Постанова

від 31.07.2024 по справі 916/4264/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4264/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Чеголя Є.О.

За участю представників сторін:

від ДП "Адміністрація морських портів України" - Остапов В.В. в порядку самопредставництва

від ПАТ "ІСРЗ" - адвокат Кочерба М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "ІСРЗ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 (повний текст складено та підписано 11.04.2024, суддя Літвінов С.В.)

у справі №916/4264/23

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ)

до Публічного акціонерного товариства "ІСРЗ"

про стягнення 1405162,1 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (далі - ДП "АМПУ", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" (далі ПАТ "ІСРЗ", відповідач), в якій просить суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 1 193 506,10 грн та шкоду в розмірі 211 656,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було проведено заходи з локалізації та ліквідації забруднення судном в акваторії порту, в зв`язку із чим позивачем понесено витрати в заявлені сумі, а також надано послуги відповідачу по встановленню бонових загороджень навколо судна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 по цій справі позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 193 506,10 грн, шкоду в розмірі 211 656,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 16861,95 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що з моменту прийняття судна в ремонт, відповідач є особою, яка на відповідній правовій підставі, в спірний період, здійснювала фактичне зберігання (утримання) судна на відповідний правовій підставі, а тому має відшкодувати позивачеві шкоду від забруднення акваторії морського порту, заподіяної судном у заявленому позивачем розмірі.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості фактично наданих послуг, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем було надано відповідачеві послуги з встановлення бонового загородження навколо судна, однак відповідача такі послуги не оплатив.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норма матеріального та процесуального права, за не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта:

- враховуючи те, що позивач є суб`єктом господарювання, йому завдано збитків, а не шкоди. Однак, суд першої інстанції застосував норми, які пов`язані з поняттям шкода, хоча ці норми не відображають суті справи, де мова йде саме про збитки;

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого висновку, що саме відповідач відповідальний за забруднення вод;

- застосованими нормами у цьому спорі мають бути норми Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, яка ратифікована Україною, про те, що саме власник судна несе відповідальність за будь-яке забруднення нафтою;

- оскаржуване рішення ґрунтується виключно на припущенні, що саме відповідач володіє судном тому він і винний у забруднені. Однак, такі твердження є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки судно перебуває у власності іноземної компанії та було передано відповідачеві задля здійснення ремонтних робіт;

- строк контракту за яким відповідач прийняв судно на ремонт сплинув 29 червня 2015, а тому відповідач не є особою та не може вважатися такою, яка на відповідній правовій підставі, в спірний період, здійснювала фактичне зберігання (утримання) судна;

- позивачем не доведено склад правопорушення, а судом не визначено протиправні дії відповідача, які нібито призвели до підтоплення судна та подальшого розповсюдження забруднюючих речовин з нього.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 відкрито апеляційне провадження по справі № 916/4264/23 за апеляційною скаргою ПАТ "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 та призначено справу до розгляду на 03.07.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивача зазначає наступне:

- доводи апелянта зводяться виключно до незгоди із рішенням суду щодо стягнення шкоди, водночас, апеляційна скарга не містить будь-яких доводів незгоди відповідача із висновками суду в частині стягнення коштів за надані позивачем послуги;

- відповідач на підставі контракту на ремонт прийняв судна набув правомірного фактичного володіння ним як джерелом підвищеної небезпеки у розумінні ст. 1187 ЦК України, а постанова про накладення адміністративного стягнення підтверджує факт протиправної поведінки та вини відповідача через доведеність вини посадової особи відповідача в забрудненні акваторії судном;

- посилання відповідача в апеляційній скарзі на норми Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року зроблено некоректно та хибно, оскільки положення даної конвенції не поширюються на спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 03.07.2024 розгляд справи було відкладено на 31.07.2024.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/4264/23 у зв`язку з перебуванням судді Богатиря К.В. у відпустці.

У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 30.07.2024 справа №916/4264/23 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 розподілена на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято справу №916/4264/23 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ІСРЗ" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

31.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства "ІСРЗ" про відкладення розгляду справи, у зв`язку з наміром сторін вирішити спір мирним шляхом.

За твердженням апелянта, ним було направлено до позивача офіційний лист в якому висловлено намір щодо мирного врегулювання даного спору, а також проект угоди про мирне врегулювання спору.

Під час судового засідання, яке відбулось 31.07.2024 представник апелянта підтримав вказане клопотання про відкладення розгляду справи.

В свою чергу, позивач повідомив суд, що йому не відомо про наведені скаржником наміри щодо мирного врегулювання спору між сторонами.

Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

Колегія суддів зазначає, що даному випадку апелянтом не зазначено обставин, які з урахуванням приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України є підставою для відкладення розгляду справи, а врегулювати виниклий спір сторони не позбавлені можливості й після перегляду справи судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи та розгляду справи по суті.

Під час судового засідання від 31.07.2024 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 24.05.2023 в рамках слідчих дій зі Службою безпеки України та органами Національної поліції України, посадовими особами Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (МИКОЛАЇВСЬКА ТА ОДЕСЬКА ОБЛАСТІ) було здійснено виїзд на територію Відповідача та відібрані проби води в районі правого борту судна EXCALIBUR (ІМО 8959142), які були направлені до відділу лабораторного контролю Інспекції. Відповідно до протоколу від 25.04.2023 р. № 09 вимірювань показників складу та властивостей проб вод встановлено перевищення по вмісту у воді нафтопродуктів в 70 разів (лист Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська Область) від 27.06.2023 №2473/9).

25.05.2023 о 10.00 під час здійснення моніторингу за станом акваторії порту Позивачем у другому ковші Сухого лиману вздовж доку Відповідача була виявлена плаваюча на поверхні води пляма речовини кольорового забарвлення. На виконання Постанови КМУ від 17.07.2019 №670 Про затвердження Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідно до якої у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту Позивачем було повідомлено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська Область) (Довідка про забруднення навколишнього природного середовища від 25.05.2023 та Повідомлення про забруднення навколишнього природного середовища від 25.05.2023).

25.05.2023 об 11.00 відповідно до Постанови КМУ від 21.08.2019 №828 Про затвердження Порядку перевірки, взяття проб води та проведення їх аналізу та Постанови КМУ від 29.02.1996 №269 Про затвердження Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення Позивачем з борту судна РК-51 проведено відбір проб води у фоновій точці (запис з суднового журналуРК-51) та складено Акт відбору проб фонових показників якості води акваторії порту від 25.05.2023. За результатами дослідження складено Протокол лабораторних випробувань від 26.05.2023 № 212.

25.05.2023 держіспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (МИКОЛАЇВСЬКА ТА ОДЕСЬКА ОБЛАСТІ) складено протокол №000450 про адміністративне правопорушення вчинене посадовою особою Відповідача за фактом забруднення акваторії порту судном EXCALIBUR.

25.05.2023 держіспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (МИКОЛАЇВСЬКА ТА ОДЕСЬКА ОБЛАСТІ) Винесена Постанова №000450 про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої посадову особу Відповідача визнано винною в тому, що допустила забруднення морських вод України внаслідок скиду з судна EXCALIBUR (доказів оскарження Постанови матеріали справи не містять).

З 25 травня 2023 року по 29 травня 2023 року у відповідності до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2013 №631 та Порядку надання послуг із забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 25.07.2013 №505, а також на виконання ст. 15 Закону України Про морські порти України Позивачем було вжито заходи направлені на усунення забруднення та недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці розміщення зазначеного судна, зокрема, з метою проведено обстеження та обробка препаратом-сорбентом ділянок акваторії для чого залучено судно НСЗ-28 (запис з суднового журналу НСЗ-28, т/х РК-51.)

25.05.2023 об 16:00 за допомогою т/х РК-51 позивачем здійснена постановка бонового загородження навколо притопленого судна EXCALIBUR 25.05.2023 об 16:00 за допомогою т/х РК-51.

26.05.2023 відповідач повідомив позивача та капітана морського порту Чорноморськ про підтоплення судна EXCALIBUR (ІМО 8959142) та про вжиті спільно із Позивачем заходи по недопущенню забруднення акваторії порту (листи від 25.05.2023 №84300-32, № 84300-33).

29.05.2023 позивач повідомив відповідача про необхідність суворого дотримання вимог законодавства та необхідності надання детальної інформації щодо виявленого забруднення акваторії порту (лист від 29.05.2023 № 956/15-07-03/Вих.).

05.06.2023 відповідач направив заявку на встановлення бонового загородження навколо судна EXCALIBUR ІМО 8959142, з гарантованою оплатою (лист від 05.06.2023 №84300-32).

Листом від 05.06.2023 № 84300-31/1 відповідач повідомив позивача про спільні заходи, які проводилися Адміністрацією порту та ПрАТ ІСРЗ .

06.06.2023 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеські області) листом від 06.06.2023 №12/9 підтвердила необхідність вже проведених Адміністрацією порту дій, в тому числі встановлення бонового загородження та застосування сорбенту, для локалізації та ліквідації розливу забруднюючої речовини згідно з Планом локалізації та ліквідації розливу забруднюючих речовин в акваторії порту з подальшим інформуванням про хід операції органу Держекоінспекції.

10.07.2023 відповідач звернувся до позивача із листом щодо демонтажу бонового загородження навколо судна EXCALIBUR ІМО 8959142, посилаючись на те, що забезпечення екологічної безпеки буде проводитись силами та засобами Відповідача.

В період з 11.07.2023 по 13.07.2023 позивачем здійснювався щоденний візуальний моніторинг стану акваторії навколо судна EXCALIBUR (ІМО 8959142) як в боновому загородженні, так і за межами бонового загородження.

З досліджених в судовому засіданні актів обстеження акваторії додаються вбачається, що за результатами моніторингу між лівим бортом судна EXCALIBUR та берегом продовжувала спостерігатися сіра плівка.

Листом від 13.07.2023 №1203/15-07-03/Вих позивач повідомив відповідача, що з метою недопущення погіршення стану акваторії, зняття бонового загородження є неможливим до повної очистки поверхні води навколо судна EXCALIBUR ІМО 8959142 або встановлення відповідачем власного бонового загородження.

14.07.2023 відповідач встановив власні бонові загородження.

14.07.2023 о 16.20 позивач зняв свої бонові загородження (загальна тривалість використання бонових загороджень склала 1 200 годин 20 хв. (з 16.00 25.05.2023 по 16.20 14.07.2023).

Листом 1258/15-03-02/вих від 21.07.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача наряди та довідки складені за фактом надання послуг з постановки та зняттю бонових загороджень.

Позивачем засобами поштового зв`язку, для оплати наданих послуг за встановлення бонових огороджень, направлено на адресу відповідача лист №1405/15-02-04/Вих від 18.08.2023 із рахунком № Пр/4369 від 31.07.2023 на суму 1 193 506,10грн. (з ПДВ) та Актом наданих послуг з постановки та зняття бонових загороджень.

Також в листі №1405/15-02-04/Вих від 18.08.2023 позивач вимагав відповідача відшкодувати шкоду в сумі 211 656,00 грн (з ПДВ).

15 вересня 2023 року позивач повторно відправив Лист -вимогу з відміткою про вручення 15.09.2023 року (отримав головний інженер відповідача).

Невиконання відповідачем вимог позивача стало підставою для звернення останнього із даним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами та вимогами позивача та задовольнив заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Положення пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України Про морські порти України визначають, що адміністрація морських портів України державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Адміністрація морських портів України, суб`єкти господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, вживають невідкладних заходів для ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, які призвели до порушення роботи в морському порту.

Адміністрація морських портів України утворюється з метою, зокрема: забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі в межах визначеної законодавством компетенції у виявленні випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту. Порядок взаємодії адміністрації морських портів та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії порту встановлюється Кабінетом Міністрів України; забезпечення проведення робіт з ліквідації наслідків забруднення території та акваторії морського порту (частина 1 статті 15 Закону України Про морські порти України).

Виключно державними підприємствами, установами та організаціями надаються послуги з: регулювання руху суден; забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт; навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства; картографічного забезпечення мореплавства; забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин. Послуги, визначені у частині третій цієї статті, надаються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту (частини 3 та 4 статті 19 Закону України Про морські порти України).

Приписами пункту 2 Порядку взаємодії державного підприємства Адміністрація морських портів України та Державної екологічної інспекції із забезпечення дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища у разі виявлення випадків скидання суднами (плавзасобами) забруднюючих речовин у межах акваторії морського порту, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 р. № 670, встановлено, що забруднююча речовина будь-яка шкідлива речовина, що скидається з судна, визначення якої наведено у статті 2 Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1973 року.

Пункт 3 вищенаведеного Порядку передбачає, що у разі виявлення адміністрацією порту видимих слідів нафти чи нафтовмісних або інших забруднюючих речовин в акваторії порту адміністрація порту невідкладно вживає у разі потреби заходів щодо локалізації та ліквідації наслідків забруднення акваторії порту.

Згідно з ст. 101 Водного кодексу України власники засобів водного транспорту трубопроводів, плавучих та інших споруд на водних об`єктах, а також інші юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечувати охорону вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин.

Положення статті 110 Водного кодексу України передбачають, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод. Відповідно до положень статті 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 304 КТМ України шкода від забруднення - це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю або будьяким іншим об`єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 917/717/17.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивачем 25.05.2023 у відповідності до Порядку надання послуг із забезпечення запобігання ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 21.08.2013 №631 та Порядку надання послуг із забезпечення проведення аварійно-рятувальних робіт, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 25.07.2013 №505, а також на виконання ст. 15 Закону України «Про морські порти України» було вжито заходи направлені на недопущення погіршення стану навколишнього середовища в місці розміщення т/х «EXCALIBUR», зокрема, з метою проведення обстеження та обробки препаратом-сорбентом ділянок акваторії для чого залучено судно «НСЗ-28».

У зв`язку з знаходженням забруднюючих речовин в бонових загородженнях навколо т/х «EXCALIBUR» протягом 26, 27, 28 та 29 травня 2023 року судно «НСЗ-28» залучалось позивачем для контролю ситуації та обробки поверхні акваторії сорбентом в районі дислокації даного судна.

За фактом виконання таких дій позивачем понесено наступні витрати: т/х «НСЗ-28» - ліквідація розливу біля т/х «EXCALIBUR» (на ходу): 25.05.2023 р. з 13.55 до 17.30 = 3 год.35 хв. 26.05.2023 р. з 14.35 до 18.05 = 3 год.30 хв. 27.05.2023 р. з 11.20 до 14.20 = 3 год.00 хв. 28.05.2023 р. з 11.30 до 12.20 = 0 год.50 хв. 29.05.2023 р. з 11.05 до 12.30 = 1 год.25 хв. Всього: 12,5 с/г*10 879,23 = 135 990,37 грн (без ПДВ). Витрати по препаратам склали: Біопрепарат «Еконадін»: 14,95 грн. х 80,0 літрів. = 1 196,0 грн. 21,60 грн. х 120,0 літрів = 2 592,0 грн. Препарат «Еколан-М»: 232,50 грн.х100,0 кг.= 23 250,0 грн. Всього: 1 196,0 + 2 592,0 + 23 250,0 = 27 038,0 грн (без ПДВ).

Загалом витрати з ліквідації забруднення навколишнього середовища біля т/х «EXCALIBUR» склали 211 656, грн (з ПДВ).

25.05.2023 держіспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (МИКОЛАЇВСЬКА ТА ОДЕСЬКА ОБЛАСТІ) складено протокол №000450 про адміністративне правопорушення вчинене посадовою особою відповідача за фактом забруднення акваторії порту судном EXCALIBUR.

25.05.2023 держіспектором з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (МИКОЛАЇВСЬКА ТА ОДЕСЬКА ОБЛАСТІ) винесена Постанова №000450 про накладення адміністративного стягнення відповідно до якої посадову особу відповідача визнано винною в тому, що допустила забруднення морських вод України внаслідок скиду з судна EXCALIBUR.

При цьому судова колегія зауважує, що наявні матеріли справи не містять доказів оскарження відповідачем вищевказаної постанови.

Отже саме з вини посадової особи відповідача було допущено забрудженя акваторії судном "EXCALIBUR".

Статтею 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Об`єднаною палатою КЦС ВС у постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21) вказується, що перелік видів діяльності, що створює підвищену небезпеку, який наведений у ч. 1 ст. 1187 ЦК України, не вичерпний. Окремі предмети матеріального світу мають одночасно декілька потенційно шкідливих властивостей, через що поводження з такими предметами слід кваліфікувати як змішані джерела підвищеної небезпеки. Змішані джерела підвищеної небезпеки можуть існувати в межах одного об`єкта матеріального світу. Автомобіль (як і судно) є складною технічною системою, під час експлуатації якої використовується механічна, хімічна, електрична енергія, вогненебезпечні, отруйні речовини тощо.

Транспортний засіб, який не рухався, але спричинив завдання шкоди через технічну несправність, слід кваліфікувати як джерело підвищеної небезпеки у розумінні ч. 1 ст. 1187 ЦК України. Транспортний засіб кваліфікується як джерело підвищеної небезпеки не через його можливість рухатись, а через його конструктивні особливості, що зумовлює наявність у власника або особи, яка володіє відповідним транспортним засобом на іншому правовому титулі, обов`язків, що опосередковують необхідність недопущення завдання шкоди іншим особам, (зокрема, необхідність дотримання низки технічних вимог, порушення яких може мати наслідком ймовірне неконтрольоване завдання шкоди). Транспортний засіб, який не використовується (зберігається), створює ймовірне підвищене заподіяння шкоди через неможливість повного контролю з боку особи у процесі його використання за умови наявності у відповідного транспортного засобу небезпечних конструктивних елементів (зокрема, паливна та електрична системи автомобіля). Для відшкодування шкоди володільцем джерела підвищеної небезпеки за правилами статті 1187 ЦК України не має значення, чи використовує він таке джерело за призначенням. Визначальним є те, що відповідні потенційні шкідливі властивості такого джерела проявились і призвели до завдання шкоди іншим особам».

В постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року по справі № 610/2229/18 вказується, що фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

Так колегія суддів зазначає, що у даному випадку т/х «EXCALIBUR» було передано відповідачеві на ремонт та не було повернуто останнім власнику, тобто перебувало у його розпорядженні, зберіганні тощо.

А тому, з огляду на приписи ст. 1187 ЦК України саме відповідач є відповідальною особою за шкоду завданою таким джерелом підвищеної небезпеки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; та вини правопорушника, а отже і про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача завданої шкоди.

Щодо позовних вимог про стягнення вартості фактично наданих послуг на суму на суму 1 193 506,10 грн, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є в. ч. договори та інші правочини.

Згідно з статтею 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною першою статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що з метою локалізації наслідків поширення забруднюючих речовин з судна «EXCALIBUR» позивачем здійснена постановка бонового загородження навколо притопленого судна «EXCALIBUR» 25.05.2023 об 16:00 за допомогою т/х «РК-51».

Листом від 29.05.2023 № 956/15-07-03/Вих позивач повідомив відповідача про необхідність суворого дотримання вимог законодавства та необхідності надання детальної інформації щодо виявленого забруднення акваторії порту.

05.06.2023 відповідач направив позивачу заявку на встановлення бонового загородження навколо судна «EXCALIBUR» ІМО 8959142, з гарантованою оплатою.

Названий лист відповідача від 05.06.2023 № 84300-32 містить інформацію про предмет замовленої послуги: встановлення бонового загородження навколо судна EXCALIBUR ІМО 8959142 та гарантію її оплати.

06.06.2023 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеські області) своїм листом (лист від 06.06.2023 №12/9) підтвердила необхідність вже проведених Адміністрацією порту дій, в тому числі встановлення бонового загородження.

10.07.2023 відповідач звернувся до позивача із листом щодо демонтажу бонового загородження навколо судна «EXCALIBUR» ІМО 8959142, посилаючись на те, що забезпечення екологічної безпеки буде проводитись силами та засобами відповідача (лист від 10.07.2023 №85000/01-100 додається).

В той же час, в період з 11.07.2023 по 13.07.2023 позивачем здійснювався щоденний візуальний моніторинг стану акваторії навколо судна «EXCALIBUR» ІМО 8959142 як в боновому загородженні, так і за межами бонового загородження. За результатами моніторингу між лівим бортом судна та берегом продовжувала спостерігатися сіра плівка. Враховуючи зазначене, з метою недопущення погіршення стану акваторії, зняття бонового загородження було неможливим до повної очистки поверхні води навколо судна «EXCALIBUR» ІМО 8959142 або встановленням відповідачем власного бонового загородження, про що було повідомлено Відповідача (лист від 13.07.2023 №1203/15-07-03/Вих).

14.07.2023 відповідач встановив власні бонові загородження, що надало можливість зняття бонового загородження позивача 14.07.2023 о 16.20.

Таким чином, загальна тривалість використання бонових загороджень склала 1 200 годин 20 хв. (з 16.00 25.05.2023 по 16.20 14.07.2023).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт встановлення позивачем бонового загородження навколо судна EXCALIBUR, її обсяг та час встановлення огородження.

Вартість послуги з постановки та зняттю бонових загороджень навколо т/х «EXCALIBUR» скала 1 193 506,10 грн згідно з затвердженими тарифами.

З урахуванням наведеного колегія суддів також погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 193 506,10 грн.

Судом апеляційної інстанції відхиляються твердження апелянта з приводу того, що у відповідності до Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, яка ратифікована Україною, саме власник судна несе відповідальність за будь-яке забруднення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Міжнародної конвенції про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1992 року, судно означає будь-яке морське судно та морський плавучий засіб будь-якого типу, побудований або пристосований для перевезення нафти наливом як вантажу, за умови, що судно, здатне перевозити нафту та інші вантажі, розглядається як судно тільки тоді, коли воно фактично перевозить нафту наливом як вантаж, а також протягом будь-якого наступного за таким перевезенням рейсу, якщо не доведено, що на борту не було залишків від такого перевезення нафти наливом.

Отже, у даному випадку положення названої Конвенції застосовують лише у тому випадку, коли предметом спору є судно, що побудоване або пристосоване для перевезення нафти й коли воно фактично перевозить нафту наливом як вантаж.

Втім у даному випадку відповідачем не надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що судно «EXCALIBUR» призначено для перевезення нафти наливом, і на момент завдання шкоди воно перевозило нафту наливом тощо.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на норми зазначеної Конвенції, оскільки вони не поширюються на спірні правовідносини.

Натомість, як вже було вказано вище, саме з вини відповідача було завдано збитків навколишньому середовищу.

Залишаються судом апеляційної інстанції поза увагою й доводи апелянта, які зводяться до правовідносин, які виникли в останнього з власником судна «EXCALIBUR» з приводу його ремонту, оскільки такі правовідносини не є предметом цього спору та не відносяться до предмету доказування по цій справі.

Відхиляє судова колегія й твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, оскільки протиправність поведінки встановлена постановою, якою головного інженера відповідача визнано винним у допущенні забруднення морських вод через скид із судна «EXCALIBUR», шкода полягає у тому, що внаслідок дій відповідача сталося забруднення акваторії порту, що потягло за собою витрати позивача на їх ліквідацію, причинно-наслідковий зв`язок - через це забруднення позивач вимушений був вжити заходів на їх ліквідацію, в зв`язку із чим зазнав додаткових витрат, які не повинен був понести за звичайних обставин. Вина відповідача полягає в неналежній організації утримання джерела підвищеної небезпеки та контролю за діями власних працівників.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення, а також не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення з підстав наведених апелянтом.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.04.2024 по справі №916/4264/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.08.2024.

Головуючий суддяАленін О.Ю.

СуддяДіброва Г.І.

СуддяФілінюк І.Г.