Ухвала

від 05.08.2024 по справі 462/6017/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6017/24

УХВАЛА

05 серпня 2024 року суддя Залізничногорайонного судум.Львова БориславськийЮ.Л.розглянувши заявупредставника позивача адвоката Савки Т.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва,

в с т а н о в и в:

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Савка Т.В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради, у якому просить суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належними на праві власності позивачу житловим будинком площею 86,5. кв. м. та земельною ділянкою площею 0,0103 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення за рахунок відповідачів самочинно збудованого житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 29.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін за наявними у справі матеріалами.

01.08.2024 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано заяву про забезпечення позову, яка передана 02.08.2024 року головуючому судді на розгляд, у якій сторона позивача просить вжити заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва до набрання законної сили судовим рішенням в цивільній справі № 462/6017/24, а саме:

заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 чи за їх усним та письмовим дорученням іншим особам здійснювати будь-які будівельні, монтажні чи ремонтні роботи спрямовані на завершення будівництва житлового будинку, який розташований на земельних ділянках по АДРЕСА_1 , а саме: земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0116 (площею 0.215 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0117 (площею 0.297 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0118 (площею 0.012 га.);

заборонити Інспекціїдержавного архітектурно-будівельногоконтролю Львівськоїміської ради здійснювати реєстрацію дозвільних документів на будівництво та прийняття в експлуатацію житлового будинку, який розташований на земельних ділянках по АДРЕСА_1 а саме: земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0116 (площею 0.215 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0117 (площею 0.297 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0118 (площею 0.012 га.);

заборонити всімсуб`єктамдержавної реєстраціїправ (державнимреєстратором правна нерухомемайно:державним таприватним нотаріусам,державним таприватним виконавцям,іншим акредитованимсуб`єктам,виконавчим органамсільських,селищних таміських рад,Київської,Севастопольських міських,районних умістах Києвіта Севастополідержавних адміністраціях), окрім Міністерства юстиції України, проводити будь-які реєстраційні дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення змін, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії передбачені чинним законодавством) відносно житлового будинку, який розташований на земельних ділянках по АДРЕСА_1 а саме: земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0116 (площею 0.215 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0117 (площею 0.297 га.); земельна ділянка кадастровий номер 4610136300:06:015:0118 (площею 0.012 га.).

Заяву про забезпечення позову позиває обґрунтовує тим, що є власником житловим будинком площею 86,5. кв. м. та земельною ділянкою площею 0,0103 га., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі є співвласниками сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та здійснюють будівництво будинку, яке є самочинним. Унаслідок вказаного самочинного будівництва відповідачів до житлового будинку позивача перестало потрапляти сонячне світло, повністю перекрито огляд АДРЕСА_1 . Вказали, що відповідачі не надали позивачу проекту майбутнього будівництва, не повідомили про розміри такого та не надали дозвільних документів на будівництво. Вказане порушує права позивача. Подальше будівництво та видача будь-яких дозвільних документів, реєстрація прав власності на самочинне будівництво може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст.150ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст.150ЦПК передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Слід враховувати, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову представник позивача вказав, що відповідачі по справі, які є співвласниками земельної ділянки, що межує із земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок позивача, продовжують здійснювати будівництво будинку та не мають на це відповідних документів, а тому завершення будівельних робіт та «легалізації» самочинного будівництва може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, оскільки відповідачі зможуть відчужити спірний житловий будинок на користь третіх осіб, чи фіктивно перереєструвати на нього речові права на третіх осіб, внаслідок чого у позивача виникне потреба звернення до суду з іншими позовами з метою подальшого захисту своїх прав.

Разом зтим,наведені доводипредставника позивачане обґрунтованіжодними доказамита вказане не може свідчити про те, що дії відповідачів є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім цього, суд враховує положення ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Щодо тверджень представника позивача про можливість відповідачів вчинити дії щодо «легалізації» будівництва та фіктивно перереєструвати речові права на третіх осіб, то суд звертає увагу сторони позивача, що в Україні діє процедура узаконення самочинного будівництва та повноваження відповідних державних органів щодо такого є дискреційними.

Таким чином, суд приходить до переконання, що викладені в заяві мотиви не дають підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, яке просить представник позивача, може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тому, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які просить вжити представник позивача.

Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність необхідних підстав для забезпечення позову на даній стадії судового розгляду.

Керуючись ст. 149, 153 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

відмовити представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Савці Тарасу Володимировичу у задоволені заяви про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, або у строки та порядку, передбаченому ст. 354,355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.