Постанова

від 04.07.2024 по справі 910/15903/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2024 р. Справа№ 910/15903/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.07.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі

у межах розгляду апеляційних скарг ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024

у справі № 910/15903/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом ОСОБА_2

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект"

2. ОСОБА_1

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

04.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому просить суд ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені у зв`язку з розглядом Північним апеляційним господарським судом справи №910/15903/23 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 51 000,00 грн.

Письмові заперечення учасників апеляційного провадження

10.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому останній просить зменшити розмір витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до розміру 5 000 грн. 00 коп.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви по суті

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.06.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15903/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 прийнято до розгляду клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/15903/23. Розгляд клопотання про ухвалення додаткового рішення призначено на 04.07.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представник позивача та відповідача-2 з`явилися в судове засіданні 04.07.2024 та надали свої пояснення по суті заяви про ухвалення додаткового рішення.

Представник відповідача-1 в судове засідання 04.07.2024 не з`явився, проте належним чином повідомлений про дату,час та місце судового засідання, у зв`язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для неможливості розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у даному судовому засіданні.

Обставини справи

ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект" та ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири від 27.06.2023 за реєстраційним № 246 призведе до відновлення порушеного права позивача, оскільки з врахуванням ст. 216 ЦК України наслідком визнання такого договору недійсним буде повернення спірного майна у власність Товариства, що надасть можливість для позивача розраховувати на отримання розрахунку в натуральній формі, як колишнього учасника Товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/15903/23 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/15903/23 повністю. Ухвалити нове рішення, яким позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект" та ОСОБА_1 задовольнити повному обсязі - визнати недійсним Договір куплі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 27 червня 2023 укладений з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспроект" з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зареєстрований за реєстраційним №246, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кучеравенко Тетяною Євгеніївною.

Додатковим рішенням заяву про ухвалення додаткового рішення у справі - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/15903/23 повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви від 01.03.2024 адвоката Ігнатенко Олександра Олександровича про розподіл судових витрат у справі №910/15903/23 та відмовити в заяві Ігнатенко Олександра Олександровича від 08.03.2024 про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/15903/23 - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/15903/23 - залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/15903/23 - задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/15903/23 - скасовано, виклавши п. 2 додаткового рішення в наступній редакції:

"Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код: НОМЕР_2 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу".

В іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/15903/23 - залишено без змін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 наголошено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. З ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 1 статті 1312 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Стеллар Партнерс» укладено Договір № АО 16/10/23/02 від 16.10.2023 предметом якого є надання відповідачу-2 професійної правничої допомоги піж час розгляду справи № 910/15903/23.

Також як вбачається із матеріалів справи, що на підтвердження понесених витрат заявником додано:

- Детальний опис послуг (Звіт) № 5 до Договору про надання правничої допомоги № АО 16/10/23/02 від 16.10.2023 за 02.05.2024;

- Рахунк-фактура № 02/05-24 від 02.05.2024;

- Платіжна інструкція № @2PL541221 від 29.05.2024;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт № 30/05 до Договору № АО 16/10/23/02 від 16.10.2023 про надання правничої допомоги за 30.05.2024;

- Детальний опис послуг (Звіт) № 6 до Договору про надання правничої допомоги № АО 16/10/23/02 від 16.10.2023 за 30.05.2024;

- Рахунок-фактура № 30/05-24 від 30.05.2024;

- Платіжна інструкцією № @2PL649332 від 31.05.2024;

- Акт прийому-передачі виконаних робіт № 31/05 до Договору № АО 16/10/23/02 від 16.10.2023 про надання правничої допомоги за 31.05.2024.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, §268)).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Суд зазначає, що існування обставин, які є підставами для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, зацікавлена сторона (в даному випадку - позивач) доводить суду належними та допустимими доказами при поданні заяви про зменшення розміру адвокатських витрат.

Надаючи правову оцінку запереченням позивача, колегія суддів погоджується із позивачем, що підготовка відзивів адвоката Ігнатенко О.О. на апеляційні скарги не вимагала значних зусиль з їх складання оскільки, позиція адвоката незмінна та дублювання аргументації, яка була висловлена в суді першої інстанції з використанням нормативних актів та численної судової практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, не вимагала нового правового аналізу та фактично по своїй суті не є новими відзивами.

Дані відзиви та заперечення містять ті ж самі описи аргументів що і в суді першої інстанції, посилання на декілька статтей ЦК України, опис пунктів договору купівлі-продажу, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, що взагалі не є новою та якоюсь складною процедурою для професійного адвоката.

Також колегія суддів зазначає, що той обсяг робіт про який зазначає адвокат Ігнатенко О.О. та витраченого часу на правничу допомогу не є співмірний складності даної справи, а даним адвокатом не витрачено того обсягу часу на виконання робіт, які полягали у дублюванні документів.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання про невідповідність витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та доходить висновку про зменшення цієї суми, у зв`язку із чим із позивача на користь заявника підлягає стягненню 30 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15903/23 підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/15903/23 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код: НОМЕР_2 ) 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. В іншій частині в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/15903/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 01.08.2024. (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк