Постанова

від 02.08.2024 по справі 160/11828/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 160/11828/20

адміністративне провадження № К/990/3334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подрібнювач» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (головуючий суддя Прудник С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (головуючий суддя Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі № 160/11828/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подрібнювач» до Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) про визнання протиправним та скасування припису,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

25 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Подрібнювач» (далі також позивач, ТОВ «Подрібнювач» або товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції у Херсонській області (правонаступник Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області)(далі також відповідач), в якій з урахуванням уточненого позову від 08 жовтня 2020 року просило:

визнати протиправним та скасувати припис № 07-14/243/20 від 04 серпня 2020 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року здійснено заміну відповідача Державної екологічної інспекції у Херсонській області на правонаступника - Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області).

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року залишено без змін.

24 січня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему «Електронний Суд» надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позовні вимоги вмотивовані тим, що вимога спірного припису отримати висновок з оцінки впливу на довкілля суперечить закону, тобто є незаконною.

За твердженням позивача, під час проведення перевірки та прийняття припису про вимогу отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин відповідач не визначив гранично допустимих викидів таких речовин.

Акцентує увагу на тому, що устаткування з виготовлення порошку МП-1 відсутнє у Переліку № 317 серед типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, що взагалі виключає можливість встановлення гранично допустимих викидів таких речовин.

Вважає, що експлуатація устаткування з виготовлення порошку МП-1 не потребує отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел позивачем, а така вимога спірного припису є незаконною.

Також позивач наполягає, що відсутність доказів вручення направлення на проведення перевірки саме уповноваженим особам позивача вказує на незаконність початку здійснення такої перевірки посадовими особами відповідача, фактичний факт недопущення їх до перевірки унеможливлює здійснення перевірки такими особами, сам же факт здійснення заочної перевірки без залучення уповноваженої особи суб`єкта господарювання є істотним порушення основних засад державного контролю та права особи на участь в розгляді питання, що її стосується.

На думку позивача, спірний припис винесений відповідачем із порушенням меж повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України; з використанням повноважень не метою, з якою ці повноваження надано; не обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; не добросовісно, що є підставами для визнання його незаконним та скасування.

Відповідач правом надання відзиву на позов не скористався.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 липня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області отримано скаргу від ОСОБА_1 про порушення, що спричиняють шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу. ОСОБА_2 вимагала заборонити діяльність ТОВ «Подрібнювач» з виробництва сухих будівельних сумішей, яке працює на території м. Херсона за адресою: вул. Чайковського, 236, з липня 2019 року (раніше відомий як завод «Мікрон»), яке забруднює атмосферне повітря, ґрунт, мешканці ближніх будинків потерпають від гучного шуму.

10 липня 2020 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області отримала погодження Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу - перевірки ТОВ «Подрібнювач» щодо дотримання вимог екологічного законодавства на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому середовищу.

У період з 21 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області проведено позапланову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ «Подрібнювач» за місцем здійснення діяльності: м. Херсон, вул.Чайковського, 236 (з участю представника товариства), за результатом якої складено акт № 07-14/243/2020, яким встановлено порушення природоохоронного законодавства.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Подрібнювач» спеціалізується на виготовленні порошку МП-1.

Під час перевірки не надано:

наказ про призначення відповідальних осіб за охорону навколишнього природного середовища, в тому числі у сфері поводження з відходами;

документи на право використання нерухомого майна та обладнання за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236;

інформацію про кількість транспортних засобів;

договір на водопостачання та водовідведення;

договір на вивезення твердих побутових відходів;

документи, що посвідчують право власності або постійного користування, або оренди земельної ділянки, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України;

висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи), що є порушенням статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Водночас перевіркою встановлено таке:

територія, на якій ТОВ «Подрібнювач» здійснює діяльність забур`янена, що є порушенням статті 35 Закону України «Про охорону земель»;

на території, біля будинку охорони знаходиться металева ємність для складування твердих побутових відходів, в якій на момент перевірки встановлено залишки спалювання твердих побутових відходів, що є порушенням пунктів є, з статті 17, 35-1 Закону України «Про відходи»;

журнал первинного обліку відходів не впроваджено по формі 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари», що є порушенням пунктів «г» статті 17 Закону України «Про відходи», наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 липня 2008 року № 342;

звіт по проведенню інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не розроблено;

дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відсутній, що є порушенням частини 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Також в акті зазначено, що в експлуатації знаходиться 5 установок очищення газу (4 циклони та 1 імпульсний фільтр).Водночас встановлено:

порушення Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Мінприроди України від 06 лютого 2009 року № 52: підпункту 2.2.2 пункту 2.2 розділу II;

не призначено осіб, відповідальних за: технічний стан, обслуговування і безпечну експлуатацію установок очистки газу; проведення поточних, планових і капітальних ремонтів; утримання у справному стані пристроїв відбору проб, систем контролю та засобів автоматики; належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку згідно з вимогами чинного законодавства; здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин та ефективності роботи ГОУ;

ведення журналу обліку робочого часу ГОУ; підпункту 2.2.4 пункту 2.2 розділу II;

не проводиться технічне навчання і перевірка знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу: інженерно-технічного персоналу - не менше одного разу на три роки обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу не менше одного разу на рік; підпункту 2.2.3 пункту 2.2 розділу II.

не розроблено та не затверджено інструкцію з експлуатації установок очистки газу відповідно до умов їх роботи; підпункту 2.2.5 пункту 2.2 розділу II; не розроблено паспорт на кожну установку очистки газу; підпункту 2.2.10 пункту 2.2 розділу II; огляд технічного стану установок очистки зі складанням актів перевірок не проводиться; не здійснюється перевірка на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам.

В акті перевірки № 07-14/243/2020 (далі також акт) зазначено, що технологічний процес виготовлення порошку МП-1 включає певні етапи: розвантаження відсіву щебня на площадці; завантаження в бункер; дроблення в молотковій дробарці; транспортування в вертикальну норію; сушка в сушильному барабані RIELLO 70-130, що працює на дизельному паливі; млин СК; надходження в проміжний силос; млин; силос готової продукції; завантаження готової продукції в автотранспорт. При здійсненні виробничої діяльності в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок; вуглеводні насичені С12-С19 (розчинник РПК -26611 і ін.) у перерахунку на сумарний органічний вуглець; оксиди азоту; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю.

04 серпня 2020 року Державною екологічною інспекцією у Херсонській області винесено припис № 07-14/243/20 про усунення порушень екологічного законодавства, відповідно до якого ТОВ «Подрібнювач» зобов`язаний був вжити заходів, а саме:

розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з зазначенням термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом, копію наказу і плану заходів направити до Державної екологічної інспекції у Херсонській області з терміном виконання 10 днів після отримання припису (пункт 1);

не здійснювати господарську діяльність при відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля та дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, з терміном виконання з моменту отримання припису (пункт 2);

отримати висновок з оцінки впливу на довкілля (з терміном виконання 30 днів після отримання припису)( пункт 3);

отримати документи, що посвідчують право власності, постійного користування або оренди земельної ділянки (з терміном виконання 30.12.2020)( пункт 4),

ліквідувати забур`янення (з терміном виконання 04.09.2020) (пункт 5);

не допускати спалювання твердих побутових відходів (з терміном виконання постійно)(пункт 6);

здійснювати первинний облік відходів по формі 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів та тари» (з терміном виконання постійно) (пункт 7);

отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (термін виконання 30.12.2020)(пункт 8);

призначити осіб, відповідальних за: технічний стан, обслуговування і безпечну експлуатацію установок очистки газу; проведення поточних, планових і капітальних ремонтів; утримання у справному стані пристрою відбору проб систем контролю та засобів автоматики; належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку згідно з вимогами чинного законодавства; здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин та ефективності роботи ГОУ; ведення журналу обліку робочого часу ГОУ (термін виконання 04.09.2020) (пункт9);

проводити технічне навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу; інженерно-технічного персоналу (з терміном виконання один раз на три роки) та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу (з терміном виконання один раз на рік) (пункт 10);

розробити та затвердити інструкцію з експлуатації установок очистки газу відповідно до умов їх роботи (з терміном виконання 04.09.2020)(пункт 11); здійснювати огляд технічного стану установок очистки зі складанням актів перевірок (термін виконання два рази на рік) (пункт 12);

розробити паспорт на кожну установку очистки газу (з терміном виконання 04.10.2020) (пункт 13);

здійснювати перевірку на відповідність фактичних параметрів роботи ГОУ проектним показникам (з терміном виконання один раз на рік) (пункт 14);

надати копії: наказу про призначення відповідальних осіб за охорону навколишнього природного середовища, в тому числі у сфері поводження з відходами, документи на право використання нерухомого майна та обладнання за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, інформацію про кількість транспортних засобів, договір на водопостачання та водовідведення, договір на вивезення твердих побутових відходів (з терміном виконання 04.09.2020) (пункт 15).

Позивачем отримано припис 01 вересня 2020 року.

Вважаючи припис протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» правопорушеннями у сфері оцінки впливу на довкілля є: порушення встановленої законодавством процедури здійснення оцінки впливу на довкілля, у тому числі порядку інформування громадськості та порядку проведення громадського обговорення і врахування його результатів; неврахування у встановленому порядку результатів оцінки впливу на довкілля при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності; провадження планованої діяльності, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, без здійснення такої оцінки та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Судом першої інстанції зауважено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Судом першої інстанції взято до уваги, що при здійсненні виробничої діяльності позивачем в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок; вуглеводні насичені С12-С19 (розчинник РПК - 26611 і ін.) у перерахунку на сумарний органічний вуглець; оксиди азоту; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю.

На думку суду, доводи позивача, наведені у позові стосовно того, що товариство не повинно отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами є безпідставними.

Суд першої інстанції зазначав, що вимоги припису стосуються інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, а відтак позивач не звільнений від обов`язку надавати зазначену інформацію.

Судом першої інстанції зауважено, що позивачем не надано документи, що посвідчують право власності, постійного користування або оренди земельної ділянки, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України; на момент перевірки територія, на якій ТОВ «Подрібнювач» здійснюється діяльність забур`янена, що є порушенням статті 35 Закону України «Про охорону земель».

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що Державною екологічною інспекцією у Херсонській області до припису правомірно включено пункти 2, 4, 7, 9 - 14, оскільки доказів виконання вимог означеного припису позивачем до суду не надано, водночас у поданій до суду позовній заяві позивач взагалі не зазначив причини невиконання вимог припису.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції.

Надаючи оцінку додатковим доказам, які були надані сторонами безпосередньо до суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку, що спірний припис є правомірним з огляду на винесення його Державною екологічною інспекцією у Херсонській області у межах своїх повноважень, наявне нормативне обґрунтування виявлених порушень з боку позивача щодо дотримання законодавства у сфері захисту природнього середовища та довкілля, необхідності усунення виявлених порушень.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Скаржник не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій, наполягає на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, не врахуванні висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

1. Доводи щодо оцінки впливу на довкілля.

Скаржник з покликанням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 420/1607/19 зазначає, що вичерпний перелік видів діяльності для обов`язкового отримання висновку з оцінки впливу на довкілля передбачено частинами другою та третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Вважає, що висновок з оцінку впливу на довкілля є необхідним для суб`єкта господарювання тільки у разі якщо його діяльність віднесено до частини другої та третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Акцентує увагу на тому, що товариство має вид діяльності за КВЕД: 23.64 виробництво сухих будівельних сумішей (основний). Безпосередньо ж позивач виготовляє порошок МП-1.

Скаржник з покликанням на лист Міністерства енергетики України № 26/1.2-8.2-17521 від 28 жовтня 2021 року стверджує, що виробництво мінерального порошку МП-1 не належить до видобувної діяльності.

Водночас скаржник критично оцінює лист Департаменту захисту довкілля та природніх ресурсів Херсонської облдержадміністрації від 01 липня 2021 року № 795-06/2-31, який взято до уваги судом апеляційної інстанції та за змістом якого господарська діяльність ТОВ «Подрібнювач» щодо переробки корисних копалин відноситься до другої категорії видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля.

З огляду на зазначене, на думку скаржника, вид діяльності позивача не належить до видобувної промисловості, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля. Водночас така діяльність позивача з переробки мінеральної сировини не зазначена у пункті 6 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

З покликанням на частину 7 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та правову позицію Верховного Суду у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19 вважає, що у разі неоднозначності норми матеріального права, така норма повинна трактуватися в інтересах суб`єкта господарювання.

2. Доводи щодо дозволу на викиди.

З покликання на правові висновки Верховного Суду у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 810/3027/16, від 03 вересня 2019 року у справі № 815/3210/18 скаржник стверджує, що відповідач всупереч частині 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не доводить надходження від діяльності позивача небезпечних забруднюючих речовин із переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, існування стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, існування нормативів гранично допустимого викиду конкретно визначеної забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від конкретного стаціонарного джерела викиду.

З покликанням на правові позиції Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 160/33/19 скаржник зазначає, що відповідач не надав доказів того, що означене устаткування позивача є стаціонарним джерелом забруднення; що позивач відноситься до певної групи, якій необхідно отримати дозвіл; що забруднюючи речовини, які викидаються в атмосферне повітря позивачем підлягають державному обліку.

На думку скаржника, через неналежну оцінку висновку № 09/6-21 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 09 червня 2021 року, а також ігнорування норм матеріального права - постанови КМУ від 28 грудня 2001 року № 1780 «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел» та Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, що затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природнього середовища України від 16 серпня 2004 року № 317, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що обладнання позивача відсутнє у зазначеному переліку.

Відтак, на думку скаржника, експлуатація устаткування з виготовлення позивачем порошку МП-1 не потребує отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел.

3. Доводи щодо оформлення документів на землю.

Скаржник стверджує, що відповідач не наділений чинним законодавством повноваженнями на зобов`язання позивача отримувати документи на землю, а отже такі вимоги виходять за межі повноважень відповідача, тобто є незаконними.

На підтвердження своєї позиції скаржник покликається на правові висновки Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 160/33/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16, від 14 серпня 2020 року у справі № 820/432/17, від 19 січня 2021 року у справі № 440/4013/18.

4. Доводи щодо відсутності доказів.

Скаржник стверджує, що відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не надав жодного належного та допустимого доказу, що підтверджували правомірність припису.

Водночас зауважує, що протоколи вимірювання датовано 15 липня 2021 року та 19 липня 2021 року, акт відбору проб викидів датовано 15 липня 2021 року, проте позаплановий захід державного нагляду (контролю) було проведено відповідачем з 21 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року (тобто майже через рік).

Наполягає на необ`єктивності показників, зазначених відповідачем у акті відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел від 15 липня 2021 року № 4-21/м та протоколу № 4-21/м вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидів стаціонарних джерел від 19 липня 2021 року.

Зауважує, що належними доказами є протоколи вимірювань, що складено Випробувальною лабораторією ДУ «Херсонським обласним центром контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 09 липня 2021 року та від 14 липня 2021 року.

Також скаржник наполягає на порушенні порядку проведення позапланового заходу.

Стверджує, що до початку перевірки не отримував посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Наполягає на тому, що адвокат Тихоша Д.С. не є уповноваженим представником позивача та відповідачем не надано доказів наявності повноважень такого адвоката ні представнику позивача на його запит, ні до суду.

Стверджує, що у період 21 липня - 03 серпня 2020 року жоден уповноважений представник позивача не заходився за адресою товариства.

Водночас покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24 листопада 2020 року, від 15 травня 2020 року у справі № 826/12176/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/10908/18, від 30 жовтня 2020 року у справі № 802/2298/15-а, від 03 жовтня 2019 року у справі № 420/5658/18.

Відповідач копію ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2022 року отримав 15 лютого 2022 року, проте правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Предметом спору в межах цієї справи є припис № 07-14/243/20 від 04 серпня 2020 року, який прийнято суб`єктом владних повноважень - Державною екологічною інспекцією у Херсонській області.

Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення № 275).

Відповідно до пункту 3 Положення № 275 основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема:

реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: екологічної та радіаційної безпеки; охорони атмосферного повітря; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 275).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі також Закон № 877-V).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до вимог до частини третьої статті 4 Закону № 877-V планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За змістом частини першої статті 6 № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, серед іншого, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно із частиною п`ятою статті 7 Закону № 877-V перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За змістом частини шостої статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 липня 2020 року Державна екологічна інспекція у Херсонській області отримала погодження Державної екологічної інспекції України на проведення позапланового заходу - перевірки ТОВ «Подрібнювач» щодо дотримання вимог екологічного законодавства на підставі звернення фізичної особи про порушення, що спричинило шкоду її правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому середовищу.

У період з 21 липня 2020 року по 03 серпня 2020 року начальником відділу державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області ОСОБА_3 , завідувачем сектору державного екологічного нагляду (контролю) атмосферного повітря відділу державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів старший державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Скороход О.М., головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природних ресурсів державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Херсонської області Цвеляк О.М. проведено планову перевірку щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ТОВ «Подрібнювач» (код ЄДРПОУ 38299207, юридична адреса: вул. Автопаркова, 1Г, м. Дніпро, 49000; місце здійснення діяльності: вул. Чайковського, 236, м. Херсон, 73000). За результатом перевірки складено акт № 07-14/243/2020, яким зафіксовані встановлені під час перевірки порушення природоохоронного законодавства.

Судом першої інстанції за змістом акта встановлено, що особи, які беруть участь у проведенні заходу державного нагляду (контролю) є як посадові особи відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та керівник суб`єкта господарювання (відокремленого підрозділу) або уповноважена ним особа: адвокат Тихоша Д.С. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № ХС № 000173 від 10.09.2018 року, видане на підставі рішення Ради адвокатів Херсонської області від 10.09.2018 року.

Водночас судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що уповноваженим представником ТОВ «Подрібнювач» не допущено державних інспекторів до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), про що зазначено у листі від 04 вересня 2020 року за № 2227/10-11/08-35 Державної екологічної інспекції у Херсонській області.

Також за змістом зазначеного листа повідомлено, що копію направлення було вручено уповноваженому представнику позивача.

Як зазначено судом першої інстанції, для огляду джерел утворення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, джерел утворення побутових та промислових відходів, місць зберігання відходів підприємства на об`єкті був присутній уповноважений представник товариства, проте забезпечувати огляд території товариства зазначений представник відмовився.

Беручи до уваги, що перевірка частково відбулась, уповноваженими представниками відповідача складено акт за результатами проведеної перевірки.

Судом першої інстанції було взято до уваги, що 01 вересня 2020 року на відділенні пошти ТОВ «Подрібнювач» отримало припис № 07-14/243/20 від 04 серпня 2020 року. Разом із приписом у конверті позивач отримав акт № 7-14/243/2020 від 21 липня - 03 серпня 2020 року.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що саме відповідач повинен надати до суду докази щодо повноважень адвоката Тихоши Д.С. на представництво інтересів товариства під час заходу контролю, оскільки позапланова перевірка проведена за участі зазначеного представника, про що зафіксовано в акті та повноваження перевірялися уповноваженими особами суб`єкта владних повноважень безпосередньо під час такого заходу.

В свою чергу, позивачем не надано доказів на спростування таких повноважень адвоката, який перебував на території господарської діяльності товариства під час заходу контролю, беручи до уваги відсутність самого керівника.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові висновки Верховного Суду у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 420/5658/18, від 24 листопада 2020 року, від 15 травня 2020 року у справі № 826/12176/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/10908/18, від 30 жовтня 2020 року у справі № 802/2298/15-а, оскільки предмет спору, учасники спірних правовідносин, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин є різними, це виключає подібність спірних правовідносин у цих справах зі справою, що переглядається.

За змістом частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди з пунктами 2,3,4,8 спірного припису.

До розпорядчих документів органів контролю щодо усунення виявлених порушень належить припис. Вимоги до припису і рішення органу контролю встановлено в частинах вісім та дев`ять статті 7 Закону № 877-V.

Припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного контролю суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку, і не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання.

Заходи в приписі керівнику суб`єкта господарювання, спрямовані на забезпечення суб`єктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.

Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей суб`єкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень.

Щодо доводів позивача про те, що вимога (пункт 2,3 припису) оскаржуваного припису отримати висновок з оцінки впливу на довкілля суперечить закону, колегія суддів зазначає таке.

Закон України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі також Закон № 1264-XII) визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно із статтею 2 Закону № 1264-XII відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно пункту «е» частини першої статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.

За змістом статті 51 Закону № 1264-XII при проектуванні, розміщенні, будівництві, введенні в дію нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об`єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів та устаткування, а також в процесі експлуатації цих об`єктів забезпечується екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей.

Підприємства, установи й організації, діяльність яких пов`язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів. Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров`я людей.

Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об`єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об`єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об`єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.

Закон України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII «Про оцінку впливу на довкілля» (набрав чинності 18 червня 2017 року, далі також Закон № 2059-VIII) встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності. Дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених п.22 ч. та п.14 ч.3 ст. 3 цього Закону (розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів). Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

До набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» діяв Закон України «Про екологічну експертизу», основними завданням якого було, зокрема оцінка впливу діяльності об`єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров`я людей і якість природних ресурсів; оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров`я людей; підготовка об`єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, представник ТОВ «Подрібнювач» у судовому засіданні пояснив, що у позивача відсутній висновок екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу».

За змістом частини першої статті 3 Закону № 2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду 04.05.2022 у справі №520/8633/18: «поняттям «планована діяльність» охоплюється планована господарська діяльність, що включає, зокрема, реконструкцію об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень».

Беручи до уваги вищезазначену правову позицію та зміст пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» поняттям «планована діяльність» охоплюється планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.

Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 420/6009/20.

Отже, визначальним для розгляду цієї справи і правильного вирішення спору, є встановлення того, чи належать об`єкти і види діяльності позивача до сфери застосування оцінки впливу на довкілля, визначеної статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Так, стаття 3 Закону України Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначає сферу застосування оцінки впливу на довкілля.

Цією нормою визначено дві категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

У частинах другій і третій статті 3 Закону № 2059-VIII визначений перелік першої та другої категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону № 2059-VIII забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

За змістом частини 3 статті 3 Закону № 2059-VIII друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, серед іншого:

3) видобувну промисловість:

видобування корисних копалин, крім корисних копалин місцевого значення, які видобуваються землевласниками чи землекористувачами в межах наданих їм земельних ділянок з відповідним цільовим використанням;

перероблення корисних копалин, у тому числі збагачення;

6) переробку мінеральної сировини:

коксові печі, інші установки для виробництва коксу або графіту;

виробництво цементу або цементного клінкеру;

виробництво вапна в обсязі, що перевищує 50 тонн на добу;

виробництво скла, у тому числі виготовлення скляного волокна, в обсязі, що перевищує 20 тонн на добу;

виплавка мінеральних речовин, у тому числі виробництво мінеральних волокон;

виробництво керамічних продуктів шляхом випалювання, зокрема покрівельної черепиці, цегли, вогнестійкої цегли, керамічної плитки, кам`яної кераміки або фарфорових виробів, виробничою продуктивністю понад 75 тонн за добу та/або випалювальних печей місткістю більш як 4 кубічні метри і щільністю затвердіння на піч понад 300 кілограмів на 1 метр кубічний.

Отже, за змістом вищенаведених норм, оцінці впливу на довкілля підлягає планована діяльність, пов`язана з планованою діяльністю та об`єктами, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, зокрема перероблення корисних копалин, переробка мінеральної сировини.

За змістом акта зазначено, що технологічний процес виготовлення порошку МП-1 включає: розвантаження відсіву щебня на площадці; завантаження в бункер; дроблення в молотковій дробарці; транспортування в вертикальну норію; сушка в сушильному барабані RIELLO 70-130, що працює на дизельному паливі; млин СК; надходження в проміжний силос; млин; силос готової продукції; завантаження готової продукції в автотранспорт.

Судом апеляційної інстанції взято до уваги лист Департаменту захисту довкілля та природних ресурсів Херсонської облдержадміністрації від 01 липня 2021 року № 795-06/2-31, за змістом якого відповідно до пункту 3 частини 3 статті 3 Закону України «По оцінку впливу на довкілля» господарська діяльність ТОВ «Подрібнювач» щодо переробки корисних копалин відноситься до другої категорії видів планової діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягає оцінці впливу на довкілля.

В свою чергу скаржник з покликанням на лист Міністерства енергетики України № 26/1.2-8.2-17521 від 28 жовтня 2021 року стверджує, що виробництво мінерального порошку МП-1 не належить до видобувної діяльності.

Так, видами діяльності ТОВ «Подрібнювач» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є основний: 23.64 виробництво сухих будівельних сумішей, інші, серед яких: 23.51 Виробництво цементу; 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей. Зазначена інформація є загальнодоступною.

Отже, господарська діяльність відповідача не зводиться лише до виробництва мінерального порошку МП-1, який також у процесі технологічного виготовлення передбачає переробку щебня.

Колегія суддів зауважує, що нормами Закону № 2059-VIII не передбачено поділ на види діяльності товариства, за якими має бути отримано висновок з оцінки на довкілля, за критерієм основні та не основні.

З огляду на види діяльності товариства з виробництва, яке в своєму технологічному процесі включає такі етами як переробка корисних копалин та мінеральної сировини, посилання скаржника на те, що ТОВ «ПОДРІБНЮВАЧ» не має отримувати висновок з оцінки впливу на довкілля є безпідставними.

За такого правого регулювання, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач здійснюючи діяльність, яка відносить до другої категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, мав отримати до початку провадження планової діяльності висновок з оцінки впливу на довкілля.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 22 квітня 2020 року у справі № 420/1607/19, від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19, оскільки предмет спору, учасники спірних правовідносин, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин та їх правове регулювання є різними, це виключає подібність спірних правовідносин у цих справах зі справою, що переглядається.

Стосовно доводів скаржника щодо того, що товариство не повинно отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (пункт 8 припису), суд зазначає наступне.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон України від 16 жовтня 1992 року № 2707-XII «Про охорону атмосферного повітря» (далі також Закон № 2707-XII).

Цей Закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище та визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

Відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими нормативно-правовими актами (стаття 2 Закону № 2707-XІI)

Згідно із статтею 5 Закону № 2707-XIІ у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються такі нормативи: нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря; нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел; нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел; технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин.

Законодавством можуть встановлюватися й інші нормативи в галузі охорони атмосферного повітря.

Порядок розроблення та затвердження нормативів у галузі охорони атмосферного повітря встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Зокрема, для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів (частина перша статті 6 Закону № 2707-XI).

Також частиною першою статті 7 Закону № 2707-XIІ визначено, що нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря визначені у статті 10 Закону № 2707-XІI, відповідно до якої вказані суб`єкти, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За правилами статті 11 цього Закону для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

Також, за поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 29 цього Закону визначено, що виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.

Зміст наведених норм права свідчить про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

У скарзі, яка стала підставою заходу контролю, автором зазначено, що деякий час завод не здійснював господарської діяльності, але у квітні 2020 року знову розпочав свою роботу. По непідтвердженим даним, змінило свою назву на ТОВ «Подрібнював», код ЄДРПОУ 38299207. З даного питання мешканці міста Херсона неодноразово звертались до виконавчих органів влади, обласної державної адміністрації, міського голови, проводили акції протесту, зустрічалися з представниками заводу, представниками ЗМІ, поліції. Незважаючи на всі звернення, результати відсутні. Завод працює, продовжує забруднювати атмосферне повітря, грунт. Мешканці ближніх будинків потерпають від гучного шуму заводу, який розпочинає свою роботу о 07 годині ранку і закінчує о 23:00 год. (з цього приводу було звернення до поліції та складено протокол), що унеможливлює тримати вікна відчиненими та, навіть, провітрювати приміщення, через що проживання людей в будинках стало непридатним. На сьогодні результати минулих звернень щодо діяльності заводу відсутні, завод продовжує працювати, труїти мешканців міста Херсону, чим порушує статтю 3 Конституції України.

Судами попередніх інстанцій зауважено, що при перевірці ТОВ «Подрібнювач» Державною екологічною інспекцією у Херсонській області встановлено відсутність у товариства дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Проте, здійснюючи виробництво порошку МП-1 речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, позивач здійснює при такому виробництві викиди шкідливих речовин у атмосферне повітря. Виробництво ТОВ «Подрібнювач» здійснює стаціонарно, постійно.

В свою чергу, як зазначено в акті перевірки, технологічний процес виготовлення порошку МП-1 включає: розвантаження відсіву щебня на площадці; завантаження в бункер; дроблення в молотковій дробарці; транспортування в вертикальну норію; сушка в сушильному барабані RIELLO 70-130, що працює на дизельному паливі; млин СК; надходження в проміжний силос; млин; силос готової продукції; завантаження готової продукції в автотранспорт. При здійсненні виробничої діяльності в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок; вуглеводні насичені С12-С19 (розчинник РПК - 26611 і ін.) у перерахунку на сумарний органічний вуглець; оксиди азоту; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних речовин в атмосферне повітря які підлягають регулювання» містить в собі перелік речовин найбільш поширених і небезпечних речовин в атмосферне повітря, які підлягають регулювання, серед яких найбільш поширеними забруднюючими речовинами є оксиди азоту; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 від 10.02.1995 затверджена Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» (далі - Інструкція № 7), якою визначені класифікаційні визначення джерел викидів.

Відповідно до підпункту 1.14.4 Інструкція № 7 джерело забруднення атмосфери - об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

Згідно із підпунктом 1.14.5 Інструкції № 7 стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Подібне визначення стаціонарного джерела забруднення атмосфери міститься у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Отже, стаціонарне джерело - це нерухомий об`єкт, але не обов`язково об`єкт нерухомості.

Стаціонарним джерелом викидів цілком може бути і рухомий об`єкт (агрегат, установка тощо), який зберігає свої просторові координати певного часу, але в подальшому може бути переміщений.

Організований викид - викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди (підпункт 1.14.10 Наказу № 7).

Відповідно до підпункту 1.14.11 Інструкції № 7 неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.

Зі змісту наведених вище визначень вбачається, що якщо на підприємстві є джерело викиду, яке не змінює свого розташування (труба котельної, піч, тощо), то це є стаціонарне організоване джерело, бо відповідні викиди здійснюються через трубу, газоход, витяжку тощо.

Якщо ж наявне на підприємстві джерело викиду, яке не змінює свого розташування, не оснащене спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами, то це - стаціонарне неорганізоване джерело.

Таким чином, стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин можуть бути організовані та неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно отримувати, як для організованих так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - стаціонарність.

За змістом акта зазначено, що звіт по проведенню інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами не розроблено.

ТОВ «Подрібнювач» до суду апеляційної інстанції було надано висновок експерта № 09/6-21 від 09.06.2021 року про проведення інженерно-екологічної експертизи, на вирішення якої було поставлено питання:

чи відноситься обладнання, яке використовує ТОВ «Подрібнювач» при виготовленні порошку МП-1 на об`єкті, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236 до типів устаткування, для яких розробляються нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел?

Якщо відноситься, то які саме нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин для такого обладнання? Чи здійснюється перевищення граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, які використовує ТОВ «Подрібнювач» при виготовленні порошку МП-1 на об`єкті, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236?

Згідно висновку експерта, обладнання, яке використовує ТОВ «Подрібнювач» за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236 за технологічною схемою виготовлення порошку МП-1 для асфальтобетонних сумішей відсутнє серед типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Перелік обладнання ТОВ «Подрібнювач» як і перелік устаткування для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел є вичерпними.

Викиди забруднюючих речовин, яке використовує ТОВ «Подрібнювач» при виготовленні порошку МП-1 на об`єкті, розташованому за адресою: м. Херсон, вул. Чайковського, 236, не можуть перевищувати граничнодоустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел з урахуванням відповіді на перше питання.

За змістом статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд апеляційної інстанції критично оцінив висновок експерта.

Суд апеляційної інстанції з покликанням на висновок інженерно-екологічної експертизи № 09/6-21 зазначив, що експерт керувався наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року № 317, яким затверджено Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, зокрема в промисловості з переробки мінеральної сировини.

Водночас суд апеляційної інстанції з покликанням на висновок експерта акцентував увагу на тому, що ТОВ «Подрібнювач» використовує сировину (відсів вапняку, гірські породи відповідно до ДСТУ БВ.2.1-2-96, бітумінозні, осадово-карбонатні породи, відходи промисловості відповідно до ДСТУ БВ.2.7-35-95, готові будівельні матеріали відповідно до ДСТУ БВ.2.7-46:2010) фракцією 0-20 мм і вологістю 12-6%.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що застосування Інструкції № 7 обов`язкове при проведенні інвентаризації викидів забруднюючих речовин виробничими об`єднаннями і промисловими підприємствами, організаціями і установами (далі - підприємства), які мають викиди забруднюючих речовин в атмосферу, незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності (пункт 1.3 Інструкції).

Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел (пункт 1.4 Інструкції)

Матеріали інвентаризації використовуються для: розробки нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд та об`єктів; розробки нормативів гранично допустимих викидів; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферу (пункт 1.6 Інструкції).

При інвентаризації викидів забруднюючих речовин використовуються матеріали: прямих методів вимірів, які основуються на проведенні безпосередніх інструментальних вимірів; розрахункових методів; матеріали технологічного регламенту та проектних показників. В необхідних випадках для розрахунку кількісних характеристик викидів повинні застосовуватись галузеві методики, затверджені Мінприроди ( пункт 1.7 Інструкції).

Відповідальність за достовірність результатів, повноту і якість інвентаризації, а також за якість представленого звіту несе організація, яка виконувала дану роботу (пункт 1.9 Інструкції)

Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин подається в Мінприроди (суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до першої групи), обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища (суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи) для реєстрації у вигляді роздрукованого звіту (один примірник) та в електронній формі. Належність об`єкта до тієї чи іншої групи визначається відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» (пункт 1.11 Інструкції).

Отже, визначення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел розробляються у відповідності до інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, які, у свою чергу діляться на першу, другу та третю групу.

Судом апеляційної інстанції з покликання на матеріали справи встановлено, що ТОВ «Подрібнювач» не проводив інвентаризацію викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Відтак судом правильно зауважено, що висновок експерта здійснений лише згідно переліку обладнання, яке використовує ТОВ «Подрібнювач» без відповідних вимірів, як того вимагає Інструкція № 7.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини, щодо наявності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел під час виробничої діяльності ТОВ «Подрібнювач», не спростовані доводами позивача, які зводяться до формальних порушень за наявності факту перешкоджання перевірки.

З огляду на те, що при здійсненні виробничої діяльності в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини: речовини у вигляді суспендованих твердих частинок; вуглеводні насичені С12-С19 (розчинник РПК - 26611 і ін.) у перерахунку на сумарний органічний вуглець; оксиди азоту; діоксид та інші сполуки сірки; оксид вуглецю, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про правомірність вимоги припису щодо зобов`язання ТОВ «ПОДРІБНЮВАЧ» вчинити дії, направлені на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Водночас наведені скаржником правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 810/3027/16, від 03 вересня 2019 року у справі № 815/3210/18, від 23 жовтня 2020 року у справі № 160/33/19 не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті у схожих правовідносинах, проте за інших фактичних обставин, тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ «Подрібнювач» надавав до суду апеляційної інстанції протокол №1/22 від 22.07.2020 року проведення досліджень повітря, яке здійснило Мале приватне підприємство «Екос», згідно із яким перед в`їзними воротами до житлового будинку - на межі з територією підприємства рівні концентрації пилу відповідають вимогам РД 52.04.186-89; протокол № 1/22 від 22.07.2020 року проведення досліджень шуму, здійснених Малим приватним підприємством «Екос», згідно якого на території підприємства рівні шуму відповідають вимогам ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». Перед в`їзними воротами до житлового будинку - межі з територією підприємства рівні шуму відповідають вимогам наказу МОЗ України № 436 від 22.02.2019 року «Про затвердження Державних санітарних норм допустимих рівнів шуму в приміщеннях житлових та громадських будинків і території житлової забудови.

З огляду на статті 73,74 КАС України, судом апеляційної інстанції правильно критично оцінено зміст протоколів проведення досліджень повітря та досліджень шуму, оскільки дані дослідження були проведені без участі відповідача у справі - Державної екологічної інспекції у Херсонській області.

Водночас судом апеляційної інстанції були взяті до уваги надані відповідачем протокол №4-21/М від 19.07.2021 року вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, протокол № 4-21 М від 15.07.2021 року вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел паливовикористовуючого обладнання, акт відбору проб організованих викидів стаціонарних джерел від 15.07.2021, здійснених Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області), а також, протоколи випробувань від 09.07.2021 року та від 14.07.2021 року, як підтверджують перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Водночас колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, відтак доводи касаційної скарги щодо переоцінки зазначених доказів виходять за межі повноважень Верховного Суду.

Отже, доводи касаційної скарги стосовно протиправності пункту 8 оскаржуваного припису не знайшли своє підтвердження.

Щодо пункту 4 спірного припису - вимога отримати документи, що посвідчують право власності, постійного користування або оренди земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.

За приписами статей 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За приписами статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, серед іншого,:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходам, за розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель, за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що відповідач правомірно вимагав у ТОВ «Подрібнювач» документи, що посвідчують право власності або постійного користування, або оренди земельної ділянки, з метою встановлення власника чи належного користувача земельною ділянкою - відповідального суб`єкта у випадку виявлення забруднення землі, використання земельної ділянки з порушеннями природоохоронного законодавства.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 160/33/19, від 29 квітня 2020 року у справі № 816/1976/16, від 14 серпня 2020 року у справі № 820/432/17, від 19 січня 2021 року у справі № 440/4013/18, з огляду на таке.

У межах справи, яка переглядається, судами попередніх інстанцій з покликанням на зміст акта перевірки зазначено, що позивач не надав документи на землю, у зв`язку з чим в приписі міститься вимога про документи, які посвідчують право власності, постійного користування або оренди земельної ділянки.

В свою чергу у вищенаведених справах, на які покликається скаржник, за встановлених судами попередніх інстанцій, відповідач вимагав оформити документи на землі. Переглядаючи судові рішення у таких справах Верховний Суд наголосив, що зобов`язання оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки не пов`язане із повноваженнями територіального органу Державної екологічної інспекції.

З огляду на зазначене, вищенаведений правовий висновок у перелічених скаржником справах не є релевантним до спірних правовідносин та справи містять відмінні обставини.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про те, що вимоги пункту 4 припису є правомірними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Подрібнювач» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі № 160/11828/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа