Рішення

від 05.08.2024 по справі 904/1212/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024м. ДніпроСправа № 904/1212/24Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» м. Кривий Ріг

про стягнення суми в розмірі 120891грн32коп, 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційних втрат в розмірі 149368грн03коп

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ: Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" з позовом про стягнення суми в розмірі 120891грн32коп, 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційних втрат в розмірі 149368грн03коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язання з відшкодування вартості теплової енергії, поставленої позивачем протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 до нежитлового приміщення відповідача загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 19.

Позивач послався на відомості з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначив, що адреса місцезнаходження відповідача - 50061, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, будинок 19.

Також позивач вказав, що згідно з договором №12Р/2002 від 24.10.2002 купівлі-продажу нерухомого майна та реєстраційного посвідчення від 24.12.2002 відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 19.

Позивач стверджував, що поставляв відповідачу теплову енергію протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 та послався на акти подачі теплоносія та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна (Ракітіна), 19. Опалення нежитлового приміщення відповідача у житловому будинку №19 по вулиці Ногіна (Ракітіна) у місті Кривий Ріг здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення.

Позивач зазначив, що протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 поставив відповідачу теплову енергію на суму 120891грн32коп. Оскільки відповідач не сплатив вартість поставленої теплової енергії, сума боргу становить 120891грн32коп.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційні втрати в розмірі 149368грн03коп за загальний період 02.12.2013-09.02.2024.

Також позивач просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 суд залишив позовну заяву без руху та запропонував позивачу в строк протягом 10днів з моменту отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви.

На адресу суду 02.04.2024 надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2024 суд прийняв позов до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд роз`яснив відповідачу право у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 08.04.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 09.04.2024 о 23:46.

Враховуючи положення частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.04.2024 вручена відповідачу 10.04.2024. Строк для надання відзиву відповідачем закінчився 25.04.2024.

На адресу суду 13.05.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог в розмірі 204254грн55коп.

Відповідач послався на пункти 12, 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України та заявив про закінчення строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення сум за період з 01.10.2013 по 11.03.2017, а саме в частині стягнення:

- заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 66328грн44коп;

- інфляційних втрат в сумі 120950грн11коп;

- 3% річних в сумі 16976грн.

На адресу суду 14.05.2024 надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив відповідача про незгоду із заявленими вимогами.

Відповідач стверджував про безпідставне нарахування 3%річних та інфляційної складової. У відповідача відсутнє грошове зобов`язання (зобов`язання зі сплати грошових коштів) перед позивачем, оскільки зобов`язання з відшкодування вартості безпідставно набутого майна (теплової енергії) є кондикційним, а не грошовим.

Відповідач послався на відсутність укладеного між сторонами договору та зазначив, що:

- не є споживачем в розумінні ст. 19 Закону України «Про теплопостачання». Тому строк оплати за фактично отриману відповідачем теплову енергію, визначений статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», на відповідача не поширюється.

- не є споживачем в розумінні ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тому строк оплати за фактично отриману відповідачем теплову енергію, визначений статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на відповідача не поширюється.

На думку відповідача, позивач визначив помилковий початок строку нарахування інфляційних збитків та 3% річних.

Також відповідач просив поновити строк на подання відзиву.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на відсутність в штаті товариства юрисконсульта та укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом лише 10.05.2024.

На адресу суду 16.05.2024 надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь позивача на відзив.

Позивач вказав, що відсутність в штаті ТОВ «Гратіола» юрисконсульта не є поважною причиною пропуску строку для надання відзиву на позовну заяву. Тому просив відмовити у поновленні строку на подання відповідачем відзиву.

Позивач звернув увагу, що суми боргу, використані відповідачем при визначенні сум, щодо яких слід застосувати наслідки спливу строку позовної давності, не відповідають розрахункам позивача. Зокрема, відповідач зазначає, що сума боргу за договором з 01.04.2017 до 30.11.2017 становить 1498грн45коп. Але згідно з розрахунками позивача сума боргу за березень 2017року (24.02.2017 - 25.03.2017) становить 2322грн59коп, за листопад 2017року (29.10.2017 - 29.11.2017) - 2496грн78коп. Відповідач вказує, що сума боргу за договором з 01.05.2021 до 09.02.2024 дорівнює 54562грн88коп, однак позивач заявляє до стягнення заборгованість з 05.10.2013 по 14.04.2021.

Станом на 05.08.2024 заперечення відповідача на відповідь на відзив не надходили до суду.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Тобто наведена норма надає право стороні у спорі заявити про застосування наслідків спливу позовної давності до винесення судом рішення.

Станом на 13.05.2024 рішення у справі не було прийняте судом, тому відповідач не пропустив строк подання заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, з огляду на обставини справи, суд визнає поважними причини пропуску строку подання відзиву та поновлює строк на подання відзиву до суду.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти, а також беручи до уваги необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши наявні у справі матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/3462/23 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» про стягнення суми боргу за постачання теплової енергії на підставі типового договору від 01.11.2021 в розмірі 149492грн64коп та суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 109грн44коп за період лютий 2022року - березень 2023року, пені в розмірі 3178грн23коп за період 01.04.2022 - 18.05.2023, 3% річних в розмірі 2612грн24коп та інфляційних втрат в розмірі 13793грн57коп за період 01.04.2022 - 18.05.2023.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 у справі №904/3462/23 позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 149492грн64коп, суму боргу за абонентське обслуговування в розмірі 109грн44коп, 3% річних в розмірі 2612грн24коп, інфляційні втрати в розмірі 13793грн57коп та судовий збір. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3178грн23коп.

Рішенням суду було встановлено, що відповідно до договору №12Р/2002 від 24.10.2002 купівлі-продажу нерухомого майна та реєстраційного посвідчення Криворізького БТІ від 24.12.2002 власником нежилого приміщення, вбудованого в перший поверх житлового будинку і підвал загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна (Ногіна), 19 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гратіола».

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 «Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста передані до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль».

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку №19 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна є Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль».

Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» та відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є правонаступником Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль».

У зв`язку з проведенням державної реєстрації був змінений тип товариства з Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» та 14.05.2018 внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В даній справі Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» суму боргу з оплати вартості теплової енергії в розмірі 120891грн32коп, поставленої протягом 05.10.2013 - 14.04.2021.

На підставі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради №74 від 12.03.2014, №292 від 17.09.2014, №124 від 11.03.2015, №365 від 09.09.2015, №125 від 16.03.2016, №380 від 14.09.2016, №118 від 14.03.2017, №433 від 11.10.2017, №125 від 14.03.2018, №407 від 12.09.2018, №134 від 13.03.2019, №448 від 18.09.2019, №168 від 23.03.2020, №466 від 16.09.2020, №119 від 17.03.2021 про початок та закінчення опалювальних сезонів 2013-2014років, 2014-2015років, 2015-2016років, 2016-2017років, 2017-2018років, 2018-2019років, 2019-2020років, 2020-2021років та відповідно до актів від 03.10.2013, від 26.03.2014, від 28.10.2014, від 14.04.2015, від 18.10.2015, від 07.04.2016, від 21.10.2016, від 28.03.2017, від 29.10.2017, від 04.04.2018, від 21.11.2018, від 08.04.2019, від 28.10.2019, від 15.04.2020, від 03.11.2020, від 14.04.2021 про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку №19 по вул. Ракітіна (Ногіна) Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 поставляло теплову енергію до нежилого приміщення відповідача, вбудованого в перший поверх житлового будинку і підвал загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна (Ногіна), 19 .

Згідно з матеріалами справи у 2014році позивач направляв на адресу відповідача проект договору №55 купівлі-продажу теплової енергії від 10.03.2014, але договір не був підписаний відповідачем.

Сторони не оспорюють відсутність підписаного обома сторонами договору постачання теплової енергії.

Відповідач не заперечував факт постачання теплової енергії позивачем протягом спірного періоду до об`єкта відповідача.

Вартість поставленої теплової енергії протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 дорівнює 120891грн32коп. Факт поставки відповідачу теплової енергії протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 в кількості 82,70Гкал на суму 120891грн32коп підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14, 23, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно зі статтями 1, 19, 20, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (діяв до 01.05.2019) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019) передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов`язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно зі статтею ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Як зазначалось раніше, протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 відповідний договір на поставку теплової енергії сторонами не укладався.

Враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору на момент спірної поставки, до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. При цьому визначена законом необхідність укладення такого договору як обов`язкова умова поставки теплової енергії в даному випадку не має визначального значення для їх кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №911/1317/19.

Щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

У статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Норма частини другої статті 530 Цивільного кодексу України до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22

Відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач протягом тривалого часу отримував теплову енергію, не укладаючи договору з позивачем та не оплачуючи її вартість.

Обставини, які б свідчили про прострочення кредитора у зобов`язанні з повернення безпідставно набутих коштів, або про обставини, які б перешкоджали боржнику з незалежних від нього причин виконати обов`язок повернути кошти, відповідач не вказав.

Таким чином обов`язок повернути позивачу безпідставно збережені кошти за теплову енергію, поставлену щомісяця протягом опалювальних періодів, виникав у відповідача першого числа місяця наступного за місяцем поставки (з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України), а саме:

- за жовтень 2013року в розмірі 1377грн06коп - в строк до 01.11.2013включно;

- за листопад 2013року в розмірі 1926грн20коп - в строк до 02.12.2013включно;

- за грудень 2013року в розмірі 3252грн58коп - в строк до 02.01.2014включно;

- за січень 2014року в розмірі 3430грн12коп - в строк до 03.02.2014включно;

- за лютий 2014року в розмірі 2799грн29коп - в строк до 03.03.2014включно;

- за березень 2014року в розмірі 1450грн90коп - в строк до 01.04.2014включно;

- за жовтень 2014року в розмірі 760грн54коп - в строк до 03.11.2014включно;

- за листопад 2014року в розмірі 3648грн19коп - в строк до 01.12.2014включно;

- за грудень 2014року в розмірі 5595грн25коп - в строк до 05.01.2015включно;

- за січень 2015року в розмірі 5595грн25коп - в строк до 02.02.2015включно;

- за лютий 2015року в розмірі 4456грн27коп - в строк до 02.03.2015включно;

- за березень 2015року в розмірі 5449грн33коп - в строк до 01.04.2015включно;

- за квітень 2015року в розмірі 1390грн57коп - в строк до 05.05.2015включно;

- за листопад 2015року в розмірі 2270грн56коп - в строк до 01.12.2015включно;

- за грудень 2015року в розмірі 2400грн30коп - в строк до 04.01.2016включно;

- за січень 2016року в розмірі 4168грн09коп - в строк до 01.02.2016включно;

- за лютий 2016року в розмірі 1622грн75коп - в строк до 01.03.2016включно;

- за березень 2016року в розмірі 1825грн60коп - в строк до 01.04.2016включно

- за квітень 2016року в розмірі 951грн80коп - в строк до 04.05.2016включно;

- за жовтень 2016року в розмірі 231грн90коп - в строк до 01.11.2016включно;

- за листопад 2016року в розмірі 1594грн28коп - в строк до 01.12.2016включно;

- за грудень 2016року в розмірі 3217грн55коп - в строк до 03.01.2017включно;

- за січень 2017року в розмірі 2361грн40коп - в строк до 01.02.2017включно;

- за лютий 2017року в розмірі 3728грн52коп - в строк до 01.03.2017включно;

- за березень 2017року в розмірі 2322грн59коп - в строк до 03.04.2017включно;

- за листопад 2017року в розмірі 2496грн78коп - в строк до 01.12.2017включно;

- за грудень 2017року в розмірі 1437грн06коп - в строк до 02.01.2018включно;

- за січень 2018року в розмірі 2640грн60коп - в строк до 01.02.2018включно;

- за лютий 2018року в розмірі 3197грн46коп - в строк до 01.03.2018включно;

- за березень 2018року в розмірі 3197грн46коп - в строк до 02.04.2018включно;

- за квітень 2018року в розмірі 1365грн20коп - в строк до 02.05.2018включно;

- за листопад 2018року в розмірі 53грн89коп - в строк до 03.12.2018включно;

- за грудень 2018року в розмірі 2550грн78коп - в строк до 02.01.2019включно;

- за січень 2019року в розмірі 4113грн59коп - в строк до 01.02.2019включно;

- за лютий 2019року в розмірі 2023грн87коп - в строк до 01.03.2019включно;

- за березень 2019року в розмірі 2675грн63коп - в строк до 01.04.2019включно;

- за квітень 2019року в розмірі 1303грн51коп - в строк до 02.05.2019включно;

- за листопад 2019року в розмірі 2315грн45коп - в строк до 02.12.2019включно;

- за грудень 2019року в розмірі 1970грн63коп - в строк до 02.01.2020включно;

- за січень 2020року в розмірі 2174грн34коп - в строк до 03.02.2020включно;

- за лютий 2020року в розмірі 1827грн24коп - в строк до 02.03.2020включно;

- за березень 2020року в розмірі 1078грн52коп - в строк до 01.04.2020включно;

- за квітень 2020року в розмірі 430грн70коп - в строк до 04.05.2020включно;

- за листопад 2020року в розмірі 1714грн03коп - в строк до 01.12.2020включно;

- за грудень 2020року в розмірі 2036грн47коп - в строк до 04.01.2021включно;

- за січень 2021року в розмірі 4728грн05коп - в строк до 01.02.2021включно;

- за лютий 2021року в розмірі 3566грн08коп - в строк до 01.03.2021включно;

- за березень 2021року в розмірі 3185грн42коп - в строк до 01.04.2021включно;

- за квітень 2021року в розмірі 981грн67коп - в строк до 05.05.2021включно.

Відповідач не надав докази перерахування позивачу безпідставно збережені кошти в розмірі 120891грн32коп.

Відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог.

Згідно зі статтями 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-ІХ від 30.03.2020, що набрав чинності 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Враховуючи викладене, суд застосовує наслідки спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення безпідставно збережених коштів за жовтень 2013року - лютий 2017року в розмірі 65504грн30коп та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно з пунктом 19 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів розмірі 55387грн02коп за березень 2017року - квітень 2021року підлягають задоволенню.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 24396грн62коп за загальний період 02.12.2013 - 09.02.2024, інфляційні втрати в розмірі 149368грн03коп за загальний період грудень 2013року - грудень 2023року.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Вимоги про стягнення 3%річних та інфляційних втрат є похідними зобов`язаннями від основного.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за жовтень 2013року - лютий 2017року в розмірі 65504грн30коп, у зв`язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, тому не підлягають задоволенню також вимоги про стягнення 3%річних в розмірі 16944грн66коп? та інфляційних втрат в розмірі 117916грн34?коп, нараховані на ці суми.

Позовні вимоги про стягнення 3%річних за загальний період 01.05.2017 - 09.02.2024 в розмірі 7451грн96коп підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за загальний період травень 2017року - грудень 2023року в розмірі 31451грн69коп підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, статтями 3, 4, 13, 41, 42, 74-79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» про стягнення суми в розмірі 120891грн32коп, 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційних втрат в розмірі 149368грн03коп - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» (Ідентифікаційний код: 30734026, місцезнаходження: 50061, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 19) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (Ідентифікаційний код: 00130850, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд.1) суму безпідставно збережених коштів в розмірі 55387грн02коп, 3%річних в розмірі 7451грн96коп, інфляційні втрати в розмірі 31451грн69коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1414грн36коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова