Рішення

від 25.07.2024 по справі 904/1768/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2024м. ДніпроСправа № 904/1768/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1.;

від відповідача: Потапов К.О.;

розглянувши матеріали справи №904/1768/24

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ"

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 12.04.2024 за вих. №б/н до Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ" (далі - відповідач), у якій просить зобов`язати відповідача протягом 10 днів з дати набранням рішенням законної сили надати позивачу належним чином засвідченні копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023 року;

фінансові та бухгалтерські документи за 2022-2023 роки, а саме: баланси, звіти, аудиторські висновки, акти інвентаризації, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, головні книги, копії укладених чинних договорів.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1768/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024.

Ухвалою від 29.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 29.05.2024.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 28.05.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просить:

- задовольнити клопотання відповідача про закриття провадження у справі з підстав пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України та закрити провадження у справі №904/1768/24;

- у разі відмови у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у задоволенні позовних вимог у справі відмовити.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі до 10.07.2024.

Через систему "Електронний Суд" від позивача 09.07.2024 надійшла відповідь на відзив.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 10.07.2024 надійшло клопотання, у якому відповідач просить:

- поданий ОСОБА_1 документ від 09 липня 2024 року, іменований відповіддю на відзив, залишити без розгляду;

- не приймати до розгляду докази, долучені ОСОБА_1 до документа від 09 липня 2024 року, іменованого відповіддю на відзив;

- з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов`язків стягнути із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За загальним правилом відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідач має право викласти свої заперечення проти позову, зокрема шляхом подання відзиву) та надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Позивач має право надати свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи позивача (ч. 3 ст. 166, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Відповідач має право викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення, міркування та аргументи відповідача (ч. 3 ст. 167, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має справо надати свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, а також надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються міркування та аргументи третьої особи (ч. 3 ст. 168, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України).

Таким чином, загальне правило подання доказів одночасно з позовом не обмежує права учасників справи доповнити як позов (так і інші заяви по суті спору) додатковими аргументами та доказами, навіть якщо вони існували на момент подачі позову (заяви по суті).

Відповідно до ч. 8 ст. 165, ч. 4 ст. 166, ст. 4 ст. 167, ст. 4 ст. 168 ГПК України відзив, відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (а, відповідно, і додаткові докази) подаються в строк, встановлений судом.

При цьому суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Суд має встановити такий строк подання заперечення, який дозволить іншим учасниками справи отримати заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Суд має встановити такий строк, який дозволить третій особі підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, та надати пояснення до позову або відзиву, а іншим учасникам справи - відповідь на такі пояснення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Відповідно ж до ч. 5 ст. 119 ГПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.07.2024, роз`яснено учасникам судового процесу, що до першого засідання по суті вони можуть подати додаткові докази та пояснення.

Також суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Разом із цим, суд покликаний сприяти учасникам справи у реалізації ними прав, передбачених ГПК України /одним із яких є право подання заяв по суті (ч. 4 ст. 161 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №1522/18417/12-ц наголосила, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Через систему "Електронний Суд" від відповідача 12.07.2024 надійшла заява, у якій відповідач просить заявлене клопотання ПП «ФІРМА ЗЕТ» про залишення без розгляду відповіді на відзив, неприйняття судом до розгляду долучених до неї доказів, застосування до позивача заходу процесуального примусу задовольнити; заявлене у відзиві клопотання ПП «ФІРМА ЗЕТ» про закриття провадження у справі №904/1768/24 з підстав пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України задовольнити; провадження у справі №904/1768/24 закрити; у разі відмови у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у задоволенні позовних вимог у справі №904/1768/24 відмовити.

Через систему "Електронний Суд" від 12.07.2024 позивача надійшли додаткові пояснення та докази.

В судовому засіданні 25.07.2024 сторони відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власницею частки у статутному капіталі 10 % Приватного підприємства «Фірма Зет».

У грудні 2023 року позивачкою як учасником підприємства було повідомлено про своє рішення вийти зі складу учасників ПП «Фірма Зет» з вимогою надати документи для визначення вартості частини майна підприємства, пропорційної її частці у статутному капіталі підприємства.

Як зазначає у позові позивачка, відповідач в порушення приписів Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не надав запитуваних документів, що призвело до порушення права на доступ до документів ПП «Фірма Зет», необхідних для визначення вартості частки позивачки.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у своєму відзиві просить закрити провадження у справі, а у разі відмови в закритті провадження у справі просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після прийняття спадщини від померлого, співвласником та новим керівником підприємства стала ОСОБА_3 , що підтверджується наказом №1 від 08.07.2019 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП «ФІРМА ЗЕТ».

До моменту призначення на посаду директора ОСОБА_3 не перебувала у жодних відносинах із ПП «ФІРМА ЗЕТ, не була його працівником, не була обізнана в організації роботи ПП «ФІРМА ЗЕТ» та у питаннях наявності або відсутності на підприємстві тієї чи іншої документації. Ознайомившись з наявними на підприємстві документами, що зберігались переважно в електронному вигляді в програмному забезпеченні « 1-С: Бухгалтерія», директор ОСОБА_3 організувала бухгалтерський облік підприємства та подання фінансової звітності до відповідних державних контролюючих органів у відповідності до чинного законодавства.

Після ознайомлення з позовною заявою у справі №904/1768/24 в електронному вигляді за допомогою підсистем «Електронний суд», чинним директором було перевірено наявність на підприємстві правовстановлюючих документів на майно, проте за результатами перевірки, відповідну документацію та її місцезнаходження виявити не вдалося.

Про відсутність правовстановлюючих документів на майно ПП «ФІРМА ЗЕТ» письмово повідомило правоохоронні органи, що підтверджується копією доданого до відзиву повідомлення до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області з відміткою про отримання адресатом.

З доданої до позову копії нотаріальної заяви ОСОБА_1 від 07.12.2023, її повторного звернення від 14.02.2024 про надання уточненого переліку документів, які відповідачу не вручались, а також безпосередньо з предмету позову вбачається, що починаючи з 07 грудня 2023 року позивач неодноразово змінювала свої вимоги до відповідача.

Разом із тим, листом відповідача вих. №2705/24 від 27.05.2024 позивачу було надано інформаційну довідку №379094551 від 17.05.2024, в якій наявна Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - ПП «ФІРМА ЗЕТ». Крім того, відповідач зазначає, що у розпорядженні Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» відсутні будь-які транспортні засоби та немає відомостей про їх належність підприємству. Про всі зазначені обставини листом вих. №2705/24 від 27.05.2024 відповідач письмово повідомив позивача.

Стосовно заявлених вимог позивача щодо надання фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023 роки (баланси, звіти, аудиторські висновки, акти інвентаризації, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, головні книги, копії укладених чинних договорів) на виконання вимог позову відвідач додає до даного відзиву докази направлення позивачу засобами поштового зв`язку листа вих. №2705/24 від 27.05.2024 року із додаванням належним чином завірених копій фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023 роки, а саме: встановленої законодавством фінансової звітності малого підприємства (балансів та звітів про фінансові результати), податкових декларацій, головних книг.

При цьому відповідач зазначає, що платіжні та розрахункові відомості заробітної плати на підприємстві не ведуться у зв`язку з відсутністю працівників та фактичною відсутністю господарської діяльності на підприємстві, а тому вказані запитувані документи не складались і надання таких документів не виявляється можливим. Чинні договори на підприємстві також відсутні, оскільки такі договори не укладались.

При цьому стосовно вимог ОСОБА_1 у пункті 2 нотаріальної заяви від 07.12.2023 відповідач звертає увагу, що відомості про вартість та перелік майна підприємства на 07.12.2023 наявні у наданій позивачу з листом ПП «ФІРМА ЗЕТ» вих. №2705/24 від 27.05.2024 фінансовій звітності малого підприємства ПП «ФІРМА ЗЕТ» (баланс та звіт про фінансові результати) на 30.09.2023.

Разом із тим, відповідач зазначає, що обов`язок із ведення в тій чи іншій формі окремого «переліку майна» законодавством України на ПП «ФІРМА ЗЕТ» не покладається.

Загальна вартість усього майна підприємства на запитувану дату становила 38,8 тис. грн, в тому числі: основні засоби - 10,5 тис. грн.; запаси - 26,1 тис. грн.; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 2,0 тис. грн.; гроші та їх еквіваленти - 0,2 тис. грн.

Наразі у підприємства відсутні відомості про «ринкову вартість майна товариства», про яку йдеться у нотаріальній заяві від 07.12.2023, з огляду на що надати відповідну інформацію неможливо. Крім того, актуальні дані про вартість та перелік майна підприємства містяться у фінансовій звітності суб`єкта малого підприємства - ПП «ФІРМА ЗЕТ» на 31.12.2023, копія якої міститься в додатках до листа, а також в наявній в додатках до листа інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів №379094551 від 17.05.2024.

Стосовно вимог про надання копій аудиторських висновків та актів інвентаризації відповідач зазначає, що інвентаризація та аудит на підприємстві в період 2022-2023 роки не здійснювались, у зв`язку з чим вказані запитувані документи не складались і надання таких документів не виявляється можливим.

При цьому відповідач звертає увагу, що згідно із законодавством ПП «ФІРМА ЗЕТ», будучи суб`єктом малого підприємництва, не є суб`єктом обов`язкового аудиту. Таким чином, відповідачем долучено до матеріалів справи разом із відзивом докази надання (направлення) позивачу всіх наявних у відповідача відомостей та належним чином завірених копій витребуваних документів на виконання вимог, викладених у нотаріальній заяві від 07.12.2023 та позовній заяві

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування даній справі є встановлення обставин належності позивача до учасників товариства, розмір її частки, обставин звернення до товариства з проханням надати інформацію відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", право позивача отримати запитувану інформацію, обставин надання (ненадання) товариством запитуваної інформації.

Суд встановив, відповідно до п. 1.1. статуту Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» (далі - статут) власниками підприємствами є:

1. ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Павлограським MB УМВС України в Дніпропетровській області 24.06.1997 року номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 виданий Юр`ївським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 23.04.2001р., номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 3.1., 3.2. стутут передбачено, що статутний капітал підприємства становить: 1000 (одна тисяча) гривень. Частки власників у статутному капіталі Підприємства становлять:

1. ОСОБА_3 - 900 грн, що складає 90 % статутного капіталу;

2. ОСОБА_1 - 100 грн, що складає 10 % статутного капіталу.

Про намір відступити свою частку (її частину) власник зобов`язаний письмово повідомити власників про намір відступити свою частку (її частину). Підставою для прийняття рішення про вихід власника із Підприємства є нотаріально посвідчена заява такого власника, або інший спосіб передбачений чинним законодавством України. Заява власника, який виходить із Підприємства, має містити відомості про особу, якій відступається частка (її частина) цього власника у Статутному капітал Підприємства. При передачі власником Підприємства належної йому частки (її частини) третій особі (в тому числі іншому власнику Підприємства) відбувається одночасний перехід до нового власника всіх прав і обов`язків, що належали попередньому власнику (п. 8.6, 8.9 статуту).

Відповідно до п. 9.1 статуту при виході власника з підприємства йому виплачується у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з підприємства , і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу власника та за згодою підприємства вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі.

07.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» з нотаріальною завіреною заявою, в якій просила:

- виключити ОСОБА_1 з числа засновників ПП «ФІРМА ЗЕТ»;

- повідомити про ринкову вартість майна товариства (всього рухомого майна і нерухомого майна), надати перелік та копії правовстановлюючих документів на майно станом на 06.12.2023 у місячний строк;

- сплатити ОСОБА_1 у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційно її частці у статутному капіталі (10%) та частину прибутку, отриманого підприємством у 2023 році, перерахувавши їх на мій розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ Приватбанк РНКПП НОМЕР_4;

- надати відповідну фінансову (бухгалтерську та податкову) документацію підприємства за 2022 та 2023 рік (копії) у місячний строк.

Також позивач направляла повторні звернення, зокрема 19.01.2024, 14.02.2024, що підтверджується описом вкладення, чеком та відміткою на повідомленнях, які були повернуті позивачу.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору є зобов`язання відповідача протягом 10 днів з дати набранням рішенням законної сили надати позивачу належним чином засвідченні копії таких документів: документи, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023 року; фінансові та бухгалтерські документи за 2022-2023 роки, а саме: баланси, звіти, аудиторські висновки, акти інвентаризації, платіжні та розрахункові відомості заробітної плати, головні книги, копії укладених чинних договорів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно із ст. 100 Цивільного кодексу України учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Оскільки на даний час положеннями чинного законодавства України не врегульовано порядок виходу учасників приватного підприємства, застосовуючи аналогію закону (ст. 8 ЦК України) при вирішенні даного спору, спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", положенням якого спірні пункти статуту не суперечать.

Порядок виходу учасника з товариства регулюється статтею 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

За змістом положень ч. ч. 5-10 ст. 24 цього Закону учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки.

Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

Згідно ч. 11 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка сформована у справах № 924/27/18; № 902/368/19; № 903/744/19; № 910/17473/16; № 924/27/18, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, що вийшов (виключений) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, яке належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

При цьому, правовий висновок про необхідність надання учаснику товариства запитуваної ним інформації щодо діяльності товариства для реалізації таким учасником права на інформацію та участь у діяльності товариства міститься у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року по справі № 906/157/19.

Згідно з пунктами 8.6, 8.9 Статуту про намір відступити свою частку (її частину) власник зобов`язаний письмово повідомити власників про намір відступити свою частку (її частину). Підставою для прийняття рішення про вихід власника із Підприємства є нотаріально посвідчена заява такого власника, або інший спосіб передбачений чинним законодавством України. Заява власника, який виходить із Підприємства, має містити відомості про особу, якій відступається частка (її частина) цього власника у Статутному капітал Підприємства. При передачі власником Підприємства належної йому частки (її частини) третій особі (в тому числі іншому власнику Підприємства) відбувається одночасний перехід до нового власника всіх прав і обов`язків, що належали попередньому власнику.

Відповідно до п. 9.1 статуту при виході власника з підприємства йому виплачується у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з підприємства , і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу власника та за згодою підприємства вклад може бути повернуто повністю або частково у натуральній формі.

Таким чином, одержання учасником господарського товариства, який вийшов з товариства, інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідною та безумовною умовою для реалізації таким учасником свого права на отримання належної йому вартості частки у статутному капіталі господарського товариства.

Як встановлено судом 07.12.2023 ОСОБА_1 як учасником Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» з часткою в статутному капіталі 10% (100 грн в грошовому виразі) відповідно до ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII (зі змінами та доповненнями), п.п. 8.6, 8.9, 9.1 Статуту ПП «ФІРМА ЗЕТ» було подано заяву про свій вихід зі складу учасників цього товариства.

Як вбачається з відповідної заяви, на підставі частин 6-8 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ОСОБА_1 просила ПП «ФІРМА ЗЕТ» у місячний строк з дня отримання цієї заяви виключити ОСОБА_1 з числа засновників ПП «ФІРМА ЗЕТ»; повідомити про ринкову вартість майна товариства (всього рухомого майна і нерухомого майна), надати перелік та копії правовстановлюючих документів на майно станом на 06.12.2023 у місячний строк; сплатити ОСОБА_1 у грошовій формі вартість частини майна підприємства, пропорційно її частці у статутному капіталі (10%) та частину прибутку, отриманого підприємством у 2023 році, перерахувавши їх на мій розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_5 в АТ Приватбанк РНКПП НОМЕР_4; надати відповідну фінансову (бухгалтерську та податкову) документацію підприємства за 2022 та 2023 рік (копії).

Відповідна заява була засвічена приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Гриждиян М.І. та зареєстрована в реєстрі за № 2914.

Вказана заява згідно з наявними в матеріалах справи доказами (копіями опису вкладення у цінний лист, поштової накладної та фіскального чеку про надання послуг поштового зв`язку) була направлена на адресу ПП «ФІРМА ЗЕТ» 07.12.2023.

Заява позивача не була отримана відповідачем, та 11.01.2024 за закінченням встановленого терміну зберігання повернулась відправнику.

Також, позивач направляла повторні звернення, зокрема 19.01.2024, 14.02.2024, що підтверджується описом вкладення, чеком та відміткою на повідомленнях, які були повернуті позивачу.

Матеріали справи не містять доказів задоволення відповідачем до подачі даного позову вимоги позивача про надання інформації та документів.

Водночас, як вказує відповідач, оскільки він не був обізнаний із вказаною вимогою позивача, відтак не міг відмовити у її задоволенні, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2020 у справі № 911/73/20 зазначив, що за положеннями частини п`ятої статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передумовою для надання запитуваних документів, визначених частиною першою цієї статті, є дія учасника товариства у вигляді надання письмової вимоги про надання таких документів.

Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За ч. 4 ст. 89 ЦК України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Частина 1 ст. 10 вказаного Закону встановлює презумпцію достовірності відомостей з Єдиного державного реєстру, якщо ця презумпція не спростована у встановленому порядку.

З огляду на наведене, враховуючи, що як на момент направлення вимоги від 07.12.2024, так і на момент прийняття даного рішення, у Єдиному державному реєстрі місцезнаходженням відповідача є: (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 54; ідентифікаційний код 19150587), то вказані відомості щодо місцезнаходження відповідача були достовірними і позивач правильно направив вказану вимогу на зазначену адресу відповідача.

Слід зазначити, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 922/1124/18.

Більше того, вказаний обов`язок відповідача є імперативним, передбаченим законодавством, а тому не може ставитися в залежність від будь-яких обставин.

Твердження відповідача про те, що у даному випадку відсутнє порушення прав позивача через неотримання відповідачем заяви від 07.12.2023 суд також відхиляє як необґрунтоване, оскільки дані доводи не спростовують передбаченого законом права позивача на отримання відповідних документів та інформації про діяльність товариства.

В контексті обставини щодо неотримання відповідачем вимоги, суд звертається до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі № 43/308-10 від 28.11.2011, у якій зазначено, що оскільки законом не передбачено певної форми пред`явлення вимоги покупця, останній може здійснити своє право як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній процесуальній формі - формі позову.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають такі права:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Учасники товариства можуть мати інші права, передбачені законом та статутом товариства.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство зобов`язано зберігати такі документи:

1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);

2) статут товариства та зміни до статуту;

3) протоколи загальних зборів учасників;

4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;

5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);

6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;

7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;

8) річну фінансову звітність;

9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;

11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;

12) документи, що підтверджують права товариства на майно;

13) документи бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на все майно станом на 06.12.2023. При цьому суд відзначає, що позовна вимога про укладення чинних договорів охоплюється позовною вимогою про надання документів, що підтверджують право власності на все майно, а тому підстави для окремого задоволення такої вимоги відсутні.

Також підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача акти інвентаризації за 2022 - 2023 роки, оскільки відповідно до вимог законодавства, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Водночас, та обставина, що інвентаризація на підприємстві відповідача в період 2022-2023 роки не здійснювались, жодним чином не може нівелювати обов`язок відповідача у разі подання учасником підприємства заяви про свій вихід не пізніше 30 днів повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, як то передбачено ч.ч. 6, 8 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Зазначені документи, на отримання яких має право позивач, відповідач станом на час прийняття рішення у справі не надав.

При цьому суд відзначає, що вирішальне значення для захисту права позивача має не те, що право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, а те, що таке право має бути порушеним на час прийняття рішення у справі. Адже, самостійною та достатньою підставою для відмови у позові є відсутність порушеного права позивача лише станом на час прийняття рішення у справі.

Щодо втрати документів на право власності на майно підприємства, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.

Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Належних та допустимих доказів вилучення, знищення або втрати вищевказаних документів, відповідач разом з відзивом на позовну заяву не надав.

Відповідач посилається на те, що ним здійснено повідомлення до Павлоградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про втрату документів, які підтверджують право власності на майно, однак суд зауважує, що ПП «ФІРМА ЗЕТ» в особі директора ОСОБА_3. звернулося до правоохоронних органів про втрату вищезазначених документів майже через 5 років після її призначення на посаду.

При цьому заперечення відповідача суд оцінює критично, оскільки наведені заперечення, як зазначалось вище, жодним чином не можуть нівелювати обов`язок відповідача у разі подання учасником підприємства заяви про свій вихід не пізніше 30 днів повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку, як то передбачено ч. ч. 6, 8 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Крім того, в заяві свідка від 23.05.2024 ОСОБА_3 зазначає, що за результатом дослідження 20.05.2024 наявної у ПП «ФІРМА ЗЕТ» документації, документи, які підтверджують право власності на майно ПП «ФІРМА ЗЕТ» виявити не вдалось.

Однак, судом встановлено, що згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав № 379094551 ПП «ФІРМА ЗЕТ» було зареєстровано право власності на об`єкти нерухомості 03.03.2021 12:30:16 (номер відомостей про речове право 40857457) документи, подані для реєстрації: свідоцтво про право власності, на магазин, серія та номер: б/н, виданий 06.03.2002, видавник: Павлоградська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, власник ПП «ФІРМА ЗЕТ», а тому у суду є підстави вважати, що станом на момент прийняття підприємства новому директору, а також на момент реєстрації права власності ОСОБА_3 було відомо про наявність підтверджуючих документів права власності на майно Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші посилання відповідач не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010 р у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Під час розгляду справи частину витребуваних згідно з позовними вимогами документів відповідач надав згідно з листом № 2705/24 від 27.05.2024, а саме копії наступних документів:

- головної книги за 2022 рік;

- фінансової звітності малого підприємства (баланси та звіти про фінансові результати) за 1-4 квартали 2022 року: на 31.03.2022, 30.06.2022, 30.09.2022, 31.12.2022 з квитанціями про направлення до Держстату України;

- податкової декларації платника єдиного податку за 1-4 квартали 2022 року від 14.04.2022, 18.07.2022, 17.10.2022, 01.02.2023 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік від 09.02.2022 квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з плати за землю за 2022 рік від 09.02.2022 квитанціями про направлення до ГУ ДПС.

- головної книги за 2023 рік;

- фінансової звітності малого підприємства (баланси та звіти про фінансові результати) за 1-4 квартали 2023 року: на 31.03.2023, 30.06.2023, 30.09.2023, 31.12.2023 з квитанціями про направлення до Держстату України;

- податкових декларацій платника єдиного податку за 1-4 квартали 2023 року: від 14.04.2023, 24.10.2023, 13.10.2023, 19.01.2024 з квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік від 04.02.2023 квитанціями про направлення до ГУ ДПС;

- податкових декларацій з плати за землю за 2023 рік від 04.02.2023, 17.02.2023, 18.04.2023 з квитанціями, про направлення до ГУ ДПС;

- інформаційну довідку №379094551 від 17.05.2024 року з Інформацією з державного, реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів;

- повідомлення до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області від 23.05.2024 року з відміткою про отримання адресатом.

При цьому суд виходить із того, що позивач, звернувшись з указаним позовом до суду, фактично вчергове звернувся до відповідача (шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі) з вимогою надати відповідні документи.

Відтак, протягом 10 днів з дня отримання вимоги (у даному випадку позовної заяви) відповідач мав би надати позивачу копії відповідних документів відповідно до положень ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідач, в свою чергу, під час розгляду справи добровільно надав частину витребуваних згідно з позовними вимогами документів, чим фактично визнав обґрунтованість вимог позивача (хоча і щодо не усіх документів), та, відповідно, наявність порушеного права відповідача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, надання відповідачем частини документів під час судового провадження, що є предметом спору, є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позову, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» надати належним чином засвідчені копії фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023, а саме: балансів, звітів, головних книг підлягають закриттю за відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо позовних вимог про витребування належним чином засвідчених копій аудиторських висновків, платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, Приватне підприємство «ФІРМА ЗЕТ» у відповідності до Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» не є суб`єктом проведення обов`язкового аудиту, а тому вимоги про надання таких висновків є необґрунтованими та недоведеними.

Щодо розрахункових відомостей заробітної плати, то перелік ч. 1 ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не містить таких документів, а позивач, в свою чергу, не довів та не обґрунтував, яким чином такі відомості можуть вплинути на визначення розміру його частки.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині витребування у відповідача належним чином засвідчених копій аудиторських висновків, платіжних та розрахункових відомостей заробітної плати, а тому у задоволенні даних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів у повному обсязі, викладених у позовній заяві, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають частковому задоволенню.

Оскільки у ст. 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено обов`язок товариства надати визначені цією статтею документи протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника, то суд доходить висновку про зобов`язання відповідача надати визначені копії документів (які підтверджують право власності на все майно Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ" станом 06.12.2023, а також актів інвентаризації за 2022 - 2023 роки) протягом 10 днів з дати набрання рішенням законної сили.

Окремо суд відзначає про залишення без задоволення клопотання відповідача від 10.07.2024 (про стягнення із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штрафу у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як необґрунтованого. Більш того вжиття заходів процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду.

Судові витрати

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Господарський суд встановив, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Приватного підприємства «ФІРМА ЗЕТ» надати належним чином засвідчені копії фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023, а саме: баланси, звіти, головні книги, закрито, у зв`язку із відсутністю предмета спору, а отже судовий збір сплачений за даними вимогами у розмірі 1.009,33 грн може бути повернутий позивачу.

Так, відповідно до пункту 2 статті 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема в разі закриття провадження у справі.

Наразі, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення суми судового збору у розмірі 1.009,33 грн, а отже, підстави для його повернення відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1.009,33 грн.

Керуючись ст. ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне підприємство "ФІРМА ЗЕТ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 54; ідентифікаційний код 19150587)

протягом 10 днів з дати набранням рішенням законної сили надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право власності на все майно Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ" станом 06.12.2023, акти інвентаризації за 2022 - 2023 роки.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ" надати належним чином засвідчені копії фінансових та бухгалтерських документів за 2022-2023 роки, а саме: балансів, звітів, головних книг закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "ФІРМА ЗЕТ" (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 54; ідентифікаційний код 19150587) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) 1.009,33 грн (одну тисячу сто дев`ять грн 33 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 05.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк