Постанова

від 01.10.2024 по справі 904/1212/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1212/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Іванова О.Г.

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.24 (суддя Новікова Р.Г., повний текст якого підписаний 05.08.2024) у справі №904/1212/24

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" м. Кривий Ріг

про стягнення суми в розмірі 120891грн32коп, 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційних втрат в розмірі 149368грн03 коп.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" про стягнення суми в розмірі 120891грн 32коп, 3% річних в розмірі 24396грн 62коп, інфляційних втрат в розмірі 149368грн 03коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язання з відшкодування вартості теплової енергії, поставленої позивачем протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 до нежитлового приміщення відповідача загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 19.

Позивач послався на відомості з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначив, що адреса місцезнаходження відповідача - 50061, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, будинок 19.

Також позивач вказав, що згідно з договором №12Р/2002 від 24.10.2002 купівлі-продажу нерухомого майна та реєстраційного посвідчення від 24.12.2002 відповідач є власником нежилого приміщення загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 19.

Позивач стверджував, що поставляв відповідачу теплову енергію протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 та послався на акти подачі теплоносія та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ногіна (Ракітіна), 19. Опалення нежитлового приміщення відповідача у житловому будинку №19 по вулиці Ногіна (Ракітіна) у місті Кривий Ріг здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення.

Позивач зазначив, що протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 поставив відповідачу теплову енергію на суму 120891грн32коп. Оскільки відповідач не сплатив вартість поставленої теплової енергії, сума боргу становить 120891грн32коп.

На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 24396грн62коп, інфляційні втрати в розмірі 149368грн03коп за загальний період 02.12.2013-09.02.2024.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 у справі №904/1212/24 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" суму безпідставно збережених коштів в розмірі 55387 грн. 02 коп, 3%річних в розмірі 7 451 грн. 96коп, інфляційні втрати в розмірі 31451 грн. 69 коп, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1414 грн. 36 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Гратіола", в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3 % річних у розмірі 7 451,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31451,69 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на наступне.

Господарським судом Дніпропетровської області невірно застосовані норми статей 1212, 1213 ЦК України, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про наявність обов`язку у ТОВ «Гратіола» у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Вимоги Позивача полягають у відшкодуванні вартості безпідставно набутого Позивачем майна (теплової енергії) відповідно до приписів ст.1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України, у зв`язку з неможливістю повернути безпідставно набуте майно.

Натомість, ст.625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Проте, у Відповідача відсутнє грошове зобов`язання (зобов`язання зі сплати грошових коштів) перед Позивачем, оскільки зобов`язання з відшкодування вартості безпідставно набутого майна є кондикційним, а не грошовим.

Отже, строк виконання заявленої Позивачем вимоги з відшкодування вартості фактично спожитої теплової енергії не визначено ні законом, ні договором.

Таким чином, судом першої інстанції помилково визначено початок строку нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних, внаслідок чого безпідставно нараховано відповідні суми.

Відтак, до Відповідача не може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачену ст.625 ЦК України, у зв`язку з відсутністю як такого зобов`язання, так і факту його порушення.

Отже, у ТОВ «Гратіола» перед АТ «Криворізька теплоелектроцентраль» відсутнє зобов`язання зі сплати грошових коштів, зокрема щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовані норми статей 625, 1212, 1213 ЦК України.

Від Позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 по справі №904/1212/24 є необґрунтованою, немотивованою та такою, що не підлягає задоволенню. Просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіола» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 по справі №904/1212/24 - відмовити, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 по справі №904/1212/24 залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" м. Кривий Ріг на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.24 у справі №904/1212/24; ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/3462/23 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" про стягнення суми боргу за постачання теплової енергії на підставі типового договору від 01.11.2021 в розмірі 149492 грн 64 коп та суми боргу за абонентське обслуговування в розмірі 109 грн 44 коп за період лютий 2022 року - березень 2023 року, пені в розмірі 3178 грн 23 коп за період 01.04.2022 - 18.05.2023, 3% річних в розмірі 2612 грн 24 коп та інфляційних втрат в розмірі 13793грн57коп за період 01.04.2022 - 18.05.2023.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2023 у справі №904/3462/23 позовні вимоги задоволені частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 149492 грн 64 коп, суму боргу за абонентське обслуговування в розмірі 109 грн 44 коп, 3% річних в розмірі 2612 грн 24 коп, інфляційні втрати в розмірі 13793 грн 57 коп та судовий збір. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3178 грн 23 коп.

Рішенням суду було встановлено, що відповідно до договору №12Р/2002 від 24.10.2002 купівлі-продажу нерухомого майна та реєстраційного посвідчення Криворізького БТІ від 24.12.2002 власником нежилого приміщення, вбудованого в перший поверх житлового будинку і підвал загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна (Ногіна), 19 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гратіола".

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об`єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" об`єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста передані до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку №19 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна є Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль".

Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" та відповідно до частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".

У зв`язку з проведенням державної реєстрації був змінений тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" та 14.05.2018 внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В даній справі Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" суму боргу з оплати вартості теплової енергії в розмірі 120891грн32коп, поставленої протягом 05.10.2013 - 14.04.2021.

На підставі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради №74 від 12.03.2014, №292 від 17.09.2014, №124 від 11.03.2015, №365 від 09.09.2015, №125 від 16.03.2016, №380 від 14.09.2016, №118 від 14.03.2017, №433 від 11.10.2017, №125 від 14.03.2018, №407 від 12.09.2018, №134 від 13.03.2019, №448 від 18.09.2019, №168 від 23.03.2020, №466 від 16.09.2020, №119 від 17.03.2021 про початок та закінчення опалювальних сезонів 2013-2014років, 2014-2015років, 2015-2016років, 2016-2017років, 2017-2018років, 2018-2019років, 2019-2020років, 2020-2021років та відповідно до актів від 03.10.2013, від 26.03.2014, від 28.10.2014, від 14.04.2015, від 18.10.2015, від 07.04.2016, від 21.10.2016, від 28.03.2017, від 29.10.2017, від 04.04.2018, від 21.11.2018, від 08.04.2019, від 28.10.2019, від 15.04.2020, від 03.11.2020, від 14.04.2021 про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку №19 по вул. Ракітіна (Ногіна) Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 поставляло теплову енергію до нежилого приміщення відповідача, вбудованого в перший поверх житлового будинку і підвал загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна (Ногіна), 19.

Згідно з матеріалами справи у 2014 році позивач направляв на адресу відповідача проєкт договору №55 купівлі-продажу теплової енергії від 10.03.2014, але договір не був підписаний відповідачем.

Сторони не оспорюють відсутність підписаного обома сторонами договору постачання теплової енергії.

Відповідач не заперечував факт постачання теплової енергії позивачем протягом спірного періоду до об`єкта відповідача.

Вартість поставленої теплової енергії протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 дорівнює 120891 грн 32 коп. Факт поставки відповідачу теплової енергії протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 в кількості 82,70 Гкал на суму 120891 грн 32 коп підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Частково задовольняючи позов, господарський суд керувався законністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за жовтень 2013 року - лютий 2017 року в розмірі 65504 грн 30 коп, у зв`язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності, тому не підлягають задоволенню також вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 16944 грн 66 коп? та інфляційних втрат в розмірі 117916 грн 34 ?коп, нараховані на ці суми.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується відповідачем лише в частині стягнення з нього на користь позивача 3 % річних у розмірі 7451,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 31451,69 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням меж апеляційного оскарження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішень Виконавчого комітету Криворізької міської ради №74 від 12.03.2014 №292 від 17.09.2014, №124 від 11.03.2015, №365 від 09.09.2015, №125 від 16.03.2016, №380 від 14.09.2016, №118 від 14.03.2017, №433 від 11.10.2017, №125 від14.03.2018 №407 від 12.09.2018, №134 від 13.03.2019, №448 від 18.09.2019, №168 від 23.03.2020 №466 від 16.09.2020, №119 від 17.03.2021 про початок та закінчення опалювальних сезонів 2013-2014 років, 2014-2015 років, 2015-2016 років, 2016-2017 років, 2017-2018 років, 2018-2019 років, 2019-2020 років, 2020-2021 років та відповідно до актів від 03.10.2013, від 26.03.2014, від 28.10.2014, від 14.04.2015, від 18.10.2015 від 07.04.2016, від 21.10.2016, від 28.03.2017, від 29.10.2017, від 04.04.2018 від 21.11.2018, від 08.04.2019, від 28.10.2019, від 15.04.2020, від 03.11.2020 від 14.04.2021 про подачу та припинення подачі теплоносія до будинку №19 по вул. Ракітіна (Ногіна) Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 поставляло теплову енергію до нежилого приміщення відповідача, вбудованого в перший поверх житлового будинку і підвал загальною площею 222,3м2 за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна (Ногіна), 19 .

Проєкт договору №55 купівлі-продажу теплової енергії від 10.03.2014, який направлявся на адресу відповідача, не був підписаний останнім.

Факт постачання теплової енергії позивачем протягом спірного періоду до об`єкта відповідача ТОВ «Гратіола» не заперечувало.

Відповідно до пунктів 3, 4, 14, 23, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Статтями 1, 19, 20, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (діяв до 01.05.2019) встановлено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Споживач зобов`язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019) передбачено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач зобов`язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію ( ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання»).

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

Протягом 05.10.2013 - 14.04.2021 відповідний договір на поставку теплової енергії сторонами не укладався.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору на момент спірної поставки, до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1212 Цивільного кодексу України. При цьому визначена законом необхідність укладення такого договору як обов`язкова умова поставки теплової енергії в даному випадку не має визначального значення для їх кваліфікації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі №911/1317/19.

Щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Тобто, з аналізу зазначених статей вбачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

У статті 1212 Цивільного кодексу України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що відповідач протягом тривалого часу отримував теплову енергію, не укладаючи договору з позивачем та не оплачуючи її вартість.

Таким чином обов`язок повернути позивачу безпідставно збережені кошти за теплову енергію, поставлену щомісяця протягом опалювальних періодів, виникав у відповідача першого числа місяця наступного за місяцем поставки (з урахуванням статті 254 Цивільного кодексу України), а саме: за жовтень 2013 року в розмірі 1377 грн 06 коп - в строк до 01.11.2013 включно; за листопад 2013 року в розмірі 1926грн20коп - в строк до 02.12.2013 включно; за грудень 2013 року в розмірі 3252грн58коп - в строк до 02.01.2014 включно; за січень 2014 року в розмірі 3430грн12коп - в строк до 03.02.2014 включно; за лютий 2014 року в розмірі 2799грн29коп - в строк до 03.03.2014 включно; за березень 2014 року в розмірі 1450грн90коп - в строк до 01.04.2014 включно; за жовтень 2014 року в розмірі 760грн54коп - в строк до 03.11.2014 включно; за листопад 2014 року в розмірі 3648грн19коп - в строк до 01.12.2014 включно; за грудень 2014 року в розмірі 5595грн25коп - в строк до 05.01.2015 включно; за січень 2015 року в розмірі 5595грн25коп - в строк до 02.02.2015 включно; за лютий 2015 року в розмірі 4456грн27коп - в строк до 02.03.2015включно; за березень 2015 року в розмірі 5449грн33коп - в строк до 01.04.2015 включно; за квітень 2015 року в розмірі 1390грн57коп - в строк до 05.05.2015 включно; за листопад 2015 року в розмірі 2270грн56коп - в строк до 01.12.2015 включно; за грудень 2015 року в розмірі 2400грн30коп - в строк до 04.01.2016 включно; за січень 2016 року в розмірі 4168грн09коп - в строк до 01.02.2016 включно; за лютий 2016 року в розмірі 1622грн75коп - в строк до 01.03.2016 включно; за березень 2016 року в розмірі 1825грн60коп - в строк до 01.04.2016 включно за квітень 2016 року в розмірі 951грн80коп - в строк до 04.05.2016 включно; за жовтень 2016 року в розмірі 231грн90коп - в строк до 01.11.2016 включно; за листопад 2016 року в розмірі 1594грн28коп - в строк до 01.12.2016 включно; за грудень 2016 року в розмірі 3217грн55коп - в строк до 03.01.2017 включно; за січень 2017року в розмірі 2361грн40коп - в строк до 01.02.2017 включно; за лютий 2017 року в розмірі 3728грн52коп - в строк до 01.03.2017 включно; за березень 2017 року в розмірі 2322грн59коп - в строк до 03.04.2017 включно; за листопад 2017 року в розмірі 2496грн78коп - в строк до 01.12.2017 включно; за грудень 2017 року в розмірі 1437грн06коп - в строк до 02.01.2018 включно; за січень 2018 року в розмірі 2640грн60коп - в строк до 01.02.2018 включно; за лютий 2018 року в розмірі 3197грн46коп - в строк до 01.03.2018 включно; за березень 2018 року в розмірі 3197грн46коп - в строк до 02.04.2018 включно; за квітень 2018 року в розмірі 1365грн20коп - в строк до 02.05.2018 включно; за листопад 2018 року в розмірі 53грн89коп - в строк до 03.12.2018 включно; за грудень 2018 року в розмірі 2550грн78коп - в строк до 02.01.2019 включно; за січень 2019 року в розмірі 4113грн59коп - в строк до 01.02.2019 включно; за лютий 2019 року в розмірі 2023грн87коп - в строк до 01.03.2019 включно; за березень 2019 року в розмірі 2675грн63коп - в строк до 01.04.2019 включно; за квітень 2019 року в розмірі 1303грн51коп - в строк до 02.05.2019 включно; за листопад 2019 року в розмірі 2315грн45коп - в строк до 02.12.2019 включно; за грудень 2019 року в розмірі 1970грн63коп - в строк до 02.01.2020 включно; за січень 2020 року в розмірі 2174грн34коп - в строк до 03.02.2020 включно; за лютий 2020 року в розмірі 1827грн24коп - в строк до 02.03.2020 включно; за березень 2020 року в розмірі 1078грн52коп - в строк до 01.04.2020 включно; за квітень 2020року в розмірі 430грн70коп - в строк до 04.05.2020 включно; за листопад 2020 року в розмірі 1714грн03коп - в строк до 01.12.2020 включно; за грудень 2020 року в розмірі 2036грн47коп - в строк до 04.01.2021 включно; за січень 2021 року в розмірі 4728грн05коп - в строк до 01.02.2021 включно; за лютий 2021 року в розмірі 3566грн08коп - в строк до 01.03.2021 включно; за березень 2021 року в розмірі 3185грн42коп - в строк до 01.04.2021 включно; за квітень 2021 року в розмірі 981грн67коп - в строк до 05.05.2021 включно.

Відповідачем доказів перерахування позивачу 120 891грн.32коп. не надано.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13 листопада 2019року у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми виникає, виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними зобов`язаннями від основного.

Отже, судом першої інстанції вірно стягнуто з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2024 по справі №904/1212/24 є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені?статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до?статті 129 Господарського процесуального кодексу України?судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись статтями?129, 269,?275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гратіола" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2204 у справі №904/1212/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області 05.08.2024 у справі №904/1212/24 - залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на? скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.10.2024.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков