Постанова

від 02.08.2024 по справі 420/6231/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6231/24Перша інстанція: суддя Радчук А.А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 14.02.2024 №155350018540;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1983 по 15.06.1990 в колгоспі ім. Котовського, з 19.06.1990 по 01.06.1994 в Первомайському сільському клубі та з 28.05.2003 по 03.05.2012 в ПП «ТУР» та призначити пенсію за віком з дня виникнення права, починаючи з 10.12.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що по досягненню 60-ти річного (09.12.2023), у встановлений законом 3-х місячний строк, а саме 07.02.2024 року, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (з заявою про призначенням пенсії за віком, надавши всі необхідні документи та довідки. Однак, рішенням від 14.02.2024 № 155350018540, їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з не врахуванням до загального стажу періодів роботи з 01.05.1983 по 15.06.1990 згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, з 19.06.1990 по 01.06.1994 - запис про звільнення завірено печаткою, яка не відповідає чинному законодавству за цей період та період з 28.05.2003 по 03.05.2012 згідно довідки від 29.11.2016 №94/а оскільки, згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.

Позивач наголосила, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі). Позивачем звернуто увагу, що відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 (стор. 18-19 «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (мовою оригіналу), містяться відмітки про кількість відпрацьованих днів за рік та кількість установлених мінімумів трудових днів, нарахування за рік, за період з 1983 по 1990 роки. Вказані записи завірені печатками та підписами. Однак управлінням зазначені дані не були враховані при винесенні рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивач зазначила, що з метою підтвердження трудового стажу з 01.05.1983 по 15.06.1990 в колгоспі ім. Котовського вона звернулась до архівної установи для надання довідки, яка підтверджує трудовий стаж у колгоспі. Однак, згідно листа та довідки відділу трудового архіву Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 21.01.2024 № 4, документи з особового складу КСП «Першотравневе» на зберігання до архіву не передавались у зв`язку з пожежею, яка відбулась 29.03.2014. Заперечуючи щодо неврахування до загального трудового стажу періоду роботи з 28.05.2003 по 03.05.2012 в ПП «ТУР», позивач звернула увагу на сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Також, на думку позивача, неврахування періоду роботи з 19.06.1990 по 01.06.1994 в Первомайському сільському клубі через наявність відтиску печатки, що не відповідає чинному законодавству за цей період, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж не може вважатися підтвердженим, оскільки управління не наводить норму законодавства, яка порушена.

ГУ ПФУ в Одеській області заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії.

ГУ ПФУ в Запорізькій області також заперечувало проти задоволення позову, зазначаючи, що необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років, однак страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 14.02.2024 року №155350018540.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.05.1983 року по 21.09.1984 року та з 10.07.1989 року по 15.06.1990 року у колгоспі ім. Котовського, з 19.06.1990 року по 01.06.1994 року в Первомайському сільському клубі та з 28.05.2003 року по 03.05.2012 року у приватному підприємстві «ТУР» та призначити пенсію за віком з дня виникнення права, починаючи з 10.12.2023 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ГУ ПФУ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, це дискреційні повноваження вказаного органу. Крім того, апелянт зазначив, що оскільки обчислення страхового стажу є повноваженнями відповідача, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії, та з урахуванням того, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, то задоволення позовних вимог в цій частині є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою від 07.02.204 року про призначення пенсії за віком, до якої додано наступні копії документів: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорту, військового квитка серії НОМЕР_2 , трудової книжки серії НОМЕР_3 , трудової книжки серії НОМЕР_4 , заяви про виплату на банківський рахунок.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області, за результатом опрацювання якої прийнято рішення № 155350018540 від 14.02.2024 року про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного 30-річного страхового стажу позивача для призначення пенсії. Так, пенсійним органом не враховано наступні періоди роботи:

- згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 20.02.1985 року з 01.05.1983 р. по 15.06.1990 року, у зв`язку із тим, що відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві;

- з 19.06.1990 по 01.06.1994, у зв`язку із тим, що запис про звільнення завірено печаткою, яка не відповідає чинному законодавству на цей період;

- з 28.05.2003 по 03.05.2012 довідка № 94-а від 29.11.2016р., оскільки відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків.

Відповідно записам трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 :

-01.05.1983 року - прийнята у члени колгоспу ім. Котовського;

-15.06.1990 року - звільнена з колгоспу ім.. Котовського;

-19.06.1990 року - назначена на посаду завідуючої Первомайського сільського клубу;

-01.06.1994 року звільнена з посади завідуючої Первомайського сільського клубу;

-27.12.1994 року - прийнята на посаду тех. працівника Первомайського сільського клубу;

-11.09.2002 року звільнена з посади тех. працівника Первомайського сільського клубу;

-12.11.2002 року прийнята на посаду робітниці відділу селекції та насінництва кукурудзи Селекціно-генетичного інституту Навчальний центр насіннєзнавства та сортовивчення;

-27.05.2003 року звільнена з посади робітниці відділу селекції та насінництва кукурудзи Селекціно-генетичного інституту Навчальний центр насіннєзнавства та сортовивчення;

04.05.2012 року - прийнята на посаду прибиральника виробничих приміщень магазину «Мега-Антошка»;

-26.12.2012 року звільнена з посади прибиральника виробничих приміщень магазину «Мега-Антошка»;

-27.12.2012 року - прийнята на посаду прибиральника виробничих приміщень магазину «Мега-Антошка»;

-17.10.2018 року звільнена з посади прибиральника виробничих приміщень магазину «Мега-Антошка»;

Не погодившись з відмовою у зарахуванні зазначених у спірному рішенні періодів до страхового стажу при призначенні пенсії та відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме на роботодавця покладено обов`язок заповнення трудової книжки робітника, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов`язків. Записи, які занесені у трудову книжку у спірний період зроблені чітко та без виправлень та відповідають Інструкції №58.

Крім того, суд наголосив, що зазначаючи про невідповідність печатки, якою завірено запис про звільнення позивача, чинному законодавству на цей період, відповідач не вказав, якому саме нормативно-правовому акту не відповідає печатка. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Відмовляючи в задоволенні часини позовних вимог, суд першої інстанції виходив х того, що період з 22.09.1984 по 09.07.1989 зараховано пенсійним органом до страхового стажу позивача.

Судова колегія частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальний Закон, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV(далі - Закон №1058-ІV), який також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулює також Закон України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ).

Згідно із ч.1 ст.5 Закону №1058-ІV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058-ІV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з приписами частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХІІ) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, трудова книжка має містити дані щодо факту перебування особи в трудових відносинах для підтвердження наявності трудового стажу та є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Щодо правомірності не зарахування пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_2 періодів трудової діяльності з 01.05.1983 року по 21.09.1984 року та з 10.07.1989 року по 15.06.1990 року у колгоспі ім. Котовського у зв`язку із тим, що відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, судова колегія зазначає таке.

Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» (чинної на час внесення записів до трудової книжки) трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень порядку № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Постановою №310 встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Враховуючи вищевикладені приписи постанови № 310, колегія суддів дійшла висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 120/2366/21-а від 12 червня 2024 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з трудової книжки колгоспника, позивач виконала річний мінімум трудової участі у громадському господарстві лише у 1984 році, а саме 246 при встановлених 240.

В свою чергу, позивач у 1983 році виробив 150 вихододнів з річного мінімуму трудової участі 240, у 1985 році - 18 з 240, у 1986 році - 190 з 240, у 1987 перебувала у декреті, у 1988 77 із необхідних 220, у 1989 98 із встановлених 220.

У графі «Причины невыполнения годового минимума трудового участия в общественном хозяйстве» відсутні будь-які записи про наявність поважних причин невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі, який був визначений на рівні 250 та 220 днів.

Отже, невиконання позивачем річного мінімуму трудової участі відбулося без поважних причин, не враховуючи період декретної відпустки.

Тобто, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача у колгоспі ім. Котовського з 01.05.1983 по 31.12.1983 та з 10.07.1989 року по 15.06.1990 року, оскільки позивачем у спірний період не відпрацьовано річний мінімум трудової участі.

З викладеного вбачається, що лише період з 01.01.1984 року по 21.09.1984 року підлягає зарахуванню до трудового стажу позивача.

Додатково колегія суддів враховує, що період з 22.09.1984 по 09.07.1989 зараховано пенсійним органом до страхового стажу позивача самостійно, що підтверджується розрахунком стажу позивача, проведеним 15.02.2024 року.

Стосовно зарахування періоду роботи позивача з 19.06.1990 року по 01.06.1994 року на посаді завідуючої Первомайського сільського клубу до страхового стажу, у зв`язку із тим, що запис про звільнення завірено печаткою, яка не відповідає чинному законодавству на цей період, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо протиправності таких дій.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.09.2021 у справі №300/860/17, у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17 сформулював правовий висновок, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а також неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що записи занесені у трудову книжку у спірний період зроблені чітко та без виправлень та відповідають Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, чинної у той період.

Крім того, зазначаючи про невідповідність печатки, якою завірено запис про звільнення, чинному законодавству на цей період, відповідач не зазначає якому саме нормативно-правовому акту не відповідає печатка, проставлена на записах трудової книжки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача з 19.06.1990 року по 01.06.1994 року на посаді завідуючої Первомайського сільського клубу неправомірно не зараховано пенсійним органом до страхового стажу.

Щодо незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періоду роботи з 28.05.2003 року по 03.05.2012 року у приватному підприємстві «ТУР», у зв`язку із тим, що відповідно даним реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страхових внесків, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Статтею 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Трудовий стаж (загальний)- це періоди офіційної трудової діяльності, що підтверджуються записами в трудовій книжці.

Основною відмінністю страхового стажу від трудового є те, що наявність стажу прямо пов`язана зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, тобто з 01 січня 2004 року до страхового стажу зараховуються лише ті періоди, протягом яких сплачувалися страхові внески, і в розмірах пропорційних сплаченим внескам.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені законодавством, яке діяло до прийняття Закону №1058, а саме ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, визначено періоди трудової діяльності до 01.01.2004, які зараховуються до страхового стажу.

Зокрема, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах.

До стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 № 794, від 08.06.1998 № 832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 2000 років.

Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови № 794).

З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.

Враховуючи вищезазначене, при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 28.05.2003 по 03.05.2012 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку. За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки.

У Верховному Суді вже склалась стала судова практика з питання зарахування до страхового стажу періодів, за які відсутні дані про сплату страхових внесків.

Так, зокрема, у постанові по справі № 340/1454/21 від 11.10.2023 року Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивача відсутні записи про її період роботи з 28.05.2003 року по 03.05.2012 року у приватному підприємстві «ТУР».

Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу на позивача в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про дохід та сплату позивачем страхових внесків відсутні.

Зазначений період роботи позивача зафіксовано лише в довідці № 94-а від 29.11.2016 року, яка видана ПП «Тур».

З матеріалів справи вбачається, що пенсійний орган ініціював проведення перевірки довідки про стаж роботи позивача від 29.11.2016 № 94-а, за період 28.05.2003 по 03.05.2012, на ім`я ОСОБА_1 (ІРЗ НОМЕР_5 ), видану ПП «ТУР» (код ЄДРПОУ 31689729).

Так, за даними Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ТУР», за кодом 31689729 зареєстровано за адреою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, б. 54-А, перебуває в стані припинення за судовим рішенням з 16.01.2008. Згідно бази ЦС ОССВ2 ПП «ТУР» зареєстровано 15.10.2001, звітів до органів ПФУ не надавало. Документи від підприємства до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради на зберігання не надані.

Крім того, в результаті перевірки встановлено, що ПП «ТУР» за юридичною адресою м. Одеса, вул. Ізвесткова, б. 54-А та за адресою зазначеною в довідці м.Одеса, вул.Лиманська, 24, не перебуває (а.с. 96 -97).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що період роботи позивача у ПП «ТУР» не підтверджується, ані записами трудової книжки, ані сплатою страхових внесків, пенсійний орган дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду роботи позивача до страхового стажу.

Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, надав невірну правову оцінку обставинам справи, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Із встановлених обставин справи вбачається, що зарахування до страхового стажу позивача підлягають період роботи:

- з 01.01.1984 року по 21.09.1984 року у колгоспі ім.Котовського 8 місяців 21 день;

- з 19.06.1990 року по 01.06.1994 року на посаді завідуючої Первомайського сільського клубу 3 роки 11 місяців 14 днів.

За обставинами справи, пенсійним органом зараховано до стажу позивача 19 років 6 місяців, та з урахуванням стажу, зарахованого судом апеляційної інстанції, страховий стаж позивача становить 24 роки 01 місяць 14 днів.

Оскільки страховий стаж позивача є меншим аніж необхідні 30 років, які визначені ч.2 статті 26 Закону 1058-IV, у пенсійного органу були відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Враховуючи, що ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії і рішення № 14.02.2024 №155350018540 про відмову в призначенні пенсії є правомірним та не підлягає задоволенню, колегія суддів дійшла висновку, що саме ГУ ПФУ в Одеській області, в якому позивач перебуває на обліку, повинно зарахувати до страхового стажу позивача періоди, встановлені судом.

Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 04 березня року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1984 року по 21.09.1984 року у колгоспі ім.Котовського та з 19.06.1990 року по 01.06.1994 року в Первомайському сільському клубі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко