Рішення

від 23.07.2024 по справі 922/619/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2024м. ХарківСправа № 922/619/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Христенко І.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" (54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 1) до Почесного консульства Словацької республіки в м. Харків (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 26) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, буд. 1) про стягнення 4058538,81 грн. за участю :

позивача - Рак В.О.

відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Почесного консульства Словацької республіки в м. Харків про стягнення 4058538,81 грн., з яких непокрита страховою виплатою матеріальна шкода у розмірі 1809326,81 грн., збитки у розмірі 800000,00 грн. та упущена вигода у розмірі 1449212,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2024 позовну заяву залишено без руху з огляду на процесуальні вимоги пунктів 2, 3, 5, 8, 9 частини 3 статті 162, частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

11.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано уточнений позов із доданими до нього документами (вх.№6531), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 09.04.2024 об 11:15.

27.03.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" зареєстровано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (вх. №8242), в якому просить суд забезпечити участь представника позивача Рак Вікторію Олександрівну у судовому засіданні, що призначене на 09.04.2024 об 11:15 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.03.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (вх. №8242 від 27.03.2024) задоволено та призначено проведення підготовчого засідання на 09.04.2024 р. об 11:15 у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2024 відкладено підготовче засідання на 30.04.2024 об 11:15 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.04.2024 відкладено підготовче засідання на 14.05.2024 о 10:45 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

08.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" зареєстровано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх. №12130), в якому просить суд залучити Міністерство закордонних справ України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (вх. №12130 від 08.05.2024) задоволено частково. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 00026620). Зобов`язано позивача протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали направити на адресу залученої третьої особи позовну заяву разом із доданими до неї документами та докази надіслання надати суду. Встановлено третій особі строк у десять днів з дня отримання цієї ухвали для подання письмових пояснень по справі, які повинні відповідати вимогам статті 168 ГПК України. Продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів до 18.06.2024 р. та відкладено підготовче засідання на 28.05.2024 р. об 11:30.

20.05.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про долучення доказів (вх. №13083), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 о 12:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

03.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від третьої особи зареєстровано письмові пояснення (вх. №14270), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 відкладено підготовче засідання на 18.06.2024 о 10:45 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.

11.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано відповідь на пояснення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. №15193).

11.06.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (вх. №15226), в якій просить суд забезпечити участь представника позивача Плахотної Олени Миколаївни у судовому засіданні, що призначене на 18.06.2024 року об 10:45 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Запрошення для участі у відеоконференції направити на електронну адресу адвоката представника: Плахотної Олени Миколаївни ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована на офіційному сайті захищеного відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua) та ознайомлена з вимогами Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку та відеозапису ходу і результатів процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції під час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису (вх. №15226 від 11.06.2024) задоволено. Призначено проведення підготовчого засідання на 18.06.2024 о 10:45 у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2024 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2024 об 11:00 на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 ГПК України.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.07.2024 відкладено судове засідання на 23.07.2024 об 11:20 на підставі статті 201, 216, 232, 233 ГПК України.

Представник позивача у призначене судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з`явився, правом на подання суду відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 165 ГПК України не скористався. При цьому, суд зазначає, що копію ухвал суду із визначеним у них датою, часом та місцем проведення судових засідань було скеровано на належну адресу відповідача, що міститься в матеріалах справи та надана Міністерством закордонних справ України в порядку статті 120-121 ГПК України. Разом з тим, судові повідомлення повернуто на адресу суду з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в яких значиться причина повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/619/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом було додатково розміщено на офіційному веб-сайті "Судової влади України" оголошення із визначеною датою, часом та місцем проведення судових засідань, які долучено судом до матеріалів справи.

Третя особа у призначене судове засідання не з`явилася. Втім, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлена судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа до зареєстрованого Електронного кабінету.

Разом з тим, 18.07.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від третьої особи зареєстровано заяву про розгляд справи у відсутність особи, яка бере участь у справі (вх. №18264), в якій просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника Міністерства закордонних справ України.

Розглянувши вказану заяву третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Враховуючи, що участь в судовому засіданні є правом учасників справи відповідно до статті 42 ГПК України, а явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, беручи до уваги, що неявка представника відповідача та третьої особи в призначене судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, заява третьої особи підлягає задоволенню.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши вступне слово представника позивача, суд встановив наступне.

Щодо процесуальної правоздатності та дієздатності відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Згідно статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи, де місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави. За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

Статтею 27 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про міжнародне приватне право" до приватноправових відносин з іноземним елементом за участю держави та юридичних осіб публічного права застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом.

Листом Міністерства закордонних справ від 31.01.2024 на адвокатський запит позивача повідомлено, що місцезнаходженням Почесного консульства Словацької республіки в м. Харків є: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26. При цьому з наявного в матеріалах справи переліку акредитованих консулів, пунктом №94 переліку передбачено, що Почесне консульство Словацької республіки в м. Харків акредитовано у Міністерстві закордонних справ України у встановленому порядку.

Відповідно до статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.

Статтею 43 Віденської конвенції про консульські зносини консульські посадові і службові особи не підлягають юрисдикції судових органів держави перебування за дії, що випливають з їхньої професійної діяльності. Аналогічні приписи щодо поширення імунітету від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції на дипломатичних агентів містить статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини.

За приписами частини 1 статті 45 Віденської конвенції про консульські зносини акредитуюча держава може відмовитись від будь-яких привілеїв та імунітетів, якими користуються відповідні особи консульської установи.

Аналогічні приписи щодо привілеїв та імунітетів містить Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затверджене Указом Президента України від 10.06.1993 №198/93.

Пунктом 21 Положення закріплено, що приміщення консульської установи є недоторканними. Доступ до цих приміщень може мати місце лише за згодою глави консульської установи або глави дипломатичного представництва відповідної іноземної держави в Україні. Недоторканність цих приміщень не дає права використовувати їх для цілей, не сумісних з функціями консульського представництва.

Відповідно до пункту 25 Положення консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і не можуть бути затримані або заарештовані інакше як у разі переслідування за вчинення тяжкого злочину або виконання вироку (ухвали, постанови) суду, що набрав законної сили. Консульські посадові особи та консульські службовці користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України в цивільних справах щодо діяльності, яку вони здійснюють у межах службових обов`язків. Імунітет від юрисдикції України не поширюється на випадки пред`явлення позовів про відшкодування заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди. Держава, що представляється консульською установою, може відмовитись від привілеїв та імунітетів працівників консульської установи, передбачених цим пунктом.

Міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року.

Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави, а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Конвенцію ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року підписала та ратифікувала Словаччина.

Відповідно до загальноприйнятої та усталеної практики міжнародних судових органів, держава може бути пов`язана положеннями міжнародного договору, навіть якщо вона не ратифікувала такий договір, якщо положення такого договору відображають звичаєве міжнародне право (рішення Міжнародного Суду ООН у справі North Sea Continental Shelf (ФРН проти Нідерландів) від 20 лютого 1969 року, § 71; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02), рішення від 23 березня 2010 року, § 66).

Зокрема, при застосуванні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вона не може тлумачитися абстрактно, а підлягає тлумаченню у світлі правил, викладених у Віденській конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року, у пп. (с) пункту 3 статті 31 якої зазначається про необхідність брати до уваги "будь-які відповідні норми міжнародного права, застосовні у відносинах сторін" (Loizidou v. Turkey (скарга № 15318/89), рішення від 18 грудня 1996 року, § 43).

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що суд повинен пам`ятати про особливий характер Конвенції як договору про права людини, а також брати до уваги відповідні норми міжнародного права, зокрема ті, що стосуються надання державного імунітету" (Fogarty v. The United Kingdom, (скарга № 37112/97), рішення від 21 листопада 2001, § 35; Cudak v. Lithuania (скарга № 15869/02).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Oleynikov v. russia, якщо національні суди підтримують юрисдикційний імунітет держави без будь-якого аналізу застосовних принципів звичаєвого міжнародного права, такі суди порушують право заявника на доступ до суду навіть у тих випадках, коли юрисдикційний імунітет підлягає застосуванню (Oleynikov v. russia (скарга № 36703/04), рішення від 14 березня 2013 року, §§ 71-73).

Відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.

Враховуючи наведене, стаття 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності підлягає застосуванню відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права. Вказана стаття відображає підставу для обмеження судового імунітету іноземної держави внаслідок завдання фізичної шкоди особі або збитків майну, так званий "деліктний виняток".

Умовами, які потрібні для застосування "деліктного винятку", є: 1) принцип територіальності: місце дії/бездіяльності має бути на території держави суду; 2) присутність автора дії/бездіяльності на території держави суду в момент вчинення дії/бездіяльності (агента чи посадової особи іноземної держави); 3) дія/бездіяльність ймовірно може бути привласнена державі; 4) відповідальність за дії/бездіяльність передбачена положеннями законодавства держави суду; 5) завдання смерті, фізичної шкоди особі, збитків майну чи його втрата; 6) причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і завданням смерті, фізичної шкоди особі або збитків майну чи його втратою.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, суд застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частини 3, 4 статті 5 цього Закону вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права щодо окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.

Статтею 48 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що до зобов`язань, що виникають з дії однієї сторони, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про міжнародне приватне право" права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.

Конвенцією про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод (Україна приєдналася на підставі Закону №3513-VI від 15.06.2011) визначається право, що застосовується до цивільної недоговірної відповідальності, яка виникає внаслідок дорожньо-транспортних пригод, незалежно від того, який вид провадження використовується для забезпечення цієї відповідальності.

Статтею 3 Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод передбачено, що правом, що застосовується, є внутрішнє право держави, у якій відбулася пригода.

Таким чином, судовим імунітетом користуються дипломатичні представники іноземних держав, відповідні посадові і службові особи консульської установи, також імунітет від обшуку, реквізиції, арешту та виконавчих дій надається приміщенням та майну консульської установи, а не власне консульській установі як самостійному суб`єкту приватноправових відносин. Згода компетентних органів відповідної держави вимагається лише на пред`явлення позову саме до цієї іноземної держави, втім, не до консульської установи як до самостійного суб`єкту приватноправових відносин. Отже, у розумінні вище вказаних норм, судовий імунітет полягає у непідсудності іноземних держав суду інших держав. Необхідно повністю враховувати особливості та обставини кожної справи, а також фактори, що лежать в її основі, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові ВГС України від 02.07.2013 по справі №5027/395/2012, Верховного Суду від 12.10.2022 у справі №463/14365/21, від 20.03.2024 у справі №466/674/18.

На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів позивача щодо процесуальної правоздатності та дієздатності відповідача, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення з даним позовом до господарського суду та визначення Почесного консульства Словацької республіки в м. Харків в якості відповідача.

Обставини справи свідчать, що 24.09.2022 р. на автомобільній дорозі Харків-Красноград-Перещепине 82 км.+500 м. сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобіля Lexus д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, д.н.з НОМЕР_2 з напівпречипом Everlast EVL-P-32-03-T д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході вказаного ДТП водій ОСОБА_1 загинув на місці, а пасажир автомобіля Lexus д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 був доставлений до Красноградської центральної лікарні.

Відповідні відомості 25.09.2022 р. було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221090000596 за попередньою правовою кваліфікацією частина 2 статті 286 КК України та було закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України (помер підозрюваний, обвинувачений, особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю).

Відповідно до ухвали Красноградського районного суду Харківської області про арешт майна від 27.09.2022 р. у справі №626/1728/22 автомобіль Lexus д.н.з. НОМЕР_1 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 належав Консульству Словацької республіки м. Харків та перебував у фактичному користуванні відповідно до довіреності №137 від 12.07.2022 у ОСОБА_1 .

Згідно висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №34461/40218-40220 від 12.12.2022 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221090000596 в дорожній ситуації водій автомобіля Lexus LS 300 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.1. ПДР України. Дії водія Lexus LS 300 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1. ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з ДТП. Крім того, зроблено висновок, що у дорожній ситуації у діях водія автомобіля Mersedes-Benz моделі Aсtors 1841LS Франків О.З. невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з ДТП не вбачається.

Крім того, відповідно до висновку експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №22635/30348-30355 від 19.12.2022 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221090000596 зроблено висновок, що до дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS виконувала свої функції та знаходилась в працездатному стані, не мала несправностей, які були б причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Крім того, зроблено висновок, що до дорожньо-транспортної пригоди рульове керування та ходова частина автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS виконували свої функції та знаходились в працездатному стані, а також не мали несправностей, які були б в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Згідно звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Тіхоніним А.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1032/20 від 27.11.2020), ринкова вартість транспортного засобу Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 на момент пошкодження складає 1939326,81 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 4258249,15 грн. Крім того, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 станом на дату оцінки 24.09.2022 складає 1939326,81 грн.

05.09.2023 на поточний рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн. згідно платіжної інструкції №162223992 в межах ліміту відповідальності ПрАТ "УПСК" за полісом ЕР/208991161 за шкоду, завдану майну потерпілого.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та судових засіданнях зазначено, що за результатами звіту експерта транспортний засіб Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, р.н.з. НОМЕР_2 визнано фізично знищеним, а тому з метою досудового врегулювання спору, позивачем оформлено та скеровано на адресу відповідача лист-претензію вих. №41 від 03.10.2023 в якому з викладенням правових та фактичних підстав звернення просив відшкодувати збитки у розмірі 1809326,81 грн., який залишено з боку відповідача без відповіді та задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, які стали предметом спору в даній справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Щодо правових підстав та умов відшкодування збитків суд зазначає, що згідно пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

У пункті 8 частини 2 статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З аналізу вище викладеного слідує, що статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки й упущена вигода. Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі та втрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Згідно із частиною 2 статті 224, частиною 1 статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до частини 3 статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі статтею 8 ЦК України може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №34461/40218-40220 від 12.12.2022 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221090000596 в дорожній ситуації водій автомобіля Lexus LS 300 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п. 12.1. ПДР України. Дії водія Lexus LS 300 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.1. ПДР України і з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з ДТП. Крім того, зроблено висновок, що у дорожній ситуації у діях водія автомобіля Mersedes-Benz моделі Aсtors 1841LS Франків О.З. невідповідностей вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв`язку з ДТП не вбачається (т.с. I, а.с. 39-40).

Разом з тим, відповідно до висновку експертів Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" №22635/30348-30355 від 19.12.2022 за результатами проведення комісійної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи по матеріалам кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022221090000596 зроблено висновок, що до дорожньо-транспортної пригоди робоча гальмова система автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS виконувала свої функції та знаходилась в працездатному стані, не мала несправностей, які були б причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Крім того, зроблено висновок, що до дорожньо-транспортної пригоди рульове керування та ходова частина автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS виконували свої функції та знаходились в працездатному стані, а також не мали несправностей, які були б в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (т.с. I, а.с. 138-144).

Відповідно до ухвали Красноградського районного суду Харківської області про арешт майна від 27.09.2022 р. у справі №626/1728/22 автомобіль Lexus д.н.з. НОМЕР_1 згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 належав Консульству Словацької республіки м. Харків та перебував у фактичному користуванні відповідно до довіреності №137 від 12.07.2022 у ОСОБА_1 (т.с. I, а.с. 172).

Таким чином, вказана дорожньо-транспортна пригода виникла внаслідок порушення пункту 12.1. Правил дорожнього руху України з боку водія транспортного засобу Lexus LS 300 ОСОБА_1 і його дії перебувають у прямому причинному зв`язку з наслідками відповідної дорожньо-транспортної пригоди.

Також, наведені вище обставини щодо вини водія транспортного засобу Lexus LS 300 ОСОБА_1 у виникненні дорожньо-транспортної пригоди встановлено в межах кримінального провадження №12022221090000596.

Відповідно до cтатті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Матеріали справи свідчать, що 05.09.2023 на поточний рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн. в межах ліміту відповідальності ПрАТ "УПСК" за полісом ЕР/208991161 згідно платіжної інструкції №162223992 за шкоду, завдану майну потерпілого. Інформація щодо полісу ЕР/208991161, за яким було здійснено виплату міститься в листі ПрАТ "УПСК" №2896/03 від 22.09.2023 р. (т.с. I, а.с. 16, 34, 165-166).

Разом з тим, порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність встановлено статтею 1194 ЦК України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Матеріалами справи також підтверджено, що згідно звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Тіхоніним А.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №1032/20 від 27.11.2020) ринкова вартість транспортного засобу Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, реєстраційний номерний знак д.н.з НОМЕР_2 на момент пошкодження складає 1939326,81 грн. Вартість відновлювального ремонту складає 4258249,15 грн. Вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, р.н.з. НОМЕР_2 станом на дату оцінки 24.09.2022 складає 1939326,81 грн. (т.с. I, а.с. 41-51).

Крім того, як зазначено судом вище, 05.09.2023 на поточний рахунок позивача було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн. згідно платіжної інструкції №162223992 в межах ліміту відповідальності ПрАТ "УПСК" за полісом ЕР/208991161 за шкоду, завдану майну потерпілого.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, позовна вимога про стягнення непокриту страховою виплатою матеріальну шкоду у розмірі 1809326,81 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 800000,00 грн. та упущену вигоду у розмірі 1449212,00 грн., суд виходить з наступного.

В обґрунтування позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 800000,00 грн. позивачем зазначено про невиконання останнім умов договору на транспортні послуги №16.08-21 від 16.08.2021 через неможливість надати транспортний засіб Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, р.н.з. НОМЕР_2 для виконання транспортних послуг.

Матеріали справи свідчать, що 16.08.2021 між ТОВ "Ексон ЮК" (надалі - замовник) та ТОВ "Автошляш-Автотрейд" (надалі - перевізник) укладено договір на транспортні послуги №16.08-21 (надалі - договір).

Відповідно до умов пункту 1.1. договору перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих замовником, а замовник бере на себе зобов`язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених в договорів.

Відповідно до пункту 2.2. договору конкретні умови перевезень вантажів, маршрути, зазначаються в транспортних заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника-зазначаються в заявках на перевезення, які є невід`ємними частинами договору і надаються замовником перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що з метою безперервного процесу перевезень вантажів замовника, перевізник за будь-яких умов зобов`язується надати для здійснення перевезень технічно справний транспортний засіб Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом в будь-який час на підставі заявки замовника, отриманої в тому числі за допомогою месенджерів мобільного зв`язку.

Відповідно до пункту 5.8. договору у випадку розірвання договору достроково незалежно від причин такого розірвання, сторона-ініціатор розірвання договору зобов`язана сплатити штраф у розмірі 300000,00 грн. за дострокове розірвання договору.

Згідно умов пункту 5.9. договору у випадку ненадання під завантаження транспортного засобу Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом відповідно до умов п. 2.4. договору, перевізник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 500000,00 грн. за ненадання транспортного засобу під завантаження.

Умовами пункту 8.6. договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2023 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Умовами пункту 8.7. договору погоджено, що договір не може бути розірваний достроково.

Позивачем оформлено лист-повідомлення вих. №54 від 03.10.2022, в якому повідомлено ТОВ "Ексон ЮК" про те, що позивач вимушений достроково розірвати договір на транспорті послуги №16.08-21 від 16.08.2021 р., а також у листі зазначено, що у зв`язку з повним знищенням автомобіля Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, д.н.з. НОМЕР_2 не має можливості виконувати зобов`язання, передбачені п. 2.4. договору.

ТОВ "Ексон ЮК" оформлено рахунок на оплату №15 від 01.11.2022 штрафних санкцій відповідно до п.п. 5.8, 5.9. договору на транспортні послуги №16.08-21 від 16.08.2021 на суму 800000,00 грн., який за твердженням позивача у позовній заяві, станом на дату звернення до суду з позовною заявою позивачем не оплачено.

За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

За частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціям визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин, що виражається саме у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Однак у даному разі суд зазначає, що позивачем не доведено неможливості виконання умов договору на транспортні послуги №16.08.-21 від 16.08.2021 та реалізації у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що замовник за вказаним договором після виникнення дорожньо-транспортної пригоди звертався до позивача з заявкою в порядку пунктів 2.4., 3.1. договору на перевезення вантажів та позивач у зв`язку із надходженням такої заявки повідомив про неможливість її виконання та надання технічно справного транспортного засобу, що передбачений пунктом 2.4. договору. При цьому враховуючи, що правова природа збитків полягає у об`єктивному зменшенні будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника суспільних відносин, що виражається саме у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати, позивачем не доведено реальності настання для нього негативних наслідків у формі реальних збитків та оплату оформленого замовником рахунку №15 від 01.11.2022 на суму 800000,00 грн. Крім того, позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України для їх стягнення.

Також, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Суд звертає увагу, що неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі. Позивачу необхідно довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76- 77 ГПК, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки (у даному випадку - неотримані доходи), які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Ураховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, також покладає на позивача обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Крім того, визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності та співмірності.

Позивачу слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, що узгоджується з висновками, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, від 31.10.2023 у справі №910/3317/21.

Позивачем в обґрунтування позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди зазначено, що за 2022 рік до дати ДТП 24.09.2022 прибуток (чистий дохід) позивача за транспортні послуги, надані знищеним транспортним засобом Mersedes-Benz моделі Actors 1841LS, р.н.з. НОМЕР_2 склав 1449212,00 грн. Вказує, що прибуток позивача за цією ж діяльністю до виникнення ДТП за дев`ять місяців звітного періоду становив 1449212,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що неотриманий прибуток рівнозначний прибутку за минулий аналогічний період та становить 1449212,00 грн.

Натомість у даному разі суд зазначає, що матеріали справи не містять докази вжиття позивачем заходів для одержання упущеної вигоди, про наявність якої стверджує позивач. Також позивачем не доведено суду тієї обставини, що він мав намір і можливість отримати доходи і лише неправомірні дії відповідача стали єдиною причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток в заявленому розмірі 1449212,00 грн. Додані до матеріалів справи рахунки на оплату, акти надання послуг та податкові накладні не можуть в розумінні вимог статтей 73, 76 ГПК України безумовно свідчити про наявність упущеної вигоди у заявленому позивачем до стягнення розмірі, а також підтверджувати висновки позивача про рівнозначність прибутку за минулий аналогічний період. Позивачем не доведено, що збитки у формі упущеної вигоди саме у визначеному позивачем розмірі 1449212,00 грн., не є абстрактними, та дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій, а також не доведено вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та упущеною вигодою позивача в заявленому розмірі 1449212,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено реальної можливості отримання доходів в заявленому розмірі 1449212,00 грн., що в свою чергу суперечить правовій природі упущеної вигоди та не підтверджено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, що виключає можливість відшкодування заявленої до стягнення упущеної вигоди.

Між тим, суд зазначає, що відповідно до статі 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, зміст вказаної правової норми дає підстави дійти висновку, що у разі здійснення підприємницької діяльності її суб`єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.

Слід зазначити, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Натомість звертаючись з позовною заявою до суду позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 800000,00 грн. та упущеної вигоди у розмірі 1449212,00 грн., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Почесного консульства Словацької республіки в м. Харків (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Автотрейд" (54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, буд. 1, код ЄДРПОУ 42315203) непокриту страховою виплатою матеріальну шкоду у розмірі 1809326,81 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 21711,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову - відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку та строки, що передбачено ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "02" серпня 2024 р.

Суддя Г.І. Сальнікова