Рішення

від 23.07.2024 по справі 752/17507/22

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17507/22

Провадження № 2/752/4698/24

РІШЕННЯ

Іменем України

23 липня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Крушельницької Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр України» про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку та визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Національного комплексу (далі - НК) «Експоцентр Україна», у якому, з урахуванням змінених позовних вимог просила:

1) визнати незаконними дії відповідача щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 січня 2020 року в розмірі 86,65 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць, що встановлена відповідачем наказом від 26 листопада 2019 року № 220;

2) скасувати затвердженим наказом відповідача від 26 листопада 2019 року № 220 тариф з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 86,65 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць, що введений в дію з 01 січня 2020 року;

3) визнати незаконними нарахування відповідачем суми з ПДВ у розмірі 2 226,04 грн. за послуги з управління будинком гуртожитку в рахунках відповідача: № 230 від 31 січня 2020 року, № 1775 від 30 квітня 2020 року, № 3169 від 31 липня 2020 року, № 1008 від 31 березня 2021 року, № 1488 від 30 квітня 2021 року, № 2465 від 31 травня 2021 року, № 2980 від 30 червня 2021 року, № 3734 від 31 липня 2021 року, № 4322 від 31 серпня 2021 року, № 4916 від 30 вересня 2021 року, № 5558 від 31 жовтня 2021 року, № 6114 від 30 листопада 2021 року, № 6813 від 31 грудня 2021 року, № 196 від 31 січня 2022 року, № 830 від 28 лютого 2022 року, № 1151 від 31 березня 2022 року, № 1543 від 30 квітня 2022 року; № 1876 від 31 травня 2022 року, № 2267 від 30 червня 2022 року, № 2449 від 31 липня 2022 року, № 3359 від 31 серпня 2022 року, № 3823 від 30 вересня 2022 року, № 4367 від 31 жовтня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивача було прийнято на роботу до відповідача відповідно до наказу № 84к від 06 червня 2005 року та звільнено відповідно до наказу № 90-к від 15 серпня 2011 року. На час перебування у трудових відносинах з відповідачем мала прізвища « ОСОБА_2 », після реєстрації шлюбу відбулася зміна прізвища на « ОСОБА_3 ». Відповідачем видано на жилу площу ордер № 08 від 15 червня 2009 року, а саме: кімнату № 11 , жилою площею 17,8 кв. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає із своєю сім`єю у складі сім`ї з трьох осіб (позивач, чоловік і донька, 2016 року народження). На момент вселення позивача у гуртожиток, окрім лише ордера, який був єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, будь-яких інших документів, в тому числі договору найму жилого приміщення не передбачалось.

Вказується, що відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року (зі змінами відповідно до Закону № 2454- VІІІ від 07 червня 2018 року), ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими; вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін.

Також згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року (зі змінами відповідно до Закону № 2454- VІІІ від 07 червня 2018 року), передбачено, що кошторис витрат на утримання багатоповерхового будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політку у сфері житлово-комунального господарства. Обов`язковий перелік робіт (послуг), які включаються до складу витрат на утримання багатоповерхового будинку та прибудинкової території затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 липня 2018 року № 190, в якому міститься відповідний перелік робіт (послуг).

Приблизно у квітні-травні 2021 року позивачу стало відомо про застосування відповідачем до позивача тарифу з управління будинком гуртожитку у розмірі 86,65 кв.м., у т.ч. ПДВ, за 1 м2, який було затверджено наказом відповідача від 26 листопада 2019 року № 220 та введено в дію 01 січня 2020 року. Зазначає, що з позивачем не узгоджувалось встановлення такого розміру тарифу з управляння будинком гуртожитку. Згідно із до додатками до наказу до переліку послуг входить: заробітна плата, відрахування на соц.заходи, амортизація, податки на землю, обслуговування каналізаційних мереж, поточні ремонти та поліпшення, миючи матеріали та матеріали на сантехніку, пожежна сигналізація, послуги з дератизації, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, які, як зазначає позивач, є сумнівними, що не є обов`язковими в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При тому, що такі послуги як: заробітна плата, відрахування на соц.заходи, амортизація, податки на землю, миючи матеріали та матеріали на сантехніку, загальновиробничі витрати та адміністративні витрати, є взагалі сумнівними, не зрозуміло, що це за послуги, як їх можна надавати та отримувати у кількісному виразі, тим більше, що такі послуги відсутні в обов`язковому переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 липня 2018 року № 190.

Повідомляє, що відповідач не погодив з позивачем перелік послуг, що знаходиться в додатках до спірного наказу, і відповідно не погодив тариф з управління будинку гуртожитку, з чого слідує, що відповідач в односторонньому порядку сам визначив як перелік послуг, які надаються позивачу, так і ціни за такі послуги. Посилаючись на ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» просить звільніти від сплати судового збору.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кордюкової Ж.І. від 13 грудня 2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 80).

17 лютого 2023 року до суду надійшов від НК «Експоцентр України» відзив на позову заяву з додатками, в якому, заперечуючи проти позовної заяви, відповідач просить відмовити у позові, оскільки позов є необґрунтованим (т.1 а.с.95-99).

Так, у відзиві вказується, що гуртожиток перебуває на балансі НК «Експоцентр Україна» і призначений для проживання працівників під час роботи на підприємстві. Позивач не наводить конкретну норму закону, за якою би передбачався обов`язок відповідача погоджувати розмір оплати за проживання у гуртожитку з його мешканцями, не передбачено такого обов`язку і нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Вказується, що ані позивач ОСОБА_1 , ані інші мешканці гуртожитку не є співвласниками кімнат у гуртожитку, відтак відповідач не узгоджував з ними розмірі плати. Позивачем частково вносилась плата за проживання у гуртожитку, що на думку відповідача, свідчить про обізнаність позивача про дію тарифу з управління будинком гуртожитку у розмірі 86,65 грн. за м2 та визнання обов`язку як споживача послуг оплачувати їх.

За заявою позивача Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві з 10 вересня 2021 року по 23 вересня 2021 року проводилась позапланова перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формувань, встановлення та застосування державних регульованих цін, за результатами якої складено Акт №4085-10 від 23 вересня 2021 року, відповідно до якого порушень вимог чинного законодавства не виявлено.

Також відповідач повідомляє, що розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 17 листопада 2009 року № 914 будівлю гуртожитку включено до реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Голосіївському районі міста Києва.

24 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 подала відзив на позову заяву з додатками (т.1 а.с.124-178), в якому наведено позицію, викладену в позові, наголошуючи на тому, що встановлені відповідачем в оспорюваному наказі тарифи на житлово-комунальні послуги не відповідають законодавству.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 16 березня 2023 року виправлено описку в ухвалі суду про відкриття провадження від 13 грудня 2022 року (т.2 а.с.43).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва 16 березня 2023р. повернуто скаржнику (т.2 а.с.68).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 03 серпня 2023 року за заявою НК «Експоцентр України» (т.1 а.с.182,183), закрито провадження у справі (т.2 а.с.92,93).

Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва 03 серпня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи (т.2 а.с.166-168).

Розпорядженням керівника апарату Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року № 356 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Слободянюк А.В. (т.2 а.с.172-175).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року суддею Слободянюк А.В. справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (т.2 а.с.176,177).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала вимоги позовної заяви у повному обсязі з підстав, викладених у позові. Додатково пояснювала, що рахунки на сплату послуг з утримання гуртожитку відповідач ніколи не надав, просто передавалась сума до сплати на папірці, або позивача повідомляли про суму у телефонному режимі. Додані позивачем до позову рахунки були надані відповідачем пізніше після звернення позивача до відповідача. У 2023 року відповідач встановив вже інший розмір послуги за управління будинком гуртожитку - 12,13 грн. за м2, наразі діє тариф - 14,10 грн. за м2. Також повідомила, що раніше відповідач погоджував розміри тарифів з мешканцями за протоколом.

Представник відповідача ОСОБА_4 (т.1 а.с.180) в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснював, що є існує обґрунтований розрахунок тарифу, з якого можна чітко встановити його складові. Так як гуртожиток перебуває на балансі відповідача та позивач немає статусу наймача, оскільки відмовляється укладати договір найму житлового приміщення з відповідачем, у останнього відсутній обов`язок узгоджувати розмір тарифів із позивачем. Щодо оскаржуваного тарифу, то інформацію з приводу нього відповідач розміщував на стенді гуртожитку, жодних звернень від мешканців гуртожитку протягом 1,5 року до відповідача не надходило. Також повідомив, що наразі заборгованості за послуги з утримання будинку гуртожитку у позивача перед відповідачем не існує, оскільки у зв`язку із непроживанням позивача у будинку, відповідач здійснив корегування боргу.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, заслухавши учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

ОСОБА_5 , яка згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 25 травня 2013 року зареєстровала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (т.1 а.с.24).

15 червня 2009 року НК «Експоцентр України» видано ордер на жилу площу в гуртожитку № 08 на право зайняття із сім`єю кімнати АДРЕСА_3 (т.1 а.с.29).

Згідно розпорядження Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації від 17 листопада 2009 року № 914, включено до Реєстру житлових будинків, які використовуються під гуртожитки у Голосіївському районі м.Києва, який затверджено розпорядженням Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації від 17 жовтня 2007 року № 1289, будівлю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.117). Рішенням Київської міської ради від 03 вересня 2015 року № 944/1808 перейменовано АДРЕСА_4 (т.1 а.с.118).

Відповідач є балансоутримувачем гуртожитку за вказаною адресою та надає в гуртожитку житлово-комунальні послуги.

Відповідно до наказу НК «Експоцентр України» від 26 листопада 2019 року № 220 «Щодо зміни тарифу з управління будинком (гуртожиток НК «Експоцентр України») з метою забезпечення ефективного ведення господарської діяльності та уникнення збиткової діяльності гуртожитку НК «Експоцентр України» (м.Київ, просп. Голосіївський,101), затверджено та введено в дію з 01 січня 2020 року розрахунковий тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 86,65 грн. ( в тому числі ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць. Розрахунок тарифу з утримання у додатку 1 (т.1 а.с.32-34).

Позивач вважає наказ незаконним в частині щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку з 01 січня 2020 року у розмірі 86,65 грн. за 1 м2 жилої площі, оскільки такий тариф встановлено не за домовленістю сторін, як того вимагає ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і, окрім того, в порушення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 липня 2018 року №190 «Про затвердження обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

Відповідач не погоджуючись з думкою позивача, зазначає, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не містить норм про погодження балансоутримувачами гуртожитків плати за проживання з мешканцями. Споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, тому проживання позивача в гуртожитку без укладеного з відповідачем договору найму жилого приміщення в гуртожитку само по собі не може бути підставою для звільнення її від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 498 «Про затвердження Примірного положення про користування гуртожитками», це положення визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них. Дія цього Положення поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності.

У відповідності до п. 6 та п. 7 Примірного положення про користування гуртожитками на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку. Користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера; у гуртожитках, що були включені до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, - за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера, або на підставі договору оренди житла.

Згідно з п. 12 Примірного положення організація, що здійснює управління гуртожитком, зобов`язана організувати належне утримання майна гуртожитку; створювати умови для безперешкодного користування особами, які проживають у гуртожитку, його допоміжними приміщеннями; вести облік осіб, які проживають у гуртожитку на умовах найму (оренди); забезпечувати виконання положення про користування гуртожитками, затвердженого з профспілками (за наявності), що перебувають у їх власності, управлінні, розпорядженні чи користуванні; інформувати осіб, які проживають в гуртожитку про прийняття рішень, які стосуються їх проживання та організації побуту у гуртожитку; забезпечувати за власний рахунок проведення поточного та капітального ремонтів гуртожитку, його допоміжних приміщень, інвентарю, обладнання, крім поточного ремонту переданих у найм (оренду) жилих приміщень та ремонту жилих приміщень, які перебувають у приватній власності.

За п. 11 Примірного положення наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом; забезпечувати за власний рахунок проведення ремонту жилого приміщення у гуртожитку.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг було затверджено, в тому числі, Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Разом з тим, вказаний Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів № 291 від 03 квітня 2019 року.

З матеріалів справи не вбачається, що між позивачем та відповідачем укладався договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Механізм інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) з обґрунтуванням такої необхідності виконавцями комунальних послуг, тарифи для яких встановлюються органами місцевого самоврядування (далі - орган, уповноважений встановлювати тарифи) визначається Порядком інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженим Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 червня 2018 року № 130 (далі - Порядок № 130).

Так, пунктом 2 указаного порядку встановлено, що положення цього Порядку № 130 застосовуються при зміні цін/тарифів на комунальні послуги як за результатами перегляду тарифів і їх структури (або встановлення нових тарифів), так і за результатами перерахунку окремих складових тарифів (коригування тарифів).

Розділом II Порядку № 130 п.1, п.2 встановлено, виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх для встановлення тарифів органам, уповноваженим встановлювати тарифи. Протягом 5 робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений цим Порядком, та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється виконавцем комунальних послуг, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на комунальні послуги (або встановити тарифи).

Відповідно до пунктів 3,4 розділу ІІ Порядку № 130 , виконавцями комунальних послуг, крім іншого, до відома споживачів доводиться, крім іншого, інформація: обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планованого економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу із визначенням форми (способу) його зміни, відсотка зміни основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка зміни тарифу тощо); періодичність надання послуги, графік вивезення побутових відходів; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планованого економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу із визначенням форми (способу) його зміни, відсотка зміни основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів), визначення відсотка зміни тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена виконавцем комунальних послуг (за необхідності); адреса, за якою приймаються зауваження і пропозиції від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань (місцезнаходження виконавця комунальної послуги та органу, уповноваженого встановлювати тарифи), а також строк приймання таких зауважень і пропозицій.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Розділу ІІ Порядку № 130 інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги; способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються передбаченими цим Порядком; інформація має бути достовірною, точною, повною.

За пунктами 10,11 Розділу ІІ Порядку № 130 у разі врахування зауважень і пропозицій виконавець комунальних послуг здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи, листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями; у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення виконавець комунальних послуг після закінчення встановленого строку приймання пропозицій/зауважень (наступного робочого дня після останнього дня приймання пропозицій/зауважень) письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Як зазначено вище, наказом відповідача від 26 листопада 2019 року № 220, а саме пунктом 1 цього наказу, затверджено та введено в дію з 01 січня 2020 року розрахований тариф з управління будинком гуртожитку в розмірі 86,65 грн. ( в тому числі ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач у спосіб, передбачений Порядком № 130, проінформував мешканців гуртожитку про те, що має намір змінити тариф у спосіб, визначений даний порядком.

З огляду на це суд приходить до висновку, що відповідач не в повній мірі виконав вимоги діючого у спірний період законодавства щодо інформування населення про зміну тарифу на управління будинком гуртожитку.

При цьому, на переконання суду одним із найдієвіших та найефективніших додаткових способів доведення виконавцем житлово-комунальних послуг інформації до споживачів про намір змінити тарифи є розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі (рахунку), що застосовується для оплати спожитих послуг, оскільки розрахунки, платіжні документи споживачі отримують щомісяця, так як оплата вказаних послуг здійснюється саме на підставі розрахунків, наданих виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому кожен споживач безперешкодно зможе дізнатися про зміну відповідного тарифу.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано процедури механізму доведення до відома споживачів інформації про зміну тарифу на управління будинку гуртожитку з обґрунтуванням її необхідності.

Так, дефектні процедури, прийняття в даному випадку наказу № 220 від 26 листопада 2019 року, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Порушення порядку доведення до споживачів інформації про зміну тарифу з обґрунтуванням необхідності його підвищення порушило права позивача в законний спосіб бути повідомленим виконавцем житлово-комунальних послуг про намір зміни тарифів на послуги, про джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод міг ознайомитись позивач як споживач, та на участь в формуванні цих тарифів.

Дані обставини є визначальними для правильного вирішення даного спору, оскільки не оприлюднення інформації у визначений спосіб призводить до того, що споживачі або особи, кого може стосуватися ця інформація, не мають можливості подати свої зауваження чи заперечення щодо зміненого тарифу.

Таким чином, судом встановлено порушення процедури прийняття оскаржуваного наказу (пункту 1), які допущені відповідачем, що є підставою для його скасування.

При цьому суд не надає правову оцінку щодо економічної необґрунтованості та невиправданості затвердженого відповідачем тарифу на управління будинком гуртожитку, в даному спорі саме порушення процедури прийняття рішення має правовим наслідком його протиправність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність визнати незаконними дії відповідача щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку з 01 січня 2020 року у розмірі 86,65 грн. (у т.ч. з ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць.

Разом з тим суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги щодо скасування затвердженого наказом відповідача від 26 листопада 2019 року № 220 тарифу з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 86,65 грн. (в тому числі ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць, оскільки скасуванню підлягає не тариф, а розпорядчий документ - у даному випадку наказ від 26 листопада 2019 року № 220, яким було затверджено спірний тариф. Разом з тим, такої вимоги позивач не заявляв, тому, з огляду на диспозитивність цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справу за зверненням особи лише в межах заявлених нею вимог, у суду відсутні підстави для скасування наказу відповідача від 26 листопада 2019 року № 220 в частині затвердженого спірного тарифу з управління будинком гуртожитку.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 141 ЦПК України, відповідно до положення ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач звільняється від сплати судового збору, який підлягає стягненню від пропорційно задоволених вимог у розмірі 1 984,80 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 247, 258, 259, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр Україна» про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку та визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку, задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Національного комплексу «Експоцентр Україна» щодо визначення вартості послуг з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 січня 2020 року у розмірі 86,65 грн. (у т.ч. з ПДВ) за 1 м2 жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місяць, що встановлена Національним комплексом «Експоцентр Україна» наказом від 26 листопада 2019 року № 220.

Визнати незаконним нарахування Національним комплексом «Експоцентр Україна» ОСОБА_1 за послуги з управління будинком у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 2 226,04 грн. (у т.ч. з ПДВ) за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2022 року.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Національного комплексу «Експоцентр України» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Національний комплекс «Експоцентр України» (03127, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, б. 1, код ЄДРПОУ 21710384).

Суддя А.В. Слободянюк