Постанова

від 23.07.2024 по справі 914/89/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа №914/89/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівО.І. Матущака

Г.Г. Якімець,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся» б/н від 26.05.2024 (вх. № 01-04/3557/24 від 27.05.2024)

про розгляд справи із викликом сторін

за апеляційною скаргою Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся» за № 09 від 05.04.2024 (01-05/1007/24 від 05.04.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 (повний текст рішення складено 18.03.2024, м. Львів, суддя О.Д. Запотічняк)

у справі № 914/89/24

за позовом: Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», м. Львів

до відповідача: Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся», м. Львів

про стягнення 37 311,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство «Агенція ресурсів Львівської міської ради» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся» про стягнення 37 311,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.10.2022 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Орендодавець), Колективним торговим підприємством «Магазин № 21 «Олеся» (надалі - Орендар) та Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (надалі - Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № Г-13149-22, відповідно до якого Орендодавець і Балансоутримувач передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (нежитлові приміщення першого поверху під індексами: 27-1, 27-2, 27-3, 27-4, 27-5, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка,84), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов. Пунктом 4.3 Договору оренди визначено, що майно передане в оренду являється пам`яткою культурної спадщини, та пункти 4.5 та 4.6 цього договору підтверджують факт укладення охоронного договору на об`єкт оренди № 140/21 від 03.08.2021 року та витрати які були понесені на таке укладення у розмірі 31 362,00 грн.

Разом з тим, між сторонами укладено договір № 301 від 27.06.2019 про надання послуг з утримання нежитлового будинку, його частин, споруд, групи будинків (відшкодування експлуатаційних витрат) (копії договорів у матеріалах справи), на виконання умов яких відповідач зобов`язувався не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги, вносити плату на рахунок позивача.

Однак, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги повністю не виконав, внаслідок чого, згідно розрахунків позивача станом на дату подання позовної заяви, у відповідача утворилась заборгованість зі сплати основного боргу по відшкодуванню експлуатаційних витрат на загальну суму 5 949,22 грн за період з січня 2021 по квітень 2023 та заборгованість по відшкодуванню втрат на укладення охоронного договору в розмірі 31 362,00 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.03.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся» на користь Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» 31 362,00 грн та 2545,19 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що 03 серпня 2021 року між Балансоутримувачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 140/21, відповідно до умов якого ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури 1905 1907 рр. частини нежитлових приміщень першого поверху під індексами: 27-1 по 27-5, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка,84, а також виготовлення облікової документації (акту технічного стану, історичної довідки, паспорту та облікової картки пам`ятки).

Згідно довідки № 01/01 від 03.01.2024 року заборгованість за договором оренди № Г-13149-225 відшкодування витрат пов`язаних з укладенням охоронного договору складає 31 362,00 грн.

Однак, місцевим господарським судом встановлено, що всупереч умовам договору понесені витрати відповідачем не сплачено, відтак сума неоплачених понесених витрат пов`язаних з укладенням охоронного договору становить 31 362,00 грн.

Відтак, на підставі належних, допустимих доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк оплати за витрати що пов`язані з укладенням охоронного договору у відповідача настав, і їх неоплата відповідачем є порушенням договірних зобов`язань.

Разом з тим, щодо стягнення експлуатаційних витрат суд зазначив, що у нього відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором який був укладений на підставі договору оренди майна який вже припинив свою дію. Натомість договору відшкодування експлуатаційних витрат укладеного на підставі нового договору оренди № Г-13149-22 від 03.10.2022 матеріали справи не містять, а тому суд відмовляє у стягненні 5 949,22 грн заборгованості за договором № 301 від 27.06.2019 р.

Не погодившись з даним рішенням суду Колективне торгове підприємство «Магазин № 21 «Олеся» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 26.05.2024 (вх. № 01-04/3557/24 від 27.05.2024) у якій просить прийняти нове рішення, яким скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 року у справі № 914/89/24 в частині стягнення витрат на укладення охоронного договору в розмірі 31 362,00 грн та судового збору в розмірі 2545,19 грн. з Колективного торгового підприємства «Магазин № 21«Олеся».

Апелянт вказує, що посилання судом на п. 4.6 розділу І (Змінювані умови) Договору оренди № Г-13149- 22 (БАП) від 03.10.2022 року у якому зазначено Витрати Балансоутримувача/колишнього орендаря, пов?язані з укладенням охоронного договору, не повинні братися судом як зобов?язання, яке взяв на себе відповідач, оскільки «колишнім» орендарем цих приміщень він є упродовж більш ніж 40 років.

Відповідач також зазначає, що судом не взято до уваги, що позивач, ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» намагається стягнути витрати, пов?язані з укладанням охоронного договору, не беручи до уваги, що ним не надано предмета (результатів) виконання за цим договором, які вказані у кошторисі на паспортизацію об?єктів культурної спадщини.

Окрім того, на переконання апелянта наявність у матеріалах справи лише Охоронного договору № 140/21 від 03.08.2021 року (без додатків) та кошторису на виконання робіт у розмірі 31 362,00 грн не може трактуватися, як понесені витрати Балансоутримувача в редакції п. 4.6 розділу І Змінюваних умов договору, оскільки такі не встановлені.

Колективне торгове підприємство «Магазин № 21 «Олеся» подало до суду відзив на апеляційну скаргу (вих. №01-04/3044/24 від 07.05.2024), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

03.10.2022 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Орендодавець), Колективним торговим підприємством «Магазин № 21 «Олеся» (надалі - Орендар) та Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (надалі - Балансоутримувач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № Г-13149-22, відповідно до якого Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає в строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 Умов (нежитлові приміщення першого поверху під індексами: 27-1, 27-2, 27-3, 27-4, 27-5, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка,84), вартість якого становить суму, визначену у пункті 6 Умов.

Пунктом 4.3 Договору оренди визначено, що майно передане в оренду являється пам`яткою, та пункти 4.5 та 4.6 цього договору підтверджують факт укладення охоронного договору на об`єкт оренди № 140/21 від 03.08.2021 року та витрати які були понесені на таке укладення у розмірі 31 362,00 грн.

Згідно п. 7.3 Договору оренди Орендар зобов`язаний компенсувати Балансоутримувачу/колишньому орендарю витрати, пов`язані із укладенням охоронного договору.

03 серпня 2021 року між Балансоутримувачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 140/21, відповідно до умов якого ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури 1905 1907 рр. частини нежитлових приміщень першого поверху під індексами: 27-1 по 27-5, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка,84.

Умовою пункту 7.3. Договору оренди було, витрати, які визначені у пункті 4.6. у разі понесення Балансоутримувачем таких витрат.

У пункті 4.6. договору зазначені «витрати балансоутримувача/колишнього орендаря, пов`язані із укладенням охоронного договору».

Відповідно до п.4.6 Умов Договору оренди витрати Балансоутримувача. пов`язані з укладенням охоронного договору склали 31 362,00 грн. з ПДВ., що підтверджує факт їх понесення.

Згідно довідки №01/01 від 03.01.2024 року заборгованість за договором оренди № Г-13149-22 (відшкодування витрат пов`язаних з укладенням охоронного договору) та експлуатаційні витрати за договором № 301 від 27.06.2023 складають 37 311,22 грн.

Відповідно до кошторису понесених Позивачем витрат, складеного відповідно до норм ДСТУ, відповідно до якого Позивачем виконано наступні роботи: складання акту технічного стану пам`ятки; складання історичної довідки; складання паспорту та облікової картки на пам`ятку; фотофіксація; складання альбомів фотофіксації.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Колегія суддів вказує, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 по справі №914/89/24 оскаржується відповідачем лише в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню втрат на укладення охоронного договору в розмірі 31 362,00 грн, відтак відповідно до вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Колегією суддів встановлено, що 03 серпня 2021 року між Балансоутримувачем та Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 140/21, відповідно до умов якого ЛКП «Агенція ресурсів ЛМР» бере на себе зобов`язання щодо охорони пам`ятки архітектури 1905 1907 рр. частини нежитлових приміщень першого поверху під індексами: 27-1 по 27-5, загальною площею 58,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Ів. Франка,84, а також виготовлення облікової документації (акту технічного стану, історичної довідки, паспорту та облікової картки пам`ятки).

Відповідно до п. 44 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 року №483, якщо об`єктом оренди є пам`ятка культурної спадщини, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його), балансоутримувач протягом двох робочих днів з дати отримання заяви потенційного орендаря або орендодавця про включення майна до Переліку відповідного типу надсилає таку заяву, а додані до неї документи відповідному органу охорони культурної спадщини. До заяви додається складений власником пам`ятки, уповноваженим ним органом (особою) або балансоутримувачем з органом охорони культурної спадщини примірник охоронного договору на об`єкт, або лист власника пам`ятки, уповноваженого ним органу (особи) або балансоутримувача до органу охорони культурної спадщини із проханням подати проект договору, якщо охоронний договір не укладено. Витрати, пов`язані із укладенням охоронного договору, компенсуються переможцем аукціону, якщо вони були понесені протягом календарного року до дати публікації оголошення про проведення аукціону про передачу майна в оренду.

Абзацом 3 п. 46 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 року №483, передбачено включення орендодавцем до додаткових умов оренди умови про обов`язок орендаря дотримуватися вимог і обмежень охоронного договору, змін до нього, включення такого обов`язку до договору оренди, оприлюднення копії охоронного договору, змін до нього в електронній торговій системі.

В подальшому, 03.10.2022 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Колективним торговим підприємством «Магазин № 21 «Олеся» та Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № Г-13149-22.

Пунктом 4.3 Договору оренди визначено, що майно передане в оренду являється пам`яткою, та пункти 4.5 та 4.6 цього договору підтверджують факт укладення охоронного договору на об`єкт оренди № 140/21 від 03.08.2021 року та витрати які були понесені на таке укладення у розмірі 31 362,00 грн.

Так, в п. 4.6. змінюваних умов зазначеного договору сторони передбачили, що витрати балансоутримувача, пов`язані з укладенням охоронного договору становлять 31 362, 00 грн. з ПДВ.

Водночас п. 7.3. незмінюваних умов договору передбачено, що орендар зобов`язаний компенсувати балансоутримувачу витрати, пов`язані із укладенням охоронного договору.

Таким чином, зобов`язання щодо компенсації цієї суми виникли у зв`язку із погодженням між сторонами договору оренди п.п. 4.6. та 7.3.

Відтак, відповідач при укладенні договору оренди взяв на себе зобов`язання сплатити дану суму.

Водночас, п. 15 змінюваних умов договору оренди, зазначеного вище, передбачені реквізити, згідно яких орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього договору.

Таким чином, первинним документом для сплати заборгованості по витратах на укладення охоронного договору є сам договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №Г-13149-22 (БАП) від 03.10.2022 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи апеляційної скарги, про те, що вказана сума є непідтвердженою, оцінюються колегією суддів критично, оскільки при укладенні договору у відповідача не виникало застереження до даного пункту договору та суми, не ставилось питання про визнання недійсним даного пункту.

Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка № 01/01 від 03.01.2024 року з якої колегією суддів встановлено, що заборгованість за договором оренди № Г-13149-225 по відшкодуванню витрат пов`язаних з укладенням охоронного договору складає 31 362,00 грн.

Доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем суду не надано.

Приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк оплати за витрати пов`язаних з укладенням охоронного договору у відповідача настав, і їх неоплата відповідачем є порушенням договірних зобов`язань.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 у справі №914/89/24.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Колективного торгового підприємства «Магазин № 21 «Олеся» б/н від 26.05.2024 (вх. № 01-04/3557/24 від 27.05.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2024 у справі №914/89/24 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяО.І. Матущак

Суддя Г.Г. Якімець