ «№8» з 29.01.2020, а також обрано голову правління ОСББ «№8» ОСОБА_2 ..

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата та час видачі виписки 18.02.2020 час 09:30:04) здійснено реєстрацію ОСОБА_2 , як керівника ОСББ «№8».

Наказом відповідача від 30.01.2020 № 01/2020-01 з 29.01.2020 припинено повноваження ОСОБА_1 (позивач) на посаді голови правління ОСББ «№8» (відповідач) та звільнено з посади з 29.01.2020. Цим же наказом зобов`язано позивача передати голові правління ОСББ «№8» ОСОБА_2 за актом приймання-передачі усі печатки, документи, інформацію про банківські рахунки та дебіторську і кредиторську заборгованість ОСББ «№8».

Відповідно до акту приймання-передачі документів від 10.08.2022 (підписанти голова правління ОСББ «№8» ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) позивачем отримано оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 , наказ ОСББ «№8» від 30.01.2020 за № 01/2020-02.

У трудовій книжці позивача 30.01.2020 на підставі наказу від 30.01.2020 № 01/2020-01 здійснено запис «Звільнений у зв`язку з припиненням повноважень згідно п. 5 ст. КЗпП України» тобто конкретна норма права не вказана.

Наказом відповідача від 30.01.2020 № 01/2020-02 наказано внести зміни до наказу від 30.01.2020 № 01/2020-01 шляхом викладення наказової частини наказу у новій редакції та відповідно до якої 30.01.2020 позивача звільнено з посади голови правління ОСББ «№8» у зв`язку з припиненням повноважень згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України «Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадках: 5) припинення повноважень посадових осіб».

Згідно ст. 47 КЗпП України «Роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов`язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.».

Вищевказане свідчить, що на час підписання і подання позову позивач отримав (10.08.2022) і мав на руках саме наказ від 30.01.2020 № 01/2020-02.

Згідно ст. 13 ЦПК України, 1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. 2. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 3. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. 4. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

При детальному з`ясуванні меж позовних вимог позивач суду повідомив, що він бажає і для нього суттєве значення має те щоб до його трудової книжки з зазначенням статті КЗпП по якій звільнено та до наказу про звільнення № 01/2020-01 були внесені відомості про звільнення саме з 29.02.2020.

Сторона відповідача не заперечувала, що дійсно у трудовій книжці позивача не вказано конкретної норми права за якою позивача звільнено, відповідач готовий з приводу норми права внести відомості про норму права за якою звільнено позивача однак позивач не надає відповідачу оригіналу своєї трудової книжки для внесення відомостей про конкретну норму права.

У процесі розгляду справи судом пропонувалось або у перерві між судовими засіданнями, або безпосередньо в судовому засіданні стороні позивача надати оригінал трудової книжки, а відповідачу внести відомості до трудової книжки позивача про норму права за якою позивача звільнено.

Проте позивач ні в позасудовому порядку, ні в судовому засіданні оригіналу своєї трудової книжки для внесення відомостей про норму права за якою його звільнено не надав мотивуючи свою відмову тим, що для позивача суттєве значення має не внесення самих відомостей саме про норму права за якою позивача звільнено, а суттєве значення для позивача має саме виключно дата звільнення яка має бути 29.02.2020 і трудову книжку для внесення відповідних відомостей він надасть відповідачу після вирішення даного спору судом.

Вирішуючи на виконання ст. 13 ЦПК України спір у межах заявлених позовних вимог та перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо виконання ним саме трудових обов`язків голови правління ОСББ «№8» (відповідач) до 29.02.2020 і отримання ним заробітної плати за лютий 2020 суд у судовому засіданні достовірно встановив наступне.

Відповідно до розрахункової відомості № 2 за лютий 2020 позивачеві за посадою голови правління нараховано не заробітну плату, а компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5107,93 грн. і після утримання обов`язкових платежів до виплати нарахована сума 2729,74 грн..

Відповідно до платіжного доручення ОСББ «8» сплачено 2729,74 грн..

Відповідно до додатку 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 розділу ІІІ) за лютий 2020 сума з якої нараховано єдиний внесок за позивача за звітний (02) місяць 2020 становить 5107,93 грн..

Відповідно до листа АТКБ «ПриваптБанк» від 05.06.2024 починаючи з 28.02.2020 по 27.02.2021 ключ був закріплений за ОСОБА_2 від ОСББ «8».

Перевіряючи доводи сторони позивача про роботу позивача в лютому 2020, як голови правління ОСББ «№8» та надані позивачем у підтвердження цих доводів письмові докази, зокрема, підписані позивачем, як відповідальним представником споживача відомостей споживання теплової енергії з 23.01.2020 по 22.02.2020 абонента ОСББ «№8», акта про використану електричну енергію ОСББ - 8 у лютому місяці 2020 (підписаний позивачем 18.02.2020, як головою правління), підписаних позивачем від імені ОСББ «№8» описів направлення процесуальних документів у лютому 2020, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до акта здачі-приймання майна, технічної та частково проектно-технічної документації ОСББ «№8» від 31.03.2020, правовстановлюючі документи ОСББ «№8», печатку ОСББ «№8», штамп ОСББ «№8» ОСОБА_1 , як голова попереднього правління ОСББ «№8» передав голові нового правління ОСББ «№8» ОСОБА_2 лише 31.03.2020.

У поданому позивачем до суду подано клопотання про долучення доказів від 02.04.2024 позивач зазначає і додає до цього клопотання інформаційну довідку КП КМР «КМБТІ» від 25.02.2020, адресовану замовнику довідки ОСББ № 8 (сам запит на довідку № 220-10 від 27.01.2020), що ним як головою правління ОСББ № 8 була отримана дана інформаційна довідка.

На питання суду позивач суду повідомив, що довідку КП КМР «КМБТІ» від 25.02.2020 позивач їздив забирати особисто і з власної ініціативи.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Будь-яких конкретних правових доказів, які достовірно свідчили та давали суду саме правові підстави для висновку про покладення на позивача у передбаченому законодавством порядку виконання обов`язків голови правління ОСББ № 8 суду не надано.

Вчинення позивачем виключно з власної ініціативи дій, які мав вчиняти обраний/призначений у визначений законом спосіб голова правління ОСББ № 8 не дає суду правових підстав для висновку про перебування позивача у трудових відносинах з ОСББ № 8 на посаді голови правління ОСББ № 8.

Тому, доводи сторони відповідача не перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах у лютому 2020 є спроможними.

У той же час до трудової книжки позивача дійсно не внесено точних відомостей про конкретну норму права за якою звільнено позивача.

Відомості про норму права за якою звільнено позивача в наказ відповідача № 01/2020-01 внесені самим же відповідачем наказом від 30.01.2020 № 01/2020-02 про, що позивачеві достовірно було відомо що до подання позову.

Однак суду не надано конкретних та беззаперечних доказів, які б достовірно свідчили, що виключно відповідач відмовляється від внесення виправлень до трудової книжки позивача, яка знаходиться на руках у позивача.

У судовому засіданні позивач сам повідомив, що свою трудову книжку для внесення відомостей до його трудової книжки про конкретну норму права за якою позивача звільнено позивач надасть після вирішення даного спору судом.

З урахуванням викладеного суд не вважає за необхідне саме в судовому порядку зобов`язувати відповідача внести відомості про норму права за якою позивача звільнено, оскільки без волевиявлення самого позивача надати трудову книжку відповідачу для внесення відповідних відомостей, позбавить відповідача можливості без згоди позивача примусово виконати судове рішення.

Можливість внесення відповідних відомостей до трудової книжки позивача на час вирішення даного спору не втрачена, як не втрачена і можливість звернення до суду з вимогами про зобов`язання відповідача виконати вимоги ст. 47 КЗпП України на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позовних вимог про порушення законних прав/інтересів позивача відповідачем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно ч. 1 і ч. 2, ч. 7 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 7. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Доказів понесення відповідачем судових витрат суду не надано.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№8» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Братиславська, 20, ЄДРПОУ 22893197).

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: