Рішення

від 23.07.2024 по справі 916/522/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/522/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., за участю секретаря судового засідання Боднарук І.В., розглянувши справу № 916/522/23 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м.Одеса. вул.Пушкінська,3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м.Одеса, пл.Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691)

до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області(21027, Вінницька область, м.Вінниця, вул.Келецька,буд.63, код ЄДРПОУ 39767547);

- за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

- третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65078, м.Одеса, вул.Космонавтів, буд.34, код ЄДРПОУ 39765871).

про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки

за участю представників

від прокуратури Капустін М.В., за посвідченням;

від позивача - Малюта В.В., довіреність від 14.12.2023р., № 157/вих-мр; зал

від відповідача - ОСОБА_2 (поза межами приміщення суду)

від третьої особи ОСОБА_1 - Козюра С.С., особисто; (поза межами приміщення суду)

від третьої особи ГУ Держгеокадастру в Одеській області Михайлов В.В. (зал)

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Вінницькій області про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, та просить суд прийняти рішення, яким скасувати проведену 22.07.2021р. державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О. В. реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Ухвалою від 10.02.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.03.2023 р.

Суд запропонував Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури надати письмові пояснення стосовно залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторона відповідача.

Також суд запропонував відповідачам протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду подати до суду відзив на позовну заяву оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Крім того, суд запропонував позивачу подати до суду протягом 10 днів з дня отримання відзиву на позов відповідь на відзив, оформлений відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України; надіслати копію відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу одночасно з надісланням відповіді суду; відповідні докази надіслання надати до суду;

Відповідачу запропоновано подати до суду протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України, надіслати копію заперечень та доданих до них доказів позивачу одночасно з надісланням заперечень до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.

Учасники справи відповідно до поштових повідомлень отримали ухвалу суду 10.02.2023р.

23.02.2023р. до суду від відповідача надішов відзив по суті позову. Відповідач позовні вимоги не визнає повністю. Докази надіслання відзиву іншим учасникам справи додано.

23.02.2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Одеській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача.

07.03.2023р. до суду від фізичної особи ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення його до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача. Клопотанна вмотивовано посиланням на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022р. у справі 420/9689/22 та постановою П"ятого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022р. у цій же справі.

10.03.2023р. до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив відповідача, з клопотанням про поновлення строку на її подання та докази надіслання іншим учасникам справи.

10.03.2023р. через систему Електронний суд надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи.

13.03.2023р. від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду господарськими судами України. Клопотання вмотивовано посиланням на постанову Верховного Суду від 27.07.2022р. у справі № 640/10412/21.

ОСОБА_1 заперечує проти розгляду даної справи Господарським судом за наступних причин:

1) відсутні спірні майнові відносини. Жодна зі сторін не оскаржує право власності на земельну ділянку. Прокуратурою висуваються лише вимоги до обмежень у використання земельної ділянки, таких як наявність водоохоронної зони та прибережної захисної смуги у Чорного моря.

2) Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 не має статусу нерухомого майна та не може вважатись об`єктом цивільних прав, згідно ч.9 ст.791 ЗКУ, так як державна реєстрація права власності на ділянку не здійснювалась (інформаційні довідки додаються додатки 2,3).

3) Оскаржувана дія відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області здійснювалась (реєструвалась ділянка) 22.07.2021 за межами Одеської області, тому справа повинна розглядатись за місцем вчинення дій кадастрового реєстратора - в Вінницькій області (копія витягу з Державного земельного кадастру додаток 11).

4) Згідно п.10 ч.1 ст.20 ГПК України до юрисдикції господарських судів не відносяться випадки оскарження актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій.

5) Дана справа є адміністративною.

6) Згідно ч.2 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду

за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, ОСОБА_1 заявляє , що позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є адміністративним позовом, в якому одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням зазначених послуг.

Суд розглянув дане клопотання ОСОБА_1 про , вважає вказане клопотання безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_1 посилаючись на Постанову Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21, стверджує, що спір у даній справі належить до юрисдикції адміністративних судів.

Водночас, правовідносини у вищезазначеній справі не є подібними до правовідносин у даній справі № 916/522/23 за позовом обласної прокуратури, що розглядається господарським судом Одеської області.

У справі № 640/10412/21 позивач ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Київської міської ради, ОСОБА_4 , в якому просила: скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, зобов`язати ГУ ДГК у місті Києві скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, а також зобов`язати ГУ ДГК у місті Києві закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Судами під час розгляду вказаної справи встановлено, що Особа 1 звернулась до Київської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, однак у зв`язку із ненаданням відповіді у встановлений законодавством строк остання подала до Київської міської ради лист про використання права мовчазної згоди та звернулась до фізичної особи-підприємця із проханням скласти проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

В подальшому позивачем подано пакет документів ГУ ДГК у місті Києві для державної реєстрації земельної ділянки. Однак, відповідачем повідомлено про неможливість реєстрації земельної ділянки за позивачем, оскільки наявний проект рішення Київської міської ради про передачу даної земельної ділянки іншій особі - ОСОБА_4 .

При цьому, ОСОБА_3 зазначено, що на його думку, були відсутні підстави для передачі вказаної земельної ділянки на користь ОСОБА_4 .

Тобто у вищезазначеній справі до суду із позовом звернулась приватна особа, яка вважає незаконними дії ГУ ДГК в м.Києві з приводу державної реєстрації у державному земельному кадастрі земельної ділянки на підставі проекту землеустрою іншої приватної особи.

Станом на момент звернення ОСОБА_3 із цим позовом до суду, державна реєстрація речового права на земельну ділянку за ОСОБА_4 відсутня.

Отже, прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав саме ОСОБА_4 (співвідповідача) на цю земельну ділянку.

Колегія суддів звертає увагу, що з установлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи також не вбачається, що внаслідок оскаржуваних у цій справі рішень суб`єкта владних повноважень відбулись зміни або припинення цивільних відносин, відбувся вплив на цивільні права та обов`язки учасників цієї справи та особи.

Отже, на переконання колегії суддів, цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізовував свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Водночас, у справі № 916/522/23 за позовом Одеської обласної прокуратури, що на даний час розглядається Господарським судом Одеської області, спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту майнового права Одеської міської ради на земельну ділянку комунальної власності, що має режим обмеженої оборотоздатності, тобто права цивільного, даний спір непов`язаний виключно з оскарженням актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, тому позов у даній справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_2 саме в силу закону, (ст. 83 Земельного кодексу України), є землею комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розпорядником якої є Одеська міська рада.

Натомість, внесення державним кадастровим реєстратором ГУ ДГК у Вінницькій області до Державного земельного кадастру відомостей про спірну земельну ділянку та відповідно державна реєстрація земельної ділянки із цільовим призначенням: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва, за наслідком якої передбачена можливість отримання вказаної земельної ділянки у приватну власність та її забудова, здійснена всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого територіальну громаду в особі Одеської міської ради фактично позбавлено виключного права самостійно вирішувати питання цільового використання власної земельної ділянки, розташованої на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів, мети та цілей її забудови виключно у відповідності до рішень Одеської міської ради.

Державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого ФОП ОСОБА_5 на замовлення ОСОБА_1 порушують право власності її розпорядника - Одеської міської ради на вільне, на власний розсуд, визначення кола прав та обов`язків (цільового призначення) щодо користування цією земельною ділянкою та створюють передумови для її вибуття із комунальної власності та забудови у той час, як Одеська міська рада такого права у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства будь-яким особам, у тому числі, ОСОБА_1 не надавала.

У зв`язку із викладеним, реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, розташованої у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря на озеленених схилах з саме таким цільовим призначенням беззаперечно створює передумови для незаконного її вибуття із комунальної власності, та забудови фізичними особами всупереч волевиявленню розпорядника вказаної земельної ділянки.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по- перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Висновок щодо обгрунтованості розгляду аналогічної справи у порядку цивільного судочинства зроблено Верховним Судом у постанові від 01.07.2020 (справа № 822/559/17), схожих висновків Верховний Суд дійшов за наслідками розгляду справи № 823/2042/16 від 04.09.2018.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Предметом оскарження у даній справі є реєстрація державним кадастровим реєстратором в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,0600 га із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва на підставі проекту землеустрою, виготовленого за замовленням ОСОБА_1 щодо відведення спірної земельної ділянки у приватну власність, що пов`язано, як зазначено в позовній заяві, з порушенням речового права Одеської міської ради на вільне розпорядження земельною ділянкою озеленених схилів узбережжя Чорного моря.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого на замовлення ОСОБА_1 не мав публічно-правових відносин саме з Одеською міською радою, зважаючи на те, що державна реєстрація земельної ділянки стосувалась реєстрації прав іншої особи - саме ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Ч. З ст. 152 ЗК «України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.5 ст.158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Отже, враховуючи вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 4, ч. 6 п. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних (господарських) правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Критеріями відмежування справ цивільної (господарської) юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Висновок щодо підсудності аналогічних спорів господарським судам викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № П/811/1047/16.

Таким чином, судова справа за цим позовом прокурора підсудна Господарському суду Одеської області.

Враховуючи викладене, клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі № 916/522/23 залишено без задоволення.

Рух справи та процесуальні дії суду та учасників справи викладено в попередніх ухвалах по справі.

Європейський суд з прав людини підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції.

Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, Європейський суд зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

Також Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29).

При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа № 11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи обставини справи, судом постановлено розглянути справу у розумний строк.

В судове засідання 23.07.2024р. прибули представники прокуратури, позивача, третіх осіб. Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. В судовому засіданні 23.07.2024р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Одеською обласною прокуратурою за результатами вивчення стану додержання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування законодавства, установлено факт порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр» під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Установлено, що на території Київського району міста Одеси, по вул. Вєтрова сформовано земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005.

Відповідно до інформаційної довідки Державного земельного кадастру, вказану земельну ділянку площею 0,06 га віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, визначено вид використання - для індивідуального дачного будівництва.

Крім того, до Державного земельного кадастру внесено відомості про наявність обмежень у їх використанні, а саме: водоохоронної зони.

При цьому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності або користування земельної ділянки не зареєстровано.

В Державному земельному кадастрі форму власності також не визначено.

Як зазначає прокурор, за результатами вивчення даних безкоштовного картографічного веб-сервісу Google Maps вбачається, що вищезазначена земельна ділянка розташована близ урізу води Чорного моря.

З інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21.07.2022 за № 01-19/811 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки або щодо затвердження проекту землеустрою та передачі останньої у приватну власність Одеською міською радою не приймались.

При цьому, з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.07.2022 за №10-15-0.81-1951/2-22 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 здійснено 22.07.2021, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення ОСОБА_1 .

Прокурор вважає, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 здійснено у порушення вимог законодавства, чим порушено право територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, у зв`язку із чим державна реєстрація останньої підлягає скасуванню у судовому

порядку, з огляду на наступне.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключно (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 1 ст. 60 Земельного кодексу України визначено, що уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до приписів ч. З ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України (станом на дату реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а саме 22.07.2021), розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смугашириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Аналогічні положення містяться у п.10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.03.1996 року № 486, якими визначено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України при крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Статтею 58 Земельного кодексу України визначено, іцо до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Пунктом г ч.3 ст.83 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених грім Кодексом.

Частиною 2 ст. 62 Земельного кодексу України визначено, що режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Разом з тим, відповідно до чинного законодавства земельні ділянки водного фонду можуть передаватися на умовах оренди виключно для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково- дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч.4 ст.59 Земельного кодексу України).

Пунктом г ч.2 ст.61 Земельного кодексу України визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Статтею 90 Водного кодексу України визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарноїохорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально - оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Аналогічні положення містяться у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173.

Пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органамиматеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434 визначено, гцо у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній прибережно-захисній смузі від урізу води.

З вищезазначених норм законодавства, на переконання прокурора, вбачається, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу у розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому, відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території відповідного населеного пункту межі прибережної захисної смуги в натурі не може розцінюватись як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість передавати у приватну власність ділянку, що розташована у нормативно визначеній двокілометровій зоні від урізу води.

Тобто, з огляду на викладене вбачається, що при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, містобудівної документації та з урахуванням конкретної ситуації.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 55-59), від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц, а також Верховного Суду України від 12.11.2020 у справі 487/688/18 за наслідками розгляду спору у подібних правовідносинах, від 01.07.2015 у справі № 6-184цс- 15, від 10.06.2015 у справі № 162цс-15, від 22.04.2015 у справі № 6-52цс- 15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.

Таким чином, з огляду на викладене , прокурор вбачає, що чинним законодавством не передбачено можливість передачі у приватну власність юридичних та фізичних осіб земельних ділянок водного фонду, які знаходяться у нормативно-визначених межах прибережної захисної смуги та вказані землі мають режим обмеженої господарської діяльності, яка не передбачає можливість будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно- технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (абз. 4 ст. 89 ВК України).

Вивченням містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів.

Згідно з Генеральним планом м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-УІ, земельна ділянка по вул. Вєтровій розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів.

Відповідно до плану зонування території, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 за № 1316-VII земельна ділянка, що запитується, розташована в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній

водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

Установлено, що ОСОБА_1 31.08.2017 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташовану за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Вєтрова.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 20.09.2017 № 01-26/1167, наданим у відповідь на вказане звернення ОСОБА_1 повідомлено про необхідність надання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

ОСОБА_1 28.09.2017 звернувся до Одеської міської ради із аналогічною заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташовану за вищезазначеною адресою.

Окрім того, 30.11.2017, 24.01.2018, 16.02.2018 ОСОБА_1 на адресу Одеської міської ради скеровано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність.

Окрім того, ОСОБА_1 07.02.2018 звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по АДРЕСА_2 . Листом від 13.02.2018 за № 01-13/45/ЗПУ Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Окрім того, зазначено, що відповідно до плану зонування території, від 19.10.2016 земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

Окрім того, Одеською міською радою 16.02.2018 прийнято рішення за № 2922-УП «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до п. З якого Одеською міською радою вирішено відмовити громадянам, визначеним у переліку (додаток №2) у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Відповідно до п. 50, 88, 89, 91 зазначеного переліку ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси, у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

У подальшому, 02.05.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га розмірами 20 на ЗО метрів, розташовану за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Вєтрова.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019 за №01-26/628 (наявний у складі проекту землеустрою), надано ОСОБА_1 відповідь, що Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, від 13.04.2018 розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою було відкладено. Зазначений протокол був розміщений на офіційному веб-сайті Одеської міської ради у загальному доступі. Отже, останньому було відомо про вказаний факт.

При цьому, відповідно до ч. 13 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 Регламенту Одеської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 №1- VIII, пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися постійними комісіями.

Згідно із вимогами ч. 1, ч. 15 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 1 розд. І Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 №2- VIII постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Відповідно до п. п. 5.6.3 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради, розгляд та внесення на розгляд ради проектів рішень із земельних правовідносин про надання земельних ділянок у власність здійснюється постійною комісією з питань землеустрою та земельних правовідносин.

Таким чином, виконавчим органом Одеської міської ради, а саме Департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом від 31.05.2019 за №01-26/628 надано ОСОБА_1 інформацію про те, що відповідним органом Одеської міської ради, а саме постійною комісією з питань землеустрою та земельних відносин Одеської міської ради питання щодо надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передання у приватну власність спірної земельної ділянки (розташованої у законодавчо-визначених межах прибережної захисної смуги та в проектній водоохоронній зоні Чорного моря) не розглядалось, тому що було відкладено з причин відсутності затвердженого проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря у м, Одесі, який і до теперішнього часу не затверджено.

Із вказаного вбачається, що і рішення розпорядником земельної ділянки щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 не приймалось, зважаючи на неможливість відведення земельної ділянки саме для індивідуального дачного будівництва.

Водночас, ОСОБА_1 , володіючи інформацією про особливий обмежено оборотоздатний статус запитуваної земельної ділянки, а також про неможливість її отримання у приватну власність, 01.07.2019 повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва (договір від 25.06.2019 за №1-25/06).

У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 (заява від 23.07.2019 наявна у складі проекту землеустрою), 2019 року розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва. У період до звернення ОСОБА_1 до Одеської міської ради із розробленим проектом землеустрою та клопотанням про його затвердження (04.08.2021), Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.03.2020 за № 01-13/28/0-112пз-К, ОСОБА_1 повторно надавалась інформація щодо місцярозташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що дійсно містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких земельна ділянка не входить.

Після завершення процедури складання проекту землеустрою, 22.07.2021 проведено державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки із вищезазначеним цільовим призначенням.

Як наслідок, маючи розроблений проект землеустрою, ОСОБА_1 04.08.2021 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання у приватну власність для індивідуально дачного будівництва земельної ділянки площею 0,06 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, до якого долучено відповідний проект.

Водночас, до теперішнього часу рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки Одеською міською радою не прийнято з підстав які зазначалось вище, а саме розташування земельної ділянки у законодавчо- встановлених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а також не прийняття Одеською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги у межах м. Одеси.

При цьому, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021 за № 01-11/3434-155пр-К, адресованому директору Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (який надавався під час розгляду виконавчими органами Одеської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 04.08.2021 про затвердження проекту землеустрою), надано ґрунтовну інформацію щодо невідповідності місцярозташування земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 вимогам містобудівної документації, розробленої на місцевому рівні та можливості її відведення ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного листа вбачається, що відповідна земельна ділянка, що визначена ОСОБА_1 як бажана для безоплатного отримання у власність для ведення індивідуального дачного будівництва розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів.

Окрім того, Департаментом зауважується, що при освоєнні територій під забудову на наявністю таких геологічних процесів як зсуви необхідно виконати протизсувні заходи та берегоукріплення.

Програмою комплексного соціально-економічного розвитку міста Одеси, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2004 № 1604, передбачено будівництво 3-ї черги берегозахисних протизсувних споруд від мису Великий Фонтан до АДРЕСА_3 .

Рішенням Одеської міської ради від 16.04.2013 за № 3328-УІІ затверджені заходи щодо недопущення відчуження з комунальної власності земель міських схилів, парків та скверів з особливим правовим режимом використання та охорони, відповідно до яких земельні ділянки, розташовані на схилових частинах озеленених територій не підлягають передачі у приватну власність.

Хоча зона Р-4 (визначена Зонінгом), призначена, у тому числі, для розміщення дач, зелених насаджень вздовж вулиць та проїздів, створена на основі існуючих ділянок садівничих товариств згідно із містобудівною документацією, запитувана ОСОБА_1 земельна ділянка не входить у межі існуючих садівничих товариств та розташована на озеленених схилах.

Згідно п. п. 6.1.44, 6.1.45 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» розміщення нової дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у тому числі водоохоронних зонах, не допускається. Нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивідуального садівництва.

Окрім того, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради у листі від 04.10.2021 №01-11/3434-155пр-К зазначається, що на неодноразові звернення ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення у власність вільної від забудови земельної ділянки по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва надавались обґрунтовані листи з відмовою у погодженні наданого проекту землеустрою з вищезазначених підстав.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій», до складу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинні бути включені рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством або за рішенням суду. Зазначені документи у складі наданого ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Одеської міської ради проекту землеустрою не надавались.

У зв`язку із викладеним, Департаментом наголошено, що розташування земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,06 га, що розташована по АДРЕСА_2 , для індивідуального дачного будівництва, не відповідає Генеральному плану міста Одеси, іншій містобудівній документації та державним будівельним нормам та стандартам.

При цьому, поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) може кваліфікуватися як недобросовісна, коли він (власник земельної ділянки) необгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки у власність, необгрунтовано зволікає із розглядом проекту землеустрою щодо її відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, Постанова Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 712/8720/20).

Отже, Одеська міська рада в особі виконавчих органів, а саме Департаменту комунальної власності та Управління архітектури та містобудування повідомляла ОСОБА_1 про те, що як власник та розпорядник земельних ділянок комунальної власності не приймала рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, розташованій у законодавчо встановлених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, на зсувному схилі, у межах водоохоронної зони по АДРЕСА_2 .

При цьому, надані на клопотання ОСОБА_1 від, 28.09.2017, 30.11.2017, 24.01.2018, 16.02.2018 та 02.05.2019, письмові відповіді виконавчих органів Одеської міської ради в від 20.09.2017 №01-26/1167, від 13.02.2018 за №01- 13/45/ЗПУ, від 31.05.2019 за №01-26/628, від 04.03.2020 за №01-13/28/0-112пз-К, а також прийнято рішення від 16.02.2018 за №2922-УІІ, враховуючи вказане беззаперечно вбачається, що Одеською міською радою вживались заходи, спрямовані на об`єктивне встановлення підстав для надання ОСОБА_1 відповідного дозволу.

Зокрема, відповідне питання розглядалось профільними управлінням та департаментом, виносилось на розгляд профільної комісії. Водночас, враховуючи відсутність затвердженого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Чорного моря у межах міста Одеси, відведення спірної земельної ділянки було неможливим, у зв`язку із чим питання щодо надання відповідного дозволу відкладалось, про що повідомлявся ОСОБА_1 .

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, у разі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою у зацікавленої особи виникають правомірні очікування на отримання земельної ділянки у власність.

Звернення особи до органу місцевого самоврядування зумовлене інтересами особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

При цьому, як вже зазначалось вище, виконавчими органами Одеської міської ради, вже після звернення ОСОБА_1 із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та надання у приватну власність спірної земельної ділянки від 04.08.2021 надавались повторні аналогічні письмові відповіді про наявність законодавчо встановлених заборон та неможливість відчуження земельної ділянки у приватну власність.

Таким чином, прокурором зроблено висновок, що в даному випадку поведінка органу місцевого самоврядування, який завідомо володіє інформацією про законодавчо встановлені обмеження щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, станом на час звернення ОСОБА_1 із відповідними клопотаннями є правомірною та добросовісною, оскільки із вказаним громадянином велась офіційна переписка та надавалась письмова інформація про вжиті заходи з метою розгляду його клопотань.

Відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України (яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до актів перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, що є частиною зазначеного вище проекту землеустрою, встановлено, що через вищевказану земельну ділянку проходить водоохоронна зона вздовж Чорного моря площею 0,0600 га. Розміри та місцезнаходження охоронної зони код 05.01 - водоохоронна зона та прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Відповідно до ситуаційної схеми, що міститься у матеріалах геодезичних вишукувань відповідного проекту землеустрою, відстань від земельної ділянки до урізу води Чорного моря становить 139, 66 м.

Тобто, враховуючи вимоги статей 58, 60, 62, 83 Земельного кодексу України, статей 88, 90 Водного кодексу України, відповідна земельна ділянка площею 0,060 га, розташована по вул. Вєтровій у м. Одесі є земельною ділянкою водного фонду, що розташована у межах прибережної захисної смуги та водоохоронної зони Чорного моря та не може бути передана у приватну власність для індивідуального дачного будівництва.

Таким чином, прокурор дійшов висновку, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0600 га у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, розроблений ФОП Мешко Л.Л. без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, а саме відповідних викопіювань із Генерального плану міста Одеси, Зонінгу, інформацій виконавчих органів Одеської міської ради та рішень Одеської міської ради щодо неможливості її відчуження та забудови, тобто не відповідає вимогам ст. ст. 58, 60-62, 83 Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України, п. 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», затвердженого постановою КМУ и від 08.05.96 № 486, Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173.

Як наслідок, у порушення вимог законодавства, відповідно до вищезазначеного проекту землеустрою спірній земельній ділянці надано наступні характеристики: категорія земель: землі рекреаційного призначення, код згідно з КВЗУ: 014.00 землі, які використовуються для відпочинку та оздоровлення, код та вид цільового призначення згідно КВЦПЗ: 07.03 для індивідуального дачного будівництва

У подальшому, 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О. В. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0005, та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.

Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 22.07.2021 № 001), земельні ділянка із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, розташована по вул. Вєтровій у м. Одесі віднесена до категорії земель: землі рекреаційного призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

Відповідно до запису № 003 від 22.07.2021, земельна ділянка має відповідне обмеження: розташована у межах водоохоронної зони.

Згідно з частинами першою, другою статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільній прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Нормами частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту Ті формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

За визначенням статті 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-1V «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо.

У відповідності з наведеним у ст. 1 Закону України від 07.07.2011 №3613-УІ «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ч. ч. 1, 4, 7, 9 ст. 9 вищеназваного Закону встановлено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей

здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документу які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Частиною 6 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є, зокрема, невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а також знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з ч. 6. ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Частиною 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п.п. З п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Пунктом 50 зазначеного Порядку передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Згідно з п. 57 вказаного Порядку, Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку, тау разі виправлення помилки відповідно до пункту 15б2 цього Порядку.

При цьому, дії державного кадастрового реєстратора відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О. В. щодо внесення до Державного земельного кадастру

відомостей про земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 не є протиправними, тому що останньому не було відомо про обмежену оборотоздатність земельної ділянки, неможливість встановлення цільового призначення: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Проте, враховуючи, що здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки на підставі проекту землеустрою Козюри С. С., розробленого без урахування заборон та обмежень, встановлених законом, а також усіх наявних документів та матеріалів, розроблених та виданих на місцевому рівні, надання земельній ділянці цільового призначення, що прямо суперечить вимогам закону, є окремою підставою для скасування такої реєстрації у судовому порядку.

З огляну на викладене, прокурор вважає, що поземельна книга від 22.07.2021 щодо цієї земельної ділянки підлягає закриттю.

Обгрунтовуючи обраний способ захисту інтересів держави, прокурор зазначає наступне.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та застосування інших, передбачених законом, способів.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, розташована по вул. Вєтровій у м. Одесі є землею комунальної власності територіальної громади міста Одеси, розпорядником якої є Одеська міська рада, а тому її права на реалізацію усіх правомочностей щодо спірної земельної ділянки, а саме володіння, користування та розпорядження нею підлягають захисту шляхом скасування державної реєстрації незаконно сформованої земельної ділянки та закриття Поземельної книги на неї.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 826/19769/16, а також від 17.12.2021 у справі № 826/9603/17 (п.п.79-81).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону земель» землі в межах території України є об єктом особливої охорони держави.

Зі змісту ст. ст. 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 4, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Тобто, з наведеного вбачається, що обов`язок діяти в інтересах територіальної громади є запорукою державного регулювання на певній території.

Натомість, як зазначалось вище, внесення державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Державного земельного кадастру відомостей про спірну земельну ділянку та відповідно державна реєстрація земельної ділянки із цільовим призначенням: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва, за наслідком якої передбачена можливість отримання вказаної земельної ділянки у приватну власність та її забудова, здійснена всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого територіальну громаду в особі Одеської міської ради фактично позбавлено виключного права самостійно вирішувати питання цільового використання власної земельної ділянки водного фонду, розташованої на схилах прибережної захисної смуги Чорного моря близ урізу води, мети та цілей її забудови виключно у відповідності до рішень Одеської міської ради.

Державна реєстрація земельної ділянки на підставі проекту землеустрою, розробленого ФОП Мешко Л.Л. на замовлення ОСОБА_1 порушують право власності Одеської міської ради на вільне, на власний розсуд, визначення кола прав та обов`язків (цільового призначення) щодо користування цією земельною ділянкою та створюють передумови для її вибуття із комунальної власності та забудови у той час, як Одеська міська рада такого права у відповідності до вимог чинного земельного та містобудівного законодавства будь-яким особам, у тому числі, ОСОБА_1 , не надавала.

У зв`язку із викладеним, реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки водного фонду, розташованої у безпосередній близькості до урізу води Чорного моря на озеленених схилах з саме таким цільовим призначенням беззаперечно створює передумови для незаконного її вибуття із комунальної власності, та забудови фізичними особами всупереч дійсного цільового призначення, визначеного законом.

Обгрунтовуючи підстави звернення прокурором до суду в інтересах позивача та відомості про виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначено наступне.

Відповідно до ст. 131і Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Зміст поняття «інтереси держави» розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999. Так, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, аче й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний правовий висновок та висновки Касаційного господарського суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідній позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якіцо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах №910/3486/18 та №925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18.

Також слід зазначити, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини. Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1, зокрема вказано на необхідність дотримання обгрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини забезпечено врахування принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму скасування незаконної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та закриття Поземельних книг по ним, оскільки даними незаконними реєстраціями порушено право власності держави в особі територіальної громади міста Одеси на земельну

ділянку, яка не може бути сформована саме із таким цільовим призначенням та за будь-яких умов не може перебувати у приватній власності.

Саме незаконне (у порушення вимог земельного законодавства) формування земельної ділянки із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва за рахунок земельної ділянки водного фонду, яка не може бути забудована на берегових схилах у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, і становить порушення майнових інтересів територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що є розпорядником земель комунальної власності.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - права власності держави на земельні ділянки з особливим статусом та обмеженнями відповідно до закону, які не можуть передаватись у приватну власність.

Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви та його участь у розгляді справи за позовною заявою, оскільки це необхідно для захисту інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Згідно з п. 2 Рекомендацій СМ/Кес (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54).

Судовою практикою Верховного Суду України зокрема у постановах від 16.12.2015 у справі №6-2510ц15, від 05.10.2016 у справі №916/2129/15, від 29.06.2016 у справі № 6-1376ц16 підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного» «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

Одеською обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Одеської міської ради 21.09.2022 направлено повідомлення за № 15/1/1-1381вих-22 щодо виявлених вищезазначених порушень вимог земельного законодавства.

Але, фактично позивач самоусунувся від самостійного захисту власних майнових інтересів, з часу державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а також з часу направлення Одеською обласною прокуратурою повідомлення у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»,

тобто з 21.09.2022 жодних заходів з метою скасування державної реєстрації земельної ділянки не вжив, до суду із відповідним позовом не звернувся.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, на переконання прокурора, незаконність вищевказаної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, розташована по вул. Вєтровій у м. Одесі, яку сформовано за рахунок земельної ділянки водного фонду, розташованої на берегових озеленених схилах, у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а отже, порушення майнових інтересів територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, даний позов подається до суду прокурором в інтересах позивача, єдиного належного органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської міської ради.

Крім того, згідно зі ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 5 цього ж Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Водночас відповідно до ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 № 482 доповнено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», підпунктами 25-1 - 25-10 іцодо повноважень цього центрального органу виконавчої влади в частині здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності.

Згідно з пунктом 25-1 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функцію розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функцію органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Натомість, як зазначалось вище, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області за результатами відкриття Поземельної книги на земельну ділянку із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 та державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушено майнові права Одеської міської ради на вільне, на власний розсуд розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а відтак ГУ ДГК у Вінницькій області діяло всупереч інтересам територіальної громади міста та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги.

Тобто, з наведеного прокурор вбачає, що ГУ ДГК у Вінницькій області допущено порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку із чим останнє та є відповідачем за позовними вимогами.

Оцінивши подані докази у справі № 916/522/23 за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд Херсонської області вирішив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, виходячі з наступного.

У лютому 2023 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до сподарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі деської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, проведеної 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки.

Підставою для пред`явлення вказаного позову Прокурор зазначив порушення вимог земельного, водного, містобудівного законодавства та Закону України "Про державний земельний кадастр" під час здійснення державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки комунальної власності водного фонду, розташованої на озеленених схилах узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт Чорноморське та схильної до інтенсивного впливу зсувних процесів, та визначення останній цільового призначення: 07.03 - для індивідуального дачного будівництва (землі рекреаційного призначення).

В обґрунтування позову Прокурор зазначає, що Одеською обласною прокуратурою було встановлено, що на території Київського району міста Одеси, по вул. Вєтрова сформовано земельну ділянку рекреаційного призначення із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова, яку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, визначено вид використання - для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

Також зазначено, що до Державного земельного кадастру внесено відомості щодо цільового призначення спірної земельної ділянки саме: для індивідуального дачного будівництва та не визначена форма власності земельної ділянки, у той час, як розпорядником земель, розташованих у межах міста в силу закону є Одеська міська рада, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру відомостей про право приватної власності на вищезазначену земельну ділянку, а тим більше будь - яке (у тому числі дачне) будівництво на цій земельній ділянці, внесення запису про реєстрацію права власності на новозбудоване майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже з метою належного відновлення порушених прав розпорядника земельної ділянки, яким є Одеська міська рада, на захист яких подано даний позов, зумовить необхідність ініціювати інший позов, про знесення незаконно побудованого об`єкту, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на Позивача буде непомірним тягарем.

Прокурор зазначає, що починаючи з 2017 року, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність спірної земельної ділянки.

Прокурор також зазначає, що спірна земельна ділянка розташована на схилі узбережжя Чорного моря, на території, що розташована на узбережжі від мису Великий Фонтан до смт.Чорноморське та схильна до інтенсивного впливу зсувних процесів, у зв`язку з чим на неодноразові звернення до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення у власність вільної від забудови земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова для індивідуального дачного будівництва надавались обґрунтовані листи з відмовою у погодженні наданого проекту землеустрою з вищезазначених підстав.

Прокурор зауважує на тому, що, відповідно до положень земельного законодавства, у межах прибережно-захисних смуг діє режим обмеженої господарської діяльності, відповідно до якого заборонено зведення об`єктів капітального будівництва, у тому числі індивідуального дачного будівництва.

З інформації Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 21.07.2022 за №01-19/811 вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки або щодо затвердження проекту землеустрою та передачі останньої у приватну власність Одеською міською радою не приймались.

При цьому, з листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 15.07.2022 за №10-15-0.81-1951/2-22 вбачається, що державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 за адресою: м.Одеса, вул.Вєтрова, здійснено 22.07.2021, на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на замовлення ОСОБА_1 .

Прокурором установлено, що ОСОБА_1 , 31.08.2017 звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га, за кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 розташовану за адресою: вул. Ветрова, Київський район, м.Одеса.

Одеською міською радою 16.02.2018 прийнято рішення за № 2922- VII «Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», відповідно до п.З якого Одеською міською радою вирішено відмовити громадянам, визначеним у переліку (додаток №2) у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою. Відповідно до п. 50, 88, 89, 91 зазначеного переліку ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки умежах м.Одеси, у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

29.01.2018 року ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність. Окрім того, останній звернувся до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради із запитом про надання кадастрової довідки служби містобудівного кадастру управління про території по адресу: АДРЕСА_2 .

Листом від 13.02.2018 № 01-13/45/ЗГП Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради повідомлено ОСОБА_1 про те, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 за № 900-VII надано дозвіл на розробку проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги Чорного моря, проте на час його звернення вказаний проект землеустрою не затверджено. Також зазначено, що відповідно до плану зонування території від 19.10.2016 земельна ділянка, що запитується, розташована на зсувному схилі, в рекреаційній зоні обмеженого користування Р-4, в проектній водоохоронній зоні Чорного моря та лиманів, призначена для розміщення дач, земельних насаджень вздовж вулиць, проїздів.

Рішенням Одеської міської ради № 2922-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 16.02.2018 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки у межах м. Одеси, у зв`язку із відсутністю відповідних графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки.

У подальшому, 02.05.2019 ОСОБА_1 повторно звернувся до Одеської міської ради із аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,06 га розмірами 20 на 30 метрів, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Листом від 31.05.2019 № 01-26/629 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради надано ОСОБА_1 відповідь, що Одеською міською радою рішення про надання відповідного дозволу не приймалось, відповідно до протоколу постійної комісії з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради, від 13.04.2018 розгляд питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою відкладено. Зазначений протокол був розміщений на офіційному веб-сайті Одеської міської ради у загальному доступі.

. Із вказаного вбачається, що і рішення розпорядником земельної ділянки щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 та по АДРЕСА_2 не приймалось, зважаючи на неможливість відведення земельної ділянки саме для індивідуального дачного будівництва.

Водночас, 01.07.2019 ОСОБА_1 повідомив Одеську міську раду про те, що ним замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки у приватну власність із цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва (договір від 25.06.2019 № 2-25/06). На замовлення ОСОБА_1 розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

У період до 04.08.2021, тобто до звернення ОСОБА_1 до Одеської міської ради із розробленим проектом землеустрою та клопотанням про його затвердження, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради Козюрі С.С. повторно надавалась інформація щодо місця розташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких запитувана земельна ділянка не входить (04.03.2020 №01-13/29/0-114пз-К).

У подальшому, на замовлення ОСОБА_1 , 2019 року розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га по АДРЕСА_2 для індивідуального дачного будівництва. У період до звернення ОСОБА_1 до Одеської міської ради із розробленим проектом землеустрою та клопотанням про його затвердження (04.08.2021), Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради від 04.03.2020 за № 01-13/28/0-112пз-К, ОСОБА_1 повторно надавалась інформація щодо місцярозташування запитуваної земельної ділянки на зсувному схилі, а також про те, що дійсно містобудівною документацією на місцевому рівні визначено місце розташування земельної ділянки зоні Р-4, водночас зауважено, що вказана зона створюється на основі вже існуючих садівничих товариств, до жодного із яких земельна ділянка не входить.

Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 22.07.2021р. №001) спірна земельна ділянка після завершення процедури складання проекту землеустрою 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В. відкрито поземельну книгу на спірну земельну ділянку, присвоєно останній кадастровий номер 5110136900:45:007:0005 та внесено до Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку.

Водночас, до теперішнього часу рішення про затвердження проекту землеустрою та відведення ОСОБА_1 у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки Одеською міською радою не прийнято з підстав які зазначалось вище, а саме розташування земельної ділянки у законодавчо- встановлених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, а також не прийняття Одеською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги у межах м. Одеси.

Відповідно до розділу 1 поземельної книги (запис від 22.07.2021 № 001), земельні ділянка із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, розташована по АДРЕСА_2 віднесена до категорії земель: землі рекреаційного

призначення, вид використання: для індивідуального дачного будівництва, форма власності не визначена.

15.09.2023р. за вхідним № 31957/23 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо позову; 18.09.2023р. за вхідним № 32376/23 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо відповідності законодавству; 21.09.2023р. за вхідним № 32840/23 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли пояснення щодо необгрунтованість тверджень прокуратури.В своїх письмових поясненнях, третя особа ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на наступне.

10.08.2021 року гр. ОСОБА_1 звернувся до керівника Одеськоі? міськради Труханова Г.Л. з заявою No 31-К-6685 про передачу у власність земельноі? ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, для ведення індивідуального дачного будівництва не стосуються господарськоі? діяльності яка є предметом спору у даній справі.

Рішенням Одеськоі? міськради від 21.02.2024 № 1847- VIII відмовлено гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки за кадастровиим номером: 5110136900:45:007:0005, площею 0,0600 га, за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова, вид цільового призначення - для індивідуального дачного будівництва

Із посиланням на Земельний кодекс Украі?ни, ЗУ «Про землеустріи?», у пунктах 91-137 (підпункт 2 пункту 72 Порядку) Порядку ведення Державногоземельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 17 жовтня 2012 р. № 1051, встановлено вичерпний ? перелік підстав для відмови взатвердженні проекту землеустрою та державноі? реєстраціі? земельноі?ділянки, зазначає, що до вказаних переліків не входять такі підстави для відмови як: - схил узбережжя Чорного моря; територіі?, що схильні до інтенсивного впливу зсувних процесів; необхідність протизсувних заходів та берегоукріплення; складні геологічні умови.

Схил узбережжя Чорного моря, схильність територіі? до інтенсивного впливу зсувних процесів, необхідність протизсувних заходів та берегоукріплення та інші інженерно-будівельні фактори вирішуються відповідними інженерно- технічними заходами. Наявність схилів та інших геологічних процесів дозволяє проводити реєстрацію земельних ділянок та визнавати на них право власності.

Листом від 13.02.2018 № 01-13/45/зпі Управління архітектури та містобудування Одеськоі? міськради повідомлено про те, що спірна ділянка за кадастровиим номером: 5110136900:45:007:0005 площею 0,0600 га, по АДРЕСА_2 призначена для розташування дач.

Управління архітектури та містобудування Одеськоі? міськради своїм Листом від 26.01.2018 № 01-13/27зпі повідомило про те, що територіальна зона Р-4 призначена для розташування дач, що також підтверджується Викопіюванням з креслення «Схема зонування Киі?вського адміністративного рай?ону М 1:10000», оригінал креслення зберігається у департаменті містобудування та архітектури Одеськоі? міськоі? ради.

На твердження третьої особи ОСОБА_1 , реєстрація земельноі? ділянки з цільовим призначенням за КВЦПЗ: 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва» відповідає положенням Плану зонування територіі? м. Одеса (Зонінг розроблено для реалізаціі? та уточнення положень Генерального плану м.Одеса), згідно яких дана територія визначена як зона Р-4 і призначена для розташування дач. Відповідність місця розташування земельноі? ділянки вимогам містобудівноі? документаціі? (Зонінгу м. Одеса) також підтверджена листом ТОВ «ХАРКІВПРОЕКТ» від 15.03.2021

Згідно ст.51 Земельного кодексу Украі?ни до земель рекреаціи?ного призначення належать також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарноі? рекреаціі?.

На момент звернення 10.08.2021 до Одеськоі? міськради зі зверненням про надання у власність земельноі? ділянки, в Законі Украі?ни «Про регулювання містобудівноі? діяльності» (надалі Закон) діяли наступні положення:

1) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територіи? (п.7 ч.1 ст.1 Закону);

2) план зонування територіі? (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання територіі? для містобудівних потреб у межах визначених зон (п.9 ч.1 ст.1 Закону);

3) План зонування територіі? розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у и?ого складі або як окремии? документ) з метою визначення умов та обмежень використання територіі? для містобудівних потреб у межах визначених зон. (абз.1 ч.1 ст.18 Закону)

Аналіз положень статті 18 Закону Украі?ни «Про регулювання містобудівноі? діяльності» дозволяє стверджувати, що план зонування територіі? містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.

Це,зокрема, сукупність обов`язкових вимог до використання земельних ділянок, щільність населення в межах житловоі? забудови; відсоток озеленення (для рекреаціи?них зон); гранична поверховість або висота будівель у метрах, інші містобудівні умови та обмеження.

Затверджуючи своі?м рішенням план зонування територіі? місцева рада визначає умови та обмеження використання територіі? для містобудівних потреб у межах визначених зон, тобто здій?снює нормативне регулювання відповідних відносин.

Саме така позиція встановлена Верховим Судом у пунктах 23-32 Постанови Верховного Суду у справі № 522/22780/16-а (провадження № К/9901/51184/18, К/9901/51766/18) та у пунктах 21-24 Постанови Верховного Суду у справі № 420/26/20 (провадження № К/9901/34621/20).

Судовим рішенням від 25 вересня 2023 року у справі 420/14010/21, яке набрало законноі? сили 03.11.2023, за позовом до Одеськоі? міськоі? ради, третя особа департамент архітектури та містобудування Одеськоі? міськоі? ради, в якому позивач просив суд визнати протиправним та нечинним План зонування територіі? (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеськоі? міськоі? ради No 1316- VII від 19.10.2016 р., встановлено наступні факти:

30.12.2003 року розпорядженням Одеського міського голови «Про Генеральнии? план міста Одеси» № 1682/01р на Управління архітектури та містобудування Одеськоі? міськоі? ради покладено функціі? замовника робіт з розробки Генерального плану м. Одеси; створено науково-технічну раду з організаціі? розробки Генерального плану м. Одеси, розгляду та попереднього узгодження виконаних етапів робіт та затверджено і?і? склад; затверджено план заходів з організаціі? розробки Генерального плану м. Одеси.

30.11.2007 року рішенням Виконавчого комітету Одеськоі? міськоі? ради № 1400 «Про Генеральнии? план міста Одеси» були прии?няті за основу техніко-економічні показники та принципові рішення щодо розвитку міста Одеси.

Проект Генерального плану м. Одеси розроблявся державним підприємством «Украі?нськии? державнии? науково-досліднии? інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М.Білоконя» та з урахуванням змін, що вносилися, оприлюднювався на офіціи?ному саи?ті Одеськоі? міськоі? ради за посиланням: https://old.omr.gov.ua/ru/announce/50537/, чим органами місцевого самоврядування забезпечувався належнии? доступ громадськості до відповідних матеріалів.

За час розробки проекту Генерального плану м. Одеси відбулося 5 громадських слухань та проведено 18 засідань погоджувальноі? комісіі?, до складу якоі? входили представники органів місцевого самоврядування, архітектори, науковці представники громадськості.

25.03.2015 року Одеською міською радою прии?нято рішення № 6489-VI «Про затвердження Генерального плану м. Одеси» (https://omr.gov.ua/ua/city/departments/uag/genera Iniy-plan-g-odessi/). Наведене рішення було оприлюднене 01.04.2015 року на офіціи?ному саи?ті Одеськоі? міськоі? ради, в газеті «Одесскии? вестник» від 04.04.2015 року № 12 та в газеті «Одесскии? вестник» від 25.04.2015 року № 15.

Крім того, 25.03.2015 року рішенням Одеськоі? міськоі? ради № 6490-І вирішено розробити План зонування територіі? (зонінг) м. Одеси на основі Генерального плану м.Одеси.

За результатами конкурсних відкритих торгів відповідна документація плану зонування розроблялася проектною організацією ТОВ «Харківпроект».

Проект Плану зонування територіі? (зонінгу) м. Одеси був представлении? для загального обговорення та громадських слухань з 21.04.2016 року по 16.05.2016 року.

В рамках громадського обговорення було отримано більше 80 зауважень і пропозиціи? від громадян та підприємств, установ і організаціи?, що були розглянуті уповноваженим органом у сфері архітектури та містобудування.

19.10.2016 року на пленарному засіданні сесіі? Одеськоі? міськоі? ради прии?нято рішення № 1316-VII, яким затверджено План зонування територіі? (зонінг) м. Одеси (матеріали плану зонування публічно доступні за посиланням: https://omr.gov.ua/ru/acts/council/89148).

Наведене рішення було оприлюднено 24.10.2016 року на офіціи?ному саи?ті Одеськоі? міськоі? ради та в газеті «Одесскии? вестник» від 29.10.2016 року № 43.

Затверджений ? оскаржуваним рішенням Одеськоі? міськоі? ради План зонування територіі? (зонінг) м. Одеси включає: 1) пояснювальну записку; 2) план зонування територіі? (зонінг) м. Одеси по адміністративним раи?онам; 3) правила охорони та використання історичних ареалів м. Одеса; схеми розміщення меж історичних ареалів, зон охорони пам`яток та об`єктів культурноі? спадщини м. Одеса по адміністративним раи?онам; 4) план червоних лініи? магістральних вулиць.

Згідно правовоі? позиціі? Верховного Суду Украі?ни: «Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу Украі?ни, а також відсутність обов`язковоі? державноі? експертизи у визначених законом випадках та відомостеи? щодо державноі? реєстраціі? сформованоі? земельноі? ділянки у Державному земельному кадастрі.». Така позиція викладена в наступних Постановах Верховного Суду (посилання: https://lpd.court.gov.ua/home/search/4752 ) :

- пункти 32, 33 Постанови від 07.04.2021, справа 540/2813/19 (провадження NК/9901/20867/20), Касаціи?нии? адміністративнии? суд Верховного Суду;

-пункти 44, 45, 46 Постанови від 24.01.2020, справа 316/979/18 (провадження NК/9901/12049/19), Касаціи?нии? адміністративнии? суд Верховного Суду ;

- Постанова від 27.01.2021, справа 560/1334/19 (провадження No К/9901/30713/19), Касаціи?нии? адміністративнии? суд Верховного Суду;

- Постанова від 01.02.2021, справа 560/1282/19 (провадження No К/9901/30719/19), Касаціи?нии? адміністративнии? суд Верховного Суду.

05.05.2020 отримано позитивнии? висновок №8240/88-20, наданий експертом Державноі? експертизи Дробаха Тетяна Михаи?лівна ГУ Держгеокадастру у Полтавськіи? області, про розгляд документаціі? із землеустрою на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .

22.07.2021 року, відповідно до п.п. 5, 6 ст.24 Закону Украі?ни «Про державнии? земельнии? кадастр», державним реєстратором відділу у Козятинському раи?оні Головного управління Держгеокадастру у Вінницькіи? області перевірено відповідність документів вимогам законодавства та за результатами перевірки здіи?снено державну реєстрацію земельноі? ділянки 5110136900:45:007:0005 для індивідуального дачного будівництва, орієнтовною площею 0,06га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 і надано витяг з Державного земельного кадастру No НВ-0522228282021

На твердження третьої особи, розташування земельноі? ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 в межах водоохоронноі? зони Чорного моря відповідає діючому законодавству, адже згідно ст.88 Водного кодексу Украі?ни на територіі? водоохоронноі? зони забороняється: використання стіи?ких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтраціі? , скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо.

При використанні земельноі? ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 з цільовим призначенням за КВЦПЗ: 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва» не передбачається : використання стій?ких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтраціі?; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, кар`єрів, струмків тощо.

Наявність водоохоронноі? зони дозволяє використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням за КВЦПЗ: 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва» з відповідними обмеженнями та не може бути підставою для відмови у приватизаціі? земельноі? ділянки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2022 року по справі № 420/9689/22, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 27.03.2024 року, позов ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, Одеського міського голови Труханова Генадія Леонідовича, Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволений.

Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо не розглянути проект рішення, підготовлений на звернення ОСОБА_1 від 10.08.2021 № 31-K-6685 та вiд 01.07.2022р. Зобов`язано Одеську міську раду на черговому засіданні розглянути проект рішення, підготовлений на звернення ОСОБА_1 від 10.08.2021 №31-K-6685 та вiд 01.07.2022, а за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення.

Згідно приписів частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст.ст.129, 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Одеським окружним адміністративним судом 11 січня 2024 року по вищезазначеній справі № 420/9689/22 постановлена Окреми ухвала, якою доведено до відома Одеської міської ради про встановлені у змісті ухвали обставини для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленому судом порушенню та зобов`язано Одеську міську раду повідомити Одеський окружний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Відповідно до статті 14 Конституціі? Украі?ни право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.10 ст.118 Земельного кодексу Украі?ни, на момент виникнення спору станом на 10.09.2021, відмова органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Згідно з ч.11 ст.118 Земельного кодексу Украі?ни, на момент виникнення спору станом на 10.09.2021, у разі відмови органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 121 ЗК Украі?ни громадяни Украі?ни мають право на безоплатну передачу і?м земельних ділянок із земель державноі? або комунальноі? власності для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ст. 125 ЗК Украі?ни право власності на земельну ділянку, а також право постіи?ного користування та право оренди земельноі? ділянки виникають із моменту державноі? реєстраціі? цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону Украі?ни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме маи?но та і?х обтяжень» (ст. 126 ЗК Украі?ни

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, письмові пояснення третьої особи, оцінивши докази, судом встановлено наступні факти та обставини.

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 направлено до Одеської міської ради заяву про передачу йому у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, до якої подав погоджений проект землеустрою.

10.08.2021 зареєстрована заява департаментом з питань звернень громадян за № 31-К-6685, яка мною направлена на адресу мiського голови м.Одеса проханням передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 для індивідуального дачного будівництва за адресою АДРЕСА_2 .

До заяви додано оригінал погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: вул.Ветрова, Київський район, м.Одеса, Одеської області, кадастровий номер 5110136900:45:007:0005 та оригінал витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підтверджує факт державної реєстрації цієї ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 11.11.2021 № 01-17/275-ЗПІ, позивача повідомлено, що: «…Департаментом, в межах компетенції, підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради, який направлено до Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Згідно з регламентом роботи Одеської міської ради суб`єктом внесення земельних питань на сесію Одеської міської ради є Постійна комісія з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради.

Остаточне рішення приймається Одеською, міською радою в межах її повноважень».

23 листопада 2021 року позивач звертався з позовом до Одеського міського голови Труханова Г.Л., в якій просив суд визнати протиправною бездіяльність Одеського міського голови Труханова Г.Л. щодо невинесення за період трьох місяців з 10.08.2021 (дата реєстрації заяви позивача) по 11.11.2021р. на пленарне засідання сесії Одеської міської рада питання за моєю заявою, зареєстрованої 10.08.2021.

Рiшенням від 28.01.2022 по справі № 420/23227/21 у задоволені позову відмовлено, з посиланням на те, що департаментом земельних ресурсів не надано (чи не підготовлено) проекту рішення міської ради міському голові, тому «міський голова не мав можливості».

01.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського міського голови листом від 01.07.2022 року № 31-К-2265ел, у якому позивач просить розглянути проект рішення Одеської міської ради, підготовлений Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради за результатом розгляду його заяви від 10.08.2022 року.

У відповідь на наведене звернення ОСОБА_1 уповноваженим органом у сфері земельних правовідносин - Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради за дорученням першого заступника міського голови Кучука М.І. листом від 22.07.2022 року повідомлено позивача про те, що «Згідно з регламентом роботи Одеської міської ради суб`єктом внесення земельних питань на сесію Одеської міської ради є Постійна комісія з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин Одеської міської ради.

Згідно пункту а) частини 4 ст.83 Земельного кодексу Украі?ни до земель комунальноі? власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (маи?дани, вулиці, проі?зди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізаціі? відходів тощо).

Згідно ч.2 ст.52 Земельного кодексу Украі?ни землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються и?ому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документаціі? із землеустрою, за якою здіи?снювалося формування земельних ділянок або технічноі? документаціі? із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельноі? ділянки в натурі (на місцевості).

До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, заи?няті захисними смугами, дорогами, проі?здами, будівлями і спорудами загального користування.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 раніше не формувалась та не передавалась нікому в якості земель загального користування, ні на підставі проекту землеустрою, ні за технічною документацією із землеустрою .

Доказами відсутності статусу загального користування (маи?дани, вулиці, проі?зди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізаціі? відходів тощо) в даноі? земельноі? ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 є експертний? висновок ГУ Держгеокадастру у Полтавськіи? області No8240/88-20 від 05.05.2020 та Витяг від 22.07.2021 № НВ-0522228282021 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 (докази раніше додано до позовноі? заяви).

Згідно правовоі? позиціі? Верховного Суду Украі?ни, викладеноі? у Постановах від 17.12.2018 у справі справа № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18) вбачається наступне:

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК Украі?ни встановлено, що відмова органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчоі? влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельноі? ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

При цьому колегія суддів Судовоі? палати щодо захисту соціальних прав Касаціи?ного адміністративного суду акцентує увагу на тому, що ухвалення рішення є результатом певноі? правовоі? процедури, яка и?ому передує.

Тобто, відповідно до статті 118 ЗК Украі?ни порядок безоплатноі? передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадіі?:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчоі? влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельноі? ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки (або мотивовану відмову у и?ого наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такии? проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчоі? влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК Украі?ни;

4) здіи?снення державноі? реєстраціі? сформованоі? земельноі? ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчоі? влади або органу місцевого самоврядування, якии? передає земельні ділянки державноі? чи комунальноі? власності у власність, про що, в свою чергу, такии? орган у двотижневии? строк, зобов`язании? прии?няти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі діі? відповідних суб`єктів земельно-правовоі? процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельноі? ділянки у власність.

Визначена законом процедура є способом дій ? відповідного органу державноі? влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другоі? статті 19 Конституціі? Украі?ни дотримання відповідним органом встановленоі? законом процедури є обов`язковим.» .

Пунктом 40 Постанови Верховного Суду від наведеного 17.12.2018 у справі справа № 509/4156/15-а (провадження № К/9901/7504/18) зазначається, що всі діі? відповідних суб`єктів земельно-правовоі? процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельноі? ділянки у власність.

В Постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17 (провадження № К/9901/50942/18) зазначається, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу Украі?ни порядок безоплатноі? передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчоі? влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу Украі?ни;

- затвердження відповідним органом виконавчоі? влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельноі? ділянки та надання і?і? у власність.

Отже, передача (надання) земельноі? ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу Украі?ни є завершальним етапом визначеноі? процедури безоплатноі? приватизаціі? земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду Украі?ни від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.9 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 155 ЗК України зазначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

При цьому, згідно норм ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 2 роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 1 ст. 13 Регламенту Одеської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 року № 1VIII, (далі - Регламент) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Повноваження сільського, селищного, міського голови визначені положеннями ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 13 Регламенту, відповідно до яких міський голова:

- представляє територіальну громаду міста Одеси, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

- організовує в межах, визначених законом, Регламентом та іншими рішеннями міської ради, роботу ради та її виконавчого комітету;

- здійснює керівництво апаратом ради та виконавчого комітету;

- скликає сесії ради, головує на пленарних засіданнях ради, підписує рішення ради, забезпечує їх виконання;

- здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені законами та рішеннями ради, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виконавчі органи ради - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Згідно із пп.1 п. «а» ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні повноваження з підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

Крім цього, відповідно до пункту «б» вказаної статті передбачено, що до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані повноваження з:

- підготовки висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (пп. 8)

- організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пп. 9).

Уповноваженим виконавчим органом міської ради з питань земельних правовідносин є Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, до компетенції якого належить попередній розгляд та перевірка клопотань про передачу у приватну власність чи користування земельних ділянок комунальної власності та підготовка відповідних проектів рішень Одеської міської ради з питань земельних відносин.

Рішенням Одеської міської ради від 09.06.2021 року № 296-VIII затверджено Положення про Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (далі - Положення), відповідно до п. 1.1 якого Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент є правонаступником повноважень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у сфері регулювання земельних відносин.

Згідно із п. 2.1 Положення Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради реалізує повноваження Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до чинного законодавства, у межах, визначених Одеською міською радою.

Пунктом 2.2 Положення передбачено функції Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради:

- попередній розгляд клопотань юридичних та фізичних осіб з питань надання земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м.Одеси у власність чи користування, а також інших питань у сфері земельних відносин (пп. 2.2.1);

- підготовка проектів рішень Одеської міської ради з питань земельних відносин (пп. 2.2.2);

- розгляд у межах повноважень звернень, заяв, пропозицій, скарг юридичних та фізичних осіб (пп. 2.2.24);

- здійснення претензійно-позовної роботи з питань, пов`язаних з реалізацією повноважень у сфері земельних правовідносин (пп. 2.2.25).

Порядок оформлення проектів рішень і формування порядку денного сесії Одеської міської ради передбачений ст. 24 Регламенту.

Згідно з ч.4 ст.24 Регламенту підготовка проекту рішення забезпечується безпосередньо суб`єктом його внесення до порядку денного сесії ради. Проект рішення, який вноситься виконавчим комітетом, включається до порядку денного сесії при наявності рішення виконавчого комітету з даного питання. Проект рішення сесії, який вноситься постійною комісією ради, включається до порядку денного сесії при наявності відповідних висновків та рекомендацій постійної комісії.

Відповідно до ч.5 ст.24 Регламенту у проекті рішення зазначається назва, яка коротко відображає його суть і зміст, а також інформація про суб`єкта внесення такого проекту.

Проект рішення повинен складатися з двох частин:

- мотивувальної, в якій містяться посилання на норми законодавства, що регулюють відносини, про які зазначено у відповідному рішенні, інші акти або документи, обставини, якими викликана необхідність прийняття даного рішення;

- вирішальної, в якій чітко формулюється зміст рішення, виконавці і терміни виконання відповідних заходів, доручень тощо, особливості набрання чинності відповідним рішенням (у разі наявності), а також вказується посадова особа або орган, на який покладається контроль за повним виконанням рішення.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суб`єктом підготовки та подання проектів рішень для винесення на сесію Одеської міської ради, зокрема з питань затвердження проектів землеустрою, є Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Так, судом встановлено, що відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради від 11.11.2021 №01-17/275-ЗПІ, позивача повідомлено, що: «…Департаментом, в межах компетенції, підготовлено відповідний проект рішення Одеської міської ради, який направлено до Юридичного департаменту Одеської міської ради.

Згідно з регламентом роботи Одеської міської ради суб`єктом внесення земельних питань на сесію Одеської міської ради є Постійна комісія з питань землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради.

Остаточне рішення приймається Одеською, міською радою в межах її повноважень».

Таким чином, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради виконав покладені на нього обов`язки щодо клопотання позивача.

Згідно із ч.15 ст.47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Відповідно до п. 1 розділу І Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.12.2020 року № 2-VIII (у редакції, чинній на момент розгляду клопотання позивача), постійні комісії ради є органами, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її ведення. здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Пунктом 5 Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання кожна постійна комісія здійснює свої повноваження відповідно до функціональної спрямованості її діяльності, визначеної цим Положенням.

Згідно із пп. 5.6.3 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання розгляд та внесення на розгляд ради проектів рішень із земельних правовідносин про надання земельних ділянок у власність здійснюється постійною комісією з питань землеустрою та земельних правовідносин.

Суд зазначає, що рішенням Одеської міської ради від 08.12.2021 року № 79З-VIII ліквідовано постійну комісію Одеської міської ради VIII скликання з питань землеустрою та земельних правовідносин та утворено постійну комісію Одеської міської ради VIII скликання з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних правовідносин, а також внесено відповідні зміни до Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання.

Так, відповідно до пп. 5.6.4 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання розгляд, прийняття відповідних висновків та рекомендацій щодо проектів рішень із земельних правовідносин здійснюється постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин.

Одеська міська рада як колегіальний представницький орган, який діє сесійно, має можливість вирішувати питання регулювання земельних відносин, віднесені до виключної компетенції місцевих рад, виключно в такому порядку:

- попередній розгляд клопотань фізичних та юридичних осіб з приводу надання їм у власність або користування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади м. Одеси та підготовку відповідних проектів рішень уповноваженим виконавчим органом міської ради з земельних правовідносин;

- розгляд відповідних проектів рішень постійною комісією Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин (на момент розгляду заяви позивача від 10.08.2021 року, та, відповідно, постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин з 08.12.2021 року);

- внесення постійною комісією Одеської міської ради з питань землеустрою та земельних правовідносин проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії Одеської міської ради (на момент розгляду заяви позивача від 10.08.2021 року, та, відповідно, постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин з 08.12.2021 року).

Таким чином, за результатами попереднього розгляду клопотань осіб про передачу їм земель комунальної власності Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради готує відповідний проект рішення міської ради, який вноситься на пленарне засідання сесії ради постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У силу пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин та виключену на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021 року) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Виходячи з аналізу зазначених норм, будь-який громадянин України, незалежно від місця реєстрації або проживання, має право звернутись до уповноваженого органу із заявою та визначеними законодавством документами щодо надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте суд звертає увагу, що якщо земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб додається погодження землекористувача.

Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (далі - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні») виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з вимогами частини 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць (ч.5 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (ч.12 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень органу місцевого самоврядування, цей орган має приймати відповідне рішення на пленарному засіданні відповідної ради.

Судом в встановлено, що відповідно до пп. 5.6.4 п. 5.6 розділу V Положення про постійні комісії Одеської міської ради VIII скликання розгляд, прийняття відповідних висновків та рекомендацій щодо проектів рішень із земельних правовідносин здійснюється постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин.

Проте постійною комісією Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин не було внесено на розгляд Одеської міської ради проект рішення міської ради щодо заяви позивача підготовлений Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради.

В свою чергу комісія Одеської міської ради з питань просторового розвитку, землеустрою та регулювання земельних відносин не є окремою юридичною особою, а ж структурним підрозділом Одеської міської ради.

Судом приймаються до уваги доводи відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо наступних обставин справи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок» від 03.06.2020 № 455 затверджено Тимчасовий порядок взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних ділянок (далі - Тимчасовий порядок) (чинний на .момент виникнення спірних правовідносин).

Тимчасовий порядок визначав механізм взаємодії між територіальними органами Держтеокадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності в державній реєстрації земельних`ділянок під час державної реєстрації земельної ділянки державними кадастровими реєстраторами.

Відповідно до пунктів 6 і 7 'Тимчасового порядку після надходження та реєстрації заяви про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0600 га, що розташованії за адресою; м. Одеса, вул.Вєтрова, з доданими документами в Державному земельному кадастрі програмним забезпеченням Державного земельного кадастру за принципом випадковості було обрано територіальний орган Держгеокадастру, Державний кадастровий реєстратор якого здійснюватиме державну реєстрацію земельної книги, а саме - державний кадастровий реєстратор відділу у Козятинському районі Головного управління Останець Оксана Василівна.

За результатами розгляду поданих . документів, 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Останець Оксаною Василівною була розглянута заявка за № 9709717022021 стосовно реєстрації земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова. площею 0,0600 га для індивідуального дачного будівництва та опрацьована з позитивним результатом. Зареєстрованій земельній ділянці Національною кадастровою системою був присвоєний кадастровий номер 5110136900:45:007:0005.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, код КВЦПЗ - 07.03) за адресою: вул.Вєтрова. Київський район, м. Одеса, Одеської області (далі Проект) був розроблений ФОП Мешко Л.Л. на підставі договору на виконання робіт між ФОП Мешко Л.Л. га ОСОБА_1 від 25.06.2019 № 1-2 5 06.

Проект розроблений відповідно до пункту 7 статті 115 Земельного Кодексу України, до вступу в дію змін, які були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.

Проект повністю відповідав положенням статті 50 Закону України «Про землеустрій» та містить позитивний висновок про розгляд документації №8240/88-20 від 05.05.2020 р.

Як вбачається з матеріалів Проекту 02.05.2019 гр. ОСОБА_1 звернувся до Одеської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0.06 га, що розташована за адресою: м.Одеса, Київський район, вул. Ветрова для передачі безоплатно у власність для індивідуального дачного будівництва.

Станом на 01.07.2019 вказане клопотання Одеською міською радою розглянуто не було, у зв`язку з чим гр. ОСОБА_1 повідомив останню про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,06 га із цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва без надання такого дозволу.

Відтак, абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019 - чинній на момент звернення гр. ОСОБА_1 до Одеської міської ради, передбачалось, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеуст рою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, неприйняття Одеською міською радою рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту у місячний строк, надало останньому право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу у передбаченому законом порядку.

Позивач (Прокурор) у позовній заяві посилається на невідповідність наданого ОСОБА_1 . Проекту вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій» у зв`язку із відсутністю «рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, встановленому законодавством або за рішенням суду».

Однак, дані доводи прокурора не відповідають дійсності, оскільки пункт 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції від 01.01.2019 - чинній на момені розроблення гр. ОСОБА_1 Проекту) передбачав, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають в тому числі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів .Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

Тобто, враховуючи положення частини 7 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції від 07.02.2019) у даному випадку включення до Проекту зазначеного дозволу - не було необхідним. Проект землеустрою був розроблений на підставі принципу «мовчазної згоди», який був передбачений діючим на той час законодавством.

З жовтня 2012 року та по даний час діє Порядок ведення Державного земельного кадастру, (далі - Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р.

За приписами статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

До складу Держжавного геокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та Порядком.

Пункт 15 Порядку визначає, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей ( змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України Про землеустрій" та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України Про Державний земельний кадастр.

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевішує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 Порядку.

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку; до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 Порядку.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

- заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

- документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

- подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

- невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена.

Крім того, згідно статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про меліоративні мережі, складові частини меліоративних мереж, обмеження викорисіаппі земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектів землеустрою, шо забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), робочих проектів землеустрою, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, технічної документації із землеустрою щодо резервування цінних для заповідання територій та об`єктів, проектів створення територій за ообкив природно-заповідного фонду, іншої докуме нта ції із землеустрою.

Відповідно до положень частин 1-2, 8-10 статті 47 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного. історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду 'іа водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму в) створения приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини, для проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон встановлюються і по суходолу, і по водному простору.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення. оздоровчого, рекреаційного, історико- культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно з рішенням про встановлення меж таких територій.

Відомості при межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Однак, на момент державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0600 га із кадас тровим номером 511013 6900:45:007:0005 у Державному земельному кадастрі були відсутні відомості про включення вказаної земельної ділянки до земель водного фонду.

Проект землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги на момент державної реєстрації зазначеної вище земельної ділянки (та на момент звернення ІІозивача до суду із даним позовом) розроблений та затверджений у передбаченому законом порядку Одеською міською радою не 6ув.

Відповідно відомості про .межі прибережної захисної смуги Чорного моря до Державного земельного кадастру не вносились.

Згідно пояснювальної записки, яка містилася у проекті землеустрою, па підставі якого було проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 511013 6900:45:007:0005, вказано, що земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно частини 1 статті 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У даному проекті також міститься висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення зсмельної ділянки гр. ОСОБА_1 , який також підтверджує те, що земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі р е к р е а ц і й н о го п р и з и а ч е н н я.

Таким чином, суд погоджується з доводами щодо правомірності дій державного кадастрового реєстратора відділу у Козятинському районі Головного управління Останець Оксани Василівни щодо реєстрації у земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,060га і кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що розташована за адресою: м.Одеса, вул. Ветрова.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 (для індивідуального дачного будівництва, код КВЦПЗ - 07.03) за адресою: вул. Ветрова, Київський район, м. Одеса, Одеської області повністю відповідав положенням діючого земельного законодавства. Відомості про включення земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 до земель водного фонду в Державному земельному кадастрі відсутні.

Відтак, за результатами розгляду справи суд не встановив порушень чинного законодавства у діях відповідача та третьої особи ОСОБА_1 під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим.

Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18). Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 1 - 2 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так предметом спору у даній справі є вимога немайнового характеру - скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним закриттям поземельної книги на неї. Рішення у даній справі не буде підлягати примусовому виконанню.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Таким чином, позов Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, проведеної 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки - не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

На підставі викладенного, керуючись статтями 129,232,233,236,238-241 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, проведеної 22.07.2021 державним кадастровим реєстратором відділу у Козятинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Остапець О.В., з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки на земельну ділянку площею 0,006 га із кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Вєтрова - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 02 серпня 2024 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна