Ухвала
від 21.01.2025 по справі 916/522/23
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


У Х В А Л А

21 січня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/522/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

розглянувши заяву про забезпечення позову Одеської міської ради

за апеляційними скаргами Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 (повний текст складено та підписано 02.08.2024)

по справі №916/522/23

за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача:

- ОСОБА_1 ;

- Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005 з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду перебувають апеляційні скарги Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 по справі №916/522/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду апеляційних скарг Одеської міської ради та Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 23.07.2024 по справі №916/522/23 відбудеться 27.01.2025 о 14-30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

07.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення.

17.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшла заява про забезпечення позову у даній справі.

В обґрунтування заяви Одеська міська рада зазначає, що провадження у цій справі №916/522/23 відкрито 10.02.2023, за цей час фактичні обставини спірних правовідносин неодноразово змінювалися, що пов`язано із виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.08.2022 у справі №420/9689/22 (прийняття міською радою рішення від 21.02.2024 №1847-VIII «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 площею 0,0600 га, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення для індивідуального дачного будівництва») та ухваленням рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 у справі №947/17470/24.

Також, заявник зазначає, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 у справі №947/17470/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради задоволено та вирішено, зокрема, «завершити процедуру приватизації земельної ділянки на підставі ч.ч. 10, 11 ст. 118 Земельного кодексу України та визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, площею 0,06 га, цільове призначення: 07.03 для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право приватної власності на вказану земельну ділянку з правом одержання на його ім`я документів про право власності».

Одеська міська рада зазначає, що через порушення районним судом порядку опублікування та вручення судового рішення, останнє набрало законної сили.

Крім того, Одеська міська рада вказує, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 у справі №947/17470/24 набрало законної сили 12.12.2024. При цьому, в Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться наступні відомості: «Надіслано судом: 16.12.2024. Зареєстровано: 17.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.12.2024».

Разом із цим, копію повного рішення Київського районного суду м. Одеси було направлено в електронний кабінет Одеської міської ради у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС лише 17.12.2024 та вручено наручно в приміщенні суду 19.12.2024. Таким чином, на момент «набрання» законної сили даним судовим рішенням, останнє не було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та не було вручено міській раді ані в її електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, ані в паперовому вигляді.

Отже, як зазначає заявник, дані обставини позбавили міську раду можливості своєчасно звернутися до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 у справі №947/17470/24 в межах строку апеляційного оскарження до «набрання» ним законної сили.

Заявник вказує, що 17.12.2024 (у день отримання рішення суду) міська рада звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на наведене судове рішення. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.12.2024 у справі №947/17470/24 поновлено Одеській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 та відкрито апеляційне провадження у цій справі.

Одеська міська рада у своїй заяві зазначає, що дію рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 у справі №947/17470/24 на сьогоднішній день зупинено, а разом із цим, до завершення його апеляційного перегляду таке рішення суду не може бути звернене до виконання. Поряд із цим, 23.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про направлення йому повного рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024.

З огляду на наведене Одеська міська рада вважає, що існує ймовірність того, що ОСОБА_1 будуть вчинені дії з метою безпідставного безперешкодного відчуження спірної земельної ділянки, яка є предметом цього позову, із земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси, враховуючи наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень відмітки про набрання законної сили рішенням Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 року у справі № 947/17470/24.

Отже, з метою запобігання здійсненню подальшого відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки комунальної власності Одеська міська рада звертається із заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005.

Одеська міська рада звертає увагу суду, що у разі набуття речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005, виконання рішення господарського суду у цій справі щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі буде унеможливлено, а, разом із цим, не відбудеться ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, тобто не буде виконане завдання господарського судочинства.

Колегія суддів дослідивши матеріали заяви Одеської міської ради про забезпечення позову встановила наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до частин п. 2, п.4 ч.1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість здійснення ОСОБА_1 дій з відчуження спірної земельної ділянки або імовірну неможливість ефективного поновлення прав позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд зазначає, що, оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Таким чином, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Як зазначалось раніше, Одеська міська рада звернулась із заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, приймати рішення та вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,06 га з кадастровим номером 5110136900:45:007:0005.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одеською міською радою до заяви про забезпечення позову надано роздруківку з Єдиного реєстру судових рішень рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 по справі №947/17470/24, а також копію заяви ОСОБА_1 про видачу копії даного рішення наручно.

При цьому, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що Одеською міською радою не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження дій з щодо відчуження спірної земельної ділянки, яка є предметом цього позову. Саме лише посилання на отримання ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 08.11.2024 по справі №947/17470/24 жодним чином не свідчить про вжиття дій щодо продажу земельної ділянки тощо.

Так, матеріали заяви не містять належних доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходу забезпечення позову.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, заявлені Одеською міською радою обставини не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам у сфері державної реєстрації вчиняти дії щодо майна міської ради, позаяк така заборона приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках. Інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків, а саме - порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника земельних ділянок.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з урахуванням наведеного у сукупності, колегія дійшла висновку, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України щодо доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відповідно заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Одеської міської ради про забезпечення позову у справі №916/522/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення21.01.2025
Оприлюднено23.01.2025
Номер документу124556346
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Судовий реєстр по справі —916/522/23

Ухвала від 21.01.2025

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 12.12.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 23.09.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 23.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 23.08.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 15.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 08.08.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Рішення від 23.07.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Пінтеліна Т.Г.

Ухвала від 24.07.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні