Постанова

від 09.04.2024 по справі 752/17507/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №752/17507/22 Головуючий у 1 інстанції: Кордюкова Ж.І.

Провадження №22-ц/824/707/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

09 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарях Дуб С.І., Василенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Національного комплексу «Експоцентр України» про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку та визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного комплексу «Експоцентр України» про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку та визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку.

03 березня 2023 року Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до суду з заявою закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Заява обґрунтована тим, що після перевірки фактичного проживання позивачки з родиною в кімнаті АДРЕСА_1 , було зроблене коригування боргу, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку станом на 28.02.2023 відсутня.

Оскільки заборгованість у позивачки відсутня, то і предмет спору у справі також відсутній, оскільки між сторонами не залишилось неврегульованих питань.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року провадження у справі було закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначила, що суд першої інстанції всупереч ст. 2 та ст. 12 ЦПК України не об`єктивно та упереджено розглянув заперечення позивачки на заяву про закриття провадження у справі від 15.03.2023 р.

Провадження у справі було відкрито судом першої інстанції за її позовом про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку та визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку. Закриття провадження у справі перешкоджає в подальшому позивачці звертатись до суду з таким саме позовом до відповідача.

У разі залишення ухвали суду першої інстанції без змін, позивачка буде позбавлена звернутись до суду з таким саме позовом, а також захисти свої права щодо незаконності нарахувань здійснених відповідачем з 2022 року.

Вимоги позивача не були розглянуті судом першої інстанції, а висновок суду першої інстанції про відсутність спору між сторонами є безпідставним.

07 листопада 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив Національного комплексу «Експоцентр України» в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Представник Національного комплексу «Експоцентр України» заперечував проти апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного комплексу «Експоцентр України» про визнання дій незаконними, скасування тарифу з управління будинком гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , в розмірі 86,65 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1м.кв. жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за місць, що введений в дію з 01.01.2020, визнання незаконним нарахування за послуги в розмірі 2226,04 грн. в рахунках за період з січня 2020 року по жовтень 2022 року.

Згідно з актом від 27.02.2023 ОСОБА_1 та члени її сім`ї з січня 2020 року не мешкають за адресою: АДРЕСА_3 .

28.02.2023 Національний комплекс «Експоцентр України» видав розпорядження №01 «Про плату за проживання в гуртожитку ОСОБА_1 з 01.01.2020 року», згідно з яким зобов`язав уповноважених осіб з урахуванням акту від 27.02.2023 зробити перерахунок плати за не проживання в гуртожитку та повернути ОСОБА_1 гроші.

Згідно даних особового рахунку НОМЕР_1 за період з січня 2020 року по лютий 2023 року Національний комплекс «Експоцентр України» скасував нарахування плати за гуртожиток позивачу.

Згідно з довідкою від 31.07.2023 №11/23766/2 Національний комплекс «Експоцентр України» здійснив перерахунок ОСОБА_1 плати за проживання в гуртожитку по рахункам за період з січня 2020 року по лютий 2022 року на загальну суму 122978 грн., які були списані з активів установи.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 по справі №752/8009/21, згідно з ОСОБА_1 було стягнуто на користь Національного комплексу «Експоцентр України» плату за управління будинком гуртожитку з розрахунку 27,18 за 1 кв.м жилої площі з урахуванням площі місць загального користування за період з січня 2020 року по грудень 2021 року в сумі 18439,98 грн.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження з врахуванням змісту заявлених позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність предмету спору у даній справі, оскільки відповідач скасував повністю нарахування позивачу за період з січня 2020 року по жовтень 2022 року, тобто за спірний період, зазначеній у позові.

Прийшовши до висновку про закриття провадження по справі суд першої інстанції зазначив, що факт проживання чи не проживання позивачки в гуртожитку не є предметом судового розгляду, а тому не дає оцінку законності його складання та достовірності, зазначених в ньому відомостей.

Вважав, що відповідач добровільно вчинив дії щодо скасування нарахувань плати за управління будинком гуртожитку за спірний період, тим самим врегулювавши спірні питання між сторонами по справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося не врегульованих питань.

До такого висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Колегія суддів встановила, що на момент подачі позову предмет позову існував, дії відповідача щодо скасування повністю нарахувань позивачу за період з січня 2020 року по жовтень 2022 року не припиняють предмет позову по спору щодо визнання незаконними нарахувань за послуги з управління будинком гуртожитку.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку закриваючи провадження у справі за відсутністю спору між сторонами.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність неврегульованих питань по даному спору.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції наведеного не врахував, та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 серпня 2023 року скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко